Рішення № 99234756, 19.08.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/1727/21

Провадження № 2/127/260/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2021 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в січні 2021 року звернулася до суду з позовом до Вінницької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_4 зі своєю дружиною ОСОБА_5 проживали у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з 1973 року. Від їх шлюбу народилося дві дочки: ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (третя особа).

ОСОБА_4 і ОСОБА_5 розірвали шлюб 14.06.1986 року.

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 була приватизована 2002 року. Згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 11.07.2002 року, виданого згідно із рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1042 від 11.07.2002 вона належала на праві приватної спільної часткової власності таким співвласникам: ОСОБА_4 - ј, ОСОБА_5 (його дружина) - ј, ОСОБА_1 (їх дочка) - ј, ОСОБА_3 (її син) - ј.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після йог осмерті за відсутності заповіту відкрилась спадщина, до якої входила вищезазначена ј частка квартири. На час сметі ОСОБА_4 разом із ним проживала лише його колишня дружина, матір ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - ОСОБА_5 .

Оскільки на час смерті ОСОБА_4 вони з ОСОБА_5 не були подружжям, остання не вважалась такою, що прийняла його спадщину і в подальшому не претендувала на спадкування.

Бажаючи прийняти спадщину від батька ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Позов було задоволено.

В подальшому будучи ознайомленою з рішенням суду, позивач добросовісно вважала, що ї сестра прийняла спадщину батька ОСОБА_4 і що ОСОБА_2 вступил у володіння його часткою.

Проте, оскільки ОСОБА_2 після отримання рішення суду не вчинила жодних дій щодо прийняття спадщини.

ОСОБА_2 не проживала у квартирі після створення своєї сім`ї у 1981 році. Позивач проживала у квартирі до 2002 року.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після її смерті за відсутності заповіту відкрилась спадщина, до якої входила ј частка квартири. Позивач прийняла спадщину ОСОБА_5 і набула право власності на спадкове майно відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 02.05.2019 року державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори.

Таким чином, станом на дату подання даного позову квартира за адресою: АДРЕСА_1 належала на праві приватної спільної часткової власності таким співвласникам: ОСОБА_1 - Ѕ, ОСОБА_3 - ј, ОСОБА_4 (колишній власник) - ј.

Під час оформлення спадщини ОСОБА_5 позивач дізналася, що частка ОСОБА_4 ніким не успадкована, а тому вважає, що має право на визнання за нею права власності на дане майно за набувальною давністю.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Представник Вінницької міської ради в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову.

Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в судове засідання не зявились, хоча належним чином повідомлялись про час та місце судового розгляду.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвали шлюб 14.06.1986 року, відповідний актовий запис № 379, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_1 від 07.05.2009 року.

Відповідно до свідоцтва на право власності на житло від 11.07.2002 року, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить на праві приватної. Спільної власності ОСОБА_4 - ј та членам його сім`ї ОСОБА_5 - ј, ОСОБА_1 - ј, ОСОБА_6 - ј. Свідоцтво видане згідно з рішенням від 11.07.2002 року № 1042.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідний актовий запис № 3001, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 21.07.2009 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задоволено. Визначено ОСОБА_2 додатковий двох місячний строк, з моменту набуття рішенням суду законної сили, для звернення з заявою в нотаріальну контору про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.05.2019 року, посвідчене державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Вінницької області, зареєстровано в реєстрі за № 3-774 спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_5 є її дочка ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видане свідоцтво складається із ј частки квартири під номером АДРЕСА_1 . Дане також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Під час оформлення спадщини ОСОБА_5 позивач дізналася, що частка ОСОБА_4 ніким не успадкована, а тому вважає, що має право на визнання за нею права власності на дане майно за набувальною давністю.

Позивач вважає, що є всі законні підстави для визнання за нею права власності за набувальною давністю на частку квартири згідно вимог ст. 344 ЦК України, оскільки вона безперервно, добросовісно, відкрито володіє та на свій розсуд користується зазначеним нерухомим майном.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2 ст. 328 ЦК).

Відповідно до частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно із статтею 328 ЦК України набувальна давність є однією із підстав набуття права власності.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України необхідно виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном). Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка у подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий).

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, провадження № 12-291гс18.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц, провадження № 61-19156св18, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних з набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

У постанові від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження № 61-2017св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду визначив, що за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Суд враховує те, що позивач користується спірною часткою квартири з 2009 року, сплачує комунальні послуги і безумовно знала, що спірна частка квартири (1/4) належить ОСОБА_4 , продовжувала нею користуватись до та після смерті власника ( ОСОБА_4 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тривалий час проживання, відкритість володіння, догляд та утримання квартири за обставинами даної справи не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог з підстав, передбачених ст. 344 ЦК України, оскільки відсутні всі передбачені даною нормою закону умови у їх сукупності для визнання за позивачем права власності на ј квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Крім того, враховуючи частини першу та третю статті 1277 ЦК України, можна дійти висновку, що в разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням, у встановленому вказаною статтею порядку.

З огляду на викладене за набувальною давністю може бути визнане право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 травня 2021 року у справі № 214/3083/18.

Позивач була обізнані про те, що власником ј частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка є предметом спору та на яку вона просять визнати право спільної власності за набувальною давністю, був ОСОБА_4 , тому не можна вважати володіння позивачами квартирою, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 добросовісним в розумінні статті 344 ЦК України. Смерть ОСОБА_4 та відсутність спадкоємців, які могли б прийняти спадщину після її смерті, не давали ОСОБА_1 підстав для того, щоб вважати користування чужим майном правомірним.

За таких обставин відсутні передбачені законом підстави для визнання за позивачем в судовому порядку права власності на спірні частини житлового будинку за набувальною давністю.

Керуючись ст.ст. 328, 344, 392 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач Вінницька міська рада, місцезнаходження: вул. Соборна, 59, м. Вінниця, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 25512617.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Суддя