Ухвала суду № 99234246, 27.08.2021, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Провадження № 2-з/641/126/2021 Справа № 641/6509/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2021 року

суддя Комінтернівського районного суду м. Харкова Маньковська О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про припинення стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

До Комінтернівського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про припинення стягнення аліментів, в якій позивач просив припнити стягнення аліментів з нього на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини з усіх видів його заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.03.2010 року, яке набрало законної сили. Обґрунтовуючи позовну зяаву, позивач вказав щ осин проживає разом із ним та отримує від батька необхідне забезпечення. При цьому вказав, що матір – ОСОБА_2 разом із сином не мешкає, має іншу родину.

Крім того, разом з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа по справі № 2-1492/2010 від 17.03.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини з усіх видів його заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини, посилаючись на вимоги п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

Так, відповідно ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п.6 ч.1ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Виходячи зі специфіки вказаного виду забезпечення позову підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа.

Таким чином, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа, застосовується судами, як захід забезпечення позову, при розгляді справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

В даному випадку, предметом позову є припинення стягнення аліментів. Відповідно, виконавчий документ боржником не оскаржується.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9 визначена недопустимість забезпечення позову шляхом зупинення виконання судового рішення, що набрали законної сили.

Згідно ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗакону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно дост. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, рішення суду обов`язкові до виконання та державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Враховуючи, що рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.03.2010 року набрало законної сили, виконавчий документ, виданий на підставі вказаного рішення виконання якого просить зупинити позивач – заявник, не є предметом розгляду даної цивільної справи про припинення стягнення аліментів, враховуючи інтереси неповнолітньої дитини, з урахуванням обставин справи, співмірності та обґрунтованості обраного позивачем заходу забезпечення позову, суддя приходить до висновку, що підстави забезпечення позову шляхом зупинення стягнення аліментів відсутні, а тому заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 81, 149-153, 261 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення аліментів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про припинення стягнення аліментів - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя -О. О. Маньковська