Ухвала суду № 99232542, 27.08.2021, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/236/2021

Справа № 537/4431/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2021 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді Мурашової Н.В.

за участю:

секретаря Должаніци В.С.,

прокурора Замулка О.А.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

захисника Кобзій Б.І.,

обвинуваченої ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.06.2021 року за №12021170530000309, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кременчук Полтавської області, громадянки України, з середньою-спеціальною освітою, яка не одружена, не працює, не має зареєстрованого місця проживання, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

в с т а н о в и в :

25.08.2021 року до Крюківського районного суду м. Кременчука надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021170530000309, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 06.06.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

25.08.2021 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначене кримінальне провадження передано до провадження головуючого судді Мурашової Н.В.

В підготовчому судовому засіданні прокурор вважав, що обвинувальний акт відповідає положенням ст.291 КПК України, угода в кримінальному провадженні на даний час не укладалась, відсутні підстави для закриття провадження, передбачені п.п. 4-8, 10 ч.1 або ч.2 ст.284 КПК України, тому за можливе призначити судовий розгляд за обвинувальним актом у відкритому судовому засіданні. Крім того прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що вона обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого насильницького злочину проти життя особи, не має зареєстрованого місця проживання, не працює, що вказує на відсутністю у неї стійких соціальних зв`язків, а відповідно підтверджує наявність ризику ухилитися від виконання процесуальних обов`язків, покладених на неї як обвинувачену, а також те, що застосування жодного з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Потерпіла ОСОБА_1 підтримала позицію прокурора. Не подала цивільного позову.

Обвинувачена ОСОБА_2 та її захисник адвокат Кобзій Б.І. вважали за можливе призначити судовий розгляд за обвинувальним актом. Заперечували щодо обрання відносно обвинуваченої ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили суд обрати більш м`який запобіжний захід - домашній арешт, мотивуючи тим, що інкримінованих злочинів вона не вчиняла, має постійне місце проживання, де мешкає разом зі своєю сім`єю, постійно працює без офіційного оформлення трудових відносин. Вказували, що під час досудового розслідування працівники поліції, зокрема ОСОБА_3 , застосовували до ОСОБА_2 недозволені методи слідства з метою примусити її оговорити себе у вчиненні вбивства потерпілого ОСОБА_4 , якого вона не вчиняла.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 31 КПК України, кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово, крім випадків, передбачених частинами другою, третьою та дванадцятою цієї статті. Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого.

Суд роз`яснив обвинуваченій ОСОБА_2 положення ч.2 ст.31 КПК України. Проте обвинувачена ОСОБА_2 , порадившись із своїм захисником, диспозитивно розпорядилась своїми правами та не заявила клопотання про здійснення розгляду кримінального провадження колегіально судом у складі трьох суддів. Обвинувачена вважала за необхідне розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції здійснювати суддею одноособово.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до частини 3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.06.2021 року обрано відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком 60 діб, який обчислювати з моменту затримання 06.06.2021 року до 04.08.2021 року.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.07.2021 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який обрано відносно обвинуваченої ОСОБА_2 в межах строку досудового розслідування, а саме до 06.09.2021 року.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Одночасно, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд оцінює в сукупності всі обставини, зокрема ті, що перелічені цією статтею. Так, суд враховує, зокрема, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, його майновий стан, наявність судимостей, наявність у обвинуваченого місця роботи.

Згідно положень ст. 183 ч.4 п.1 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування .

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

У відповідності до ст.5 п. «С» Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою при провадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд враховує, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, який є особливо тяжким злочином, за який законом передбачено покарання до 15 років позбавлення волі.

Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченої винною в інкримінованому їй злочині, той факт, що обвинувачена не одружена, не має зареєстрованого місця проживання, не працює, а відповідно не має постійного джерела легальних доходів, вказує на відсутність стійких соціальних зв`язків, а відповідно підтверджує наявність ризику переховуватися від суду, вчинити новий злочин. Також свідками сторони обвинувачення є син, брат та друг обвинуваченої ОСОБА_2 , наявний факт викликів в минулому працівників поліції з підстав скарг на агресивну поведінку ОСОБА_2 , тому вбачається ризик незаконного впливу на свідків. (ч. 1 ч.3 ст.177 КПК України).

Щодо доводів обвинуваченої про відсутність вказаних ризиків, суд зазначив, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши запобіжний захід. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання її винуватою, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на потерпілих, свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти від настання вищеперерахованих ризиків, а також не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього законом процесуальних обов`язків.

До суду не зверталися особи, що заслуговують на довіру, з письмовим зобов`язанням про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченою покладених на неї обов`язків відповідно до ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити її до суду. До суду не зверталися власники житлового приміщення з клопотанням про надання дозволу щодо використання належного їм приміщення для виконання ОСОБА_2 , передбачених ст.194 КПК України, в разі застосування до неї запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Суду не подані відомості про те, що ОСОБА_2 має у власності житлове приміщення. Навпаки обвинувачена вказувала, що не має зареєстрованого місця постійного проживання.

Згідно положень п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

За викладених обставин, оцінюючи суспільну небезпечність та тяжкість злочину, який інкримінується обвинуваченій ОСОБА_2 , наявний у обвинуваченої задовільний стан здоров`я, з метою запобігання наведених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, суд вважає за необхідне обрати відносно обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк 60 днів.

В ст. 206 КПК України визначені загальні обов`язки судді щодо захисту прав людини.

Відповідно до ч.6 ст.206 КПК України, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов`язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.

З огляду на положення ст.206 КПК України, суд вважає за необхідне доручити відповідному органу досудового розслідування, підслідність якому визначена в ч.4 ст.216 цього Кодексу, провести дослідження фактів, на які вказує обвинувачена ОСОБА_2 про застосування до неї з боку працівників поліції, зокрема ОСОБА_5 , недозволених методів слідства при її затриманні та триманні під вартою під час досудового розслідування.

Оскільки з пояснень обвинуваченої ОСОБА_2 вбачається, що подія мала місце при її затриманні, тобто майже 3 місяці тому, а на теперішній час до обвинуваченої не застосовуються фізичний чи психічний тиск, тому відсутні підстави, передбачені п.1, п.3 ч.6 ст. 206 КПК України, для забезпечення невідкладного проведення судово-медичного обстеження особи; вжиття необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення кримінального провадження до судового розгляду. Судовий розгляд має бути призначений не пізніше 10 днів після постановлення ухвали про його призначення.

Враховуючи, що відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд вважає за необхідне завершити підготовче провадження, призначити кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 , обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом учасників процесу.

Учасники судового провадження мають право ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, з дотриманням положень ст.317 КПК України, якщо вони про це заявлять клопотання.

Керуючись ст.ст. 55, 61, 62, 128, 206, 334, 370-372, 383, 392, 393 КПК України, суд

у х в а л и в:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.06.2021 року за №12021170530000309, по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, на 30.08.2021 року о 13 годині 00 хвилин у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області, розташованого за адресою м. Кременчук вул. Троїцька буд.37/49.

В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Клопотання прокурора про обрання обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Обрати відносно обвинуваченої ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, починаючи з 27.08.2021 року по 25.10.2021 року.

Доручити Територіальному управлінню ДБР, розташованому у місті Полтаві, провести в порядку ст. 214 КПК України дослідження фактів, викладених у заяві обвинуваченої ОСОБА_2 про застосування до неї з боку працівників поліції недозволених методів слідства при розслідуванні кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.06.2021 року за №12021170530000309.

Копію ухвали направити Територіальному управлінню ДБР, розташованому у місті Полтаві, –для виконання.

Копію ухвали направити в Полтавську обласну прокуратуру для контролю за виконанням.

Про прийняте рішення повідомити суд в строк, визначений ст.214 КПК України.

Ухвала в частині обрання щодо обвинуваченої запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення, а обвинуваченою в той же строк з моменту вручення їй копії судового рішення.

В іншій частині ухвала не підлягає окремому оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Повний текст ухвали складений та оголошений 27.08.2021 року о 15 год. 01 хв.

Суддя Крюківського районного суду

м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В.