Рішення № 9923246, 03.06.2010, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа № 2-4 / 2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2010 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі :

головуючого судді Ковригіна О.С.

при секретарі - Фатєєвої С.М.

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача АК «Харківобленерго» - Верещагіна Є.В.

представника відповідача Концерн «Європейський» - Вальчик Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві справу за позовом ОСОБА_5 до АК «Харківобленерго», концерну «Європейський», третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання у Комінтерновському районі м. Харкова, про встановлення порушеного права, яке виникло у звязку з недотриманням адміністрацією законодавства про працю, скасування рішення КТС, стягнення матеріальної та моральної шкоди та за позовом АК «Харківобленерго» до ОСОБА_5 про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 звернулась до суду 09.10.2006 р. з позовною заявою до АК «Харківобленерго» в якій просила встановити порушене право, яке виникло у звязку з недотриманням адміністрацією законодавства про працю, скасувати рішення КТС, стягнути матеріальну та моральну шкоду.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_5 посилалась на те, що з 16.08.2001 р. працювала в АК «Харківобленерго» на посаді інженера договірного відділу, та 17 січня 2002 р. о 7 годині 30 хвилин ранку на території відповідача упала, отримала травму, у звязку з чим тривалий час лікувалась і понесла матеріальні та моральні збитки.

Не зважаючи на те, що ОСОБА_5 отримала травму з вини відповідача, в порушення законодавства про охорону праці, акт про нещасний випадок був складений за формою НТ (невиробнича травма). На її обґрунтовані звернення до адміністрації відповідача, в КТС, до Державної інспекції з охорони праці, з невідомих для неї причин, відповідач відмовляється у визнання за нею права на відшкодування завданих збитків, які вона зазнала внаслідок травмування на роботі.

АК «Харківобленерго» звернувся до суду 05.07.2006 р. з позовною заявою про стягнення (повернення) коштів ( справа № 2-26) в якій посилався на те, що за рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 08.12.2003 р. ОСОБА_5 було задоволено в позові про стягнення з АК «Харківобленерго» 90260 грн. Рішення було виконано і 12.03.2004 р. на рахунок ВДВС Червонозаводського РУЮ в м. Харкові для виплати на користь ОСОБА_5 було перераховано 90260 грн.

11.06.2004 р. рішення Чугуївського міського суду було скасовано і ухвалою Судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області було постановлено поворот рішення суду 1 інстанції від 08.12.2003 р. щодо стягнення суми 88000 грн.

Зазначені кошти не повернуті, а справа ухвалою Верховного суду України від 14.09.2005 р. направлена до Чугуївського міського суду Харківської області на новий судовий розгляд.

АК «Харківобленерго» просить стягнути з ОСОБА_5 на користь компанії 90000 грн.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 22.02.2007 р. справи за позовом ОСОБА_5 до АК «Харківобленерго» про встановлення порушеного права, яке виникло у звязку з недотриманням адміністрацією законодавства про працю, скасування рішення КТС, стягнення матеріальної та моральної шкоди ( № 2-11/07) та за позовом АК «Харківобленерго» до ОСОБА_5 про стягнення коштів ( № 2-26/07) обєднані в одне провадження під № 2-52/07.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 01.04.2009 р. для участі у справі в якості співвідповідача залучений Концерн «Європейський» та в якості третьої особи - Червонозаводське відділення Харківської дирекції Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань ( т.2 а.с. 157 ).

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 07.07.2009 р. відповідач концерн «Європейський» замінений належним відповідачем ТОВ «Євросоюз», а третя особа Червонозаводське відділення Харківської дирекції Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань замінена на відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання у Комінтерновському районі м. Харкова ( т.2 а.с.177).

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 13.01.2010 року відповідач ТОВ «Євросоюз» замінений належним відповідачем Концерном «Європейський».

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги і просила суд зобовязати АК “Харківобленерго» і концерн «Європейський» скласти Акт по формі Н-1, оскільки травма повязана з виробництвом та стягнути на користь позивачки 260 грн. матеріальної і 90000 грн. моральної шкоди, у позові АК «Харківобленерго» просила відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю позовних вимог.

Представник позивача ОСОБА_1, який діяв за письмовим клопотанням позивачки ОСОБА_5( т.1 а.с.245), позовні вимоги підтримав в повному обсязі і вважав позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, у позові АК «Харківобленерго» просив відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю позовних вимог.

Представник відповідача АК «Харківобленерго» Верещагін Є.В., який діяв на підставі довіреності ( т.1 а.с.180) позовні вимоги ОСОБА_5 не визнав, свої позовні вимоги підтримав та в судовому засіданні пояснив, що під час нещасного випадку з ОСОБА_5 вона дійсно працювала в АК «Харківобленерго» на посаді інженера відділу договорів, але ж травму вона отримала не внаслідок дії небезпечного виробничого фактора або середовища і не в процесі виконання нею трудових обовязків. Саме з цих мотивів, представник вважав, що акт за формою НТ (невиробнича травма) складений правомірно.

Щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, представник вважав позовні вимоги необґрунтованими, оскільки позивачка не надала будь-яких доказів заподіянні моральної шкоди, не вказала в чому вона полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань вона виходила та чи є причинний звязок між шкодою та винними діями відповідача.

Враховуючи викладене, ОСОБА_5 зобовязана повернути отримані від відповідача кошти в розмірі 90000 грн.

Представник відповідача Концерн «Європейський» Вильчик Д.Ю., який діяв на підставі довіреності від 15.04.2010 р. ( т.1 а.с. 244) в судовому засіданні позов ОСОБА_5 не визнав і пояснив, що концерн не має жодного відношення ні до АК «Харківобленерго», ні до ТОВ «Євросоюз», на до нещасного випадку, що стався з позивачем. Просив суд в задоволенні позову ОСОБА_5 до АК «Харківобленерго», концерну «Європейський» відмовити в повному обсязі за безпідставністю.

Представник третьої особи - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання у Комінтерновському районі м. Харкова в судове засідання не зявився, надав суду заяву в якій просив розглядати цивільну справу у відсутності третьої особи( т.1 а.с.217) та письмовий відзив на позовну заяву ОСОБА_5 ( т.1 а.с. 218-220 ) в якій зазначив, що на підставі діючого законодавства можна зробити висновок, що нещасний випадок з ОСОБА_5 є не повязаним з виробництвом і не може бути визнаний страховим випадком, а тому підстави для складання акта за формою Н-1 відсутні, як відсутні підстави для відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідачем АК «Харківобленерго».

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, третьої особи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в сукупності вважає, що позов ОСОБА_5 до АК «Харківобленерго», Концерну «Європейський», третя особа: Червонозаводське відділення Харківської дирекції Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про встановлення порушеного права, яке виникло у звязку з недотриманням адміністрацією законодавства про працю, скасування рішення КТС, стягнення матеріальної та моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що між сторонами виникли такі обставини і відповідні їм правовідносини.

Позивачка ОСОБА_5 працювала на посаді інженера 2 категорії відділу договорів «Енергозбуту» АК «Харківобленерго» з 16.08.2001 р. ( т.1 а.с. 191, 261).

Була звільнена наказом № 3/940-к від 21.07.2003 р. за ст. 38 КЗпП України ( т.1 а.с. 192).

Відповідно до ст. 21 КЗпП України, за трудовим договором власник або уповноважений ним органом зобовязаний забезпечувати працівникові умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про охорону праці» власник зобовязаний проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у відповідності з Положенням, яке розробляється Державним комітетом України по нагляду за охороною праці за участю профспілок та що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно до п.12 Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою КМУ від 21.08.2001 р. № 1094, в редакції на час події, якщо заключенням комісії по розслідуванню нещасного випадку встановлено, що він не повязаний з виробництвом, акт за формою Н-1 не складається. Про такий випадок складається акт за формою Н-Т ( не виробничий травматизм).

По справі встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_5 стався внаслідок її падіння на вході в будинок концерну «Європейський» за адресою: Червоношкільна набережна, № 24 у м. Харкові, 17.01.2002 р. о 7 годині 30 хвилин під час прямування на роботу.

На час визначеної події, вказане приміщення було орендоване відповідачем на підставі договору оренди № СN 42/2001/831 від 01.08.2001 р. За умовами договору відповідачем орендовані приміщення загальною площею 5233,1 м2 з шостого по одинадцятий поверхи, підвал та частина першого поверху для розміщення їдальні (т.1 а.с.98-105, 148-152).

Східці при вході в будівлю не входять до орендованої відповідачем території, а тому слід вважати, що ОСОБА_5 впала поза межами орендуємих приміщень, на території, згідно п.п.2.1.13 Договору оренди, компанія яких зобовязана приймати участь в сумісних витратах з власником на утримання її.

Нещасний випадок, що стався з працівником під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, який не належить підприємству і не використовувався в інтересах цього підприємства не визнається повязаним з виробництвом і, відповідно, про них не складається акт за формою Н.-1 п.12 Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою КМУ від 21.08.2001 р. № 1094

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України “Про загальнообов`язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків , внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть. Подія, яка сталася з Позивачкою, не відповідає наведеному визначенню, оскільки сталася не внаслідок дії небезпечного виробничого фактора або середовища і не в процесі виконання нею трудових обов`язків.

Небезпечним виробничим фактором відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України “Про затвердження Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу” від 27.12.2001 № 528 є фактор середовища і трудового процесу, що може бути причиною гострого захворювання, раптового різкого погіршення здоров'я або смерті. Падіння на східцях при вході до будівлі не може бути визнане небезпечним виробничим фактором або середовищем.

До того ж, Позивачка обіймала в компанії посаду інженера договірного відділу енергозбуту, для якого режим роботи є загальним і визначений режимом роботи компанії в цілому у колективному договорі та Правилах внутрішнього трудового розпорядку (т.1 а.с. 181-190): початок роботи о 8.00, закінчення о 17.00 (щоп`ятниці о 15.45). Перерва для відпочинку та харчування з 12.00 до 12.45.

Згідно з тим же колективним договором робочий день для інженера договірного відділу є нормованим. Тобто перебування Позивачки безпосередньо поблизу її робочого місця ще до початку робочого дня (о 7.30, коли сталася подія) не виправдане жодними виробничими чинниками, а є лише її власною ініціативою. Режим робочого дня для неї в зв`язку з проживанням за межами міста Харкова не змінювався, тому зауваження щодо початку роботи о 7.30, як вона зазначає у позовній заяві, є безпідставним.

Посилання Позивачки у заяві на пункт 6 названого Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою КМУ від 21.08.2001 р. № 1094 є безпідставним, оскільки передбачає віднесення до нещасних випадків, що сталися під час виконання працівниками трудових обов`язків “також ті, що сталися під час перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, починаючи з моменту приходу працівника на підприємство до його виходу, який повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, або за дорученням роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні”.

Робочим часом слід вважати термін, протягом якого працівники відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку зобовязані виконувати трудові обовязки, передбачені трудовим договором. Як вказано вище, згідно правил внутрішнього трудового розпорядку 7-30 для позивачки не є робочим часом.

Згідно із п. 3 постанови Головного державного санітарного лікаря України «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень (ДСН 3.3.6.042-99) від 01.12.1999 р. № 42, Додатку № 1 «Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженого постановою Міністерств праці України від 01.09.1992 р. № 41, робочим місцем є місце постійного або тимчасового перебування працівника в процесі трудової діяльності (виконання трудових обовязків протягом робочого часу).

Таким чином, подія трапилась не під час перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом і за межами робочого часу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає правомірним складення за результатами перевірки 21 січня 2002 року акту № 64 про нещасний випадок невиробничого характеру ( т.1 а.с.262) і підстав для складання акту за формою Н-1 не вбачає.

Відповідно до ст. 440-1 ЦК України в редакції від 18.07.1963 р., який діяв під час виникнення правовідносин, моральна (немайнова) шкода, що заподіяна громадину чи організації діями іншої особи, яка порушує їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менш пяти мінімальних розмірів заробітної плати.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у звязку з пошкодженням здоровя, у порушенні права власності, інших цивільних прав.

Вимагаючи відшкодування шкоди, як матеріальної, так і моральної, позивачка наполягає на тому, що шкоду спричинено їй під час виконання нею трудових обов`язків. Виходячи з того, що ці обставини позивачка не довела під час розгляду цивільної справи, понесені позивачкою витрати на лікування, відновлення здоров`я, залучення до різноманітних робіт і послуг сторонніх осіб на 260 грн. є лише її власними витратами і не можуть підлягати відшкодуванню з боку відповідачів.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” з посиланням на статтю 137 ЦПК України “у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.”

Відповідно до п.9 зазначеної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивачка в своїй позовній заяві зазначає, що діями відповідача їй була заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює у сумі 90 000 грн, але будь-яких доказів своїм твердженням не надала. Моральну шкоду ОСОБА_5 пов`язує з небажанням відповідача розібратись у ситуації та допомогти їй, а також несправедливі дії з боку керівництва АК «Харківобленерго». Які саме дії вона вважає неправомірними з боку АК «Харківобленерго» та концерну «Європейський», як вони вплинули на життєві та виробничі стосунки позивача та з яких міркувань виходила позивачка визначаючи розмір моральної шкоди з посиланнями на докази, суду не представлено.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Аналізуючи надані позивачкою докази та матеріали справи, суд приходить до висновку про недоведеність причинного звязку між заподіяною позивачці шкодою та діями відповідача.

Відповідно ст. 380 ЦПК України, питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції.

Згідно ч.2 ст. 380 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

Судом встановлено, що на виконання рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 08.12.2003 р. ( т.2 а.с. 5) було відкрито виконавче провадження ( т.2 а.с.6) і на виконання вимог державної виконавчої служби, якою наданий строк для добровільного виконання рішення суду, відповідачем були сплачені кошти на користь Позивачки у сумі 90260,00 грн. ( т.2 а.с.7).

Ухвалою Судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 11.06.2004 р., рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 08.12.2003 р. скасовано в частині зобовязання скласти акт про нещасний випадок з ОСОБА_5 за формою Н-1 та стягнення моральної шкоди та застосований поворот виконання рішення суду 1 інстанції. ( т.2 а.с.8-11).

Ухвалою Верховного Суду України від 14.09.2005 р. Рішення суду 1 інстанції та ухвала суду 2 інстанції скасовані та справа направлена но новий розгляд ( т.2 а.с.12-14).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 в повному обсязі, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог відповідача АК «Харківобленерго» і задовольняє їх.

На підставі викладеного, керуючись ст.21 КЗпП України, ст. 25 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 р., ст.ст.440-1 ЦК України в редакції 1963 р., ст. 14 Закону України “Про загальнообов`язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 р., Положенням про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою КМУ від 21.08.2001 р. № 1094, наказом Міністерства охорони здоров'я України “Про затвердження Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу” від 27.12.2001 № 528, п. 3 постанови Головного державного санітарного лікаря України «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень (ДСН 3.3.6.042-99)» від 01.12.1999 р. № 42, Додатку № 1 «Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженого постановою Міністерств праці України від 01.09.1992 р. № 41, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, 10, 11,60, 61,137, 209, 212, 214-215, 380 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_5 до АК «Харківобленерго», Концерну «Європейський», третя особа: Комінтернівське відділення Харківської дирекції Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про встановлення порушеного права, яке виникло у звязку з недотриманням адміністрацією законодавства про працю, скасування рішення КТС, стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Позов АК «Харківобленерго» до ОСОБА_5 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь АК «Харківобленерго», банківські реквізити: п/р 260053011272 в Першій Харківській філії АКБ «Базис» МФО 351599, ЄДРПОУ 00131954 90000 (девяносто тисяч) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Харківської області через Чугуївський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя -