Рішення № 99232383, 12.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2021 року м. Київ № 640/5300/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» доГоловного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Головного управління ДПС у місті Києві простягнення грошових коштів,присутні у судовому засіданні представники сторін: позивача - Волошин О.І., ГУ ДКСУ у м. Києві - Фонарюк Г.Г., ГУ ДПС у м. Києві - Якименко В.В.,(у судовому засіданні 12.08.2021, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (адреса: 02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29, 1 поверх, літера «Б», ідентифікаційний код - 30579869, ел. пошта - ovoloshin@ascop.ua) (далі - позивач, ТОВ «Аскоп-Україна», Товариство) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (адреса: 01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, ідентифікаційний код - 37993783, ел. пошта - office@kv.treasury.gov.ua) (надалі - відповідач 1, ГУ ДКСУ у м. Києві) та Головного управління ДПС у місті Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код - 43141267, ел. пошта - kyiv.official@tax.gov.ua) (нижче - відповідач 2, ГУ ДПС у м. Києві), у якому позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України через Головне управління казначейської служби України у місті Києві на користь ТОВ «Аскоп-Україна» заборгованість бюджету з відшкодуванням податку на додану вартість у розмірі 1 219 569,00 грн.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідна сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, Товариству не перерахована.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2021 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/5300/21, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2021 здійснено заміну відповідача у справі з Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (код ЄДРПОУ 44116011).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.06.2021.

17.06.2021, 29.07.2021 судом оголошувались перерви, справу призначено до розгляду на 12.08.2021.

У судовому засіданні у вказану дату проведено судові дебати, оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

В обґрунтування позову зазначено, що вчинивши всі дії на виконання рішення суду про зобов`язання податкового органу подати до органу казначейської служби висновку із зазначенням суми податку на додану вартість для її відшкодування, останнє виконано у спосіб, визначений законом, виконано не було. З метою захисту порушених прав внаслідок невиконання рішення суду та неповернення сум податку на додану вартість позивач звернувся з позовом до суду.

Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві у відзиві зазначено, що до казначейського органу інформація про узгоджені суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ «Аскоп-Україна» для здійснення бюджетного відшкодування не надходила, а відтак підстав для відшкодування немає. Відповідач також вказав, що у випадку неможливості виконання судового рішення позивач не обмежений у праві звернутися до суду з заявою про зміну способу або порядку його виконання.

Позивач у відповіді на відзив вказав, що після закінчення установлених законодавством строків для здійснення відшкодування сум податку на додану вартість така заборгованість перетворюється на бюджетну незалежно від того, з вини якого державного органу вони не відшкодовані. Єдиним ефективним способом відновлення порушеного права платника податку на додану вартість на отримання заявленого ним бюджетного відшкодування є саме його стягнення на його користь з Державного бюджету України через орган казначейства відповідної заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість, що підтверджується висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15.

Головне управління ДПС у м. Києві проти задоволення позову заперечило з огляду на його безпідставність та необґрунтованість. Заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, відзив фактично не містить.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

20.05.2014 ТОВ «Аскоп-Україна» подало до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в електронній формі Податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2014 року (№ 9028727602 від 20.05.2014), в рядку 23.1. якої заявило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 1 219 569,00 грн.

Разом з податковою декларацією ТОВ «Аскоп-Україна» відповідно до вимог п.п. 200.7 та 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України подало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4) та розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3).

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в період з 23.06.2014 по 05.07.2014 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Аскоп-Україна» правомірності бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2014 року, за результатами якої складений акт № 3799/26-53-15-01/30579869 від 04.07.2014.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення (форма «В1») № 0000431530 від 22.07.2014 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 101 132,00 грн, заявленої в декларації з ПДВ за квітень 2014 року.

Щодо решти заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми ПДВ в розмірі 1 118 437,00 грн. податковий орган не встановив жодних порушень при її відображенні в податковій декларації до бюджетного відшкодування та не прийняв щодо даної суми жодних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п. 200.12. ст. 200 Податкового кодексу України, податковий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п`яти операційних днів після отримання висновку орган казначейства видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку (п. 200.13. ст. 200 Податкового кодексу України).

Враховуючи, що перевірка достовірності декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість була закінчена 04.07.2014, а суми ПДВ до 16.07.2014 відшкодовано ТОВ «Аскоп-Україна» не було, позивач звернувся з позовом до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2014 у справі № 826/11379/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014, позов задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Дніпровському районі щодо неподання до органу ДКС України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Аскоп-Україна»;

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.07.2014 №0000431530;

у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2015 касаційну скаргу ТОВ «Аскоп-Україна» задоволено частково:

- постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року у справі № 826/11379/14 скасовано в частині відмови в задоволенні адміністративного позову про стягнення з Державного бюджету на користь ТОВ «Аскоп-Україна» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 118 437,00 грн;

- у відповідній частині прийнято нову постанову, якою адміністративний позов про стягнення з Державного бюджету на користь ТОВ «Аскоп-Україна» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 118 437,00 грн задоволено;

- стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп - Україна» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 118 437,00 грн;

- у решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 у справі № 826/11379/14 - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 31.05.2016 у справі № 826/11379/14 заяву ДПІ у Дніпровському районі задоволено частково:

скасовано постанову Вищого адміністративного суду України від 28.10.2015 в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 118 437,00 грн. та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким зобов`язано ДПІ у Дніпровському районі прийняти висновок із зазначенням суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та подати його Головного управління ДКС у м. Києві. У решті рішення суду касаційної інстанції залишено без змін.

20.07.2016 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковським Т.О. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №51679549) з виконання виконавчого листа № 826/11379/14, виданого 14.07.2016 Окружним адміністративним судом міста Києва на виконання вищевказаної Постанови Верховного Суду України від 31.05.2016.

В зв`язку з невиконанням судового рішення держаний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві Пишний А.В. постановою від 08.09.2016 наклав на Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві штраф в розмірі 680 грн.

31.10.2018 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/11379/14, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2019, здійснено заміну сторони виконавчого провадження - боржника - Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДФС у м. Києві.

На підставі ухвали суду державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві Пиляєм С.І. 03.06.2019 прийнято постанову про заміну сторони виконавчого провадження - боржника на Головне управління ДФС у м. Києві.

13.05.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/11379/14 здійснено заміну сторони виконавчого провадження - боржника - Головного управління ДФС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві.

На підставі ухвали суду головним державним виконавцем ВПВР УЗПВР у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бочковським Т.О. 11.06.2020 прийнято постанову про заміну сторони виконавчого провадження - боржника на Головне управління ДПС у м. Києві.

В зв`язку із повторним невиконанням судового рішення головний держаний виконавець ВПВР УЗПВР у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бочковський Т.О. постановою від 12.08.2020 наклав на Головне управління ДПС у м. Києві штраф в розмірі 10200 грн.

Враховуючи, що рішення суду виконано не було, а порушені права позивача не відновлено, ТОВ «Аском-Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління казначейської служби України у місті Києві заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 219 569,00 грн.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Підпункт 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплено у статті 200 Податкового кодексу України.

Як слідує зі змісту вимог пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції станом на час формування суми податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню), до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Згідно з пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як визначено пунктами 200.8, 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Відповідно до із пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки сум бюджетного відшкодування, визначених у пункті 200.11 цієї статті, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Згідно пункту 200.17 статті 200 Податкового кодексу України, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у т.ч. заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Так, станом на час виникнення спірних правовідносин, механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість визначався Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 (Порядок № 39)

Відповідно до пункту 6 Порядку № 39, у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог ст.ст.73,83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість, в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Згідно із пунктом 7 Порядку № 39, орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов`язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: 3-х робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; 5-ти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування ПДВ.

Пунктом 8 Порядку № 39 визначено, що державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування ДВ, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 39, на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: 3-х операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; 5-ти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Отже, за правилами Порядку № 39, у разі підтвердження контролюючим органом достовірності нарахування платником податку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, контролюючий орган зобов`язаний скласти та надіслати органу державної казначейської служби висновок про суму відшкодування податку на додану вартість.

21.12.2016 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в України», який набрав чинності з 01.01.2017, яким змінено порядок бюджетного відшкодування ПДВ платникам цього податку, який не передбачає надання контролюючим органом відповідного висновку та його направлення до органу державного казначейства. Відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Так, згідно з підпунктами 200.7.1, 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (тут і надалі, в редакції з 01.01.2017), формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

За приписами пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зокрема, з: ґ) дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

При цьому, пунктами 52 та 56 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якими цей підрозділ був доповнений Законом №1797-VІІІ, визначено, що до 10.01.2017 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов`язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 01.01.2017, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження.

До 01.02.2017 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету (пункт 56).

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 затверджено Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (Порядок № 26), який, згідно з пунктом 3 цієї постанови набирав чинності з 01.04.2017.

Зазначеною постановою встановлено, що до набрання чинності цим Порядком бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за заявами, включеними до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сформованого згідно з пунктом 52 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, здійснюється у порядку, що діяв до 01.01.2017.

Відповідно до положень пункту 4 Порядку № 26 орган ДФС вносить до Реєстру, зокрема, такі дані: дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість, або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (в разі їх подання); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; дату складення та вручення платнику податку акта перевірки; суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

Згідно з пунктом 6 Порядку №26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Пунктом 12 Порядку № 26 передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.

У зв`язку з набранням чинності Порядком № 26, з 01.04.2017 втратив чинність Порядок № 68, який передбачав, що реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними органами ДФС податкових декларацій з податку на додану вартість або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість, передбачених абзацом четвертим пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 Податкового кодексу України.

Пунктом 10 Порядку № 68 встановлено, що друга частина реєстрів містить інформацію, зокрема, про: зазначену у заяві суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку; дату узгодження територіальним органом ДФС зазначеної у заяві суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Таким чином, реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які діяли як до 01.04.2017, так і після цієї дати, передбачають його інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику ПДВ, контролюючим органом щодо цього платника.

При цьому, у разі внесення заяви про бюджетне відшкодування до Реєстру відповідно до Порядку №68, який діяв до 01.04.2017, відповідна інформація мала бути включена у сформований до 10.01.2017 єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Бюджетне відшкодування за такими заявами до 01.04.2017 мало здійснюватися у раніше визначеному порядку, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України.

Водночас, починаючи з 01.04.2017 передумовою для отримання платником ПДВ належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС в Реєстрі інформації про її узгодження.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 09.07.2020 у справі №821/852/17, від 10.06.2020 у справі №640/1032/19, від 15.01.2020 у справі №360/746/19, від 19.02.2019 у справі №810/2980/17, від 27.02.2018 у справі №822/1877/16.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.07.2014 № 0000431530, отже підтверджено право ТОВ «Аскоп-Україна» на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку рахунок за квітень 2014 року в сумі 1 219 569 грн (1 118 437 грн за декларацією з податку на додану вартість та 101 132 грн внаслідок скасування податкового-повідомлення рішення від 22.07.2014 № 0000431530).

Наявність у ТОВ «Аскоп-Україна» права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку рахунок за квітень 2014 року в сумі 1 219 569 грн не заперечується відповідачами й у ході розгляду даної справи.

Отже, до 01.04.2017 ГУ ДФС у м. Києві мало скласти та подати до територіального органу Державної казначейської служби висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Водночас після набрання чинності Порядком №26, тобто з 01.04.2017, ГУ ДФС у м. Києві мало внести до Реєстру і Тимчасового реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, задля забезпечення доступу органу Казначейства для виконання.

Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів вчинення таких дій податковим органом, а відповідачі визнають дану обставину.

Вказана бездіяльність податкового органу є неправомірною в силу зазначених правових норм та призвела до порушення права позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ.

Згідно пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

«Ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення судом рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає цій статті.

Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття «майно» у ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05.01.2000р.) (Beyeler v. Italy, заява №33202, §100).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Рисовський проти України» підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Також Європейський суд з прав людини у справі «Лелас проти Хорватії» зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов`язків.

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії»).

В контексті ефективного засобу правового захисту права платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування цього податку, суд, враховує висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання щодо належного способу захисту права платника податків на отримання сум бюджетного відшкодування з ПДВ за податковими деклараціями за вересень - жовтень 2014 року, вказала, що, враховуючи відсутність механізму реального відшкодування платнику ПДВ узгодженої суми бюджетного відшкодування цього податку, такі способи захисту порушеного права, як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування або внести заяву Товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, не призведуть до ефективного відновлення права платника податку.

Застосувавши норму частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції та висновки ЄСПЛ щодо застосування цієї норми, викладені, зокрема в рішеннях у справі «Бейелер проти Італії» від 05.01.2000, у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.06.2014, у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права Товариства, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на його користь заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

З огляду на викладене, суд вважає, що найбільш ефективним і таким, що унеможливлює подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень щодо порушення прав суб`єкта господарювання на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ (враховуючи тривале зволікання із виконанням своїх обов`язків, яке триває, по-суті, з серпня 2014 року), та, відповідно, зведе до мінімуму необхідність повторного звернення до суду, у тому числі, через невиконання або неналежне виконання рішення суду, є спосіб захисту порушеного права позивача саме шляхом стягнення на його користь із Державного бюджету України заборгованості з відшкодування ПДВ за квітень 2014 року у розмірі 1 219 569 грн.

Аналогічна правова позиція щодо обрання ефективного способу захисту порушеного права у справах щодо стягнення ПДВ у подібних правовідносинах висловлена також у постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №640/1032/19, від 15.01.2020 у справі №360/746/19, від 03.09.2019 у справі №826/26292/15.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 18 293,54 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління казначейської служби України у місті Києві (адреса: 01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, ідентифікаційний код - 37993783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (адреса: 02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29, 1 поверх, літера «Б», ідентифікаційний код - 30579869) заборгованість бюджету з відшкодуванням податку на додану вартість у розмірі 1 219 569,00 грн (один мільйон двісті дев`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять гривень).

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (адреса: 02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29, 1 поверх, літера «Б», ідентифікаційний код - 30579869) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 44116011) витрати по сплаті судового збору у розмірі 18 293,54 грн (вісімнадцять тисяч двісті дев`яносто три гривні 54 копійки).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Повний текст рішення виготовлено 26.08.2021.

Суддя К.С. Пащенко