Ухвала суду № 99231480, 26.08.2021, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/4000/21

Провадження № 1-кп/456/484/2021

УХВАЛА

судового засідання

26 серпня 2021 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Яніва Н. М. ,

з участю секретаря - Сунак Н.М.

прокурора – Журавкін А.О.

Налапша І.М

та захисника - Кондратюк В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

представника потерпілого Осьмак А.М.

потерпілої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021141130000309 від 14.05.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021141130000309 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Захисник Кондратюк В.В. подав клопотання, яке підтримав і обвинувачений ОСОБА_1 про повернення обвинувального акту, яке мотивував тим, що у такому не враховані та не відображені висновки експертного дослідження № 151/21, згідно якого чітко розмежовані тілесні ушкодження від удару кулаком і від прискорення, у результаті якого відбувся контакт правої тімяно - потиличної ділянки голови з твердою поверхнею. Вважає, що діяння ОСОБА_1 невірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого було не безпосереднім наслідком заподіяння удару ОСОБА_1 у ділянку голови потерпілого, а результатом падіння останнього й удару головою об тверду поверхню, якого ОСОБА_3 хоч і не передбачав, але повинен був і міг передбачити. Тобто, у конкретному випадку мало місце не умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого, а вбивство вчинене через необережність, у зв`язку з чим дії ОСОБА_3 підлягають перекваліфікації на ч. 1 ст. 119 КК України, який є нетяжким злочином.

У зв`язку з цим вважає, що у вказаному обвинувальному акті від 09.08.2021 відносно ОСОБА_1 не відображено повного механізму заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, а відтак не зазначена правова кваліфікація інкримінованого обвинуваченому діяння, яке б узгоджувалось з фактичними обставинами справи.

Окрім цього, адвокатом обвинуваченого подана скарга на постанову про відмову у задоволенні клопотання захисника у порядку ч. 2 ст. 303 КПК України, а саме на постанову слідчого СВ Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області Мартинової В.І. від 09.08.2021 про відмову у задоволенні клопотання про зміну кримінально – правової кваліфікації діяння вчиненого ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 119 КК України, згідно якого просив визнати незаконною та скасувати вказану постанову та зобов`язати слідчого СВ Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області Мартинову В.І. змінити кримінально - правову кваліфікацію діяння вчиненого ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 121 на ст.119 КК України.

Прокурор Налапша І.М. та прокурор Журавкін А. проти задоволення клопотань захисника обвинуваченого заперечили, вважають їх передчасними, зокрема зазначили, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, лише після дослідження всіх представлених доказів суд надаватиме оцінку правильності викладення обставин вчинення кримінального правопорушення та кваліфікації діяння, тому відсутні підстави для його повернення.

Що стосується скарги на дії слідчого, а саме на постанову про відмову у задоволенні клопотання про здійснення перекваліфікації дій ОСОБА_1 , то вважають, що до компетенції суду не входить повноваження щодо надання вказівок слідчому щодо кваліфікації чи перекваліфікації дій винної особи, оскільки такі повноваження віднесені до дискреційної компетенції слідчого та прокурора.

Представник потерпілої адвокат Осьмак А.М. заперечив проти задоволення клопотань, вважає такі безпідставними. Потерпіла ОСОБА_2 підтримала позицію свого представника.

Заслухавши думки сторін кримінального провадження, оглянувши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, суд дійшов наступного висновку.

Згідно п. 13. ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку встановленому цим Кодексом.

Згідно вимог ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст.291 КПК України.

Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту згідно ст. 377 КПК України, суд першої інстанції здійснює судовий розгляд.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року №8, суди повинні вимагати від органів досудового розслідування, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Таким чином, вказаною нормою закону визначено виключну підставу для повернення обвинувального акту прокурору, а саме невідповідність обвинувального акту вимогам закону.

Інші недоліки, допущені органом досудового розслідування та прокурором під час досудового розслідування, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту.

Дослідивши обвинувальний акт у кримінальному провадженні 12021141130000309 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.05.2021 р. про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 121 КК України встановлено, що такий складений 9 серпня 2021 року слідчим СВ Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області Мартиновою В.І. та цього ж дня затверджений прокурором Стрийської окружної прокуратури Журавкіним А.О. Також, в обвинувальному акті, вказано, що подія мала місце 14травня 2021 року близько 00:45 год.. В подальшому чітко викладено дані про кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 з конкретним формулюванням його обставин, відтак суд вважає, що такий обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

До обвинувального акта долучені реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки обвинуваченого та його захисника про отримання ними копій обвинувального акта.

Однією з засад кримінального провадження, передбаченого ст. 7 КПК України є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 22 КПК України роз`яснюється така засада кримінального провадження як змагальність сторін, та, зокрема, зазначається, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом. Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Разом з тим, повноваження слідчого на складання обвинувального акта, та повноваження прокурора на затвердження обвинувального акта, на самостійне складання обвинувального акта, а також на звернення до суду з обвинувальним актом, передбачені відповідно приписами ст. 40 та ст. 36 КПК України. На прокурора, крім цього, покладено функцію підтримання державного обвинувачення в суді та йому надано повноваження відмовлятись від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом.

З огляду на вищезазначені норми КПК України саме прокуророві надано повноваження визначати, які саме фактичні обставини кримінального правопорушення він вважає встановленими, викладати такі фактичні обставини в обвинувальному акті, визначати їх правову кваліфікацію з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювати обвинувачення.

Можливість втручання в такі повноваження прокурора при складанні обвинувального акту з боку будь-яких інших учасників кримінального провадження, чинним КПК України не передбачена.

З обвинувального акта відносно ОСОБА_1 вбачається, що в ньому міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які саме прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення, а також містяться інші відомості, які повинні бути відображені в обвинувальному акті згідно з приписами вищезазначеної ч. 2 ст. 291 КПК України.

Зі змісту клопотання захисника Кондратюк В.В. про повернення обвинувального акта вбачається, що він вважає його таким, що не відповідає вимогам закону, оскільки у такому не зазначена правова кваліфікація інкримінованого обвинуваченому діяння, яке б узгоджувалося з фактичними обставинами справи.

Однак суд вважає, що обставини, на які посилається сторона захисту, як на підставу для повернення даного обвинувального акту, мають бути встановлені або спростовані саме на стадії судового розгляду, під час безпосереднього дослідження судом доказів у кримінальному провадженні, і не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту.

Питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті, власне, фактичних обставин справи, а також узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації кримінального правопорушення не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового розгляду провадження суд не вправі входити в оцінку вказаних обставин.

Наведені в клопотанні обставини фактично зводяться до оцінки доказів у справі, що відповідно до вимог КПК України здійснюється в ході судового розгляду кримінального провадження, а не стадії підготовчого судового засідання. Оцінка таких доказів судом здійснюється в нарадчій кімнаті при ухвалення того чи іншого виду вироку.

На підставі наведеного, суд вважає що даний обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав для його повернення немає, тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Що стосується скарги на постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання захисника про перекваліфікацію дій ОСОБА_1 , то така задоволенню також не підлягає виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування та право на оскарження. Вказаний перелік не передбачає права сторони провадження на оскарження до слідчого судді відмову слідчого у задоволенні клопотання про зміну кваліфікації кримінального правопорушення. Такого роду клопотання, можуть бути предметом обговорення під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 КПК України та судового розгляду по суті обвинувачення, де прокурор вправі змінювати кваліфікацію дій обвинуваченого.

Вирішення питання про зміну кваліфікації дій підозрюваного чи обвинуваченого належить до дискреційних прав слідчого чи прокурора, що прямо передбачено ст.ст. 36, 40 КПК України. Для оскарження такої відмови учасником провадження немає процесуально-правових підстав, оскільки ні обвинувачений ні його захисник, не можуть визначати кваліфікацію діянь правопорушника, вони вправі лише рекомендувати певну кваліфікацію на своє переконання, а остаточне рішення належить до дискреційної компетенції слідчого, прокурора. Такого права не має і суд на стадії підготовчого провадження.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 337 КПК України судовий розгляд в суді першої інстанції проводиться в межах висунутого особі обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

У зв`язку з вищенаведеним суд не має процесуального права зобов`язати слідчого змінити кваліфікацію дій правопорушника.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 291, 303, 314, 315, 372 КПК України, суд,-

постановив:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Кондратюк В.В. про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12021141130000309 від 14.05.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України прокурору та визнання незаконною та скасування постанови слідчого на досудовому розслідуванні – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н. М. Янів