Рішення № 99230986, 27.08.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/3783/21

2/264/1144/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2021 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мирошниченка Ю.М.;

за участю секретаря Прилепо Ю.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (треті особи Кальміуський відділ державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

I. Вимоги та заперечення сторін.

У червні 2021 року позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 08.12.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. вчинено виконавчий напис № 14637 про стягнення з нього на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 7311999, 89 грн. Вважає вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню оскільки в останньому відсутнє посилання на виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, а також посилання на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 2010 року, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором. Вимогу про погашення заборгованості від відповідача він не отримував, а нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис за нотаріально непосвідченим кредитним договором. Окрім того, відповідач, звернувши стягнення на предмет іпотеки, вже реалізував своє право на отримання суми заборгованості, а нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис за межам строків кредитування.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав відзив, в якому заперечував проти задоволення позову, зазначив, що позивач не надав доказів на підтвердження неправомірності виконавчого напису, а також не спростував суму заборгованості. Стверджував, що заборгованість не є спірною, а кредитний договір не визнавався недійсним.

Треті особи просили розглядати справу без їх присутності.

II. Щодо фактів.

08 грудня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. видано виконавчий напис, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 09.09.2008 року № MR33GK0000000004 станом на 20.06.2017 року у сумі 281014, 60 доларів США, що за курсом 26, 02 відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.06.2017 року складає 7311999, 89 грн., у тому числі: заборгованість за тілом кредиту в сумі 41507, 04 доларів США; заборгованість за відсотками у розмірі 30641, 65 доларів США; заборгованість з комісії у розмірі 7895, 12 доларів США; заборгованість з пені у розмірі 187579, 99 доларів США, заборгованість по штрафам (фіксована частина) у сумі 9, 61 доларів США; заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 13381, 19 доларів США. Стягнення здійснюється за період з 9 вересня 2008 року по 20 червня 2017 року (а.с.13).

Постановою головного державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 02.02.2021 року у ВП № 64338380 відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого напису (а.с.15).

З кредитного договору від 09.09.2008 № MR33GK0000000004, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» вбачається, що терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користуванням кредитом, винагороди, неустойки – пені та штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років (п.5.5). Відповідно до п. 8.1 договору банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти на строк з 09.09.2008 року по 09.09.2018 року включно. Пунктом 8.3. передбачено, що забезпечення виконання позичальником зобов`язань за даним договором виступає іпотека будинку (а.с.64-66).

09 вересня 2008 року між сторонам укладено договір іпотеки на виконання кредитного договору (а.с.67-68).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04.11.2010 року звернуто стягнення за кредитним договором від 09.09.2008 року № MR33GK0000000004, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» на предмет іпотеки – будинок та земельну ділянку, виселено Бідника з вказаного будинку (а.с.17).

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» повідомило ОСОБА_1 про те, що заставна нерухомість за кредитним договором від 09.09.2008 року № MR33GK0000000004 була реалізована 22.09.2011 року, кошти в сумі 19602, 98 доларів США зараховані на погашення заборгованості (а.с.45).

Відповідач надав розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 09.09.2008 року № MR33GK0000000004 за період з 21.10.2013 року по 29.06.2021 року, в якому відсутня графа заборгованості станом на 20.06.2017 року (дата, станом на яку надана заборгованість нотаріусу для вчинення виконавчого напису), проте станом на 30.06.2017 року заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту складала 153677, 48 (валюту не вказано). Станом на 31.05.2017 року заборгованість за тілом кредиту аналогічна. Залишок заборгованості по процентах складає 294308, 22, пеня – 346110, 49 (а.с.53)

III. Щодо права.

Статями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

IV.Висновки суду.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у даному випадку оспорюваний виконавчий напис не міг бути вчинений, оскільки заявлені вимоги за строк, що перевищує строк позовної давності встановленого сторонами.

До відзиву на позов відповідачем також не долучено доказів на відправлення боржникові письмової вимоги про погашення заборгованості.

Отже, заборгованість за платежами за період з 09.09.2008 по 20.06.2017 року була включена у загальний розмір заборгованості на який був вчинений оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса, а виконавчий напис же вчинено 08.12.2017 року, у самому виконавчому написі зазначено період стягнення з 09.09.2008 року, що виходить за строк у п`ять років, чим порушені норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а отже на час вчинення виконавчого напису, з дня виникнення у відповідача права вимоги, минуло більше п`яти років.

Окрім того, з наданої відповідачем виписки заборгованості Бідника неможливо встановити чи відбулось зарахування коштів від реалізації предмета іпотеки на погашення кредиту, та чи враховано це під час вчинення виконавчого напису, оскільки відповідач надав розрахунок заборгованості, починаючи з 21.10.2013 року, проте як заставна нерухомість була реалізована в 2011 році.

Суд також звертає увагу на розбіжності сум заборгованості, зазначених у виконавчому написі (станом 20.06.2017 року) та у розрахунку заборгованості, наданого відповідачем суду. Так, у наданому розрахунку сума заборгованості станом на 20.06.2017 року не зазначена, проте наявні суми заборгованості за найближчий період, що передує кінцевій даті заборгованості на підставі виконавчого напису – 31.05.2017 року, та 30.06.2017 року. Не вказано відповідачем у розрахунку й валюти.

Відповідно до виконавчого напису заборгованість ОСОБА_1 станом на 20.06.2017 року складала 281014, 60 доларів США, що за курсом 26, 02 відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.06.2017 року складає 7311999, 89 грн., у тому числі:

- заборгованість за тілом кредиту в сумі 41507, 04 доларів США;

- заборгованість за відсотками у розмірі 30641, 65 доларів США;

- заборгованість з комісії у розмірі 7895, 12 доларів США;

- заборгованість з пені у розмірі 187579, 99 доларів США;

- заборгованість по штрафам (фіксована частина) у сумі 9, 61 доларів США;

- заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 13381, 19 доларів США.

З наданого відповідачем розрахунку вбачається, що станом на 31.05.2017 року заборгованість складалась з:

-залишку простроченої заборгованості за тілом кредиту – 153677, 48;

-залишку заборгованості за процентами -287136, 60;

-залишку пені – 336935, 62 (валюту не зазначено).

Станом на 30.06.2017 року заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту складала 153677, 48, заборгованість за процентами -294308, 22, пеня – 346110, 49.

Комісія за період з 21.10.2013 року по 29.06.2021 року взагалі не нараховувалась, відсутня й інформація щодо штрафів (а.с.53).

Вказані розбіжності не дозволяють зробити висновок про безспірність заборгованості.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення позову та визнання виконавчого напису приватного таким, що не підлягає виконанню.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, ст. ст. 12, 13, 19, 23, 81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (треті особи Кальміуський відділ державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 14637 від 08.12.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у розмірі 281014, 60 доларів США, що еквівалентно 7311999, 89 грн.

Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Суддя: Ю. М. Мирошниченко