Рішення № 99230476, 26.08.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11402/20

провадження № 2/753/2662/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2021 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Сердюковій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», Приватного підприємства «Авен-Єзер», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 зверенувся до суду з позовом до ПАТ «НАСК «Оранта», ПП «Авен-Єзер», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Мотивуючи свої вимоги тим, що 16.02.2020 року о 13 год. 55 хв. на вулиці Старобориспілська (перехрестя з вулиці Ташкентська) в місті Києві сталася дорожньо-транспорта пригода, при якій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Богдан», д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п.10.1 ПДР України, перед початком руху не впевнився в безпечності, внаслідок чого спричинив зіткнення з автомобілем «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження належного йому автомобіля «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 . Постановою Дарницького районного суду м. Києві від 03.03.2020 року, яка набула чинності, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, із накладенням адміністративного стягнення - штрафу. На час ДТП ОСОБА_2 був працівником ПП «Авен-Єзер» (водієм) й автомобіль, який керував ОСОБА_2 «Богдан», д.н.з. НОМЕР_1 , належав вказаному підприємству. Відповідальність власника ТЗ «Богдан», д.н.з. НОМЕР_1 , на час ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-проавової відповідальніості власників наземних транспортних засобів АО/5644326, який виплатив йому 55 169 грн. 79 коп., згодом - 6 561 грн. 19 коп., а всього - 61 730 грн. 98 коп. Проте він не погодився із вказаною виплатою, проведеною страховиком відповідача, й замовив автотоварознавче експертне дослідження. Відповідно до висновку № 2765 від 16.03.2020 року якого матеріальний збиток заподіяний пошкодженням автомобіля «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 59 734 грн. 96 коп., а вартість відновлювального ремонту - 147 182 грн. 65 коп. Відповідно до рахунку від 05.03.2020 року ТОВ «Саміт моторз Україна» вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля склала 147 182 грн. 65 коп. Відповідно сума стягнення, зважаючи на визначений розмір відновлювального ремонту, становить 113 176 грн. 15 коп. (147 182 грн. 65 коп. - 61 730 грн. 98 коп. = 113 176 грн. 15 коп., яка підлягає стягненю з ПАТ «НАСК «Оранта» 8 003 грн. 98 коп., як різниця між визначеним експертом матеріальним збитком - 69 734 грн. 96 коп. і виплаченим старовиком страховим відшкодуванням - 61 730 грн. 98 коп. (69 734 грн. 96 коп. - 61 730 грн. 98 коп. = 8 003 грн. 98 коп.), а також з роботодавця винуватця ДТП ОСОБА_2 - ПП «Авен-Єзер» у відповідносто до ч.1 ст. 1172 ЦК України 105 172 грн. 17 коп. - як різниця між вартістю відновлювального ремонту вказаного автомобіля 147 182 грн. 65 коп. і виплаченою старовиком страховим відшкодуванням - 61 730 грн. 98 коп. та суми, що він має сплатити - 8 003 грн. 98 коп. (147 182 грн. 65 коп. - (61 730 грн. 98 коп. + 8 003 грн. 98 коп.) = 105 172 грн. 17 коп.

Свої вимоги грунтує на положенні ч.1, п.1 ч.2 ст. 22, ч.2 ст. 1192, ст. 1194 ЦК України та вважає, що відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Розмір збитків, відповідно до ч.2 ст. 1192 ЦК України, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. А відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч.1 ст. 1172 ЦК України).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 , діючий на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 18.04.2010 року, позовні вимоги підтримав з тих же підстав та просив їх задовольнити уцілому.

В судовому засіданні представник відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» Негрич С.Ю., діюча на підставі довіреності від 14.12.2010 року, позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні за необґрунтованість.

Вказала, що ПАТ «НАСК «Оранта» здійснено позивачу виплату страхового відшкодування в іншій (більшій) сумі, аніж зазначає позивач, про що надає докази (платіжні доручення), а саме 62 041 грн. 19 коп., й сума страхового відшкодування виплачена з урахуванням проведеної оцінки ПАТ «НАСК «Оранта» завданих збитків власнику автомобіля «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 , який визначив вартість відновлювального ремонтуз урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля 62 551 грн. 19 коп. за вирахуванням суми франшизи - 510 грн., та навіть й у більшій сумі (62 551 грн. 19 коп. - 510 грн. = 61 520 грн. 00 коп.). Вказує на хибність позиції позивача та вважає, що ПАТ «НАСК «Оранта» при виплаті страхового відшкодування керувався Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV, й провівши оцінку збитків у відповідності вказаного закону та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року № 1074/8395, встановлено підстави та порядок розрахунку коефіцієнта фізичного зносу, який з урахування віку автомобіля (2007р.в.), визначив його у 0,70. А відтак вважає необґрунтовану вимогу позивача про стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» 8 003 грн. 98 коп., як різницю між визначеним експертом матеріальним збитком - 69 734 грн. 96 коп. і виплаченим старовиком страховим відшкодуванням - 61 730 грн. 98 коп. (69 734 грн. 96 коп. - 61 730 грн. 98 коп. = 8 003 грн. 98 коп.). Зазначає, що положеннями ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі відшкодовує установлену цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно ст.29 даного Закону України у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

ПАТ «НАСК «Оранта» надано відзив на позов від 11.02.2021 року, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог до даного відповідача.

Відповідач в особі ПП «Авен-Єзер»в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на сайті судової влади (суду).

ПП «Авен-Єзер» надано відзив на позов від 11.02.2021 року, у якому просив відмовити позивачу у позовній вимозі до ПП «Авен-Єзер», посилаючись на те, що прозивачем 16.06.2020 року автомобіль «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 , відчуджений. Так, реєстрація відчудження автомобіля «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 , здійснена у Територіальному сервісному центрі МВС України № 8046, а тому, зважаючи на те, що позивач просить стягнути 105 172 грн. 17 коп. - різницю між вартістю відновлювального ремонту вказаного автомобіля 147 182 грн. 65 коп. і виплаченою старовиком страховим відшкодуванням - 61 730 грн. 98 коп. та суми, що він має сплатити - 8 003 грн. 98 коп. (147 182 грн. 65 коп. - (61 730 грн. 98 коп. + 8 003 грн. 98 коп.) = 105 172 грн. 17 коп., зважаючи на положення ч.1, п.1 ч.2 ст. 22, ч.2 ст. 1192, ст. 1194 ЦК України, вважає відсутніми підстави для задоволення позову, адже, зважаючи на відчудження автомобіля позивачем 16.06.2020 року, позивач не понесе витрати на відновлюваний ремонт вказаного автомобіля.

Вказану обставину про відчудження автомобіль «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 , позивач не спростував й в судовому засіданні представник позивача визнав, що автомобіль відчуджений позивачем, проте вважає, що це не позбавляє позивача права на відшкодування збитків. Доповнив, що такі збитки виявились й у тому, що позивач продав автомобіль за меншу ціну, ані ж він коштував до ДТП.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за відсутності вказаного відповідача з урахуванням поданого ним відзиву на позов.

В судовому засіданні представник третьої особи Лабуренко С.В., діючий на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 20.07.2021 року, позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Свої доводи будував на тому, що прозивачем 16.06.2020 року автомобіль «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 , відчуджений, а тому, зважаючи на те, що позивач просить стягнути 105 172 грн. 17 коп. - різницю між вартістю відновлювального ремонту вказаного автомобіля 147 182 грн. 65 коп. і виплаченою старовиком страховим відшкодуванням - 61 730 грн. 98 коп. та суми, що він має сплатити - 8 003 грн. 98 коп. (147 182 грн. 65 коп. - (61 730 грн. 98 коп. + 8 003 грн. 98 коп.) = 105 172 грн. 17 коп., вважає відсутніми підстави для задоволення позову, адже, зважаючи на відчудження автомобіля позивачем 16.06.2020 року, позивач не понесе витрати на відновлюваний ремонт вказаного автомобіля.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.ч. 5,6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, с обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-прівовнй акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Розгляд справи відбувся у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст. 279 ЦПК України)

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 279 ЦПК України).

Вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають відмові у задоволенні із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Вирішуючи правовий спір відповідно до встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, суд виходить з положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, чинній на день настання страхового випадку та виникнення права на отримання страхового відшкодування.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (п.2.1 ст. 2Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Пунктом 2.1. ст.2 даного Закону України (№ 1961-IV) передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Отже, судом зроблено висновок, що даний Закон України (№ 1961-IV) у спірних правовідносинах є пріоритетним.

Судом встановлено, що 16.02.2020 року о 13 год. 55 хв. на вулиці Старобориспілська (перехрестя з вулиці Ташкентська в місті Києві) сталася дорожньо-транспорта пригода, при якій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Богдан», д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п.10.1 ПДР України, перед початком руху не впевнився в безпечності, внаслідок чого спричинив зіткнення з автомобілем «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження належного на час ДТП автомобіля позивачу.

Постановою Дарницького районного суду м. Києві від 03.03.2020 року, яка набула чинності, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, із накладенням адміністративного стягнення - штрафу.

На час ДТП ОСОБА_2 був працівником ПП «Авен-Єзер» (водієм) й автомобіль, який керував ОСОБА_2 «Богдан», д.н.з. НОМЕР_1 , належав вказаному підприємству, що визнається відповідачем та третьою особою.

Відповідальність власника ТЗ «Богдан», д.н.з. НОМЕР_1 , на час ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-проавової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/5644326 від 19.09.2019 року зі строком дії 6 місяців - з 15.12.2019 року по 14.06.2020 року, з лімітом по майновому відшкодування - 100 000 грн. 00 клп., франшиза - 510 грн. 00 коп.

ПАТ «НАСК «Оранта» виплатило позивачу 62 041 грн. 19 коп. страхового відшкодування, що підтверджується двома платіжними дорученнями: від 07.04.2020 року - 55 447 грн. 03 коп. та від 01.07.2020 року - 6 594 грн. 16 коп., наданими на підтвердження ПАТ «НАСК «Оранта», а всього - 62 041 грн. 19 коп., а не 61 730 грн. 98 коп., як зазначає позивач.

Така виплата проведена ПАТ «НАСК «Оранта» на підставі Звіту № 22337 від 04.06.2020 року, проведеного ТОВ «Гарант-Асістанс» на замовлення ПАТ «НАСК «Оранта», яким визначено матеріальний збиток, завданий автомобілю «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 , у розмірі 62 551 грн. 19 коп.

При визначенні матеріального збитку оцінювачем визначений коефіцієнт фізичного зносу вказаного автомобіля 0,70, зважаючи на вік автомобіля (2007).

Цим висновком зазначено, що вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахування коефіцієнт фізичного зносу 0,70 становить 62 551 грн. 19 коп.

Тобто, за висновком оцінювача ТОВ «Гарант-Асістанс, як матеріальний збиток, завданий автомобілю «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 , визначений у розмірі 62 551 грн. 19 коп., так й вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахування коефіцієнт фізичного зносу 0,70 становить 62 551 грн. 19 коп.

Положеннями пунктів 7.36-7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року № 1074/8395 встановлено підстави та порядок розрахунку коефіцієнта фізичного зносу.

Так, відповідно до п.7.38 Методики значення Ез (коефіцієнту фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

Як вбачається із матеріав справи суд приходить до висновку, що відповідачем обґрунтовано застосування коефіцієнту фізичного зносу, зважаючи на вік автомобіля на час ДТП та оцінки відповідно до 7.39 Методики.

У відповідності до п.36.4 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент скоєння ДТП) виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.

Водночас, відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-провової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/5644326, розмір франшизи склав 551 грн., відповідно ПАТ «НАСК «Оранта» виплатило позивачу вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахування коефіцієнт фізичного зносу та за вирахуванням суми франшизи - 551 грн., та навіть й у більшій сумі - 62 041 грн. 19 коп. (на 521 грн.)(62 551 грн. 19 коп. - 510 грн. = 61 520 грн. 00 коп.), й оскілки позивач не надав ПАТ «НАСК «Оранта» у відповідності до ст. 36 вказаного Закону документів про підтверджений факт проведеного ремонту, й такий ремонт на час розгляду справи позивачем не проведений, що ним визнається, ПАТ «НАСК «Оранта» виплатило страхове відшкодування позивачу без ПДВ, й враховуючи, що така сума виплачена надмірно, пістав для стягнення з відповідача суми франшизи немає.

Цю встановлену обставину суд приймає до уваги при вирашенні питання про відсутність підстав стягнення з відповідача ПП «Авен-Єзер» суми франшизи за наслідком виплаченого ПАТ «НАСК «Оранта» страхового вішкодування.

Так, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати.

Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт з ремонту автомобіля платником ПДВ.

Суд встановив, що позивач документально не підтвердив розмір і оплату проведеного ремонту автомобіля, вартість якого визначена виконавцем робіт (СТО) з урахуванням ПДВ.

Таким чином, у страховика у зв`язку з настанням страхового випадку не виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої могло перейти до позивача у зв`язку з понесенням витрат на оплату ремонту автомобіля, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.

Аналогічна позиція зазначена у Постанові КГС у складі Верховного Суду від 6 липня 2018 року у справі № 924/675/17.

Відповідно до абз. 2 п. 36.2ст.36 Закону України № 1961-IV, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

При цьому, згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України № 1961-IV доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

З наведеної правової норми слідує, що сума податку на додану вартість виплачується страховою компанією в разі: 1) виплати страхового відшкодування безпосередньо погодженим з потерпілим особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна; 2) отримання документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі (ст. 4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до ст.9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Статтею 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Позивач, не погодившись із страховою виплатою ПАТ «НАСК «Оранта», замовив автотоварознавче експертне дослідження.

Відповідно до Висновку № 2765 від 16.03.2020 року ТОВ «СЗУ Україна» матеріальний збиток заподіяний пошкодженням автомобіля «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 59 734 грн. 96 коп., а вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу - 147 182 грн. 65 коп., а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 69 734 грн. 96 коп.

Відповідно до рахунку від 05.03.2020 року ТОВ «Саміт моторз Україна» вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля склала 147 182 грн. 65 коп.

Позивач вважає, що сума стягнення, зважаючи на визначений розмір відновлювального ремонту, становить 113 176 грн. 15 коп. (147 182 грн. 65 коп. - 61 730 грн. 98 коп. = 113 176 грн. 15 коп., яка підлягає стягненю зі страховика, також з роботодавця винуватця ДТП ОСОБА_2 - ПП «Авен-Єзер» у відповідності до ч.1 ст. 1172 ЦК України в сумі 105 172 грн. 17 коп. - як різниця між вартістю відновлювального ремонту вказаного автомобіля 147 182 грн. 65 коп. і виплаченою старовиком страховим відшкодуванням - 61 730 грн. 98 коп. та суми, що він має сплатити - 8 003 грн. 98 коп. (147 182 грн. 65 коп. - (61 730 грн. 98 коп. + 8 003 грн. 98 коп.) = 105 172 грн. 17 коп.

Окрім того, в ході розгляду справи судом встановлено, що пошкоджений внаслідок ДТП належний позивачу автомобіль «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 , відчуджений, що визнається позивачем.

Так, реєстрація відчудження здійснена у Територіальному сервісному центрі МВС України № 8046, тобто до подання позивачем позову до суду.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Розмір збитків, відповідно до ч.2 ст. 1192 ЦК України, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч.1 ст. 1172 ЦК України).

Зважаючи на те, що позивач просить стягнути 105 172 грн. 17 коп. - різницю між вартістю відновлювального ремонту вказаного автомобіля 147 182 грн. 65 коп. і виплаченою страховиком страховим відшкодуванням - 61 730 грн. 98 коп. та суми, що він має сплатити - 8 003 грн. 98 коп. (147 182 грн. 65 коп. - (61 730 грн. 98 коп. + 8 003 грн. 98 коп.) = 105 172 грн. 17 коп., на підставі положення ч.1, п.1 ч.2 ст. 22, ч.2 ст. 1192, ст. 1194, ч.1 ст. 1172 ЦК України, суд вважає відсутніми підстави для задоволення позову й у цій частині, адже, зважаючи на відчудження позивачем 16.06.2020 року автомобіля, який був пошкоджений, що ним визнається, тобто до подачі позичем цього позову до суду 10.07.2020 року, позивач, як не поніс, так й не понесе витрати на оцінений відновлювальний ремонт вказаного автомобіля, за таких підстав у задоволенні позову й до ПП «Авен-Єзер» необхідно відмовити уцілому.

Встановлена судом обставина про відчудження позивачем пошкодженого автомобіля до подачі позову до суду, з урахуванням підстави звернення позивача до суду, яка ґрунтується на відшкодуванні вартості відновлювального ремонту вказаного автомобіля, який не відновлювався після ДТП (позивач такі витрати не поніс, що ним визнається), й не буде позивачем відновлюватися з підстав вибуття з його володіння, є підставою для відмови у задоволенні позову вцілому.

Окрім того, та підстава, на яку представник позивача послався в судовому засіданні, а саме те, що позивач відчужив автомобіль з підстав його пошкодження внаслідок ДТП за меншу вартість, аніж він мав до ДТП, й також вважає підставою для звернення до суду з цим позовом.

Суд не погоджується із такою позицією у цій частині доводів та вважає, що такі доводи позивача мають бути обгруновані іншою підствою звернення до суду.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто при ухваленні рішення суд має з`ясовувати яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Так, принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання абао оспорення (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина 2 ст. 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Контитуції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджене порушення було обгрутованим.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, здійснюючи передбачене статтею 55 Контитуції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а суд, вирішуючи спір, зобов`язаний надати суб`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Так, якщо особа вважає, що її суб`єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізоване належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов`язок, така особа має право звертатися за судовим захистом.

В разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання про наявність порушеного суб`єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір.

Відповідно, із урахуванням встановлених правовідносин, правові підстави для задоволення позову уцілому відсутні.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, й понесений позивачем судовий збір 1 162 грн. 95 коп. покласти позивача.

Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 22, 1192, 1194, ч.1 ст. 1172 ЦК України, ст.ст. 22, 29, 36, 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням постанови Пленуму Верховного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», Приватного підприємства «Авен-Єзер», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.

СУДДЯ: