Рішення № 99228604, 27.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2021 року м. Київ № 640/9229/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в якому просило: взнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 23.03.2021р. у ВП № 64550704.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постанова про накладення штрафу на боржника від 23.03.2021р. є протиправною, оскільки рішення суду у відповідній частині виконано позивачем, оскільки Управлінням проведено перерахунок пенсії за період з 18 липня 2018 по 31 грудня 2018. Сума доплати по перерахунку за цей період становить 14 341,02 грн., яку буде виплачена згідно згідно Постанови КМУ № 649.

Відповідачем відзив на адміністративний позов не подано.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, зазначає наступне.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі № 320/4633/19 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Київські області (код ЄДРПОУ - 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) щодо відмови ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) у перерахунку та виплати перерахованої пенсії за минулий період, на підставі довідки від 06.06.2019 №1-24.2/3088/19 наданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, починаючи з 18.07.2018. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) з 18.07.2018 здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), виходячи з розрахунку 70% від грошового забезпечення для обчислення пенсії, яка становить 21 141 грн. 10 коп., на підставі довідки від 06.06.2019 №1-24.2.2/3088/19 наданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, без обмеження максимального розміру пенсії та стягнути заборгованість, як різницю між отриманою та перерахованою пенсією з 18.07.2018 з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області згідно проведеного перерахунку на користь ОСОБА_1 .

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020р. у справі № 320/4633/19 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто апелянту.

На виконання вищезазначеного рішення Київським окружним адміністративним судом 15.09.2020р. видано виконавчий лист № 320/4633/19, який пред`явлено до виконання.

19.02.2021р. відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64550704 за виконавчим листом від 15.09.2020р. № 320/4633/19 виданого Київським окружним адміністративним судом.

16.03.2020р. до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві позивачем направлено лист № 1000-0901-5/27811 в якому зазначено, що Управлінням проведено перерахунок пенсії за період з 18 липня 2018 по 31 грудня 2018. Сума доплати по перерахунку за цей період становить 14 341,02 грн., яку буде виплачено згідно згідно Постанови КМУ №649. При цьому, наголошено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 по справі № 640/5248/19 визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».

Однак, 23.03.2021р. відповідачем винесено постанову про накладення штрафу, якою на Головне управління ПФУ у Київській області накладено штраф у розмірі 5 100, 00 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин.

Позивач вважаючи постанову про накладення штрафу від 23.03.2021р. винесену в межах виконавчого провадження № 64550704 протиправною, звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

Згідно частини першої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 16 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Частиною 2 статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 4 статті 63 Закону №1404-VIII, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Стаття 75 Закону №1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону №1404-VIII).

Частина п`ята статті 26 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Аналізуючи наведені положення Закону № 1404-VIII в контексті цієї справи, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII.

Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Суд звертає увагу, що за своєю природою штраф - це міра адміністративної відповідальності. Штрафи представляють собою грошові стягнення, тобто є обтяженням майнового характеру для учасників виконавчого провадження. При цьому, штрафи можуть накладатися лише за винні дії чи бездіяльність.

Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавчий лист № 320/4633/19 виданий 15.09.2020р. Київським окружним адміністративним судом про зобов`язання позивача з 18.07.2018 здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), виходячи з розрахунку 70% від грошового забезпечення для обчислення пенсії, яка становить 21 141 грн. 10 коп., на підставі довідки від 06.06.2019 №1-24.2.2/3088/19 наданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, без обмеження максимального розміру пенсії та стягнути заборгованість, як різницю між отриманою та перерахованою пенсією з 18.07.2018 з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області згідно проведеного перерахунку на користь ОСОБА_1 .

19.02.2021р. відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64550704 за виконавчим листом від 15.09.2020р. № 320/4633/19 виданого Київським окружним адміністративним судом.

16.03.2020р. до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві позивачем направлено лист № 1000-0901-5/27811 в якому зазначено, що Управлінням проведено перерахунок пенсії за період з 18 липня 2018 по 31 грудня 2018. Сума доплати по перерахунку за цей період становить 14 341,02 грн., яку буде виплачено згідно згідно Постанови КМУ №649. При цьому, наголошено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 по справі № 640/5248/19 визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».

При цьому, в адміністративному позові Головне управління ПФУ у Київській області зазначає, що виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється, відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року було затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - Порядок № 649), який визначав механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019р. у справі № 640/5248/19 (із змінами, внесеними постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020р.) пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» визнані протиправними та нечинними.

Тобто, з вищевказаного вбачається, що Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 втратив чинність, як на момент видачі виконавчого листа у справі №320/4633/19, відкриття виконавчого провадження №64550704, так і на момент винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу.

Отже, посилання позивача на Порядок № 649, як на підтвердження виконання судового рішення в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з 18.07.2018 здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), виходячи з розрахунку 70% від грошового забезпечення для обчислення пенсії, яка становить 21 141 грн. 10 коп., на підставі довідки від 06.06.2019 №1-24.2.2/3088/19 наданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, без обмеження максимального розміру пенсії та стягнути заборгованість, як різницю між отриманою та перерахованою пенсією з 18.07.2018 з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області згідно проведеного перерахунку на користь ОСОБА_1 , суд вважає необґрунтованими.

Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів, у розумінні статті 73 КАС України, на підтвердження поважності причин невиконання позивачем рішення у справі № 320/4633/19.

Також, суд вважає необгрунтованими посилання позивача на відсутність бюджетних асигнувань для виплати нарахованої за судовим рішенням суми, як на обставину, що звільняє його від відповідальності за невиконання судового рішення, так як такі твердження не підтверджені жодним належним доказом, яким можливо встановити обсяги відповідних фінансувань, плани їх надходження та графік погашення вказаних виплат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 20.01.2020р. у справі № 420/3705/19.

Таким чином, оскільки станом на момент винесення рішення у справі позивачем до суду не надано доказів виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі № 320/4633/19, оскаржувана постанова за невиконання рішення суду, є законною та обґрунтованою, а відтак не підлягає скасуванню.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 263, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська