Рішення № 99228596, 27.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2021 року м. Київ № 640/691/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (ГУ, ГУ Держгеокадастру, відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо належного та вчасного розгляду клопотання від 13.06.2020 щодо прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки та надання її у власність для особистого селянського господарства площею 1,6155 га, яка розташована на території Київської області Києво-Святошинського району, в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути, погодити та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 1,6155 гектари, з присвоєнням кадастрового номера, на території села Софіївська Борщагівка, Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та прийняти відповідне рішення щодо затвердження вище згаданого проекту землеустрою, передати земельну ділянку у власність, з присвоєнням кадастрового номеру.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що нею подано клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, разом з визначеними законом документами. Відповідач вказане звернення проігнорував, внаслідок чого ОСОБА_1 після збігу місячного строку з дня реєстрації клопотання замовила розроблення відповідного проекту без надання такого дозволу, про що повідомила ГУ та додала до письмового повідомлення договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та 13.06.2020, після закінчення розробки проекту землеустрою, поштою на адресу відповідача, рекомендованим листом направила клопотання з проханням про затвердження проекту землеустрою, а також сам проект з компакт диском, та копію оголошення з газети «Голос України», на яке відповідач не надав жодної відповіді.

Вважаючи, що бездіяльність відповідача порушує її право на землю, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило. Відповідно, суд здійснює розгляд справи за наявними матеріалами.

Так, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Київський області з клопотанням від 29.11.2019 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства (цільове призначення земельної ділянки відповідно до КВ ЦПЗ) орієнтовною площею 1,8285 га, що розташована у Київський області Києво-Святошинського району, в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради.

У клопотанні зазначено, що позивач засвідчує, що не використала раніше своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вищевказаним цільовим призначенням.

Також зазначено, що ОСОБА_1 ознайомлена з нормами Закону України «Про захист персональних даних» та добровільно надає дозвіл на обробку та використання своїх персональних даних.

У додатках до клопотання зазначено про долучення до нього копій сторінок паспорту, копії довідки про присвоєння РНОКПП, копії витягу з кадастрової карти України з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, диск з орієнтовними координатами бажаної ділянки та копії посвідчення члена сім`ї загиблого (учасника АТО).

Клопотання зареєстровано в ГУ Дергеокадастру у Київській області за №18997/0/94-19 (а.с. 12).

За відсутності будь-якого рішення ГУ Дергеокадастру у Київській області на подане клопотання, ОСОБА_1 23.01.2020 письмово повідомила відповідача про укладання договору з ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки» на виконання землевпорядних робіт №К2020-24 від 20.01.2020, предметом якого є розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території с. Софіївська Борщагівка, Софіївсько-Борщагівської сільської ради, Києво-Святошинського району Київської області.

Повідомлення міститься в матеріалах справи (а.с. 13), додатком до якого є відповідний договір (а.с. 14).

В подальшому, а саме 13.06.2020 позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням, в якому відповідно до статей 116, 118 та 121 Земельного кодексу України просить розглянути, погодити та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства і присвоїти кадастровий номер (цільове призначення земельної ділянки відповідно до КВ ЦПЗ) площею 1,6155 га, що розташована у Київський області, Києво-Святошинському районі у селі Софіївська Борщагівка, в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області (а.с. 17).

У даному клопотанні також зазначено про те, що позивач засвідчує, що не використала раніше своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вищевказаним цільовим призначенням і ознайомлена з нормами Закону України «Про захист персональних даних» та добровільно надає дозвіл на обробку та використання своїх персональних даних.

У додатках до клопотання зазначено про долучення до нього проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на 64 аркушах (оригінал) та електронну форму на компакт диску; клопотання інституту незалежної експертної оцінки про погодження проекту землеустрою (оригінал) та фотокопію оголошення з газети ( Голос України» №80 (7337) від 14.05.2020 про винос меж в натурі (на місцевості) та погодження меж.

До матеріалів справи долучено також інформацію про поштове відправлення №0813500710641 з описом вкладення нього, що підтверджує направлення вищевказаного клопотання про розгляд, погодження та затвердження проекту землеустрою із додатками (а.с. 20), а також інформацію з мережі Інтернет щодо поштового відправлення №0813500710641, а саме про вручення його 16.06.2020 (а.с. 21).

Реагування Головного управління Держгеокадастру у Київській області на наведене клопотання також відсутнє.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернулась з даним позовом до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно з пунктом "а" частини третьої статті 22 ЗК України, громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування.

Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з абзацами 1-3 частини сьомої цієї статті ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абз. 1).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абз. 2).

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (абз.3).

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (п.п. «ґ» ч. 2).

Статтею 30 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Так, в силу частини шостої статті 186 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру як передбачено Положенням, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15.

Згідно з пунктом 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 №333, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521 (Положення №333) Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Підпунктом 13 пункту 4 цього Положення передбачено, що Головне управління Держгеокадастру в області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Наведені приписи Положення №333 кореспондуються з приписами підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Держгеокадастру №248 від 21.05.2021 «Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру».

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 186-1 Земельного кодексу України, розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; органи, зазначені в частинах першій-третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (ч. 6 ст. 186-1); у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунуто недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження (ч. 8 ст. 186-1).

В матеріалах справи міститься проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території села Софіївська Борщагівка, Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Однак, ні з даного проекту землеустрою, ні з позовної заяви, ні з інших матеріалів справи не вбачається відомостей щодо погодження відповідного проекту та подання його на затвердження після такого погодження.

Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною десятою цієї статті встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

При цьому, за змістом частини четвертої статті 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Суд зазначає, що за наслідками розгляду клопотання позивача про розгляд, погодження та затвердження проекту землеустрою, жодного з рішень, що передбачені статтею 118 ЗК України, відповідачем не прийнято. Не надано на нього жодного реагування і на підставі положень Закону України «Про звернення громадян».

При цьому суд акцентує на тому, що відповідне клопотання позивача не містить вимоги передати земельну ділянку у власність, з присвоєнням кадастрового номеру, в той час, як така вимога заявлена у справі, як позовна, що також свідчить про передчасність такої вимоги.

У свою чергу, відповідно до пунктів 4 та 10 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії або визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Так, Положення Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, що були прийняті 11.03.1980 Комітетом Міністрів, передбачають, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреція - це елемент управлінської діяльності, пов`язаний з владними повноваженнями та їх носіями - органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Попри те, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє, у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує останнього вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Натомість, застосування такого способу захисту прав, свобод та інтересів позивача як зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, є правильним тоді, коли останній розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив у його задоволенні.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Застосування, у даній адміністративній справі, судом такого способу захисту, який передбачає зобов`язання відповідача погодити та затвердити проект землеустрою та передати земельну ділянку у власність позивача є передчасним та таким що призводить до втручання у реалізацію суб`єктом владних повноважень його дискреційних повноважень.

Передчасним та таким що призводить до втручання у реалізацію суб`єктом владних повноважень його дискреційних повноважень є і застосування такого захисту права у даній справі, як визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою.

Разом з тим, зважаючи на неприйняття відповідачем жодного з можливих рішень, зокрема, ні про затвердження проекту землеустрою, ні про відмову у його затвердженні та допущення протиправної бездіяльності шляхом, фактично, нездійснення розгляду клопотання позивача про розгляд, погодження та затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки суд вбачає необхідність у зобов`язанні відповідача розглянути відповідне клопотання позивача.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В силу частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, а саме шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Київській області, допущену щодо розгляду клопотання та зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Київській області з урахуванням викладених у даній постанові висновків розглянути відповідне клопотання.

Наведена позиція суду відповідає позиції, що висловлена Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 №823/104/18 та від 22.10.2020 №823/105/18.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню 454 грн., що становить половину від сплачених 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково та вийти за межі позовних вимог.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Київській області, допущену щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 13.06.2020 про розгляд, погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території села Софіївська Борщагівка, Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області, з урахуванням викладених у даній постанові висновків, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13.06.2020 про розгляд, погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території села Софіївська Борщагівка, Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 гривні.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак