Рішення № 99228574, 27.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2021 року м. Київ № 640/21125/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування припису,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» (далі - позивач) з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (далі - відповідач,), в якому просить визнати протиправним та скасувати припис №14 від 04.09.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на час здійснення позапланового заходу не затверджено та не оприлюднено у встановленому законом порядку уніфіковану форму акту, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику, що відповідають Методиці, яка була затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 року №342.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2019 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем надано відзив на позов, в якому останній просив у задоволенні позову відмовити, оскільки не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими, посилаючись на відповідність оскаржуваного припису вимогам чинного законодавства.

Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в якій заперечує проти доводів останнього, викладених у його відзиві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2019 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.08.2021 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на підставі звернення гр. ОСОБА_1 , наказу від 27.08.2019 №2149-Д та направлення на проведення заходу від 27.08.2019 №2147, відповідачем проведено позапланову перевірку за дотриманням законодавства про захист прав споживачів Переяслав-Хмельницького ВР ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт перевірки від 28.08.2019 №000125.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» пунктів 1,2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.11.2018 №1498.

На підставі встановлених порушень, ГУ Держпродспоживслужби в Київській області винесено припис «Про припинення порушення прав споживачів» від 04.09.2019 №14, яким начальнику Переяслав-Хмельницького ВР ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» Шамардаку Д.В. приписано терміново в узгоджений із споживачем час провести трьохсторонню звірку витрат природнього газу, нарахувань та оплат (помісячно) по особовому рахунку НОМЕР_1 з наданням споживачеві детальних роз`яснень по нарахуванням (помісячно), підписати акт звірки та провести перерахунок вартості наданих послуг відповідно до вимог законодавства.

Вважаючи протиправним вказаний припис, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) (далі - державний нагляд) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду, їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду є Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Згідно абзацу 2 статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду є планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом (абзац 3 статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).

Згідно частини п`ятнадцятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» при здійсненні заходів державного нагляду посадові особи органів державного нагляду зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

Абзацом 1 частини другої статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, розробляє Методику розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду, та Методику розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342 (далі - Постанова №342) затверджено Методику розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (далі - Методика).

Уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом 5 робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством (абзац 8 частини другої статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).

Згідно з пунктом 1 Методики, вона встановлює єдиний підхід до розроблення органами державного нагляду уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду.

Уніфікована форма акта перевірки розробляється органом державного нагляду та оприлюднюється на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня її затвердження (абзац 1 пункту 2 Методики).

За твердженням відповідача, уніфікована форма акта перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін затверджена Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства аграрної політики та продовольства України 11 січня 2018 року N 18/14 (далі - Наказ №18/14).

При порівняльному аналізі змісту та розташування реквізитів акта перевірки, складеного за результатами перевірки позивача та уніфікованої форми акта перевірки, затвердженої Наказом №18/14 встановлено, що вони є ідентичними.

За змістом частини четвертої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» вбачається, що виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд у сфері господарської діяльності. Орган державного нагляду не може здійснювати державний нагляд у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду.

Частиною четвертою статті 19 Господарського кодексу України визначено, що органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про ціни та ціноутворення», органами державного контролю та спостереження у сфері ціноутворення є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами та інші органи, визначені законом.

Державний нагляд - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища (абзац 2 статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» (далі - Постанова №442) утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба), поклавши на Службу, що утворюється, функції, зокрема, із здійснення державного контролю за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Пунктом 1 Положення про Держпродспоживслужбу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667 (далі - Положення про Держпродспоживслужбу) визначено, що Держпродспоживслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема, з контролю за цінами.

Відповідно до пункту 3 Положення про Держпродспоживслужбу одним з основних завдань Держпродспоживслужби є, зокрема, реалізація державної політики з контролю за цінами та здійснення відповідно до закону державного нагляду за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Держпродспоживслужба, відповідно до покладених на неї завдань (підпункт 11 пункту 4 Положення про Держпродспоживслужбу) у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, здійснює, зокрема, державний нагляд за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державний нагляд за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи (пункт 7 Положення про Держпродспоживслужбу).

Державний нагляд, відповідно до статті 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», здійснюється за принципами, зокрема, неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду різними органами державного нагляду з одного й того самого питання та наявності одного органу державного нагляду у складі центрального органу виконавчої влади.

Вказана норма кореспондується з частиною третьою статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», якою визначено, що утворення, реорганізація та ліквідація міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади здійснюються з урахуванням завдань Кабінету Міністрів України, а також з урахуванням необхідності забезпечення здійснення повноважень органів виконавчої влади і недопущення дублювання повноважень.

Таким чином Держпродспоживслужба є органом державного нагляду за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Відповідно, саме орган державного нагляду зобов`язаний виконати норму абзацу 8 частини другої статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», затвердити уніфіковану форму акта та оприлюднити його на власному офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством.

Однак, вказані дії відповідачем вчинені не були, у зв`язку із чим суд погоджується з доводами позивача, що відповідач неправомірно використовує у своїй діяльності уніфіковану форму.

Більше того, суд звертає увагу, що із початком застосування нової Методики всі критерії та уніфіковані форми актів, розроблені органами державного нагляду на підставі методик, затверджених постановами Кабінету Міністрів України, що втратили чинність згідно з пунктом 2 Постанови від 10.05.2018 №342, є нечинними, оскільки вони не відповідають новим Методикам розроблення актів.

Отже, з 01.01.2017 на законодавчому рівні змінено порядок розроблення та затвердження органами державного нагляду уніфікованої форми акта, що складається за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду.

Враховуючи вищевикладене, органи державного нагляду (контролю), які не затвердили та не оприлюднили у встановленому Законом порядку уніфіковані форми актів, що відповідають новій Методиці, втратили можливість проведення заходів державного нагляду (контролю), оскільки за результатами перевірок можливо складання актів перевірок виключно за уніфікованою формою.

Отже, підсумовуючи все вищевикладене та керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та визнання проведеної позапланової перевірки «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» протиправною.

При цьому, визнання перевірки протиправною, свідчить про відсутність правових наслідків такої, а тому оскаржуваний припис №14 від 04.09.2019 підлягає скасуванню, оскільки його складанню передувало порушення відповідачем порядку проведення перевірки, що є достатньою підставою для скасування актів індивідуальної дії. В даному випадку не має значення чи висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є достовірними та підтвердженими відповідними доказами, адже порушення контролюючи органом порядку проведення перевірки нівелює правові наслідки такої перевірки.

При цьому, необґрунтованими є доводи відповідача про те, що після допуску до перевірки, позивач втратив право посилатись на процедурні порушення, допущені органом державного нагляду під час перевірки та оформлення її результатів, з огляду на наступне.

Згідно норм абзаців 5 та 12 статті 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду до здійснення державного нагляду, якщо, зокрема, органом державного нагляду не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.

Недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком суб`єкта господарювання, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у відповідності до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на судовий захист закріплене і у частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які вимагаються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за судовою практикою, Верховний Суд неодноразово відступав від попередніх правових позицій, доходячи до актуального висновку, відповідно до якого незалежно від прийнятого підконтрольним суб`єктом рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді рішень, підконтрольних суб`єкт не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень законодавства (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18).

Верховний Суд також неодноразово зазначав, що акт перевірки, отриманий в результаті перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Рішення, яке прийнято за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» (04108, м. Київ, просп. Свободи, 2Г, літ. А, код ЄДРПОУ 39592941) задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області щодо проведення позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ».

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області №14 від 04.09.2019.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко