Ухвала суду № 99228488, 26.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

26 серпня 2021 року м. Київ№ 640/8423/21 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження питання щодо наявності підстав для закриття провадження в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Апарату Верховної Ради України

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Апарату Верховної Ради України (далі - відповідач), в якому просить: зобов`язати Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані 43 календарних дні щорічної основної відпустки за період роботи з 12 січня 2017 року по 31 серпня 2017 року та з 06 листопада 2018 року по 29 серпня 2019 року на посаді помічника-консультанта народного депутата України Безбаха Я.Я.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В подальшому, позивачем надіслано до Окружного адміністративного суду міста Києва клопотання про направлення справи до Печерського районного суду міста Києва за підсудністю, вмотивоване тим, що позивач працювала в Апараті Верховної Ради України без поширення на неї Закону України «Про державну службу», а тому позов підлягає розгляду в порядку визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Розглянувши клопотання позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки Апарату Верховної Ради України від 17 березня 2021 року №20-17/245 ОСОБА_1 працювала у період з 12 січня по 31 серпня 2017 року на посаді помічника-консультанта народного депутата України Верховної Ради України восьмого скликання ОСОБА_2 (патронатна служба) та з 06 листопада 2018 року по 29 серпня 2019 року працювала за сумісництвом на посаді помічника-консультанта народного депутата України Верховної Ради України восьмого скликання ОСОБА_2 (патронатна служба).

Отже, у спірний період позивач працювала на посаді помічника-консультанта народного депутата України Верховної Ради України без поширення дії Закону України «Про державну службу».

Частиною 1 статті 34 Закону України "Про статус народного депутата України" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що народний депутат може мати до тридцяти одного помічника-консультанта, правовий статус і умови діяльності яких визначаються цим та іншими законами та прийнятим відповідно до них Положенням про помічника-консультанта народного депутата, яке затверджується Верховною Радою України.

Відповідно до частини 3 статті 34 Закону України "Про статус народного депутата України" помічники-консультанти народного депутата працюють за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах.

Помічники-консультанти народного депутата перебувають у штаті державних підприємств, установ, організацій або за заявою народного депутата прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до виконавчих комітетів відповідного органу місцевого самоврядування, а у містах Києві та Севастополі до секретаріатів міських рад.

Помічники-консультанти народного депутата, які працюють у місті Києві за строковим трудовим договором на постійній основі, можуть прикріплюватися для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України.

Помічник-консультант народного депутата звільняється з попереднього місця роботи в порядку переведення в зазначений у його заяві і поданні народного депутата строк.

Народний депутат самостійно визначає кількість помічників-консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі, за сумісництвом і на громадських засадах у межах загального фонду, який встановлюється йому для оплати праці помічників-консультантів Постановою Верховної Ради України; здійснює їх підбір, розподіляє обов`язки між ними та здійснює особисто розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів. Згідно з частиною сьомою статті 1.1 Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР (далі - Положення), помічники-консультанти народного депутата України, які працюють у місті Києві за строковим трудовим договором на постійній основі, можуть прикріплюватися для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України.

Частина восьма статті 1.1 Положення визначає, що помічник-консультант народного депутата України у своїй роботі керується Конституцією України, законодавством України, а також цим Положенням.

Відповідно до вказаного Положення на помічників-консультантів народного депутата України, які прикріплені для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України, поширюється дія розділів III, VI та VII Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Апарату Верховної Ради України.

Згідно із статтями 3.1, 3.2 Положення, персональний підбір кандидатур на посаду помічника-консультанта, організацію їх роботи та розподіл місячного фонду оплати праці здійснює особисто народний депутат України, який несе відповідальність щодо правомірності своїх рішень.

Помічник-консультант народного депутата України працює за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах.

Народний депутат України самостійно визначає кількість помічників-консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі, за сумісництвом і на громадських засадах у межах загального фонду, які встановлюються йому для оплати праці помічників-консультантів Постановою Верховної Ради України.

Відповідно до статті 4.1. Положення розмір загального фонду оплати праці помічників-консультантів народного депутата України встановлюється Верховною Радою України.

У межах загального фонду, встановленого йому для оплати праці помічників-консультантів, народний депутат України самостійно: визначає кількість помічників-консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах; здійснює розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів, що не може бути нижчим за встановлену законом мінімальну заробітну плату; надає помічникам-консультантам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Частинами 1 та 3 статті 4.4 Положення помічнику-консультанту народного депутата України, який працює за строковим трудовим договором на постійній основі, надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено інше.

За наявності підстав помічнику-консультанту народного депутата України, який працює за строковим трудовим договором на постійній основі, надаються додаткові відпустки, передбачені статтею 4 Закону України "Про відпустки".

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/202 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб), правове регулювання Конституцією України (254к/96-ВР) та спеціальними законами України статусу, зокрема Прем`єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України та інших посадових осіб (частина перша статті 9 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII) (3723-12) не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами.

Отже, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у тих випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

За наведених обставин, до правовідносини у сфері проходження патронатної служби і, які стосуються виплати компенсації за невикористану відпустку помічнику-консультанту народного депутата України підлягають застосуванню відповідні норми Кодексу законів про працю України та Закону України "Про відпустки".

Спір щодо невиплати відповідачем грошової компенсації за невикористану відпустку у період з 12 січня 2017 року по 31 серпня 2017 року та з 06 листопада 2018 року по 29 серпня 2019 року не підлягає розгляду у порядку норм Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у цей період дія Закону України "Про державну службу" на позивача не розповсюджувалась.

Такий спір підлягає розгляду у порядку норм Цивільного процесуального кодексу України, про що відповідно є судова практика Верховного Суду (рішення від 20 лютого 2019 року у справі № 757/57336/16).

Також, аналогічна правова позиція викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року у справі №640/2695/20.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням встановлених вище обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже наявні підстави для закриття провадження у справі.

Щодо клопотання позивача про передачу справи до Печерського районного суду міста Києва в порядку статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо:

1) до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване у встановленому законом порядку, місце проживання (перебування) якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування);

2) при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду;

3) після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду;

4) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

5) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу адміністративного суду, який розглядав справу;

6) однією із сторін у справі є суд, в якому розглядається справа, або суддя цього суду;

В даному випадку відсутні підстави, визначені частиною 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, для передачі даної справи на розгляд іншого адміністративного суду.

Суд наголошує, що порушення предметної підсудності в даному випадку є підставою для закриття провадження у справі в порядку статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 238 - 239, частиною 2 статті 142, статтями 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, суд -

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи до Печерського районного суду міста Києва відмовити.

2. Закрити провадження у справі №640/8423/21 за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про зобов`язання вчинити дії.

2. Попередити ОСОБА_1 , що повторне звернення з тією самою вимогою не допускається.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд такої справи підлягає в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

4. Копію цієї ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко