Рішення № 99228431, 26.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2021 року м. Київ № 640/5301/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «АРБО ФІНАНС» до приватного виконавця Хорішка Олександра Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «АРБО ФІНАНС» (далі - позивач) з позовом до приватного виконавця Хорішка Олександра Олександровича (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 11.02.2021 про стягнення з боржника основної винагороди у ВП № 64489757.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем протиправно винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, оскільки рішення суду виконано ним добровільно до відкриття виконавчого провадження, а тому, на думку позивача, постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.

В судовому засіданні представник позивача підтримав аргументи, викладені в адміністративному позові та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач заперечував проти позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 06.07.2021 судом на підставі частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватним виконавцем Хорішком Олександром Олександровичем 11.01.2021 відкрито виконавче провадження № 64267787 з примусового виконання наказу Господарського суду м.Києва від 11.01.2021 у справі № 910/7540/19, виданого на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 у справі № 910/7540/19.

Крім того, приватним виконавцем Хорішком Олександром Олександровичем 11.02.2021 відкрито виконавче провадження № 64489757 з примусового виконання наказу Господарського суду м.Києва від 11.02.2021 у справі № 910/7540/19, виданого на виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 у справі № 910/7540/19.

Також, 11.02.2021 відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у ВП № 64489757.

Постановою приватного виконавця від 11.02.2021 вищевказані виконавчі провадження об`єднано у зведене виконавче провадження № 64489790.

ТОВ «Фінансова Компанія «АРБО ФІНАНС», вважаючи постанову про стягнення з боржника основної винагороди у ВП № 64489757 незаконною, звернулося з вказаним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Відповідно до ст.1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

В силу приписів п.1 ч 1. ст. 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавче провадження № 64489757відкрито на підставі заяви ПрАТ «Оболонь» від 11.02.2021 та наказу Господарського суду м.Києва від 11.02.2021 у справі № 910/7540/19, виданого на виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 у справі № 910/7540/19.

Одночасно винесено постанову від 11.02.2021 про стягнення основної винагороди у розмірі 93080, 52 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на протиправність винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди, оскільки ним виконано додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 у справі № 910/7540/19 про стягнення 930 805,18 грн. у добровільному порядку.

Так, додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 у справі № 910/7540/19 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо Фінанс» (03087, місто Київ, вул. Ушинського, 13-А, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40131717) на користь Приватного акціонерного товариства «Оболонь» (04212, місто Київ, вул. Богатирська, будинок 3; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 05391057) 930 805,18 грн (дев`ятсот тридцять тисяч вісімсот п`ять гривень вісімнадцять копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до відповідача заяву від 15.02.2021 №15.02/2021-1, в якій просив закінчити виконавче провадження про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «АРБО ФІНАНС» грошових коштів, до якої додано платіжне доручення від 10.02.2021 №66.

Разом з тим, відповідно до вказаного платіжного документу № 66 від 10.02.2021 призначенням платежу є: «Оплата згідно наказу Госп. суду м. Києва від 11.01.2021 на постанову Півн. апел. госп. суду від 24.12.2020 у справі № 910/7540/19.Без ПДВ».

Таким чином, платіж, згідно платіжного доручення № 66 від 10.02.2021 направлений на виконання зовсім іншого наказу та іншої постанови Північного апеляційного господарського суду, і не свідчить про добровільне виконання позивачем додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 по справі №910/7540/19.

Під час дослідження матеріалів ВП встановлено, що відповідачем після отримання заяви позивача надіслано запит до стягувача щодо повідомлення про надходження коштів у сумі 930 805,18 грн. згідно платіжного доручення № 66 від 10.02.2021 та проведення зарахування зазначених коштів.

У відповідь на запит Приватним акціонерним товариством «Оболонь» повідомлено листом від 01.03.2021 про повернення вказаних вище коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРБО ФІНАНС» як помилково перерахованих.

Вказаний факт підтверджений в ухвалі Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі №910/7540/19.

З огляду на встановлені обставини, сплачені позивачем кошти згідно платіжного доручення № 66 від 10.02.2021 нібито на виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 у справі №910/7540/19 стягувачем повернуті, а тому твердження позивача про добровільне виконання судового рішення у межах виконавчого провадження № 64489757 є необґрунтованими доказами.

Щодо нездійснення відповідачем в межах виконавчого провадження № 64489757 необхідних дій та заходів, передбачених ст. 10 Закону, з метою примусового виконання рішення, суд зазначає наступне.

В ст. 10 Закону міститься перелік заходів примусового виконання рішень, якими є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 13 Закону №1404-VІІІ передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що 11.02.2021 приватним виконавцем скеровано запити до Державної фіскальної служби України щодо наявних рахунків у позивача та до Міністерства внутрішніх справ щодо зареєстрованих транспортних засобів за позивачем; винесено постанову про арешт коштів позивача від 15.02.2021, яку надіслано у банківські установи; направлено 01.03.2021 до АТ «Укрсиббанк» платіжну вимогу № 64489790 на суму 1 139 006, 21 грн. на підставі трьох наказів господарського суду по справі № 910/7540/19, а саме від 11.01.2021, від 11.02.2021 та від 26.02.2021.

Як підтверджується матеріалами справи, АТ «Укрсиббанк» 01.03.2021 списав з рахунку позивача та перерахував на рахунок приватного виконавця двома платежами суму в розмірі 1 139 006,21 грн.

Згідно зі ч. 3 ст. 47 Закону стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

В результаті виконання зведеного ВП № 64489790, в частині виконання наказу від 11.02.2021 по справі № 910/7450/19, на банківський рахунок стягувача перераховано суму у розмірі 930 805, 18 грн, яка надійшла двома транзакціями 12.02.2021 та 02.03.2021.

Пунктом 9 ч. 1. ст. 39 Закону встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Після виконання в повному обсязі наказу суду, 02.03.2021 приватним виконавцем Хорішком О.О. винесено постанови про виведення ВП № 64489757 із зведеного виконавчого провадження № 64489790 та його закінчення.

Таким чином твердження позивача щодо нездійснення відповідачем дій з примусового виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 по справі №910/7540/19 також не знайшли свого підтвердження.

У постанові Верховного Суду № 160/4481/20 від 02.06.2021 чітко вказано, що єдиною підставою нестягнення виконавчого збору є виконання рішення до відкриття виконавчого провадження. Також, суд наголосив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження з зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Враховуючи викладене, проаналізувавши норми чинного законодавства з урахуванням встановлених обставин у справі, беручи до уваги, що відповідачем вжито заходи, передбачені Законом, щодо примусового виконання рішення, суд приходить до висновку, що відповідач при винесенні постанови про стягнення з боржника основної винагороди у ВП № 64489757 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому оскаржувана постанова є правомірною та скасуванню не підлягає.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «АРБО ФІНАНС» не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 72-77, 139, 241-246, 287 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ТОВ «ФК «АРБО ФІНАНС» - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими визначеному ч. 6 ст.287, 293, 296, 297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко