Ухвала суду № 99228258, 28.08.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 серпня 2021 року Чернігів Справа № 620/2469/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О. розглянувши в порядку письмового провадження заяву про встановлення судового контролю за виконання рішення суду у справі

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській областіпровизнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням суду від 13.10.2020 позовні вимоги задоволено частково.

20.08.2021 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій остання просить встановити ГУ ПФУ в Чернігівській області строк для подання звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі № 620/2469/20 терміном один місяць з дня набрання ухвалою законної сили.

Заява мотивована тим, що відповідач нехтуючи судовим рішенням, яке є обов`язковим до виконання, надіслав заявниці листа від 19.03.2021 № 2500-0304-8/15429 у якому знову зазначив, що відмовляє їй у призначенні пенсії за вислугу років, так як її спеціальний стаж, що дає право на пенсію за вислугу років станом на 11.10.2017, складає 23 роки 1 місяць 17 днів. Тобто, відповідач не враховуючи рішення суду знову відмовити їй у призначені пенсії з тих самих підстав, що були викладені у листі від 24.06.2020 № 2500-0346-8/22690 (до ухвалення рішення у справі).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява ОСОБА_1 має бути задоволена, враховуючи таке.

Судом встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 позовні вимоги у справі № 620/2469/20 задоволено частково, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із урахуванням висновків суду, зазначених у даному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

Так, в мотивувальній частині рішення від 13.10.2020 суд з-поміж іншого зазначив, що починаючи з 05.06.2019 положення пункту «е» статті 55 Закону України №1788-ХІІ діють в первинній редакції, чинній до внесення змін Законами № 213-VIII та № 911-VIII, а саме: «Право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку».

Відтак, посилання відповідача на те, що спеціальний страховий стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років складає 23 роки 1 місяць 17 днів, обчислений по 10.10.2017, як для передумови права на пенсію за пунктом «е» частини першої статті 55 Закону № 1788 є безпідставним, оскільки він посилається на редакцію Закону №1788, яка рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 визнана неконституційною.

Посилання відповідача стосовно того, що рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 не містить положень щодо його виконання, суд оцінює критично, оскільки згідно зі статтею 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Європейський суд з прав людини (надалі також - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Чернігівській області залишено без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі № 620/2469/20 залишено без змін.

Листом від 19.03.2021 № 2500-0304-8/15429 ГУ ПФУ в Чернігівській області повідомило ОСОБА_1 , що на виконання рішення суду їй зараховано на момент звернення до Головного управління із заявою про призначення пенсії за вислугу років до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років у подвійному розмірі спірні періоди роботи. Спеціальний стаж, як працівника охорони здоров`я становить 23 роки 1 місяць 17 днів станом на 11.10.2017 та 28 років 14 днів станом на 01.06.2020.

На виконання Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019, зокрема, положення статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон 1788) застосовуються без внесення до нього змін Законами України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішення № 2-р/2019 не містить положення щодо порядку його виконання. У свою чергу, згідно з положеннями пунктів 2-1, 16 Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон 2148) право на пенсію за вислугу років мають особи, які на день набрання чинності Законом 2148 (на 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, передбачений, зокрема, статтею 55 Закону 1788. Пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом 1788.

Враховуючи зазначене, з 04.06.2019 право на пенсію за вислугу років згідно із статтею 55 Закону 1788 визначається з урахуванням вимог щодо вислуги років та стажу, що були передбачені законодавством на 11.10.2017, щодо віку - визначеного на дату призначення пенсії. Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники закладів охорони здоров`я незалежно від віку, за наявності вислуги років: станом на 01.04.2015 - не менше 25 років; станом на 01.01.2016 - не менше 25 років 6 місяців; станом на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців. Враховуючи викладене вище, права на пенсію за вислугу років ОСОБА_1 не має, оскільки відсутній спеціальний стаж роботи станом на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців. ЇЇ спеціальний стаж як працівника охорони здоров`я станом на 11.10.2017 становить 23 роки 1 місяць 17 днів.

Вважаючи, що ГУ ПФУ в Чернігівській області ухиляється від виконання рішення суду, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідною заявою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В частині другій статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

За змістом статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).

З огляду на викладене, суд акцентує увагу на тому, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення.

З набранням чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов`язковості судового рішення. При цьому, слід зважати на те, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов`язком.

Враховуючи наведене та зважаючи на те, що ГУ ПФУ в Чернігівській області, всупереч вимог статті 129-1 Конституції України, статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.10.2020, яке 17.02.2021 набрало законної сили, в частині не врахування висновків суду при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення їй пенсії на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд вважає за необхідне заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задовольнити.

Керуючись статтями 14, 241, 248, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 620/2469/20 – задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 620/2469/20.

Попередити Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Ю.О. Скалозуб