Ухвала суду № 99227432, 28.08.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про роз`яснення судового рішення

28 серпня 2021 року м. Рівне №817/859/16Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Зозуля Д.П., суддів Борискін С.А., Недашківська К.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про роз`яснення судового рішення у адміністративній справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер Майнінг Компані" доДержавної служби геології та надр України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рівненська обласна рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна служба України з питань праці про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення дій,В С Т А Н О В И В:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.03.2017 у справі №817/859/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Амберг Майнінг Компані” до Державної служби геології та надр України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна служба України з питань праці та Рівненська обласна рада, задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо не розгляду у встановлений законодавством строк заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер Майнінг Компані" від 04.03.2016 на отримання спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою надр покладів бурштину на ділянці "Труска Гребля" у Сарненському районі Рівненської області. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер Майнінг Компані" залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.03.2017 без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.04.2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер Майнінг Компані" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.03.2017 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018 у справі №817/859/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер Майнінг Компані" до Державної служби геології та надр України, треті особи: Рівненська обласна рада, Державна служба України з питань праці, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій - повернуто заявникові.

Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.01.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Зобов`язано Державну службу геології та надр України повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер Майнінг Компані" від 04.03.2016 на отримання спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою надр покладів бурштину на ділянці "Труска Гребля" у Сарненському районі Рівненської області, згідно із законодавством станом на дату її подання. В задоволенні решти заяви відмовити.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.07.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою Державної служби геології та надр України. Витребувано з Рівненського окружного адміністративного суду справу №817/859/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Амбер Майнінг Компані” до Державної служби геології та надр України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Рівненська обласна рада, Державна служба України з питань праці, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення дій.

Наразі касаційне провадження не завершене і справа №817/859/16 знаходиться у Верховному Суді.

Однак, відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 24.03.2017 у справі №817/859/16 набрала законної сили 10.01.2018, а додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.01.2021, у даній справі набрало законної сили 26.05.2021.

12.08.2021 представником позивача подано заяву про роз`яснення постанови Рівненського окружного адміністративного суду у справі №817/859/16 від 24.03.2017, з урахуванням додаткового рішення від 06.01.2021, яка обґрунтована тим, що звернення до відповідача з приводу повторного розгляду заяви ТОВ “Амбер Майнінг Компані” щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, свідчать на користь того, що суб`єкт владних повноважень не розуміє порядок виконання судового рішення.

Ухвалою від 20.08.2021 заяву про роз`яснення рішення суду призначено до судового розгляду у письмовому провадженні.

За правилами частини третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз`яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву про роз`яснення рішення суду, суд зазначає наступне.

В силу вимог частин першої–другої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Інститут роз`яснення судового рішення введений з метою усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом і спрямований в першу чергу на те, щоб унеможливити невиконання чи неправильне виконання судового рішення у зв`язку з неясністю чи нечіткістю резолютивної частини рішення. Цей механізм є засобом виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

З мотивувальної та резолютивної частини постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 24.03.2017 та додаткового рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.01.2021 у справі № 817/859/16 слідує, що вони є чіткими і зрозумілими, в них наведено мотиви, з яких суд дійшов відповідних висновків, терміни, вжиті у них, відповідають змістові законодавства України, ці терміни чітко співвідносяться із поняттями, які вони означають, текст правових норм, застосованих судом, відтворений без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд надає своє тлумачення її змісту з відповідними висновками в контексті аналізу обставин справи.

Однак, ситуація, яка може скластися навколо виконання даних судових рішень, свідчить на користь того, що вони не будуть виконанні належним чином і у повній відповідності до висновків суду, наведених у мотивувальній частині відповідних рішень. З огляду на що суд приходить до висновку про необхідність їх роз`яснень.

При цьому, судом враховується правова позиція Верховного Суду наведена, зокрема, у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 та від 09.07.2019 у справі №826/17587/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/79973614 та http://reyestr.court.gov.ua/Review/82938061), згідно якої, спеціальними нормами Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено певні види судового контролю за виконанням судового рішення, і саме такі процесуальні норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. При цьому Верховний Суд зазначив, що наявність таких спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання окремого позову, зокрема такого, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Також судом враховується правова позиція Верховного Суду наведена, зокрема, у постанові від 04.09.2018 у справі №813/4430/16 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/ 76273241), де колегія суддів звернула увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 05.04.2005). Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

У цьому ж рішенні, зауважено, що під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права. При цьому Верховний Суд покликаючись на рішення Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі “Волохи проти України” вказав, що надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, а тому закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання.

Також судом враховується правова позиція Верховного Суду наведена, зокрема, у постанові від 23.05.2018 у справі №825/602/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/74204447) згідно якої, на законодавчому рівні поняття “дискреційні повноваження” суб`єкта владних повноважень відсутнє. Разом з тим, у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

В силу вимог пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 ( в редакції, що була чинною на момент виникнення відповідних правовідносин) рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається протягом 60 днів після надходження заяви разом із визначеними у додатку 1 документами у повному обсязі. В той час як за правилами пункту 19 цього Порядку, підставами для прийняття рішення про відмову в наданні, продовженні строку дії, переоформленні дозволу або внесення змін до нього є: подання заявником документів не в повному обсязі; виявлення у поданих документах недостовірних даних; невідповідність документів, поданих заявником, вимогам законодавства.

За наведеного, умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, чітко визначені на законодавчому рівні. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу – надати дозвіл або не надати (відмовити). Відтак, у такого органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому й зазначені повноваження не є дискреційними.

Разом з тим, під час розгляду справи №817/859/16 по суті Рівненський окружний адміністративний суд встановив, що відповідач за межами відповідного строку повернув заяву з додатками позивачу не оформивши таку дію відповідним рішенням, хоча в силу дії прямої норми – пункту 19 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011, подання заявником документів не в повному обсязі; виявлення у поданих документах недостовірних даних; невідповідність документів, поданих заявником, вимогам законодавства є підставами для прийняття рішення про відмову в наданні дозволу. У листі від 23.05.2016 № 9253/13/12-16 Державною службою геології та надр України зазначено таку підставу для повернення заявнику усіх документів, як невідповідність комплектності документів додатку 1 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011. При цьому, в судовому рішенні чітко вказано, що таке формулювання свідчить про бездіяльність відповідача яка полягала у незастосуванні ним положень пункту 19 Порядку, позаяк некомплектність документів і є їх поданням не в повному обсязі. Фактично відповідач, пояснюючи в листі некомплектність документів, вказав на те, що позивачем не зазначена потужність підприємства з видобування корисної копалини. Однак, згідно з додатком 1 Порядку, потужність підприємства не оформляється окремим документом, а лише зазначається в пояснювальній записці, в якості обґрунтування необхідності проведення геолого-розвідувальних робіт на відповідній ділянці надр.

Разом з тим, суд відзначав, що повертаючи ТОВ “Амбер Майнінг Компані” його заяву без розгляду, відповідач фактично відмовив у видачі спеціального дозволу, хоча, при цьому, не розглянув надані позивачами документи у встановленому порядку та не прийняв відповідного рішення щодо видачі/невидачі спеціального дозволу (у формі наказу), тобто усунувся від виконання обов`язку, покладеного на нього законодавством.

Саме з огляду на відсутність будь-якого рішення за результатом розгляду заяви позивача, суд не ставлячи своїм завданням підміняти відповідний компетентний державний орган, у додатковому рішенні від 06.01.2021 поклав на Державну службу геології та надр України обов`язок повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер Майнінг Компані" від 04.03.2016 на отримання спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою надр покладів бурштину на ділянці "Труска Гребля" у Сарненському районі Рівненської області, згідно із законодавством станом на дату її подання. При цьому, суд зазначив, що відповідач, при повторному розгляді заяв позивачів разом з доданими документами повинен керуватися положеннями Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 та Законом України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” №2806-IV від 06.09.2005, у редакції чинній на момент подання позивачем документів, тобто на березень 2016 року.

З огляду на те, що можливості прийняття відповідачем альтернативного рішення законодавством не встановлено, то єдиним правомірним видом його поведінки наразі буде прийняття рішення відповідно до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 та, у разі необхідності, видача передбаченого законодавством дозвільного документу.

Наведене буде єдиними ефективним способом захисту прав позивача в межах спірних правовідносин, який виключатиме подальше звернення до суду за захистом порушених прав.

Відтак на переконання суду вказане роз`яснення слугуватиме належному виконанню судового рішення.

Керуючись статтями 241, 254, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву про роз`яснення судового рішення задовольнити.

Роз`яснити постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.03.2017, з урахуванням додаткового рішення від 06.01.2021, у справі № 817/859/16, а саме порядок і спосіб, в який має бути виконане рішення суду в зобов`язальній частині, наступним чином: Виконуючи рішення суду Державна служба геології та надр України повинна керуватися положеннями Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 та Законом України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” №2806-IV від 06.09.2005, у редакції чинній на момент подання позивачем заяви і документів, тобто на 04.03.2016, та у разі подання заявником повного пакету документів діяти шляхом оформлення наказу про видачу спеціального дозволу на користування надрами та, відповідно, видачі Товариству з обмеженою відповідальністю “Амберг Майнінг Компані” передбаченого законодавством дозвільного документу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений 28.08.21

Головуючий суддя Зозуля Д.П.

Судді: Борискін С.А.

Недашківська К.М.