Рішення № 99227307, 26.08.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/8160/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі – позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /далі – відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області/ про:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в частині обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з 13 грудня 2019 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років в розмірі 88 % на підставі довідки Військової прокуратури Центрального Регіону України №18/64ПФвих-20 від 07 лютого 2020 року без обмеження максимального розміру з урахуванням фактично виплачених сум /а.с. 1-5/.

Позов обґрунтований тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та йому призначено відповідно до Закону України "Про прокуратуру" №1798-ХІІ від 05 листопада 1991 року пенсію за вислугу років у розмірі 88 % від сум заробітку. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року у справі №440/1423/20 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу з 13 грудня 2019 року у розмірі 88 % заробітку на підстав довідки Військової прокуратури Центрального Регіону України №18/64ПФвих-20 від 07 лютого 2020 року. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №6290-4678/А-02/8-1600/21 від 30 червня 2021 року позивачу повідомлено на його звернення від 20 травня 2021 року про те, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року у справі №440/1423/20 не містить зобов`язань щодо здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром, тоді як частиною п`ятнадцятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14 жовтня 2014 року визначено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, а тому сума його пенсії з 13 грудня 2019 року склала 16380,00 грн, з 01 липня 2020 року – 17120,00 грн, з 01 грудня 2020 року – 17690,00 грн, з 01 липня 2021 року – 18540,00 грн. З діями відповідача щодо обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, позивач не погоджується, оскільки вважає, що такі дії порушують його конституційні права на соціальний захист та належне пенсійне забезпечення.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с.79-83/ зазначив, що відповідно до частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14 жовтня 2014 року максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Вказана норма не визнана неконституційною, у зв`язку з чим підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Аналогічний висновок також викладений у постанові Верховного Суду від 02 березня 2021 року у справі № 537/48/17.

Також від відповідача до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі /а.с.64/ на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, в обґрунтування якого зазначено, що позивач не погодився із порядком та розміром перерахованої пенсії, здійсненого на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року у справі №440/1423/20, що фактично свідчить про ініціювання позивачем питання виконання відповідачем судового рішення у цій справі.

У відповіді на відзив /а.с.66-71/ позивач зазначив про безпідставність доводів відповідача та наявність у нього права на проведення перерахунку його пенсії з 13 грудня 2019 року без обмеження розміру пенсії максимальним розміром, оскільки частина п`ятнадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14 жовтня 2014 року не може бути застосована до правових відносин, що виникають під час проведення перерахунку пенсії особам, на яких поширюється дія цього Закону та яким призначена пенсія до 2016 року.

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 як пенсіонер перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та йому призначена пенсія за вислугу років з 17 травня 2004 року у розмірі 88 % від суми заробітку /а.с. 59-63/.

07 лютого 2020 року Військовою прокуратурою Центрального Регіону України складено довідку №18/64ПФвих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій /а.с. 40/, яку видано ОСОБА_1 про те, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)2019 та постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за нормами, чинними станом на 01 березня 2018 року, за відповідною посадою помічника військового прокурора Полтавського гарнізону, яка прирівняна до посади прокурора військової прокуратури Полтавського гарнізону військової прокуратури Центрального регіону України, становить усього 30074,39 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року у справі №440/1423/20, яке набрало законної сили 08 квітня 2021 року /а.с.11-15/, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (відділу з питань перерахунків пенсії №16) №28 від 06 березня 2020 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ (в первинній редакції), починаючи з 13 грудня 2019 року, виходячи з розрахунку 88% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Військової прокуратури Центрального Регіону України від 07.02.2020 № 18/64вих-20, з урахуванням виплачених сум; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою від 20 травня 2021 року про здійснення перерахунку призначеної пенсії з 13 грудня 2019 року без обмеження граничного розміру /а.с. 7/.

18 червня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснено з 13 грудня 2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розрахунку 88% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Військової прокуратури Центрального Регіону України від 07 лютого 2020 року № 18/64вих-20 /а.с. 39/, за результатами якого основний розмір його пенсії від середнього заробітку становив 26465,40 грн та призначено до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії з 13 грудня 2019 року - 16380,00 грн, з 01 липня 2020 року – 17120,00 грн, з 01 грудня 2020 року – 17690,00 грн, з 01 липня 2021 року – 18540,00 грн.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №6290-4678/А-02/8-1600/21 від 30 червня 2021 року /а.с. 8-9/ повідомлено ОСОБА_1 на його звернення від 20 травня 2021 року про те, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року у справі №440/1423/20 та ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року йому проведено перерахунок пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» з 13 грудня 2019 року. Вищевказане судове рішення не містить зобов`язань щодо здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром. Частиною п`ятнадцятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14 жовтня 2014 року визначено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Прожитковий мінімум для таких осіб з 01 грудня 2019 року становить 1638,00 грн, з 01 липня 2020 року – 1712,00 грн, з 01 грудня 2020 року – 1769,00 грн, з 01 липня 2021 року – 1854,00 грн. Таким чином, сума його пенсії з 13 грудня 2019 року склала 16380,00 грн, з 01 липня 2020 року – 17120,00 грн, з 01 грудня 2020 року – 17690,00 грн, з 01 липня 2021 року – 18540,00 грн.

Не погодившись з діями відповідача щодо обмеження з 13 грудня 2019 року розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи клопотання відповідача про закриття провадження у справі суд не знаходить підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Зі змісту мотивувальної та резолютивної частин рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року у справі №440/1423/20, яке набрало законної сили 08 квітня 2021 року /а.с.11-15/, вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні його позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити без обмеження максимальним розміром перерахунок та виплату пенсії з урахуванням 88% місячної заробітної плати на підставі довідки Військової прокуратури Центрального Регіону України від 07.02.2020 № 18/64вих-20 у зв`язку з тим, що на час розгляду такої справи відповідні права позивача не порушені.

Водночас при подальшому перерахунку пенсії позивача, проведеного відповідачем 18 червня 2021 року на виконання вказаного судового рішення, розмір пенсії позивача обмежено з 13 грудня 2019 року максимальним розміром, у зв`язку з чим виникли нові спірні правовідносини між сторонами та підстави для звернення позивача до суду із позовною заявою, що розглядається у цій справі.

Суд враховує, що у справі №440/1423/20 підставою позову було визначено відмову ГУ ПФУ в Полтавській області у проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки Військової прокуратури Центрального Регіону України від 07 лютого 2020 року № 18/64вих-20 та суд не досліджував по суті питання застосування чи незастосування при перерахунку пенсії з 13 грудня 2019 року обмеження пенсії максимальним розміром, тоді як підставою позову у справі №440/8160/21 позивач визначає порушення його прав у сфері публічно-правових відносин внаслідок дій відповідача щодо обмеження з 13 грудня 2019 року розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, здійсненого при перерахунку пенсії на підставі довідки Військової прокуратури Центрального Регіону України від 07.02.2020 № 18/64вих-20 .

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та що підставою звернення позивача до суду із цим позовом стала його незгода зі способом виконання судового рішення у справі №440/1423/20.

З огляду на викладене та різні підстави позову у справах №440/1423/20 та №440/8160/21 клопотання відповідача про закриття провадження у справі №440/8160/21 задоволенню не підлягає.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

За змістом частини дванадцятої статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” №1789-XII від 05 листопада 1991 року /далі – Закон №1789-XII/ (в редакції Закону №2663 від 12 липня 2001 року, чинної на момент призначення позивачу пенсії) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною сімнадцятою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Отже, на момент призначення позивачу пенсії (2004 рік) порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів визначались статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ.

Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” №3668-VІ від 08 липня 2011 року до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ внесено зміни, внаслідок чого вищенаведена частина сімнадцята статті 50-1 Закону №1789-ХІІ з 01 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою , тобто відбулась лише зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсій, проте її зміст залишився незмінним.

14 жовтня 2014 року ухвалено новий Закон України “Про прокуратуру” №1697-VІІ /далі - Закон №1697-VІІ/, пунктом 3 розділу ХІІ “Прикінцеві положення” якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів, статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року).

Розділ XII “Прикінцеві положення” Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей цього Закону, в тому числі стаття 86, набрали чинності з 15 липня 2015 року.

Так, частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: “Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки”.

Отже, первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 50-1 Закону /1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” /далі - Закон № 76-VIII/, яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) та частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VІІ (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні жодний закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України “Про прокуратуру”.

Повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року законодавець делегував Кабінету Міністрів України.

Водночас Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

13 грудня 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII ухвалив Рішення № 7-р(II)/2019, яким:

- визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;

- положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

До того ж Конституційний Суд України установив такий порядок виконання цього Рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: “ 20 Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки”.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII до 13 грудня 2019 року (дата ухвалення Рішення КСУ № 7-р(ІІ)/2019) не набирала чинності та не застосовувалася, оскільки Законом № 76-VIII цю первинну редакцію з 1 січня 2015 року було викладено в новій редакції: “Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України”, - тобто ці зміни було внесені в текст статті 86 Закону №1697-VІІ ще до дати набрання нею чинності (15 липня 2015 року).

Відтак, частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури на підставі Рішення КСУ № 7-р(ІІ)/2019 набрала чинності 13 грудня 2019 року та підлягає застосуванню, починаючи з цієї дати.

Отже, після тривалої перерви (1 січня 2015 року - 12 грудня 2019 року) в Україні з`явилася/набрала чинності норма закону, що визначає умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної на підставі Закону України “Про прокуратуру”.

Системний аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що з 13 грудня 2019 року – дати прийняття Конституційним Судом України рішення № 7-р(II)/2019, особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону №1697-VII, мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам і такі пенсії перераховуються з 13 грудня 2019 року.

Вказаний висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 14 вересня 2020 року у зразковій справі №560/2120/20, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2021 року.

Враховуючи викладене, є підстави стверджувати, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII.

Разом з тим, абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Верховним Судом неодноразово здійснювався касаційний розгляд справ (постанови Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 205/8204/16-а, від 03 квітня 2018 року у справі № 361/4922/17, від 02 травня 2018 року у справі № 704/87/17, від 24 липня 2018 року у справі № 554/10456/16-а, від 15 серпня 2018 року у справі № 161/9572/17, від 17 січня 2019 року у справі № 161/713/17, від 15 травня 2019 року у справі № 554/4191/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 161/14321/16-а, від 21 травня 2020 року у справі № 554/10510/16-а, від 28 жовтня 2020 року у справі № 686/2428/16-а), де позивачами виступали особи, яким пенсії були призначені відповідно до Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру", а вимоги позовних заяв було звернуто до пенсійного органу стосовно неправомірності його дій та рішень щодо здійснення перерахунку такої пенсії із застосуванням обмеження її максимальним розміром, передбаченим статтею 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", в редакції зі змінами, внесеними Законами України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Розглядаючи вищевказані справи, Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої положення норм чинного законодавства, якими обмежується максимальний розмір пенсії, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), є чинними і підлягають застосуванню. Отже, на момент проведення перерахунку пенсії позивачам наведеними положеннями встановлювалися тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер та є обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України. Таким чином, у відповідача (відповідного територіального органу Пенсійного фонду України) відсутні законні підстави для здійснення виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру" (в редакції на час призначення пенсії), положення якої втратили чинність.

Відступу від вищенаведеної правової позиці суду касаційної інстанції не відбувалось.

Вказану позицію підтримано також й у постанові Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 359/3736/17, де зазначено, що положення норм чинного законодавства, якими обмежується максимальний розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1789-XII, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), є чинними і підлягають застосуванню.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статей 147, 151-2 та 152 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України, законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України; рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

На сьогодні Конституційний Суд України у своїх рішеннях сформулював однозначну позицію стосовно запровадження шляхом прийняття законів нових механізмів перерозподілу Державного бюджету України та використання бюджету Пенсійного фонду України у соціальній сфері, спрямованих на досягнення розумного балансу між інтересами окремих осіб, суспільства та держави.

У Рішенні від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 (пункт 5) Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував положення актів міжнародного права. Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави, тобто кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва, проте відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

У Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 (пункт 2.1) Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.

В рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 Конституційний Суд України визначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. В даному рішенні Конституційний Суд спирається на Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, який встановлює загальний обов`язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави. Неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими не ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Також у рішенні Конституційного Суду від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 зазначено, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: "обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права". Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення. Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.

Окрім цього, суд враховує інститут дії закону в часі, а саме: можливість впливу на права позивача змін, внесених у Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII, саме з 15 липня 2015 року. У Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У спірних відносинах пенсія обчислена позивачу відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII та перевищила її максимальний розмір лише з 13 грудня 2019 року після здійснення перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 88 % на підставі довідки Військової прокуратури Центрального Регіону України №18/64ПФвих-20 від 07 лютого 2020 року. А оскільки перевищення максимального розміру пенсії позивача у спірних відносинах стало результатом перерахунку в період дії чинної норми, то до регулювання цих правовідносин слід застосовувати норму, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, саме з дати проведення такого перерахунку.

Також безпідставним є посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що до проведення перерахунку пенсії з 13 грудня 2019 року позивач отримував пенсію в більшому розмірі, аніж після здійснення такого перерахунку.

Беручи до уваги вищенаведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача в частині обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та зобов`язання відповідача з 13 грудня 2019 року здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу за вислугу років в розмірі 88 % на підставі довідки Військової прокуратури Центрального Регіону України №18/64ПФвих-20 від 07 лютого 2020 року без обмеження максимального розміру з урахуванням фактично виплачених сум задоволенню не підлягають.

Отже, у задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про закриття провадження у справі.

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк