Рішення № 99226977, 28.08.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/10135/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016,м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 код ЄДРПОУ - 13814885) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового та загального стажу періоду роботи з 01 липня 2019 року по 10.02.2021 року у ДП «Львіввугілля «Шахта «Лісова»;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) пенсії по інвалідності з 22.03.2021, зарахувавши до пільгового та загального стажу період роботи з 01 липня 2019 року по 10 лютого 2021 року у ДП «Львіввугілля «Шахта «Лісова» з урахуванням вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 22 березня 2021 року йому призначено пенсію по III групі інвалідності внаслідок професійного захворювання. Після призначення пенсії позивачу стало відомо, що період роботи з 01.07.2019 по 10.02.2021 не зараховано до страхового стажу та до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах, оскільки відсутня сплата страхових внесків.21 квітня 2021 року позивач звернувся із письмовою заявою до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області з проханням провести перерахунок пенсії. Згідно відповіді від 26.05.2021 відповідачем зазначено, що заробітна плата для обчислення розміру пенсії врахована за період з 01.07.2000 по 30.06.2019 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Враховуючи те, що стаж роботи в шахті по видобутку вугілля становить більше 15 років, тому розрахунок пенсії проведено за нормами Закону 345, а саме 80 % від середньомісячного заробітку. Розмір пенсії по III групі інвалідності обчислено в розмірі 50 % пенсії за віком. Водночас зазначено, що після надходження даних про сплату страхових внесків ВП «Шахта Лісова» ДП «Львіввугілля» з 01.07.2019 по лютий 2021 буде проведено перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу та заробітної плати відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1 та з урахуванням норм ст.33 Закону 1058. Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У встановлений судом строк відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Зазначив, що страховий стаж позивача, обчислений по 30.06.2019, становить 18 років 06 місяців 21 день, з них 15 років 03 місяці 09 днів пільгового (підземного) стажу та 2 місяці 29 днів - навчання за фахом. Розмір пенсії ОСОБА_1 обчислений з урахуваннями положень ст.8 Закону №345, абзацу 3 ч.1 ст.28 Закону №1058, ч.1 ст.33 Закону №1058 та становить 7 493,07 грн. (18732,68 грн. - середньомісячний заробіток *80 %*50%). Крім цього, відповідач також зазначив, що рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Враховуючи викладене, при призначенні пенсії, період роботи позивача з 01.07.2019 по 31.12,2020 не зараховано до страхового стажу, до стажу роботи за Списком №1 з повним робочим днем під землею, оскільки згідно “Індивідуальних відомостей про застраховану особу” Форми ОК-5 ОСОБА_1 , за вказаний період відсутні відомості про сплату страхових внесків ВП “Шахта “Лісова” ДП “Львіввугілля”. Період роботи з 01.01.2021 по 10.02.2021 не зараховано до страхового стажу та до стажу роботи з повним робочим днем на підземних роботах за Списком №1, оскільки за вказаний звітний місяць відсутні відомості про суму заробітку для нарахування пенсії та відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має понад 19 років трудового стажу, що підтверджується записами з трудової книжки від 13.12.2003 серії НОМЕР_2 з них понад 15 років стажу зайнятих повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт професій, посад та показників, затверджених Кабінетом Міністрів України про що свідчить довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 22.02.2021 № 23к/93.

З 22 березня 2021 року позивачу призначено пенсію по III групі інвалідності внаслідок професійного захворювання.

21 квітня 2021 року позивач звернувся із письмовою заявою до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області з проханням провести перерахунок пенсії з врахуванням до стажу роботи спірного періоду з 01 липня 2019 року по 10.02.2021 року.

Згідно відповіді від 26.05.2021 відповідачем зазначено, що заробітна плата для обчислення розміру пенсії врахована за період з 01.07.2000 по 30.06.2019 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, оскільки за період який просить врахувати позивач до стажу роботи відсутні відомості про сплату страхових внесків ВП “Шахта “Лісова” ДП “Львіввугілля”, підстав для перерахунку немає.

Отже, спірним питанням у справі є правомірність відмови пенсійного органу у здійсненні перерахунку призначеної пенсії згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» через не зарахування до пільгового стажу роботи періоду роботи позивача на ВП “Шахта “Лісова” ДП “Львіввугілля” з 01 липня 2019 року по 10.02.2021 року при відсутності сплати підприємством-страхувальником єдиного соціального внеску.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 13 зазначеного закону, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - засписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до норм частини першої статті 24 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058-XV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону № 1058-XV.

Так, абзацом 1 частини першої статті 20 Закону № 1058-XV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі

Відповідно до положень частини другої зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно з нормами частини десятої вищенаведеної статті Закону, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Нормами статті 106 Закону № 1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Як раніше встановлено судом та підтверджено наявними матеріалами справи позивач у спірному періоді працював на ВП “Шахта “Лісова” ДП “Львіввугілля” та із заробітної плати позивача утримувалися страхові внески.

Частиною 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

Абзацом першим частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менше ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Механізм обов`язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних справ.

Так зокрема статтею 113 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Згідно ч. 1ст. 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону).

Як раніше встановлено судом та підтверджено наявними матеріалами справи позивач у спірному періоді працював на ВП “Шахта “Лісова” ДП “Львіввугілля” та із заробітної плати позивача утримувалися страхові внески, що підтверджується відповідними довідками.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у справі Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Закон України від 02 вересня 2008 року № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (надалі Закон № 345-VI) спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв`язанні соціально-побутових проблем шахтарів.

Дія цього Закону, відповідно до положень частини першої, поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості – за Списком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Нормами статті 8 Закон № 345-VІ визначені особливості пенсійного забезпечення. Так, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Дія частини першої статті 7 і статті 8 цього Закону, відповідно до норм частини другої статті 10 Закону № 345-VI поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом. Фінансування додаткових витрат на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Надаючи оцінку аргументам відповідача про втручання у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду щодо зобов`язання здійснити перерахунок пенсії позивачеві, суд зазначає наступне.

Верховним Судом опубліковано науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, згідно якого, зокрема, зазначено:

«При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття».

Суд критично ставиться до позиції відповідача, викладеній у його відзиві, що призначення, перерахунок, виплата та встановлення права на отримання пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду і не може бути зобов`язанням за рішенням суду, з огляду на наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 9 КАС України).

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З аналізу норм статей 5, 245 КАС України вбачається, що захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов`язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов`язання вчинити певні дії.

Оскільки судом встановлено, що період роботи позивача на ВП “Шахта “Лісова” ДП “Львіввугілля” за період з 01.07.2019 по 10.02.2021 не зарахований відповідачем протиправно, з урахуванням наявного пільгового стажу за Списком № 1 шахтарі, суд доходить висновку про наявність у позивача необхідного пільгового стажу роботи для перерахунку пенсії на підставі Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

З відбору та аналізу правових норм суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені статтею 19 Конституції України.

За таких обставин, належним способом захисту порушеного права у спірному випадку суд визнає зобов`язання відповідача здійснити позивачеві відповідний перерахунок його пенсії.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача зробити перерахунок пенсії із зарахуванням вказаного періоду до загального та пільгового стажу, суд виходить з наступного.

Відповідно абз. 4 ч. 4ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини 1статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Виходячи з наведеного, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду його роботи 01.07.2019 по 10.02.2021 .

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15,19-21, 72-79, 90, 94,122,123,132,159-161,164,192-194,224-228, 241-247, 255, 253-262, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016,м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 код ЄДРПОУ - 13814885) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016,м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 код ЄДРПОУ - 13814885) щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у зарахуванні до пільгового та загального стажу періоду роботи з 01 липня 2019 року по 10.02.2021 року у ДП «Львіввугілля «Шахта «Лісова».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016,м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 код ЄДРПОУ - 13814885) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсії по інвалідності з 22.03.2021, зарахувавши до пільгового та загального стажу період роботи з 01 липня 2019 року по 10 лютого 2021 року у ДП «Львіввугілля «Шахта «Лісова» з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення та вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016,м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 код ЄДРПОУ - 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 908.00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський