Рішення № 99226943, 26.08.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/9406/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації, в якому просить :

-стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої допомоги по догляду за дитиною (сином ОСОБА_2 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягненню нею трирічного віку в сумі 28 221,00 грн;

-стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати допомоги в сумі 53 071,48 грн;

-стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму трьох відсотків річних в розмірі 2 537,57 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що постановою Вищого адміністративного суду України у справі №К-9991/66808/11 від 15.10.2013 зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Старосамбірської районної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з січня 2009 року у розмірі, визначеному ст. 43 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”. На підставі вказаної вище постанови Старосамбірським районним судом Львівської області видано виконавчий лист 12.12.2013.У зв`язку з тривалим невиконанням вказаного судового рішення, позивач звернулася із заявою до Європейського суду з прав людини, як в подальшому було приєднано до справи “Бурмич та інші проти України”. Позивач неодноразово пред`являла виконавчий лист до виконання, однак такий виконаний не був. В січні 2021 ОСОБА_1 зверталась до Управління соціального захисту населення Старосамбірської РДА із заявою, в якій покликалась на рішення ВАСУ та рішення ЄСПЛ та просила здійснити недоплачену соціальну допомогу у розмірі 28 221,20 грн. 02.02.2021 листом за вих. №136/07 Управління соціального захисту населення Старосамбірської РДА повідомило, що лист для виконання рішення суду скеровано голові комісії з реорганізації Турківської та Старосамбірської райдержадміністрації. 07.05.2021 Управління соціального захисту населення Самбірської РДА повідомило, що є правонаступником Управління соціального захисту населення Старосамбірської РДА (боржника за виконавчим листом №2-а-283/2009 від 12.12.2013 відповідача по рішенні ВАСУ від 15.10.2013 в частині визнання боргу по недоплаченій допомозі в сумі 28221,20 грн, не могли повідомити його наявність. 07.06.2021 листом №63-409/0/2-21 заступник голови комісії з реорганізації Турківської та Старосамбірської РДА, керівник апарату Самбірської РДА О. Галюлько повідомила, що зобов`язання у даних балансу Управління соціального захисту населення Старосамбірської РДА у передавальному акті – відсутні. Позивач вважає, що відсутність відомостей у передавальному акті щодо зобов`язання їй виплатити недоплачену допомогу по догляду за дитиною у розмірі 28221,00 грн є порушенням вимог ст. 6 ЄКПЛ, ст.1 Протоколу першого до ЄКПЛ та ст. 41 Конституції України, а також рішень ЄСПЛ. Сума компенсація за порушення строків (01.01.2012 по 09.06.2021) виплати не доплаченої допомоги становить - 53071,48 грн. Сума трьох процентів річних (за період з 10.06.2018 по 09.06.2021) становить 2537,57 грн.

Ухвалою суду від 04.07.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27.07.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№8413ел), за змістом якого відповідач позов не визнає, зазначає, що позивач не реалізував свого права на виконання рішення суду відповідно до Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”. Також зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду передбачений ч.2 ст. 122 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

У червні 2009 року позивач звернулась до Старосамбірського районного суду Львівської області про визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Старосамбірської районної державної адміністрації щодо призначення та виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною у розмірі 130 грн та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Старосамбірської районної державної адміністрації недоплачену грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з лютого 2009 по травень 2009 у сумі 2587,20 грн.

Постановою Старосамбірського районного суду Львівської області від 23.12.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України у справі №К-9991/66808/11 від 15.10.2013 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Старосамбірської районної державної адміністрації Львівської області щодо виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Зобов`язано управління праці та соціального захисту населення Старосамбірської районної державної адміністрації Львівської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплачену допомогу по догляду за дитиною (сином ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до досягнення нею трирічного віку за період з січня 2009 року у розмірі, визначеному статтею 43 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.

На виконання вищенаведеної постанови Старосамбірським районним судом Львівської області видано виконавчий лист 12.12.2013.

27.11.2013 ОСОБА_1 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Старосамбірської районної державної адміністрації із заявою про виплату коштів відповідно до постанови ВАСУ від 15.10.2013.

16.12.2013 позивач звернулась до Головного управління юстиції у Львівській області щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа у справі 2-а-283/2009 від 12.12.2013.

20.12.2013 листом Управління праці та соціального захисту населення Старосамбірської районної державної адміністрації повідомило ОСОБА_1 про те, що останнім проведене перерахунок державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, однак проведення відповідних виплат не може здійснити у зв`язку з тим, що кошти на виплату за рішенням судів не передбачені у кошторисі видатків на виплату відповідних видів державних допомог.

Згідно рішення №4531 від 28.05.2014 Управління соціального захисту населення Старосамбірської районної державної адміністрації провело перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за рішенням суду у розмірі 28221,20 грн.

03.07.2015 постановою державного виконавця Головного територіального управління юстиції у Львівській області повернуто виконавчий документ стягувачеві.

03.07.2015 ОСОБА_1 звернулася із заявою до Європейського суду з прав людини у зв`язку з тривалим невиконанням вказаного судового рішення, яка в подальшому було приєднано до справи “Бурмич та інші проти України”.

15.09.2015 постановою державного виконавця Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №2-а-283/2009 виданого 12.12.2013.

31.05.2016 постановою державного виконавця Головного територіального управління юстиції у Львівській області повернуто виконавчий документ стягувачеві.

05.08.2016 постановою державного виконавця Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №2-а-283/2009 виданого 12.12.2013.

29.12.2016 постановою державного виконавця Головного територіального управління юстиції у Львівській області закінчено виконавче провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України “Про виконавче провадження”.

15.12.2017 ОСОБА_1 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Старосамбірської РДА Львівської області про виплату боргу в сумі 28221,20 грн.

04.04.2018 ОСОБА_1 звернулась до відділу примусових виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа 2-а-283/2009 від 12.12.2013.

05.04.2018 державним виконавцем відділу примусових виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання.

Також, 04.04.2018 ОСОБА_1 зверталась із заявами до Уповноваженого Верховної ради з прав людини та до секретаріату Уповноваженого у справах ЄСПЛ Міністерства юстиції України з приводу не виконання рішення ВАСУ від 15.10.2013.

11.05.2018 ОСОБА_1 надійшла відповідь від представника Уповноваженого Верховної ради з прав людини, в якій зазначено, що виконання рішень судів контролює Секретаріат Уповноваженого у справах ЄСПЛ Міністерства юстиції України та Уповноважений Верховної Ради з прав людини буде в межах повноважень сприяти виконанню рішень судів.

15.05.2018 ОСОБА_1 надійшла відповідь від Уповноваженого у справах ЄСПЛ Міністерства юстиції України, в якій зазначено, що на національному рівні в Україні діє робоча група щодо запровадження змін до законодавства України.

В квітні 2019 року ОСОБА_1 повторно звернулась із заявами до Уповноваженого ВРУ з прав людини та до Секретаріату Уповноваженого у справах ЄСПЛ Міністерства юстиції України.

15.05.2019 ОСОБА_1 надійшла відповідь від Уповноваженого у справах ЄСПЛ Міністерства юстиції України, в якій повідомили про розробку законопроекту на вирішення проблеми описаної в рішенні ЄСПЛ “Бурмич та інші проти України”.

16.05.2019 ОСОБА_1 надійшла відповідь від представника Уповноваженого ВРУ з прав людини, в якій повідомлено, що представник уповноваженої звернулась із запитом до Уповноваженого у справах ЄСПЛ Міністерства юстиції України.

В червні 2020 ОСОБА_1 повторно звернулась із заявами до Уповноваженого ВРУ з прав людини та до Секретаріату Уповноваженого у справах ЄСПЛ Міністерства юстиції України.

22.07.2020 ОСОБА_1 надійшла відповідь від представника Уповноваженого ВРУ з прав людини, в якій повідомлено, що представник уповноваженої звернулась із запитом до Уповноваженого у справах ЄСПЛ Міністерства юстиції України.

05.08.2020 ОСОБА_1 надійшла відповідь від Уповноваженого у справах ЄСПЛ Міністерства юстиції України, в якій зазначено, що розроблено законопроект №8533, який було внесено до Верховної ради України, відкликано оскільки розпочала роботу Верховна рада України (9 скликання) на вирішення проблеми описаної в рішенні “Бурмич та інші проти України”.

22.07.2020 ОСОБА_1 надійшла відповідь із Департаменту соціального захисту населення ЛОДА, в якій зазначено, що для виконання рішення ВАСУ від 15.10.2013 та рішення ЄСПЛ “Бурмич та інші проти України”. Необхідно звернутись до Державної казначейської служби України в порядку Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”.

В січні 2021 ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Старосамбірської РДА із заявою, щодо виконання рішення ВАСУ та виплати від 15.10.2013 та рішення ЄСПЛ “Бурмич та інші проти України” та здійснити недоплачену соціальну допомогу у сумі 28221,20 грн.

02.02.2021 листом Управління соціального захисту населення Старосамбірської РДА повідомило, що лист для виконання рішення суду скеровано голові комісії з реорганізації Турківської та Старосамбірської райдержадміністрації.

16.04.2021 Державна казначейська служба України повідомила ОСОБА_1 , що в порядку Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” виконується безспірне списання коштів за рішенням судів про стягнення коштів, оскільки рішення ВАСУ від 15.10.2013 є зобов`язального характеру, тому його виконання здійснюється виключно органами державної виконавчої служби.

07.05.2021 листом Управління соціального захисту населення Самбірської РДА повідомила представника позивача, що є правонаступником Управління соціального захисту населення Старосамбірської районної державної адміністрації згідно постанови КМУ №1321 “Про затвердження Порядок здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються” від 16.12.2020, ст. 7 Перехід повноважень,прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій но новоутворених районів здійснюється : у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів – з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється. Управління не може надати відповідь на питання чи визнає (обліковує) борг із нарахованої недоплаченої щорічної допомоги, яка відповідно до розрахунку становить 28221,20 грн перед ОСОБА_1 , оскільки комісія з реорганізації не завершила свою діяльність.

07.06.2021 Самбірська районна державна адміністрація повідомила представника позивача, що зобов`язання у даних балансу соціального захисту населення Старосамбірської РДА у Передавальному акті балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів управління соціального захисту населення Старосамбірської районної державної адміністрації до правонаступника управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації відсутня.

07.06.2021 заступник голови Львівської обласної державної адміністрації повідомив представника позивача, що головою ЛОДА розпорядженням від 27.05.2021 №424/0/5-21 “Про затвердження зведених передавальних актів Старосамбірської та Турківської РДА Львівської області до правонаступника Самбірської РДА”.

Позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги ст. 6 ЄКПЛ, ст.1 Протоколу першого до ЄКПЛ та ст. 41 Конституції України, а також рішень ЄСПЛ, в частині невиплати їй недоплаченої допомоги по догляду за дитиною у розмірі 28221,00 грн.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частиною 4 ст.78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Вищого адміністративного суду України у справі №К-9991/66808/11 від 15.10.2013 встановлено безспірне право позивача на отримання за спірний період допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому статтею 43 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що у зв`язку із здійсненням управлінням соціального захисту перерахунку допомоги по догляду за дитиною по досягненню нею 3-річного віку, у відповідача наявний обов`язок щодо їх виплати, враховуючи наступне.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-VI “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) і практику ЄСПЛ як джерело права.

Право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі “Міллер проти Австрії”, де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні від 16 вересня 1996 року “Гайгузус проти Австрії”, якщо особа робила внески у певні фонди, у тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі “Кечко проти України” (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Суд зазначає, що відмова Управління соціального захисту у виплаті перерахованої допомоги порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивач має законне право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому статтею 43 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” перерахунок якої здійснено на підставі обов`язкового до виконання рішення, суд приходить до висновку, що відповідач не здійснюючи виплату перерахованої допомоги діяв неправомірно.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати допомоги в сумі 53 071,48 грн (за період 01.01.2012 по 09.06.2021) та трьох відсотків річних в розмірі 2 537,57 грн (за період з 10.06.2018 по 09.06.2021), суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Зазначені висновки сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Проте, у позивача не виникло право на застосування наслідків порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України.

Суд зазначає, що постановою Вищого адміністративного суду України у справі №К-9991/66808/11 від 15.10.2013 не визначено грошового зобов`язання до стягнення, таке рішення має зобов`язальний характер, а тому у справі відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене вище, а саме, що постановою Вищого адміністративного суду України у справі №К-9991/66808/11 від 15.10.2013 не визначено розмір заборгованості щодо недоплаченої допомоги позивачу, стягнення грошових сум ним не встановлено, тобто між сторонами відсутні грошові зобов`язання, суд вважає, що вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми не підлягає задоволенню.

Щодо покликань представника відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, позивач звернулася до суду із позовом 10 червня 2021 року та оскаржує відмову управління соціального захисту населення Самбірської РДА у виплаті заборгованості по перерахованій допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка нарахована у 2014 році, однак не виплачена.

Тобто, фактично даний спір є спором щодо захисту соціального права позивача на отримання вже перерахованих, але не виплачених сум по допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Питання щодо застосування строку звернення до спірних правовідносин досліджувалось Великою Палатою Верховного Суду у справі №510/1286/16-а.

Так, постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а від 04 грудня 2020 року встановлені наступні висновки.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що норми статті №1788-ХІІ, статті 46 Закону №1058-IV і статей 51, 55 Закону №2262-ХІІ (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Так, згідно з ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду – це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізнавалася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебіг строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Старосамбірської районної державної адміністрації у січні 2021 про виплату заборгованості, яка виникла в результаті проведеного перерахунку допомоги по догляду за дитиною по досягненню нею 3-річного віку.

Листом від 02.02.2021 №136/07 Управління соціального захисту населення Старосамбірської районної державної адміністрації повідомило, що виконання судового рішення скеровано голові комісії з реорганізації Турківської і Старосамбірської райдержадміністрацій.

07.05.2021 листом Управління соціального захисту населення Самбірської РДА повідомила представника позивача, що є правонаступником Управління соціального захисту населення Старосамбірської районної державної адміністрації згідно постанови КМУ №1321 “Про затвердження Порядок здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються” від 16.12.2020, ст. 7 Перехід повноважень,прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій но новоутворених районів здійснюється : у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів – з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється. Управління не може надати відповідь на питання чи визнає (обліковує) борг із нарахованої недоплаченої щорічної допомоги, яка відповідно до розрахунку становить 28221,20 грн перед ОСОБА_1 , оскільки комісія з реорганізації не завершила свою діяльність.

07.06.2021 листом Самбірська районна державна адміністрація повідомила, що зобов`язання у даних балансу управління соціального захисту населення Старосамбірської РДА у Передавальному акті балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів управління соціального захисту населення Старосамбірської районної державної адміністрації до правонаступника управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації відсутня.

Тобто, починаючи з червня 2021 року, отримавши відмову відповідача у виплаті нарахованої допомоги, позивач повинен був дізнатися про порушене право.

Суд враховує, що Верховний Суд, у постанові по справі №240/12017/19 від 31 березня 2021 року, відступив від висновків викладених у постановах: по справі №816/197/18 від 29.10.2020 року, по справі №640/14865/16-а від 20.10.2020 року, по справі №822/1928/18 від 25.02.2021 року щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, у першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період.

Однак, в цьому ж рішенні Верховний Суд наголосив, що вказаний відступ від висновків не стосується строку давності шодо нарахованих і не виплачених пенсій, зазначивши, що в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.

За таких обставин, враховуючи те, що ОСОБА_1 просить стягнути не виплачену заборгованість, суд приходить до висновку, що в даних правовідносинах не застосовуються строки давності передбачені КАС України.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем не порушено строк звернення до суду із цим позовом, то покликання Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивачу підлягають задоволенню шляхом стягнення з Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації заборгованість, яка виникла в результаті проведеного перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у розмірі 28221,00 грн.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов є таким, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 241-246, 251, 255, 257-258, 262, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд –

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації (81400, Львівська область, м. Самбір, вул. Мазепи, 8, ЄДРПОУ 25258877) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість, яка виникла в результаті проведеного перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 28 221,00 грн. (двадцять вісім тисяч двісті двадцять одна гривня 00 копійок).

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації (81400, Львівська область, м. Самбір, вул. Мазепи, 8, ЄДРПОУ 25258877) 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гулкевич І.З.