Рішення № 99226671, 27.08.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2021 року м.Київ №320/6965/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області , у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті основної державної пенсії, на підставі прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року згідно відсотку втрати працездатності 60 %, тобто як добуток п`яти мінімальних заробітних плат та відповідного відсотку втрати працездатності;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату основної державної пенсії, на підставі прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року згідно відсотку втрати працездатності 60 %, тобто як добуток п`яти мінімальних заробітних плат та відповідного відсотку втрати працездатності, починаючи з 25.04.2019, з урахуванням зміни мінімальної заробітної плати, без обмежень;

- рішення суду звернути до негайного виконання в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначив, що має статус постраждалого внаслідок Чорнобилсьької катастрофи (категорія 1) з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, є інвалідом ІІ групи, з захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону № 796-XII від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення тексту ухвали та копій позовної заяви з додатками на електронну адресу (gu@ko.pfu.gov.ua), про що свідчить звіт про отримання електронних документів. Заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , код РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 18.04.2001 Сніжнянським МВ УМВС України в Донецькій області (а.с. 8-9,10).

Позивач, є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 14.12.2009 та вкладкою до нього № НОМЕР_4 від 14.12.2009 (а.с. 12).

Відповідно до посвідчення від 10.12.2009 серії НОМЕР_5 , позивач є інвалідом ІІ групи та відповідно отримує пенсію по інвалідності ІІ групи (а.с. 12)

З копії воєнного квитка та довідки №1311/28 від 27.10.1987, виданої військовою частиною 32207, вбачається, що позивач у період проходження спеціальних зборів при військовій частині 32207 з 19.08.1987 по 28.10.1987 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 30-ти кілометровій зоні Чорнобильської АЕС, де отримав дозу опромінення 18,52 рентген (а.с. 15).

Згідно експертного висновку Донецької регіональної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв`язку хвороб та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру від 07.07.1992 №7517/310-7 позивачеві встановлено причинний зв`язок захворювання з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 14).

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії ДОН-07 №107734 вбачається, що позивачеві 07.12.2009 була встановлена друга група інвалідності з захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків на ЧАЕС та з виконанням військової служби, було визначено 60% втрати професійної працездатності з 07.12.2009 довічно у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та з виконанням обов`язків військової служби (а.с. 13).

22.04.2021, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив перерахувати йому пенсію на підставі вимог ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Проте, відповідач листом від 20.05.2021 №5810-7071/Щ-02/8-1000/21 відмовив позивачеві у проведенні перерахунку пенсії. На обґрунтування своєї відповіді зазначив, що розмір пенсії позивача було обчислено від заробітної плати, визначеної за період з 01.09.1987 по 26.09.1987, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становить - 13,75676, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить - 18419,48 грн., процент втрати працездатності згідно довідки МСЕК - 60% (18419,48 грн. х 60%=11051,69), з урахуванням додаткової пенсії інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС, підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 2 групи, цільової допомоги інвалідам війни 2 групи, загальний розмірі пенсії по інвалідності становить 12188,89 грн. (а.с. 17-18).

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За змістом статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ.

Цей Закон спрямований, зокрема на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Статтею 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

У свою чергу, відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі, проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Згідно примітки «*» до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

У відповідності з ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Отже, оскільки позивач є особою, яка постраждала внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та інвалідом ІІ групи по захворюванню, що пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, то відповідно до статті 54 Закону № 796-XII він має право на пенсію по інвалідності.

Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, призначаються відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Так, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Також, вказаним рішенням встановлено, що словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, з резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 25 квітня 2019 року випливає, що визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону, та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення.

Згідно з частиною 2 статті 152 Конституцій України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З огляду на це чинними після 25 квітня 2019 року є положення частини третьої статті 59 Закону, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Тобто фактично в результаті ухвалення Рішення Конституційним Судом України змінено положення частини третьої статті 59 Закону, оскільки розширено раніше встановлений перелік осіб, на яких поширювався порядок обчислення пенсій по інвалідності, визначений цими положеннями Закону.

Відтак особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру згідно з частиною 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» з 26 квітня 2019 року.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у зразковій справі № 520/1972/19.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з огляду на захворювання, пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Отже, з урахуванням наведеного вище, позивач з 25 квітня 2019 року має право на пенсію по інвалідності на підставі частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як військовослужбовець, який брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та з огляду на це отримав інвалідність.

Таким чином, пенсія позивача по інвалідності має обчислюватися у відповідності до частини 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи», виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив розрахунок розміру пенсії позивача на підставі Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який затверджений постановою КМУ від 23.10.2011 № 1210, а саме за формулою, передбаченою абзацом першим пункту 9-1 цього Порядку.

Так, відповідно до п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:

де П - розмір пенсії;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки;

Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії;

Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).

Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою:

де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

Зс 1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.

Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.

У такій редакції абзац перший пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, викладений згідно Постанови КМУ №543 від 26.06.2019.

Водночас, суд вважає протиправними посилання пенсійного органу на постанову КМУ від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із внесеними до неї змінами, якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з огляду на наступне.

Так, пунктом 9-1 вказаної Постанови передбачено формулу для визначення розміру мінімальної заробітної плати, п`ятикратний розмір якої, належить до виплати, як пенсії по інвалідності.

Разом з тим, відповідно до п. 8 ч.1 ст. 40 Бюджетного кодексу України, саме законом про Державний бюджет України визначаються розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період.

Відповідно до ч. 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Зокрема, мінімальна заробітна плата у 2019 році в Україні встановлювалась Закoном «Про державний бюджет нa 2019 рік» та становила 4 173 грн.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір мінімальної зарплати у 2020 році складала у місячному розмірі - 4723 гривень.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 встановлено, що мінімальна заробітна плата на 01 січня 2021 року складає 6000 грн.

Відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» основний розмір пенсії позивача мав бути з 25.04.2019 - 20865 грн. (4173 грн.х5=20865); з 01.01.2020 - 23615 грн. (4723х5=23615); з 01.01.2021 - 30000 грн. (5x6000=30000).

Отже, при здійсненні відповідних нарахувань та виплати пенсії необхідно враховувати розмір мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01 січня відповідного року, шляхом помноження цієї суми на 5.

Наведені положення свідчать про безпідставність проведення розрахунку розміру мінімальної заробітної плати, п`ятикратний розмір якої належить до виплати, як пенсії по інвалідності, на підставі формули, передбаченої абзацом першим пункту 9-1 цього Порядку, оскільки мінімальна заробітна плата, з метою застосування до спірних правовідносин, визначається виключно законом про Державний бюджет України на відповідний рік, який має вищу юридичну силу по відношенню до підзаконних нормативно-правових актів.

Крім того, положення ч. 3 ст. 59 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачають застосування жодної формули для розрахунку мінімальної заробітної плати, а тому з урахуванням вищої правової сили Закону, суд вважає відсутніми підстави для застосування положень п.9-1 вказаної постанови при проведення перерахунку пенсії по інвалідності.

Згідно висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними в рішенні від 25 лютого 2020 року за результатом розгляду зразкової справи №520/1972/19, у зв`язку з прийняттям рішення Конституційним Судом України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) колегія суддів вважає, що після прийняття цього рішення у держави виник обов`язок обчислити пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та є інвалідами (за бажанням цих осіб), у відповідності до частини 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.

На підставі викладеного, суд вважає безпідставними посилання відповідача на абзац 1 п.9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 №1210 (зі змінами), оскільки наведена в цьому Порядку формула обчислення пенсії суперечить приписам ч.3 ст.59 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зменшує розмір пенсії позивача, тому суд застосовує до спірних правовідносин ч. 3 ст. 59 вказаного Закону та не застосовує наведені вище положення підзаконного акту, який суперечить закону.

З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами при визначенні розміру державної пенсії, передбаченої Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", необхідно керуватися ч. 3 ст. 59 цього Закону, а не постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.17 № 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою доповнено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.11 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Враховуючи положення частини другої статті 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що оскільки положення частини третьої статті 59 Зaкoну № 796 в частині словосполучення «дійсної строкової» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, а відтак позивач має право на перерахунок пенсії у п`ятикратному розмірі згідно частини третьої статті 59 Зaкoну № 796 з 25 квітня 2019 року.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо відмови у перерахунку та виплаті державної (основної) пенсії по інвалідності, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як норми прямої дії, з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 01 січня відповідного року згідно відсотку втрати працездатності 60%, тобто як добуток п`яти мінімальних заробітних плат та відповідного відсотку втрати працездатності, та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області провести перерахунок та виплату основної державної пенсії, на підставі прямої дії частини третьої статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 01 січня відповідного року згідно відсотку втрати працездатності 60%, тобто як добуток п`яти мінімальних заробітних плат та відповідного відсотку втрати працездатності без застосування понижуючих коефіцієнтів, інших формул чи розрахунків, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії, починаючи з 25 квітня 2019 року, з урахуванням фактично здійснених виплат, - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суду зазначає, що Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668 частину третю статті 67 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".

Водночас, п. 2 роз. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668 передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності 2 групи внаслідок аварії на ЧАЕС як учасник ліквідації наслідків ЧАЕС 1 категорії, яка була призначена до набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". При цьому слід зазначити, що процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.

Разом із тим застосування цього показника до перерахунку пенсії позивача є протиправним, тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.

01.01.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, яким частину третю статті 67 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

У вказаній редакції яким частина третя статті 67 Закона України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діє на час звернення позивача до суду із цим позовом.

Проте, суд звертає увагу що вказані зміни також не мають відношення до пенсії позивача, оскільки встановлювали конкретний період обмеження, а саме "по 31 грудня 2017 року".

Таким чином, обмеження розміру пенсії позивача 10 (десятьма) прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність - є неправомірним.

Крім того, в прохальній частині позовної заяви позивач просить звернути рішення суду до негайного виконання.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на зазначене, задовольняючи позовні вимоги, суд вважає за необхідне звернути рішення до негайного виконання в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 основної державної пенсії, на підставі прямої дії ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 01 січня відповідного року згідно відсотку втрати працездатності 60%, тобто як добуток п`яти мінімальних заробітних плат та відповідного відсотку втрати працездатності, починаючи з 25 квітня 2019 року - у межах суми стягнення за один місяць.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, заявленого позивачем у прохальній частині позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд звертає увагу, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов`язком, тому таке процесуальне питання приймається з урахуванням обставин справи.

Відтак, суд зазначає, що наразі відсутні підстави вважати, що відповідач ухилиться від обов`язку виконання вимог даного рішення, у зв`язку із чим, суд відмовляє у такому клопотанні позивача.

Крім того, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 було витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській облапенсійної справи позивача.

Проте, відповідач вимоги ухвали суду від 18.06.2021 не виконав та не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття спірного рішення.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною дев`ятою статті 80 КАС України визначено, що у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було надано суду жодних пояснень та доказів, які б спростували всі доводи позивача.

Керуючись вказаними нормами, приймаючи до уваги ненадання відповідачем без поважних причин відзиву на позов у цій справі, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вимогами ч. 3 ст. 242 КАС України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовної заяви з мотивів, викладених у судовому рішенні.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач звільнений від оплати судового збору на підставі п. 9, п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті основної державної пенсії, на підставі прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року згідно відсотку втрати працездатності 60 %, тобто як добуток п`яти мінімальних заробітних плат та відповідного відсотку втрати працездатності.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548) провести ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату основної державної пенсії, на підставі прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обраховуючи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року згідно відсотку втрати працездатності 60 %, тобто як добуток п`яти мінімальних заробітних плат та відповідного відсотку втрати працездатності, починаючи з 25.04.2019, з урахуванням зміни мінімальної заробітної плати, без обмежень.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць.

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.