Рішення № 99226527, 28.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2021 р. Справа№200/4651/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

07 травня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради (далі - відповідач, Управління), надісланий на адресу суду 04 травня 2020 року, в якому позивач просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління про відмову в продовженні виплати ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини на її синів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати Управління призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу про народженні дитини на її синів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі, встановленому ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

12 травня 2020 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/4651/20-а; задовольнив клопотання позивача та вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву; витребував у відповідача докази.

Цією ж ухвалою суд задовольнив клопотання позивач та відстрочив їй сплату судового збору у сумі 840,80 грн за подання позовної заяви до ухвалення рішення у справі.

Про відкриття провадження у справі учасники справи повідомлені належним чином в порядку, визначеному КАС України.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що Управління відмовило в наданні державної допомоги при народженні дитини з підстав, що не передбачені Законом України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» (далі - Закон № 2811).

Вважаючи рішення відповідача протиправним та таким, що порушує конституційне право її дітей на соціальний захист, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову з таких підстав.

Відповідач зазначив, що 04 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Управління з заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини.

Рішенням від 27 березня 2020 року позивачу відмовлено у призначенні цієї допомоги, оскільки за її призначенням ОСОБА_1 звернулася з пропуском дванадцятимісячного строку з дня народження дітей.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС України суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Шахтарським МВ УМВС України в Донецькій області 06 вересня 2002 року; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що відображено в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у селищі Нижня кринка Совєтського району м. Макіївки Донецької області ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_2 .

Державна реєстрація народження дитини проведена ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що виконавчим комітетом Нижньокринської селищної ради Совєтського району м. Макіївки Донецької області складений актовий запис за № 37.

Ці обставини підтверджені свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим виконавчим комітетом Нижньокринської селищної ради Совєтського району м. Макіївки Донецької області 15 квітня 2011 року.

ІНФОРМАЦІЯ_6 у селищі Нижня Кринка Совєтського району м. Макіївки Донецької області ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_3 .

Державна реєстрація народження дитини проведена ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що виконавчим комітетом Нижньокринської селищної ради Совєтського району м. Макіївки Донецької області складений актовий запис за № 96.

Ці обставини підтверджені свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим виконавчим комітетом Нижньокринської селищної ради Совєтського району м. Макіївки Донецької області 25 грудня 2012 року.

Позивач залишила своє постійне місце проживання на тимчасово непідконтрольній території (с. Нижня Кринка, Совєтського району м. Макіївки Донецької області) та виїхала до м. Торецьк Донецької області (фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ).

04 березня 2020 року ОСОБА_1 набула статус внутрішньо переміщеної особи про що свідчить довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1425-5000275266.

Того ж дня статус внутрішньо переміщеної особи набули також її сини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1425-5000275299 та № 1425-5000275280.

Відповідач - Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради (ідентифікаційний код: 03197428) зареєстроване як юридична особа 04 квітня 2004 року, про що свідчать відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Дослідивши особову справу ОСОБА_1 , суд встановив наступне.

04 березня 2020 року позивач звернулася до Управління з заявою про призначення різних видів державної допомоги, в тому числі допомогу при народжені дитини.

Разом з заявою були подані такі документи паспорт позивача; свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , серія НОМЕР_5 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , серія НОМЕР_6 від 06 жовтня 2004 року; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , серія НОМЕР_7 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія НОМЕР_3 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , серія НОМЕР_8 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серія НОМЕР_9 ; довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 04 березня 2020 року № 1425-5000275299; № 1425-5000275280; № 1425-5000275266; № 1425-5000275293; свідоцтво про смерть ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_12 ; декларація про доходи та майновий стан.

Ця заява зареєстрована в Управлінні 04 березня 2020 року за № 15449.

27 березня 2020 року Управління прийняло рішення про відмову ОСОБА_1 в наданні державної допомоги при народженні дитини на підставі ст. 11 Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування. Висновки суду по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Ст. 46 Конституції України гарантує право громадян на соціальний захист.

Охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини, визначає Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402).

Охорона дитинства являє собою систему державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

Ст. 8 Закону № 2402 гарантує право дитини на достатній життєвий рівень.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 2402 кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

З метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях держава надає батькам або особам, які їх заміняють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та іншими законами України, що визначено ч. 1 ст. 13 Закону № 2402.

Закон України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» (далі - Закон № 2811) відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 2811 громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Ч. 5 ст. 1 Закону № 2811 визначено, що Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).

Види державної допомоги сім`ям з дітьми визначає ст. 3 Закону № 2811, одним із них є державна допомога при народженні дитини (п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 2811 всі види державної допомоги сім`ям з дітьми, крім допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).

Покриття витрат на виплату державної допомоги сім`ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що передбачено ч. 1 ст. 4 Закону № 2811.

Ч. 1 ст. 6 Закону № 2811 установлено, що документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров`я або з інших поважних причин не може самостійно зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2811 документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає та здійснює виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня звернення.

Про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім`ям з дітьми, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення, що передбачено ч. 3 ст. 6 Закону № 2811.

Допомога при народженні дитини регламентована розділом ІІІ Закону № 2811, який визначає право на цю допомогу, умови її призначення та її розмір.

Право на допомогу при народженні дитини передбачає ст. 10 Закону № 2811.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 2811 допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Умови призначення допомоги при народженні дитини визначені ст. 11 Закону № 2811.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 2811 допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки.

Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.

Даний перелік документів є вичерпним, що визначено ч. ч. 2-3 ст. 11 Закону № 2811.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону № 2811 орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.

Згідно з приписами ч. 6 ст. 11 Закону № 2811 допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Зазначені вище норми Закону № 2811 кореспондують положенням пп. 2 п. 1, п. п. 2, 10-12 Порядку № 1751.

Таким чином, звернення за призначенням допомоги при народженні дитини впродовж дванадцяти місяців з дня її народження є однією з умов призначення такої допомоги (ч. 6 ст. 11 Закону № 2811, п. 12 Порядку № 1751.

Водночас суд відзначає, що при вирішенні публічно-правового спору, що виник між сторонами, слід врахувати таке.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Як було зазначено вище, право на соціальний захист гарантовано Конституцією України.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706) Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 7 Закону № 1706 Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами, або підставою для їх обмеження.

Застосувавши наведені вище правові норми до спірних правовідносин, суд дійшов таких висновків.

Позивач та її дитина є громадянами України, мають такі ж конституційні права як і інші громадяни України.

Конституційне право на соціальний захист, в тому числі право на отримання державної допомоги при народженні дитини, не може підлягати обмеженню за ознакою місця проживання (перебування) особи.

Право на отримання державної допомоги при народженні дитини є безперечним, забезпечення реалізації цього права становить суть зобов`язань, взятих на себе державою.

Допомога при народженні дитини за своєю сутністю є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одного з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, має наслідком порушення інтересів дитини (зокрема в частині її належного матеріального забезпечення).

Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 591/610/16-а, від 02 жовтня 2018 року у справі № 495/3711/17, від 05 вересня 2018 року у справі № 223/859/16-а, від 24 квітня 2019 року у справі № 462/431/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 226/1056/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 220/2054/16-а, від 03 жовтня 2019 року у справі № 226/1177/17 тощо.

Позивач просить суд визнати протиправною відмову Управління в наданні державної допомоги при народженні дитини.

Судом встановлено, що за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 . Управління прийняло рішення від 27 березня 2020 року, яким відмовило в призначенні допомоги при народженні дитини на підставі ст. 11 Закону № 2811 у зв`язку з тим, що за її призначенням позивач звернулася пізніше ніж через дванадцять місяців з дня народження дитини.

Отже, правові наслідки для позивача створює саме це рішення відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені фактичні обставини, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України з метою ефективного захисту прав позивача, виходячи з інтересів її дитини, суд дійшов висновку, що рішення Управління від 27 березня 2020 року «Про відмову у наданні державної допомоги», яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні державної допомоги при народженні дитини, підлягає визнанню протиправним.

Висновок про протиправність рішення Управління від 27 березня 2020 року ґрунтується на тому, що воно не відповідає таким критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, як обґрунтованість, добросовісність, запобігання дискримінації та пропорційність.

Встановлені судом фактичні обставини свідчать, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини.

При цьому суд виходить з того, що діти позивача не можуть зазнавати негативних наслідків через невиконання (неналежне виконання) їх батьками обов`язку щодо своєчасного звернення за призначенням цієї допомоги, тобто у строки, визначені ст. 11 Закону № 2811.

Порушене право підлягає поновленню шляхом скасування рішення Управління від 27 березня 2020 року, яке суд визнав протиправним, та зобов`язання Управління призначити і виплатити ОСОБА_1 державну допомогу при народженні дитини на її синів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за її заявою від 04 березня 2020 року.

Вимоги позивача, які стосуються призначення допомоги при народженні дитини в розмірі, визначеному ч. 1 ст. 12 Закону № 2811, задоволенню не підлягають, як такі, що є передчасними.

Цей висновок суду ґрунтується на тому, що на час звернення позивача до суду з цим позовом між сторонами існував спір щодо наявності у ОСОБА_1 права на призначення допомоги при народженні дитини на її синів внаслідок звернення за її призначенням з пропуском строку, визначеного ст. 11 Закону № 2811.

Визначення розміру державної допомоги при народженні дитини відповідно до закону належить до повноважень Управління. При цьому на час звернення позивача до суду з цим позовом спору щодо розміру, в якому має бути призначена державна допомога при народженні дитини, між сторонами не існувало.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір позивачем не сплачений.

Ухвалою від 12 травня 2020 року суд задовольнив клопотання позивача та відстрочив їй сплату судового збору у сумі 840,80 грн за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі.

З огляду на те, що позов задоволено, судовий збір у сумі 840,80 грн підлягає стягненню на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Управління.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради (ідентифікаційний код: 03197428, місцезнаходження: 85113, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Громова, буд. 14) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради від 26 березня 2020 року «Про відмову у наданні державної допомоги», яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні державної допомоги при народженні дитини.

3. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради призначити ОСОБА_1 державну допомогу при народженні дитини на її синів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та здійснити виплату цієї допомоги.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради на користь держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

8. Повне судове рішення складено 28 серпня 2021 року.

Суддя Т.О. Кравченко