Рішення № 99226427, 26.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2021 р. Справа№200/7621/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

18 червня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за № 22 від 29.01.2020 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу;

- зобов`язати Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву позивача від 23.01.2020 року та зарахувати наступні періоди його роботи:

до страхового стажу - з 03.09.1987 року по 06.11.1987 року на “Шахті “Булавинська” ДП Орджонікідзевугілля”; з 25.11.1987 року по 08.12.1989 року – служба в радянській армії; з 21.02.1990 року по 29.03.1999 року на “Шахті “Булавинська” ДП “Орджонікідзевугілля”, з 30.03.1990 року по 11.05.1999 року на “Шахті “Вуглегірська ДП “Орджонікідзевугілля”; з 12.07.1999 року по 04.10.1999 року у Виробнгичому ремонтно-житловому об`єднані Єнакієвського міськвиконкому; з 28.02.2007 року по 22.03.2010 року на ТОВ “Угледобича”; з 29.03.2010 року по 10.11.2011 року на “Шахті “Вуглегірська” ДП “Орджонікідзевугілля”; з 20.01.2012 року по 20.04.2015 року на “Шахті “Вуглегірська” ДП “Орджонікідзевугілля”; з 13.05.2015 року по 23.01.2020 року на ПАТ “Орендне підприємство “Шахта “Жданівська”;

до пільгового стажу на підземних роботах за Списком № 1, який дає право на призначення пенсії відповідно до п. 2 ст. 114 “Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” – з 21.02.1990 року по 29.03.1999 року на “Шахті “Булавинська” ДП “Орджонікідзевугілля”; з 30.03.1999 року по 11.05.1999 року на “Шахті “Вуглегірська” ДП “Орджонікідзевугілля”; з 28.02.2007 року по 22.03.2010 року на ТОВ “Угледобича”; зх. 29.03.2010 року по 10.11.2011 року на “Шахті “Вуглегірська” ДП “Орджонікідзевугілля”; з 20.01.2012 року по 20.04.2014 року на “Шахті “Вуглегірська” ДП “Орджонікідзевугілля”; з 13.05.2015 року по 23.01.2020 року на ПАТ “Орендне підприємство “Шахта “Жданівська”.

Позов обґрунтований тим, що 21.11.2019 року позивач досяг віку 50 років.

Двадцять один рік десять місяців один день, позивач працював на підземних роботах у шахті, що відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ (надалі Закон № 1058-ІУ), дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Загальний страховий стаж роботи позивача складає 24 роки три місяці 8 днів.

23.01.2020 року позивач звернувся до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з метою оформлення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ст. 114 Закону № 1058-IV. При зверненні надав відповідачу, зокрема, документи, що підтверджують пільговий характер його роботи, а саме: оригінал трудової книжки НОМЕР_1 від 03.09.1987; копію військового квитка НОМЕР_2 від 23.11.1987; свідоцтво про навчання № 4352 від 15.06.1995 року; копія свідоцтва про реєстрацію підприємницької діяльності НОМЕР_3 ; копія Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань № 25067078 від 23.01.2020 року; довідка ВПО; долучений витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань № 1006025366 від 28.11.2019 року; та долучені індивідуальній відомості про застраховану особу (код 2552708611) з 01.01.1999 по 31.12.2014 та РЗО ДРЗДСС (код страхувальника 26351719) з 01.01.2010 по 30.11.2014.

Проте, рішенням № 22 від 29.01.2020 Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку 1 у зв`язку з тим, що на думку відповідача, нього відсутній необхідний пільговий стаж роботи, оскільки заявник не надав довідок, уточнюючих пільговий характер роботи. Окрім того, зазначає позивач, в рішенні також було зазначено про те, що за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж позивача склав 18 років 7 місяців, з них пільговий стаж за Списком 1 - три роки 8 місяців 5 днів.

Позивач відзначає, що до пільгового стажу відповідачем враховані тільки періоди з 29.03.2010 по 31.03.2010, з 01.04.2010 по 10.11.2011, з 20.01.2012 по 09.04.2013, з 30.04.2013 по 28.02.2014.

Позивач вважає, що мотиви відмови в призначені пенсії за віком на пільгових умовах не обумовлені положеннями чинного законодавства України, внаслідок чого Рішення є незаконним і підлягає скасуванню, а пенсія призначенню, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

У встановлений ухвалою про відкриття провадження строк, відповідач відзив на позов не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року позовна заява ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії прийнята судом до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Одночасно цією ж ухвалою суд поновив позивачу строк звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 14 липня 2021 року суд відмовив Головному управлінню Пенсійного фонду України у Донецькій області у задоволенні клопотання про заміну відповідача по даній адміністративній справі.

Також 14 липня 2021 року суд виніс ухвалу, якою повернув Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області без розгляду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

З`ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України, серія: НОМЕР_4 (а.с. 11-12).

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Як встановлено судом на підставі наявних матеріалів справи 23 січня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 911 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 44).

Рішенням відповідача від 29 січня 2020 року № 22 позивачу відмовлено у призначення пенсії. З рішення вбачається, що відповідно до наданих документів страховий стаж позивача складає 18 років 7 місяців, пільговий стаж за Списками 1-3 – 8 місяців 5 днів. До страхового та пільгового стажу за Списком № 1 не враховано: період роботи з 01.02.2007 року по 28.02.2010 року, з 01.03.2010 року по 22.03.2010 року та з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року, оскільки позивач не надав уточнюючі пільговий характер роботи на підприємстві ТОВ «Угледобича» довідки.

За таких обставин, відповідач вирішив, що позивач набуде право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при досягненні 57-річного віку та за наявності страхового стажу – 24,6 років, або за віком на загальних умовах згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», при наявності 18 років страхового стажу (а.с. 14-15, 40-42).

Згідно із записами у трудовій книжці, серія: НОМЕР_5 , виданій 03 вересня 1987 року на ім`я ОСОБА_1 , містяться записи про роботу позивача, а саме:

- з 09 вересня 1987 року по 06 листопада 1987 року на посаді учня гірничого робітника поверхневого тимчасово на «Булавинська» в/о «Орджонікідзевугілля»;

- з 25 листопада 1987 року по 08 грудня 1989 року проходив службу в армії;

- з 21 лютого 1990 року по 30 березня 1990 року працював на посаді учня гірничого робітника підземного третього розряду на шахті «Булавинська» в/о «Орджонікідзевугілля»;

- з 30 березня 1990 року по 21 квітня 1995 року працював на посаді учня електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті;

- з 21 квітня 1995 року по 07 червня 1995 року працював на посаді учня електрослюсаря підземного п`ятого розряду з повним робочим днем в шахті;

- з 07 червня 1995 року по 31 липня 1996 року працював на посаді електрослюсаря підземного п`ятого розряду з повним робочим днем в шахті;

- з 31 липня 1996 року по 07 вересня 1996 року працював на посаді гірничого робітника підземного третього розряду з повним робочим днем в шахті;

- з 07 вересня 1996 року по 04 жовтня 1996 року працював на посаді учня гірничого робітника очисного забою з повним робочим днем в шахті;

- з 04 жовтня 1996 року по 29 березня 1999 року працював на посаді гірничого робітника очисного забою з повним робочим днем в шахті;

- з 30 березня 1999 року позивача прийнято на посаду гірничого робітника очисного забою першого розряду з повним робочим днем під землею на Шахту «Вуглегірська» ВО «Орджонікідзевугілля», на якій останній працював до 11 травня 1999 року;

- з 12 липня 1999 року по 04 жовтня 1993 року позивач працював на посаді двірника в ЖРУ 10 у Виробничому ремонтно-житловому об`єднані Єнакієвського міськвиконкому м. Єнакієве;

- з 28 лютого 2007 року по 22 березня 2010 року позивач працював на посаді гірничого робітника очисного забою третього розряду з повним робочим днем в шахті на ТОВ «Вуглевидобуток»;

- з 29 березня 2010 року по 06 липня 2010 року позивач працював на посаді гірничого очисного вибою п`ятого розряду підземного на Структурному підрозділі «Шахта «Вуглегірська» ДП «Орджонікідзевугілля» ;

- з 06 липня 2010 року по 06 липня 2011 року працював на посаді гірничого майстра підземного;

- з 06 липня 2011 року по 08 серпня 2011 року працював на посаді заступника начальника дільниці підземної;

- з 08 серпня 2011 року по 10 листопада 2011 року працював на посаді в.о. начальника дільниці підземної;

- з 20 січня 2012 року по 01 квітня 2014 року працював на посаді підземного начальника зміни на Шахті «Вуглегірська» ДП «Орджонікідзевугілля»;

- з 01 квітня 2014 року по 20 квітня 2015 року працював на посаді заступника головного інженера з виробництва;

- з 13 травня 2015 року по 06 червня 2015 року працював на посаді гірничого майстра підземного з повним робочим днем в шахті на ПАТ «Орендне підприємство «Шахта «Жданівська»;

- з 06 червня 2015 року по 28 вересня 2015 року працював на посаді начальника зміни з охрани праці та техніки безпеки підземного, зайнятим на підземних роботах 50 % та більше робочого часу;

- з 28 вересня 2015 року по 01 серпня 2016 року працював на посаді гірничого майстра підземного з повним робочим днем в шахті;

- з 01 серпня 2016 року по 17 квітня 2018 року працював на посаді начальника зміни служби охорони праці та промислової безпеки, зайнятим на підземних роботах 50 % та більше робочого часу в році;

- з 17 квітня 2018 року працює на посаді гірничого майстра підземного з повним робочим днем в шахті.

Як вбачається з розрахунку стажу позивача, відповідачем зараховано до страхового стажу позивача періоди його роботи з 03.09.1987 року по 06.11.1987 року; період проходження позивачем служби в армії з 25.11.1987 року по 08.12.1989 року ; період роботи з 21.02.1990 року по 29.03.1999 року, з 30.03.1999 року по 11.05.1999 року, з 12.07.1999 року по 04.10.1999 року, з 01.03.2007 року по 22.03.2010 року, з 29.03.2010 року по 31.03.2010 року, з 01 квітня 2010 року по 10.11.2011 року, з 20.01.2012 року по 28.02.2014 року.

Відомостей щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи з 01.03.2014 року по 20.04.2015 року та з 13.05.2015 року по 23.01.2020 року вказаний розрахунок не містить.

Також як вбачається із даного розрахунку до пільгового стажу позивача зараховані періоди його роботи з 29.03.2010 року по 31.03.2010 року, з 01.04.2010 року по 10.11.2011 року, з 20.01.2012року по 09.04.2013 року, з 30.04.2013 року по 28.02.2014 року.

Відомостей щодо зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 21.02.1990 року по 29.03.1999 року, з 30.03.1999 року по 11.05.1999 року, з 10.04.2013 року по 29.04.2013 року, з 01.03.2014 року по 20.04.2015, з 13.05.2015 року по 23.01.2020 року розрахунок стажу не містить (а.с. 43).

Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) містять інформацію про спеціальний стаж роботи позивача, в тому числі за періоди роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Вугледобича» за 2007-2010 роки за кодом - ЗП3014А2 та в Структурному підрозділі «Шахта «Бутівська» ДП «Орджонікідзевугілля» за кодом - ЗП3014А2 (а.с. 46-49).

Отже, як вбачається зі спірного рішення відповідачем не було зараховано періоди роботи позивача до пільгового стажу з 01.02.2007 року по 28.02.2010 року, з 01.03.2010 року по 22.03.2010 року та з 01.05.2010 року з тих підстав, що позивачем за вказані періоди роботи не були надані довідки, підтверджуючи його пільговий характер роботи, а також не було зараховано до пільгового та страхового стажу періоди його роботи, відомості про які відсутні в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного страхування.

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії від лютого 2021 року № 1145, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, зокрема чоловіки після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 22 роки та 6 місяців, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.6, 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків (п. 2 Порядку № 383).

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.

Крім того, після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статті 13,62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 N 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92 року. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно із зазначеним нормативним актами основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача встановлено, що останній, зокрема у періоди з 21 лютого 1990 року по 30 березня 1990 року працював на посаді учня гірничого робітника підземного третього розряду на шахті «Булавинська» в/о «Орджонікідзевугілля»; з 30 березня 1990 року по 21 квітня 1995 року працював на посаді учня електрослюсаря підземного з повним робочим днем в цій же шахті; з 21 квітня 1995 року по 07 червня 1995 року працював на посаді учня електрослюсаря підземного п`ятого розряду з повним робочим днем в шахті; з 07 червня 1995 року по 31 липня 1996 року працював на посаді електрослюсаря підземного п`ятого розряду з повним робочим днем в шахті; з 31 липня 1996 року по 07 вересня 1996 року працював на посаді гірничого робітника підземного третього розряду з повним робочим днем в шахті; з 07 вересня 1996 року по 04 жовтня 1996 року працював на посаді учня гірничого робітника очисного забою з повним робочим днем в шахті; 04 жовтня 1996 року по 29 березня 1999 року працював на посаді гірничого робітника очисного забою з повним робочим днем в шахті; з 28 лютого 2007 року по 22 березня 2010 року позивач працював на посаді гірничого робітника очисного забою третього розряду з повним робочим днем в шахті на ТОВ «Вуглевидобуток»; з 10.04.2013 року по 29.04.2013 року на посаді начальника зміни підземної та на посаді заступника головного інженера з виробництва на “Шахті “Вуглегірська” ДП “Орджонікідзевугілля”.

Суд звертає увагу, що Порядок № 383 застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Як встановлено з трудової книжки позивача у період з 21.02.1990 року по 29.03.1999 року на «Шахті «Булавинська» ДП «Орджонікідзевугілля» працював на посадах «учня гірничого робітника підземного», «учня електрослюсаря підземного», «електрослюсаря підземного п`ятого розряду», «гірничого робітника підземного третього розряду», «учня гірничого робітника очисного забою», «гірничого робітника очисного забою», «начальника зміни підземної», заступника головного інженера».

Суд зазначає, що вищезазначені професії, за якими позивач працював у спірний період віднесені до Списків № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, які затверджені Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, Постановою Ради міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 року, Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 24.03.1994 року, Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року, отже, позивач у спірний період виконував роботи, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Враховуючи те, що основним документом, що підтверджує трудовий стаж відповідно до вимог чинного законодавства є трудова книжка, суд приходить висновку, що пільговий характер роботи позивача підтверджується наявними записами у копії його трудової книжки.

Таким чином, суд зазначає, що період роботи позивача з 21.02.1990 року по 29.03.1999 року на «Шахті «Булавинська» ДП «Орджонікідзевугілля», період роботи позивача з 28.02.2007 року по 22.03.2010 року на ТОВ “Угледобича” та період роботи позивача з 10.04.2013 року по 29.04.2013 року у Структурному підрозділі «Шахта «Вуглегірська» ДП «Орджонікідзевугілля» відповідач повинен був зарахувати на підставі записів у трудовій книжці позивача.

Щодо не зарахування до пільгового та страхового стажу позивача періодів його роботи з 01.03.2014 року по 20.04.2015 року, з 13.05.2015 року по 23.01.2020 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно зі ст. 1 цього Закону страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками є, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частини 10, 12 статті 20 Закону № 1058-IV).

Статтею 15 Закону № 1058-IV передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною 2 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до положень ст. 106 Закону № 1058-ІV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Записами трудової книжки позивача, що як вже було зазначено, є основним документом про занятість особи, підтверджено роботу позивача за списком № 1 в періоди з 20 січня 2012 року по 01 квітня 2014 року на посаді підземного начальника зміни на Шахті «Вуглегірська» ДП «Орджонікідзевугілля»; з 01 квітня 2014 року по 20 квітня 2015 року на посаді заступника головного інженера з виробництва; з 13 травня 2015 року по 06 червня 2015 року на посаді гірничого майстра підземного з повним робочим днем в шахті на ПАТ «Орендне підприємство «Шахта «Жданівська»; з 06 червня 2015 року по 28 вересня 2015 року на посаді начальника зміни з охрани праці та техніки безпеки підземної, зайнятим на підземних роботах 50 % та більше робочого часу; з 28 вересня 2015 року по 01 серпня 2016 року працював на посаді гірничого майстра підземного з повним робочим днем в шахті;з 01 серпня 2016 року по 17 квітня 2018 року працював на посаді начальника зміни служби охорони праці та промислової безпеки, зайнятим на підземних роботах 50 % та більше робочого часу в році; з 17 квітня 2018 року продовжує працювати на посаді гірничого майстра підземного з повним робочим днем в шахті, а відтак не може бути підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії відсутність у відомостях про застраховану особу певних відомостей про нарахування заробітної плати у ці періоди та відомостей по спеціальному стажу. Трудова книжка та відомості системи персоніфікованого обліку є окремими самостійними джерелами обчислення стажу, що використовуються територіальними управліннями пенсійного фонду України окремих відомостей не може бути безумовною підставою для визначення права особи на пенсію.

Крім цього, положеннями Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" обов`язок щодо нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування позивача покладений на роботодавця. За змістом наведених положень відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Отже, несплата чи сплата не в повному обсязі роботодавцем страхових внесків не може бути перепоною призначення пенсії працівнику.

Тотожна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 20 березня 2019 року по справі № 688/947/17 (провадження № К/9901/35103/18).

Таким чином, відповідачем безпідставно не враховано до страхового та пільгового стажу позивача періоди його роботи з 01.03.2014 по 20.04.2015 року та з 13.05.2015 року по 23.01.2020 року.

Поряд з іншим, частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно із нормами пункту 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Разом з тим, суд зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження (зокрема у зв`язку із проведенням АТО та неможливістю проведення перевірки періодів роботи/навчання, тощо, з підстав розташування підприємств, установ, організацій, закладів, тощо, на тимчасово окупованій території України). Неможливість проведення перевірки даних на підприємстві, установі, організації, які розташовані на тимчасово окупованій території, не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи, при його підтвердженні записами в трудовій книжці, та не може позбавляти особу її конституційного права на соціальний захист.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення відповідачем до відповідних підприємств з метою отримання додаткових відомостей щодо періодів роботи позивача.

Разом з тим, суд зазначає, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу наступні періоди: з 03.09.1987 року по 06.11.1987 року на “Шахті “Булавинська” ДП Орджонікідзевугілля”; з 25.11.1987 року по 08.12.1989 року – служба в радянській армії; з 21.02.1990 року по 29.03.1999 року на “Шахті “Булавинська” ДП “Орджонікідзевугілля”, з 30.03.1990 року по 11.05.1999 року на “Шахті “Вуглегірська ДП “Орджонікідзевугілля”; з 12.07.1999 року по 04.10.1999 року у Виробничому ремонтно-житловому об`єднані Єнакієвського міськвиконкому; з 28.02.2007 року по 22.03.2010 року на ТОВ “Угледобича”; з 29.03.2010 року по 10.11.2011 року на “Шахті “Вуглегірська” ДП “Орджонікідзевугілля”; з 20.01.2012 року по 09.04.2013, з 30.04.2013 року по 28.02.2014 року на “Шахті “Вуглегірська” ДП “Орджонікідзевугілля”, а також в частині зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу на підземних роботах за Списком № 1, який дає право на призначення пенсії відповідно до п. 2 ст. 114 “Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” періодів роботи позивача з 29.03.2010 року по 10.11.2011 року на “Шахті “Вуглегірська” ДП “Орджонікідзевугілля”; з 20.01.2012 року по 09.04.2013, з 30.04.2013 року по 28.02.2014 року на “Шахті “Вуглегірська” ДП “Орджонікідзевугілля” задоволенню не підлягають, оскільки під час розгляду справи судом було встановлено, що вказані періоди зараховані відповідачем позивачу до страхового та відповідно пільгового стажу.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду даної справи суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії не відповідає вимогам ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідачем безпідставно не враховано до пільгового стажу позивача за списком № 1, а також до його страхового стажу періоди його роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, через що зазначене рішення підлягає скасуванню.

При вирішенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи позивача суд виходить із того, що ці вимоги є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки сумарне обчислення стажу позивача, зокрема пільгового, та вирішення питання про його достатність для призначення пенсії за віком на пільгових умовах віднесено до дискреційних повноважень відповідача. Отже, зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

А тому позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил частини першої статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За подання до суду даного позову позивачем був сплачений судовий збір в сумі 908,00 грн. (а.с. 6).

Таким чином, враховуючи, що позов судом задоволений частково, суд приходить до висновку, що з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі - 454,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, ЄДРПОУ: 42172734) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 22 від 29.01.2020 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, ЄДРПОУ: 42172734) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) від 23.01.2020 року № 911 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, ЄДРПОУ: 42172734) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) судовий збір у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 26 серпня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров