Ухвала суду № 99226252, 28.08.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

28 серпня 2021 року ЛуцькСправа № 140/8547/21 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимог,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просить: скасувати як незаконні вимоги Головного управління ДПС у Волинській області про стягнення боргу недоїмки №Ф-10712-55-У від 10.03.2020 року на суму 26536,26 грн та №Ф-15430 від 29.06.2021 року на суму 37778,34 грн.

27.08.2021 року ОСОБА_1 звернувсь в суд з заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії вимог Головного управління ДПС у Волинській області про стягнення боргу недоїмки №Ф-10712-55-У від 10.03.2020 року та №Ф-15430 від 29.06.2021 року та дії постанов у виконавчому провадженні №61777102 з приводу його відкриття, арешту коштів та рухомого і нерухомого майна, які перебувають на виконанні у Другому відділі ДВС м.Луцька, до вирішення адміністративної справи по суті.

В обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що для нього можуть виникнути істотні та спірні питання із правоохоронними органом на дорозі щодо вилучення належного йому автомобіля на підставі відкритого виконавчого провадження за спірними вимогами відповідача, крім того позивачу заблоковано картку на якій знаходяться обігові кошти.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відтак, розгляд заяви про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.

Заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, суд може забезпечити позов лише за наявності двох підстав, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.

Водночас, згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Волинській області винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 року № Ф-10712-55-У на суму 26539 грн 26 коп., та 29.06.2021 року №Ф-15430-13 на смуу 37 788 грн 74 коп.

Також роз`яснено, що сума зазначена у вимогах підлягає сплаті протягом 10-ти календарних днів з дня одержання вимоги на рахунки податкового органу, відкриті у відповідному органі Казначейства.

У разі несплати суми боргу, зазначеної у пункті 1 вимоги, ця вимога передається до органу державної виконавчої служби для стягнення в примусовому порядку протягом строку, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

Як слідує з матеріалів позовної заяви вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 року № Ф-10712-55-У на суму 26539 грн 26 коп., яку ОСОБА_1 оскаржує, передана для примусового виконання до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та постановою головного державного виконавця цього відділу від 09.04.2020 року відкрито виконавче провадження ВП № 61771402 про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 26539 грн 26 коп на користь ГУ ДПС у Волинській області.

Крім того, 09.08.2021 року у виконавчому провадженні ВП № 617714002 винесена головним державним виконавцем постанова про арешт коштів боржника.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову шляхом зупинення дії спірних вимог та дії постав у виконавчому провадженні №61771402 заявник стверджує про наявність відкритого виконавчого провадження та проведення державним виконавцем виконавчих дій, внаслідок чого можуть настати негативні наслідки, зокрема вилучення працівниками поліції належного на праві власності заявнику автомобіля. Крім того, вказує про заблокування банківської картки, на якій знаходяться обігові кошти.

Згідно із частиною другою статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Отже, наведеними положеннями передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову, при цьому, суд, вирішуючи це питання, повинен враховувати інтереси усіх учасників справи, а також оцінити можливі наслідки і їх вплив на права заінтересованих осіб. Водночас, заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов`язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.

Зупинення стягнення на підставі виконавчого документа є винятковим заходом забезпечення позову.

Поряд із цим, стаття 152 КАС України встановлює невичерпний перелік реквізитів і змістовних вимог до такої заяви, в тому числі, спеціальні (предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову).

Тобто законодавець встановив обов`язок особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, навести обґрунтування необхідності застосування такого заходу й зазначити усі необхідні відомості для цього з поданням відповідних доказів, з яких би суд мав змогу достовірно встановити доцільність реалізації вказаного процесуального повноваження.

У даному ж випадку, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), який може бути сплачено добровільно або ж стягнуто в межах процедури примусового виконання, яку здійснюють органи державної виконавчої служби в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

В той же час, за приписами частини третьої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно (кошти) боржника накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Отже, державний виконавець, здійснюючи примусове виконання відповідного виконавчого документа, уповноважений накладати арешт на кошти та/або майно боржника лише у межах суми стягнення. Решта ж коштів та інших матеріальних активів залишається у вільному розпорядженні боржника. Як слідує з постанови головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 09.08.2021 року ВП № 61771402 про арешт коштів боржника, накладено арешт на кошти боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 29164,19 грн., крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що це призвело до блокування банківської кратки та призведе до можливих негативних наслідків щодо вилучення майна позивача.

Проте заявник не додав до заяви жодних доказів, які б містили відомості щодо його поточних фінансових показників, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо. Крім того, ОСОБА_1 не надав доказів накладення арешту на його кошти.

Відтак, суд зазначає, що наслідки незабезпечення даного позову жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав, свобод та інтересів, оскільки після звернення спірної вимоги до примусового виконання і відкриття виконавчого провадження заявник не позбавлений можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення виконання таких постанов в порядку, передбаченому статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», а в разі задоволення позову звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства, зокрема, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року №1650/24182.

Вказане повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.08.2019 року по справі № 200/3887/19-а (адміністративне провадження №К/9901/16072/19), яка враховується судом при вирішенні питання забезпечення адміністративного позову відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того, варто зауважити, що виконавче провадження ВП 61771402 відкрито лише на підставі вимоги Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу №Ф-10712-55У від 10.03.2020 року. Доказів відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги Головного управління ДПС у Волинській області від 29.0.2020 року №Ф-15430 заявником не надано.

Отже, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених заявником у його обґрунтування, суд приходить до висновку що заявником не наведено обставин, за яких в разі невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона має намір звернутися до суду.

При цьому, суд зазначає, що правовий інститут забезпечення позову має застосовуватися лише у виключних випадках та за умови існування обґрунтованої небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам особи до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадках, якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

На цьому етапі судом не встановлено ознак очевидної протиправності оскаржуваних рішень Головного управління ДПС у Волинській області. Водночас, вказана обставина підлягає встановленню під час судового розгляду справи по суті.

Крім того, варто зауважити, що вимога зупинити дію постанов у виконавчому провадженні №61777102 з приводу його відкриття, арешту коштів та рухомого і нерухомого майна, які перебувають на виконанні у Другому відділі ДВС м.Луцька, суперечить нормі пункту 5 частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, вищевказаною нормою передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення. Постанови у виконавчому провадженні №61777102 не є предметом спору, позивачем в позовній заяві не оскаржується.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, оскільки відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Отже, в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 150-154, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимог відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя А.Я. Ксензюк