Ухвала суду № 99226198, 28.08.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

м. Вінниця

28 серпня 2021 р. Справа № 120/10150/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

26.08.2021 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки).

Позовні вимоги обгрунтовані протиправністю, на думку позивача, вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6678-17У від 13.11.2018 та №Ф-6678-17У від 17.09.2019, які винесені Головним управлінням ДПС у Вінницькій області.

Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих документів, а саме вимог про сплату боргу №Ф-6678-17У від 13.11.2018 та №Ф-6678-17У від 17.09.2019.

Заява мотивована тим, що відповідачем пред"явлено до примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6678-17У від 13.11.2018 та №Ф-6678-17У від 17.09.2019, які є предметом оскарження за даним позовом. На підставі оскаржуваних вимог про сплату боргу державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) відкрито виконавчі провадження №64846784 від 17.03.2021 щодо стягнення податкового боргу в сумі 7965,54 грн. та №64848082 від 17.03.2021 щодо стягнення податкового боргу в сумі 15819,54 грн.

Позивач, посилаючись на положення ст. 150-151 КАС України зазначає, що оскаржувані податкові вимоги містять очевидні ознаки протиправності, оскільки винесенні щодо особи, що не є суб`єктом підприємницької діяльності, якої вони стосуються, винесенні внаслідок неналежного виконання своїх обов`язків посадовими особами податкового органу та з порушенням процедури прийняття рішень контролюючим органом.

Також позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, у разі його прийняття на користь позивача, ефективний захист та поновлення порушених прав позивача. При цьому позивач вказує, що на підставі оскаржуваних вимог відкриті виконавчі провадження та по ним вже розпочато стягнення коштів із заробітної плати позивача.

Відтак, на думку позивача, є всі підстави для задоволення даної заяви.

При цьому позивач вказує, що спосіб в який позивач просить забезпечити позов є співмірним заявленим вимогам, оскільки захищає інтереси як позивача, так і держави. І у випадку відмови позивачу в позові інтереси держави не будуть порушені, оскільки відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону України " Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне страхування" строк давності щодо стягнення сум недоїмки не застосовується.

Частинами 1 - 3 статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

З огляду на викладене та беручи до уваги те, що в матеріалах поданої заяви міститься достатньо даних для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Види забезпечення позову визначені статтею 151 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 надано роз`яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Доводи позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Аналогічна правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.01.2021 у справі № 140/8878/20.

Суд зазначає, що предметом позову у цій адміністративній справі є визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6678-17У від 13.11.2018 та №Ф-6678-17У від 17.09.2019, винесених Головним управлінням ДПС у Вінницькій області щодо позивача.

Надаючи оцінку вказаним позивачем підставам для забезпечення позову, зокрема, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, у разі його прийняття на користь позивача, ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, суд зазначає таке.

За приписами абзацу 4 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнобов`язкове державне соціальне страхування" вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Відтак, вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області №Ф-6678-17У від 13.11.2018 та №Ф-6678-17У від 17.09.2019 про сплату боргу (недоїмки) є виконавчими документами, на підставі яких можуть вчинятися примусові дії щодо виконання такого виконавчого документа.

В заяві про забезпечення позову позивач вказує, що на підставі вищезазначених оскаржуваних ним вимог відкриті виконавчі провадження та по ним вже розпочато стягнення коштів із заробітної плати позивача.

Зазначені твердження позивача підтверджуються долученими до заяви доказами, а саме постановами про відкриття виконавчого провадження від 17.03.2021 ВП №64846784 з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6678-17У від 17.09.2019 року та від 17.03.2021 ВП №64848082 з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6678-17У від 13.11.2018.

Крім того, в рамках вказаних виконавчих проваджень державним виконавцем прийнято постанови про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до долученої позивачем до заяви довідки від 02 серпня 2021 року, виданої Офісом Генерального прокурора, з заробітної плати ОСОБА_1 за липень 2021 року були відраховані кошти в сумі 2685,43 грн. ( заборгованість, виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій ), згідно з постановою від 08.07.2021 року №64846784.

Відтак, вбачається, що органом державної виконавчої служби вчиняються дії щодо примусового виконання вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6678-17У від 13.11.2018 та №Ф-6678-17У від 17.09.2019, що винесені Головним управлінням ДПС у Вінницькій області стосовно позивача, та є предметом оскарження в даній справі.

Таким чином, оскільки вимоги про сплату боргу (недоїмки) оскаржуються позивачем в судовому порядку, а подання позовної заяви не зупиняє їх дію та не є перешкодою для їх подальшого виконання, тому суд доходить висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі таких виконавчих документів може істотно складнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення пред`явленого ним позову.

З огляду на викладене, наявні підстави для забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, яким є вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6678-17У від 13.11.2018 та №Ф-6678-17У від 17.09.2019, що винесені Головним управлінням ДПС у Вінницькій області стосовно позивача.

При цьому, в силу вимог пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Щодо посилань позивача, як підставу для забезпечення позову, що оскаржувані податкові вимоги містять очевидні ознаки протиправності, оскільки винесенні щодо особи, що не є суб`єктом підприємницької діяльності, якої вони стосуються, винесенні внаслідок неналежного виконання своїх обов`язків посадовими особами податкового органу та з порушенням процедури прийняття рішень контролюючим органом, то суд вважає, що така підстава не є обгрунтованою, оскільки наведені позивачем доводи потребують детального з"ясування, перевірки їх відповідними доказами, при цьому питання протиправності оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6678-17У від 13.11.2018 та №Ф-6678-17У від 17.09.2019 має бути саме предметом дослідження при розгляді справи по суті, і в спірних правовідносинах не може бути вирішено на даній стадії адміністративного процесу при розгляді питання про забезпечення позову.

Відповідно до положень частин 4 - 6, 8 ст. 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення поданої заяви, відповідно до вищенаведених мотивів, та необхідність забезпечення адміністративного позову з викладеної вище підстави та у вказаний спосіб.

Відповідно до положень ст. 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 156, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про забезпечення позову задовольнити частково.

Зупинити стягнення на підставі виконавчих документів у виконавчих провадженнях №64846784 та №64848082, яким є вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6678-17У від 13.11.2018 та №Ф-6678-17У від 17.09.2019, що винесені Головним управлінням ДПС у Вінницькій області стосовно ОСОБА_1 .

Копію ухвали негайно надіслати Центральному відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), заявнику та Офісу Генерального прокурора (для вжиття відповідних заходів).

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна