Рішення № 99224615, 11.06.2021, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/393/21

Провадження № 2/727/622/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРНІВЦІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2021 року Шевченківський районний суд м.Чернівці, в складі:

головуючого судді Слободян Г.М.

за участю: секретар судових засідань Дужич Я.І., розглянувши в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Чернівецької міської ради (місце реєстрації: Центральна площа 1, м.Чернівці) ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; місце реєстрації: провулок ІІ-й, Віденський 16/3) про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та скасування ріення державного реєстратора про реєстрацію права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Чернівецької міської ради; ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та скасування ріення державного реєстратора про реєстрацію права власності на земельну ділянку. Позовні вимоги мотивує тим, що вона на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 11 січня 2019 року є власником житлового будинку АДРЕСА_3 та відповідно до технічного паспорта виготовленого 20 лютого 2019 року будинковолодіння по АДРЕСА_4 складається житлового будинку літ. Б 1971 рік побудови та огорожі, воріт загального користування № 1-2. Зазначає, що вказаний вище житловий будинок був у складі спадкового майна - будинковолодіння за АДРЕСА_4 , яке складалося із 5-ти житлових будинків, що встановлено рішенням суду. Вказує, що їй стало відомо, що територія земель по АДРЕСА_4 надається учасникам антитерористичної операції, оскільки пунктом 3 рішення Чернівецької міської ради VIIскликання від 08.12.2017 року № 1021 названо нові вулиці в масиві житлової забудови, обмеженої вулицями Горіхівською та Вашківською, детальний план території, якого затверджений рішенням виконавчого комітету міської ради 14.08.2017 року № 428/16 АДРЕСА_5 ; після чого, нею на адресу Чернівецької міської ради було направлено 08.04.2019р. заяву із проханням зупинити питання розподілу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 . Окрім наведеного, аргументує позовні вимоги і тим, що після затвердження рішенням виконавчого комітету міської ради 14.08.2017 року № 428/16 детального плану території АДРЕСА_5 та відповідно до схеми розміщення земельних ділянок АДРЕСА_4 вбачається, що земельна ділянка, якою користується позивач розділена на наступні земельні ділянки: кадастровий номер 7310136300:20:003:1798 по АДРЕСА_6 надано - ОСОБА_3 ; та земельна ділянка - кадастровим номером 7310136300:20:003:1818 по АДРЕСА_7 яку було надано ОСОБА_4 . Після затвердження рішенням виконавчого комітету міської ради 14.08.2017 року № 428/16 детального плану території АДРЕСА_5 , земельна ділянка позивача, якою він користувався межує із земельними ділянками № НОМЕР_1 , АДРЕСА_7 , власниками яких є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . По земельній ділянці кадастровий номер 7310136300:20:003:1798 по АДРЕСА_8 , яку надано – ОСОБА_5 прийняті наступні рішення, зокрема, пунктом 1.31 рішення Чернівецької міської ради 50 сесії VII скликання від 24.02.2018 року за № 1166 «Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів відведення та зміну цільового призначення земельних ділянок» ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000 га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01) за адресою АДРЕСА_8 ; пунктом 21 рішення Чернівецької міської ради 64 сесії VIIскликання від 24.02.2018 року за № 1481 «Про розгляд звернень фізичних осіб щодо передачі безоплатно у власність та надання в оренду земельних ділянок, надання дозволів на складання та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішень з цих питань» вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення та передати ОСОБА_3 , безоплатно у власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_6 , площею 0,0955 га (кадастровий номер 7310136300:20:003:1798), для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01)

Посилається на те, що 28 лютого 2019 року на підставі вищевказаного рішення Чернівецької міської ради 73 сесії VII скликання від 07.11.2019 року за № 1942, ОСОБА_5 зареєструвала за собою право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7310136300:20:003:1845 площею 0,0478 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_8 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 214534212 від 01.07.2020 року.

Вважає, що рішеннями Чернівецької міської ради про затвердження ОСОБА_3 технічної документації та передачі їй у власність земельної ділянки порушуються її права на користування земельною ділянкою, оскільки вказані земельні ділянки перебували користуванні та призначалися для обслуговування житлового будинку, споруд за АДРЕСА_4 та при виготовлені технічної документації на земельну ділянку було допущено зміну межі земельної ділянки, а вона та її сусіди не підписували акт про погодження меж. Просить, визнати недійсним пункт 1.31 рішення рішення Чернівецької міської ради 50 сесії VII скликання від 24.02.2018 року за № 1166 «Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проєктів відведення та зміну цільового призначення земельних ділянок» про надання дозволу ОСОБА_3 на складання проєкту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01) за адресою АДРЕСА_8 ; визнати недійсним пункт 21 рішення Чернівецької міської ради 64 сесії VII скликання від 24.02.2018 року за № 1481 «Про розгляд звернень фізичних осіб щодо передачі безоплатно у власність та надання в оренду земельних ділянок, надання дозволів на складання та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішень з цих питань» про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення та передачу ОСОБА_3 , безоплатно у власність земельну ділянку кадастровий номер 7310136300:20:003:1798 площею 0,0955 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01) по АДРЕСА_8 та скасувати Скасувати рішення державного реєстратора Чернівецької міської ради про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на земельну ділянку кадастровий номер 7310136300:20:003:1798 площею 0,0955 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_8 , номер запису про право власності 29907268, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745310273101 і стягнути з відповідачів на її користь судові витрати.

Рух справи та позиція сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25.01.2021 року відкрито провадження по справі із призначенням справи до підготовчого судового засідання.

Відповідач – представник Чернівецької міської ради спрямувала на адресу суду відзив, згідно якого заперечує проти задоволення позовних вимог позивача. Та зазначає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки) індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотання зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали , на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб ). Міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно- правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко – економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно- територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га за адресою АДРЕСА_8 надавався в порядку визначеному рішенням Чернівецької міської ради від 24.02.2018 року № 1666. Вказують, що докази того що позивач є належним землекористувачем відсутні , оскільки позивач не надав правовстановлюючі документи що йому належить оспорювана земельна ділянки. Та з огляду на вищезазначене земельна ділянка на АДРЕСА_6 розташована в межах населеного пункту м.Чернівців не відноситься до земель приватної власності і її розпорядником виступає Чернівецька міська рада. Просять в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Снігур З.Г. направила до суду. надіслала відзив, згідно якого заперечує проти задоволення позовних вимог. Та вказує, що рішенням Чернівецької міської ради 50 сесії VII скликання від 24 лютого 2018 року №1166 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_6 орієнтовною площею 0,1000 га у лунок земель запасу міста для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01) за адресою АДРЕСА_8 . Рішенням Чернівецької міської ради 64сесії VII скликання від 29 жовтня 2018 року №1481 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі ОСОБА_3 безоплатно у власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_6 площею 0,0955 га (кадастровий номер 7310136300:20:003:1798) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01) (підстава: заява ОСОБА_6 зареєстрована 10.09.2018 року за №К-5488 0-04/01 (ЦНАП).

Згідно витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка за кадастровим номером 7310136300:20:003:1798 розташована за адресою АДРЕСА_4 , цільове призначення земельної ділянки – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, державна реєстрація спірної земельної ділянки відбулася 16 серпня 2019 року.

Також вказують, що позивачем не надано доказів щодо наявності будь яких прав на земельну ділянку з кадастровим номером 73101363300:20:003:1798 в АДРЕСА_8 , а тому й не доведено наявного порушення її прав.

Зазначають, що задоволення позовних вимог позивача про визнання незаконним і скасування спірного рішення міської ради, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном та з цих підстав вважають вимоги позивача неефективним способом захисту. Відповідно просять відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Ухвалою від 17.02.2021 року підготовче провадження по справі закритою.

В судове засідання сторони відповідно, будучи повідомленими про день, час і місце розгляду справи не з`явилися.

Представником позивача ОСОБА_7 до суду скеровано пеському заяву про підтримання позовних вимог, та задоволення позову, справу просила розглядати у її відсутності та відсутності позивача ОСОБА_1 .

Представник відповідача – Чернівецької міської ради в судове засідання не з`явився, спрямував до суду заяву, згідно якої просить справу розглядати без його участі. В задоволенні позовних вимог просить відмовити, та просив суд взяти до уваги обставини викладені у відзиві поданого ними раніше до суду.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась, попередньо подала до суду заяву, згідно якої просить справу розглядати у її відсутності. В задоволенні позовних вимог просила відмовити.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності з ч.2 ст.247, постановив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Положеннями ст. 4 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Досліджені по справі докази та застосовані норми права.

Судом, належними і допустимими доказами, встановлено, що на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 січня 2019 року № 727/11487/18 залишено у власності ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_4 . ( а.с.17-18,).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, на праві приватної власності належить житловий будинок загальною площею 29,4 кв.м. житловою площею 12,6 кв.м., що заходиться за адресою АДРЕСА_4 ( а.с.19). Техніком з інвентаризації нерухомого майна ФОП ОСОБА_8 20 лютого 2019 року на садибний індивідуальний житловий будинок, що заходиться за адресою АДРЕСА_4 виготовлено технічний паспорт на ім`я ОСОБА_1 ( а.с.20-21).

Згідно рішення Чернівецької міської ради п. 3, 44 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 08.12.2017 року №1021, названі нові вулиці в масиві житлової забудови , обмеженої вулицями Горіхівською та Вашківською, детальний план території якого затверджений рішенням виконавчого комітету міської ради 14.08.2017 року №428/16, а саме згідно п. 3.1 - АДРЕСА_5 ( а.с.22-24).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 14.08.2017 року №428/16, затверджено проект детального плану території житлової забудови, обмеженої вулицями Горіхівською та Вашківською в м. Чернівцях. Визначено, що проект детального плану території житлової забудови, обмеженої вулицями Горіхівською та Вашківською в м. Чернівцях є невід`ємною складовою частиною містобудівної документації – генерального плану міста Чернівців ( а.с.24,55).

Згідно заяви мешканців будинковолодінь АДРЕСА_9 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_9 адресованої департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, останні посилаючись на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08.04.2019 року, відповідно до якого вони є власниками зазначених будинковолодінь, просять усі питання стосовно розподілу землі за адресою АДРЕСА_9 , зупинити і на розгляд по заявах учасників АТО не виносити ( а.с.25)

Відповідно до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 14.08.2017 року №428/16, затверджено проект детального плану території житлової забудови, обмеженої вулицями Горіхівською та Вашківською в м. Чернівцях. Визначено, що проект детального плану території житлової забудови, обмеженої вулицями Горіхівською та Вашківською в м. Чернівцях є невід`ємною складовою частиною містобудівної документації – генерального плану міста Чернівців ( а.с.24).

Відповідно до Рішення Чернівецької міської ради 64 сесії VII скликання від 29.10.2018 року №1481 - ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передано ОСОБА_3 безоплатно у власніть земельну ділянку за адресою АДРЕСА_8 загальною площею 0,0955 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.27-28)

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0.0955 га ( кадастровий номер 7310136300:20:003:1798, що розташована за адресою АДРЕСА_8 ( а.с.34).

Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05.04.2017 року за ОСОБА_9 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 визнано право власності на земельну ділянку під будинковолодінням, що знаходиться за адресою АДРЕСА_9 , площею 2529 кв.м. Відповідно до рішення №704 ввиконкому Чернівецької міської Ради депутатів трудящих від 14 червня 1954 року, вирішено зареєструвати за землекористувачами будівельного кварталу № 498 лишки присадибних ділянок в розмірі 4851 кв.м., залишити в тимчасовому користуванні землекористувачівбудівельного кварталу, що зідно з додатком до згаданого рішення знаходиться за адресою АДРЕСА_9 . Як було встановлено судом земельна ділянка кадастровий номер 7310136300:20:003:1814 за адресою АДРЕСА_8 , площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, номер запису про право власності 29907268, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745310273101 на момент прийняття оскаржуваних рішень перебувала у комунальній власності.

Позивач ОСОБА_1 на підставі рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 11.01.2019 року є власником житлового будинку АДРЕСА_9 . Вказаний будинок входив до спадкового майна: будинковолодіння АДРЕСА_9 . Таким чином, на момент прийняття оскаржуваного рішення ЧМР №1371 від 08.08.2018 року будинковолодіння АДРЕСА_9 було єдиним та не було розподілене на різні будинки з різними поштовими адресами.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За змістом ст. ст. 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Земельне законодавство базується, серед інших, на принципах забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю (п. п. "б", "ґ" ч. 1 ст. 5 ЗК України). До загальних засад цивільного законодавства відноситься справедливість, добросовісність та розумність. (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема й безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.( ст. 81 ЗК України).

Згідно ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. Згідно ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частинами першою і другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та ГПК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 даної статті визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За змістом наведених правових норм судовому захисту підлягають порушені права власника (користувача) земельної ділянки. Тобто, відповідно до ЦПК України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних інтересів покладено саме на позивача, а відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Разом з тим, з урахуванням практики ЄСПЛ (пункт 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення від 05 квітня 2005 року у справі ”Афанасьєв проти України” (заява № 38722/02) судом враховано, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Як вже було зазначено судом, починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Водночас ч.ч 1, 2 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до приписів статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та передбачає визначення площі, меж i внесення відомостей до Державного земельного кадастру. За приписами частини п`ятої статті 116 ЗК України не можуть надаватися у власність лише земельні ділянки, що вже передані у власність чи у користування.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема й безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.( ст. 81 ЗК України).

Статтею 92 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з частинами першою і другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадянин, зацікавлений в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у межах норм безоплатної приватизації, подає заяву (клопотання) до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частинами 6, 7, 8 ст. 118 Земельного кодексу України, у клопотанні про одержання земельної ділянки зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні та інші матеріали. Відповідний орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно з ч. 1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при тлумаченні поняття "майно" розуміє не тільки "наявне майно", але й цілу низку інтересів економічного характеру. В практиці Європейського суду з прав людини розумними очікуваннями особи вважаються легітимні (або законні) і виправдані очікування набути майно або майнове право, які дістають правову охорону як майно.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, принцип змагальності доведення обставин передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Позивачем суду не подано правовстановлюючих документів на будинковолодіння.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 даної статті визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 41 Постанови від 29 вересня 2020 року у справі N 688/2908/16-ц (провадження N 14-28цс20) зазначила, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

На думку суду, у позивача не виникло ні "законне сподівання", ні "законний інтерес" на набуття вищевказаної землі в аспекті її права на мирне володіння зазначеним спірним нерухомим майном, яке гарантовано ч. 1, 2 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки такий "законний інтерес" на набуття у власність землі не є чітко обґрунтованим в межах національного законодавства та судової практики його застосування (аналогічний висновок сформульований у п. 41 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 28 вересня 2004 року у справі "Копецький проти Словаччини" та у п. 103 рішення ЄСПЛ від 27 травня 2010 року у справі "Сагхінадзе та ніші проти Грузії"), а "законне сподівання" на її набуття позивачем у власність в межах даної справи не відбувалося в межах та за підстав, визначених виключно у національному законодавстві, або на підставі юридичного акту певного органу стосовно майнового інтересу (такий висновок сформульований у п. 51 рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії"), оскільки за усталеною судовою практикою (постанови Верховного Суду України від 13.12.2016 в справі N 815/5987/14 та Верховного Суду від 27.02.2018 в справі N 545/808/17 та від 19.06.2018 в справі N 806/2982/17), рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Одним із основних аргументів позивача про незаконність оскаржуваного рішення Чернівецької міської ради полягає у його невідповідності і порушенні при його прийнятті принципів забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю, закріплених у пунктах "б", "ґ" статті 5 ЗК України.

Суд враховує, що викладені у пунктах 77 - 79 висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі N 688/2908/16-ц за якими неконкурентне надання землі у користування за наявності двох або більше бажаючих не відповідає зазначеним принципам та не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу, сформовані щодо суті спору у справі, яка була передана Великій Палаті, фактичні обставини якої відрізняються від даної справи, оскільки у справі, що розглядалася Великою Палатою дозвіл на розробку проекту землеустрою першим отримав позивач, і спірні правовідносини склалися щодо набуття права користування землею на умовах оренди, а не передання у власність у межах норм безоплатної приватизації. Хоча, на думку суду, положення про конкурентне надання землі слід ураховувати і у разі приватизації, але з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема дій особи, на скасування права власності якої по суті спрямований позов.

Водночас, за викладеними у цій же Постанові висновками (п. 40) щодо виключної правової проблеми, для вирішення якої справа передавался на розгляд Великої Палати, слідує, що коли особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі.

Оскаржуючи згадані рішення Чернівецької міської ради, позивач вказує на те, що надання ОСОБА_6 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0.0955 га у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_8 та затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу ОСОБА_3 , безоплатно у власність земельної ділянки ( кадастровий номер 7310136300:20:003:1798), площею 0,0955 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка, по АДРЕСА_8 ) без згоди співвласників об`єкту незавершеного будівництва розташованого на вищевказаній земельній ділянці, прямо суперечить положенням ЦК України та ЗК України та порушує її права та законні інтереси. Однак, на підтвердження своїх вимог, не надає суду жодних доказів (правовстановлюючих документів), які б засвідчували її право власності ( користування) спірною земельною ділянкою. Позивач, будучи обізнаною про вільну земельну ділянку, зволікала ( не вживала заходів) з виготовленням правовстановлюючих документів, хоча маючи інтерес до вказаної земельної ділянки, ніяким чином не була позбавлена такого права.

Згідно положень ст. 12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Висновки

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються позивачі, як учасники справи, як на підставу заявлених вимог, оцінивши належність доказів, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 92, 93, 116, 118, 123, 125 ЗК України, ст.ст. 4, 5, 10, 18, 80, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Чернівецької міської ради (місце реєстрації: Центральна площа 1, м.Чернівці) ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_10 ) про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та скасування ріення державного реєстратора про реєстрацію права власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу (в порядку вимог ст. 352,354 ЦПК України) до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівців або безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.06.2021 року.

Суддя Слободян Г.М.