Рішення № 99222520, 20.08.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/4283/20

Провадження № 2/635/217/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2021 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Березовської І.В.,

за участю представника позивача Лаєвської М.Л. ,

секретар судових засідань Кондратенко Л.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2 ,

представник позивача - Лаєвська Марине Леніківна ,

відповідач - Пісочинська селищна рада Харківського району Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності у порядку спадкування за законом,

В с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, яким просить встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Ковалівка, Краснокутського району Харківської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сестрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Ковалівка, Краснокутського району Харківської області, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ; встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок літ. «А-1» загальною площею 90,40 кв.м., житловою площею 63,80 кв.м. з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , у порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що її мати - ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ковалівка Краснокутського району Харківської області. У первісному свідоцтві про її народження прізвищем дитини та батьків зазначено « ОСОБА_3 ». В повторному (відновленому) свідоцтві про народження, виданому в 1963 році, прізвище матері позивача вказано « ОСОБА_3 », ім`я та по батькові « ОСОБА_3 » ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с. Ковалівка, Краснокутського району Харківської області, батьками вказані: батько « ОСОБА_7 », мати « ОСОБА_8 ».

У матері позивача була рідна сестра, в свідоцтві про народження якої, прізвищем зазначено « ОСОБА_4 », ім`я та по батькові « ОСОБА_4 », ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження с. Ковалівка, Краснокутського району Харківської області, батьками вказані: батько - « ОСОБА_7 », мати - « ОСОБА_8 ».

В 1941 році мати позивача була насильно вивезена в Німеччину та репатрійована на Батьківщину в 1945 році. В 1992 році мати позивача з Державного Архіву Харківської області отримала довідку від 30 червня 1992 року № 01-18а/3518, де вірно було вказано її прізвище, ім`я та по батькові - « ОСОБА_3 » .

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23 серпня 1996 року справа № 2-1177 було встановлено факт належності ОСОБА_3 архівної довідки від 30 червня 1992 року за № 01-18а/3518, в якій прізвище матері було вказано « ОСОБА_3 ».

Вказаним рішенням встановлено, що під час Великої Вітчизняної війни в 1941 році заявниця була вивезена з Краснокутського району Харківської області до Німечини під прізвищем « ОСОБА_2 ». Документи заявниці згоріли і після війни вона отримала повторне свідоцтво про народження, де прізвище вказано - « ОСОБА_2 ». Також, в судовому рішенні зазначено, що в судовому засіданні в якості свідків були допитані рідні сестри заявниці - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які підтвердили, що прізвище заявниці при народжені було « ОСОБА_2 ».

Позивач зазначає,що ОСОБА_4 (після реєстрації шлюбу - ОСОБА_4 ) та ОСОБА_3 народились в одному селищі Ковалівка Краснокутського району Харківської області, від одних батьків - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а тому є рідними сестрами. Свої повторні свідоцтва про народження вони отримали вже після війни з розбіжностями у прізвищах.

Позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що 11 квітня 1953 року видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 . У виданому свідоцтві прізвищем дитини та матері зазначено « ОСОБА_3 ».

Після реєстрації народження позивача її мати отримала документи на прізвище « ОСОБА_3 » та після цього всі особисті документи оформлювалися на прізвище « ОСОБА_3 ».

В подальшому після державної реєстрації шлюбу 24 липня 1971 року прізвище позивача « ОСОБА_2 » було змінено на « ОСОБА_2 ».

Також, позивач зазначає, що вона разом з матір`ю переїхали на постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у будинок, що належав тітці позивача - ОСОБА_4 . За вказаною адресою позивач та її мати постійно проживали та були зареєстровані, разом з ними проживала тітка позивача - ОСОБА_4 зі своїм чоловіком - ОСОБА_5 . Вказаний житловий будинок був збудований ОСОБА_4 на земельній ділянці, що була виділена забудовнику для будівництва житлового будинку. Зазначений житловий будинок з надвірними будівлями був прийнятий в експлуатацію, про що складений відповідний акт, де забудовником земельної ділянки зазначена ОСОБА_4 , рік закінчення будівництва - 1959 рік. Станом на 31 грудня 2012 року право приватної власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - не зареєстровано. Після смерті чоловіка ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 проживала у житловому будинку до 1969 року. В подальшому після реєстрації шлюбу 04 квітня 1970 року змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_4 » та переїхала до чоловіка - ОСОБА_18 , за адресою: АДРЕСА_4 , де була зареєстрована до дня смерті. З 1969 року сестра власника спірного житлового будинку разом з дочкою - позивачем по справі, продовжувала проживати у спірному будинку, користуватися ним, підтримувати в належному технічному стані. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , померла. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, що складається з спірного житлового будинку. ОСОБА_4 не мала дітей, її чоловік - ОСОБА_18 також помер.

Позивач разом з матір`ю постійно проживали та були зареєстровані у спадковому будинку за адресою: АДРЕСА_1, а тому ОСОБА_3 вважається спадкоємцем, яка прийняла спадщину після смерті сестри. Мати позивача - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач прийняла спадщину після смерті матері, оскільки була постійно зареєстрована разом з матір`ю на час її смерті, а також, протягом шести місячного терміну позивач звернулась з заявою про прийняття спадщини до Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області. Нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність реєстрації права власності на спадкове майно, а також відсутність доказів, що беззаперечно підтверджують родинний зв`язок між позивачем та ОСОБА_3 , а також між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 .

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 23 липня 2020 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження, справа призначена до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 серпня 2020 року витребувані з Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області копію актового запису про шлюб ОСОБА_18 , що був зареєстрований по АДРЕСА_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Ковалівка, Краснокутського району Харківської області, що був зареєстрований протягом 1970 року. Цією ж ухвалою витребувано з Харківського обласного державного нотаріального архіву, відомості про те чи звертався хто-не будь із заявами про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , що на час смерті була зареєстрована по АДРЕСА_4 , чи посвідчувався від її імені заповіт, чи видавалися свідоцтва про право на спадщину.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 серпня 2020 року листопада витребувано з Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори відомості про те чи звертався хто-не будь із заявами про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , що на час смерті була зареєстрована по АДРЕСА_4 , чи посвідчувався від її імені заповіт, чи видавалися свідоцтва про право на спадщину.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12 лютого 2021 року витребувано з Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори, відомості про те чи звертався хто-не будь із заявами про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , що на час смерті була зареєстрована по АДРЕСА_4 , чи посвідчувався від її імені заповіт, чи видавалися свідоцтва про право на спадщину.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 квітня 2021 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача адвокат Лаєвська М.Л. у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, якою просить розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача в межах діючого законодавства.

В зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що згідно витягу з протоколу № 2 від 05 квітня 1957 року загальних зборів радгоспу ім. Шевченка, ОСОБА_4 виділено земельну ділянку по АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці ОСОБА_4 протягом 1957-1958 років збудовано житловий будинок літ. «А-1» житловою площею 66,80 кв.м., корисною - 87,00 кв.м., а також надвірні будівлі та споруди - сарай літ. «В», гараж літ. «Г», погріб літ «П».

Актом про закінчення та вводу в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 10 червня 1988 року житловий будинок за вищевказаною адресою був прийнятий до експлуатації.

Як вбачається з довідок КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» № 367 від 27 вересня 2019 року, № С-357 від 03лютого 2020 року, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 - не зареєстровано. За вказаною адресою розташований житловий будинок літ. «А-1» загальною площею 90,40 кв.м., житловою - 63,80 кв.м., сараїв літ. «В1», «Д1», гаражу літ. «Г1», вбиральні літ. «З1», літнього душу літ. «Ж1», вигрібних ям №№ 6, 7, огорожі № 2-4, колодязя № 8

Як вбачається з акту депутата Пісочинської селищної ради від 23 січня 2020 року, з 1957 року по 1969 рік ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала у належному їй житловому будинку по АДРЕСА_1 .

В 1957-1958 роках питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Органи, які уповноважені здійснювати видачу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, визначаються відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, доданого до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, що затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року. У період чинності зазначеної інструкції державна реєстрація нерухомого майна не проводилась в сільській місцевості. Право власності на нерухоме майно, що знаходиться у сільській місцевості, зокрема може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради.

Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла.

Оскільки в смт. Пісочин Харківського району Харківської області не вели погосподарських книг, право власності ОСОБА_4 на спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується витягом з протоколу № 2 від 05 квітня 1957 року загальних зборів радгоспу ім.. Шевченка, яким ОСОБА_4 виділено земельну ділянку по АДРЕСА_1 , фактом будівництва житлового будинку з господарськими спорудами за вищевказаною адресою, актом про закінчення будівництва та вводу в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 10 червня 1959 року, а також тим фактом, що забудовник після закінчення будівництва житлового будинку та прийняття його в експлуатацію була зареєстрована у збудованому нею будинку.

Таким чином, ОСОБА_4 набула право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

04 квітня 1970 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_18 зареєстровано шлюб, про що Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції складено актовий запис № 244, який внесено до Державного реєстру актів цивільного стану громадян за номером 00034504660. Під час державної реєстрації шлюбу дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 » було змінено на « ОСОБА_4 ».

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 померла, про що Харківським міським відділом актів громадянського стану зроблено актовий запис № 2945 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, що складається з житлового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .

Згідно інформації Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори від 01 березня 2021 року № 680/01-16, спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 - не заводилась, із заявами про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини після зазначеного спадкодавця до нотаріальної контори ніхто не звертався, заповіти від імені померлої не посвідчувалися.

Відповідно до вимог п.п. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правовідносини з приводу реалізації права на спадкування після смерті регулюються Цивільним Кодексом України в редакції закону 1963 року, який діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК України в редакції закону 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 530 ЦК України в редакції 1963 року, при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга)

Судом встановлено, що єдиний спадкоємець першої черги після смерті ОСОБА_4 - ОСОБА_18 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що зроблено актовий запис про смерть № 9875, який внесено до Державного реєстру актів цивільного стану громадян за № 125770936.

Спадкоємцем другої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 є сестра померлої - мати позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд вважає встановленим факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , виходячи з наступного.

ОСОБА_3 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ковалівка Краснокутського району Харківської області. У первісному свідоцтві про народження прізвищем дитини та батьків зазначено « ОСОБА_3 ».

Як вбачається з відповіді Державного архіву Харківської області від 12 березня 2020 року № 01-29/3-440,441, книга реєстрації актів про народження по с. Ковалівка Краснокутського району за 1923 рік на зберігання до архіву не надходила, місцезнаходження її архіву не відомо, а тому надати копію актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - не має можливості.

В повторному (відновленому) свідоцтві про народження серії НОМЕР_3 , виданому районним бюро ЗАГС м. Краснокутська Харківської області 24 травня 1963 році, прізвище матері позивача вказано « ОСОБА_3 », ім`я та по батькові « ОСОБА_3 » ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с. Ковалівка, Краснокутського району Харківської області, батьками вказані: батько « ОСОБА_7 », мати « ОСОБА_8 ».

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_4 , про що в ЗАГС при Ковалівській сільській раді 30 вересня 1927 року зроблено відповідний актовий запис, в свідоцтві про народження якої прізвищем дитини зазначено « ОСОБА_4 », ім`я та по батькові « ОСОБА_4 », місце народження с. Ковалівка, Краснокутського району Харківської області, батьками вказані: батько - « ОСОБА_7 », мати - « ОСОБА_8 ».

Судом встановлено, що в 1941 році ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була насильно вивезена в Німеччину та репатрійована на Батьківщину в 1945 році.

В 1992 році мати позивача з Державного Архіву Харківської області отримала довідку від 30 червня 1992 року № 01-18а/3518, де вірно було вказано її прізвище, ім`я та по батькові - « ОСОБА_3 » .

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23 серпня 1996 року справа № 2-1177 було встановлено факт належності ОСОБА_3 архівної довідки від 30 червня 1992 року за № 01-18а/3518, в якій прізвище матері було вказано « ОСОБА_3 ».

Вказаним рішенням встановлено, що під час Великої Вітчизняної війни в 1941 році заявниця була вивезена з Краснокутського району Харківської області до Німечини під прізвищем « ОСОБА_2 ». Документи заявниці згоріли і після війни вона отримала повторне свідоцтво про народження де прізвище вказано - « ОСОБА_2 ». Також, в судовому рішенні зазначено, що в судовому засіданні в якості свідків були допитані рідні сестри заявниці - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які підтвердили, що прізвище заявниці при народжені було « ОСОБА_2 ».

Після державної реєстрації шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 26 листопада 1951 року, остання змінила прізвище « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 .

Після реєстрації повторного шлюбу 04 квітня 1970 року між ОСОБА_18 та ОСОБА_4 ,остання змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».

Таким чином суд вважає встановленим той факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є рідними сестрами.

Згідно з пунктами 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року та інші заяви.

Отже, суд встановлює факт родинних відносин між спадкодавцем та спадкоємцем, оскільки від цього залежить реалізація позивачем свого право на спадкування після смерті матері.

Згідно із ст. 548 ЦК України, у редакції 1963 року, який діяв на момент відкриття спадщини, для набуття спадщини необхідно щоб спадкоємець її фактично прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно ст. 549 ЦК України, у редакції 1963 року, який діяв на момент відкриття спадщини, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як зазначено у «Методичних рекомендаціях, щодо вчинення нотаріальних дій, пов`язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя», схвалених Рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України 29 січня 2009 року, під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути, зокрема запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Як вбачається з довідки виконавчого комітету Пісочинської селищної ради від 13 квітня 2021 року № 2467, сестра власника спірного будинку - ОСОБА_3 з 18 листопада 1979 року зареєстрована та постійно проживає по АДРЕСА_1 .

Також, судом встановлено, що позивач разом з матір`ю, здійснювали належні платежі, технічні поліпшення спірного будинку, тобто фактично користувалися та володіли спадковим майном - житловим будинком та надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 548 ЦК України, в редакції закону 1963 року, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Таким чином, суд вважає встановленим, що ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті сестри - ОСОБА_4 , а тому набула право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що виконавчим комітетом Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області 03 червня 2019 року зроблено актовий запис № 124 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 .

Після її смерті відкрилася спадщина - житловий будинок літ. «А-1» з надвірними будівлями по АДРЕСА_1

Єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом є дочка померлої - ОСОБА_2 . Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_1 , свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 . Дошлюбне прізвище позивача « ОСОБА_2 » було змінено на « ОСОБА_2 » під час державної реєстрації шлюбу.

Як вбачається з довідки виконавчого комітету Пісочинської селищної ради від 13 квітня 2021 року № 2467 позивач була постійно зареєстрована разом з матір`ю на час її смерті.

Крім того, протягом шести місячного терміну позивач звернулась з заявою про прийняття спадщини до Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області.

Як вбачається з постанови державного нотаріуса Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області Ольховської Л.М. від 12 грудня 2019 року № 5124/02-31 в шестимісячний строк з дня смерті ОСОБА_3 до держнотконтори звернулася ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини. Інші заяви про прийняття спадщини та/або відмову від прийняття спадщини до держнотконтори не надходили, заповіти від імені ОСОБА_3 нотаріально не посвідчувалися, свідоцтва про право на спадщину після смерті вищевказаної спадкодавці держнотконторою не видавалися.

Вищевказаною постановою позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказаний житловий будинок з надвірними спорудами. Підставою для відмови стала відсутність реєстрації права власності на спадкове майно, а також відсутність доказів, що беззаперечно підтверджують родинний зв`язок між позивачем та ОСОБА_3 , а також між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 .

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

За частиною першою статті 1297 ЦК України (в редакції,що діяла на момент відкриття спадщини) спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 12 квітня 2017 року у справі № 6-2962цс16, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

При таких обставинах, суд вважає встановленим, що спадкодавець ОСОБА_3 на час смерті набула право власності на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті сестри ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадкоємець ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , - позивач у справі здійснив всі дії щодо прийняття спадщини після смерті матері та отримання свідоцтва про право на спадщину, але у зв`язку з відсутністю документів, що встановлюють родинні зв`язки між матір`ю та її сестрою, а також через відсутність державної реєстрації права власності на спадкове майно - реалізації спадкових прав можлива лише у судовому порядку.

На підставівикладеного і керуючисьст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності у порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити той факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Ковалівка, Краснокутського району Харківської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є сестрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Ковалівка, Краснокутського району Харківської області, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Встановити той факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є матір`ю ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок літ. «А-1» загальною площею 90,40 кв.м., житловою площею 63,80 кв.м. з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , у порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідач - Пісочинська селищна рада Харківського району Харківської області, код ЄДРПОУ 04396727, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, сел. Пісочин, пров. Транспортний, 2.

Повне рішення складено 28 серпня 2021 року.

Суддя І.В. Березовська