Рішення № 99221851, 27.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2021 року м. Київ № 640/18254/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2019;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України м. Києва поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «є», ст. 13 Закону України України «Про пенсійне забезпечення» та п. 6 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.02.2019 (з урахуванням заяви від 27.01.2020 про виправлення описки).

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначила, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно було припинено виплату пенсії позивачу, адже надані документи до пенсійного органу містять всі відомості про роботу позивача в якості ткача, що дають право на призначення пільгової пенсії, відповідно до п. «є» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно норм п. 6 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідач мав без витребування додаткових уточнюючих довідок призначити та виплачувати пенсію на пільгових умовах. Позивач наголошує на тому, що припинення виплати пенсії суперечить Конституції України та основам пенсійного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2019 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні). Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надати суду належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

19.12.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказав на те, що позивачу було припинено виплату пенсії, оскільки комісія, розглянувши надані позивачем документи, відмовила у підтвердженні частини стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, зокрема, з тих підстав, що учень оператора крутильного обладнання не передбачена постановою КМУ № 583 від 12.10.1992; робота в якості ткача за певний період на ЗАТ «Дарна», яке ліквідоване без правонаступництва, не містить відомостей про заробітну плату за ці періоди; за період у ЗАТ «Дарна», у зв`язку з перебуванням у відпустках за власний рахунок, без збереження заробітної плати у ці періоди; в якості такача на фабриці «Дарна-гобелен», оскільки відсутні документи про ліквідацію. Відповідач наголошує на тому, що дії по припиненню виплати пенсії, є законними та у повній мірі відповідають приписам чинного законодавства.

Разом з відзивом на позовну заяву, відповідачем надано суду належним чином завірену копію пенсійної справи позивача.

27.01.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вважає, що у відзиві відповідач не спростував її доводи та аргументи щодо суті спору, а відзив практично дублює попереднє рішення про відмову в виплаті пенсії на пільгових умовах.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів даної справи, 27.04.2018 позивач звернулась до пенсійного органу за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах. Заяву до ГУ ПФУ в м. Києва та всі відповідні документи надала, з урахуванням встановлених умов та недоліків, зазначених у попередніх рішення Комісії при Головного управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві № 234/02 та від 03.01.2018 № 102, та рішенням № 2 від 19.03.2018 засідання Комісії для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах працівникам підприємств та організацій, які ліквідовані без визначення правонаступника.

27.04.2018 позивачу була призначена пенсія за віком на пільгових умовах, згідно п. «є», ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 6 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В графі «умови призначення» зазначено - жінки текстильниці.

Проте, 01.02.2019 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві припинило виплату позивачу пенсії. Звернувшись за відповідними роз`ясненнями причин припинення виплати пенсії, позивач 05.06.2019 отримала лист від ГУ ПФУ в м. Києві № 121042/02/М-7141.

Позивач вважає рішення пенсійного органу про припинення виплати пенсії протиправним та таким, що порушує право на соціальний захист, а тому, звернулась до суду з даним позовом для захисту своїх прав.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом

Відповідно до п. «є» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Статтю 13 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. Щодо застосування статті 13 див. пункт 3 резолютивної частини), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років.

Пункт «є» ст. 13, у редакції до рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020: робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років.

Згідно з нормами п. 6 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається робітницям текстильного виробництва, зайнятим на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затвердженим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і за наявності стажу зазначеної роботи не менше 20 років.

За змістом ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок № 637).

Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п. 3 Порядку № 637).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі поданих позивачем документів, ГУ ПФУ в м. Києві 27.04.2018 призначено пенсію ОСОБА_1 відповідно до п. «є» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Водночас, розпорядженням від 05.02.2019 та розпорядженням № 302158 від 05.02.2019, позивачу припинено виплату пенсії згідно листа Пенсійного Фонду України № 547/02.12 від 08.01.2019.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583, затверджено нормативні акти з питань пенсійного забезпечення, зокрема, список текстильних виробництв і професій, робота на яких дає робітницям право на пенсію за віком після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років. До даного списку входять виробництва: бавовняне, ватне, льняне, вовняне, шовкове, конопле-джутове, трикотажне, текстильно-галантерейне і валяльно-повстяне; текстильні цехи (дільниці, відділення) у виробництвах штучного та синтетичного волокна, виготовлення металевих сіток. Професії: Оператори прасувально-сушильних агрегатів; Оператори гребенечесального обладнання; Оператори канатних машин; Оператори канатосукальних і мотузкових машин; Оператори крутильного обладнання; Оператори крутіння та витягування; Оператори стрічкового обладнання; Оператори мотального обладнання, крім високоавтоматизованого (автоматів типу "Мурата" і аналогічних); Оператори м`яльно-чесальних машин; Оператори обпалювального обладнання, зайняті обпалюванням пряжі з натурального шовку; Оператори плетільних машин; Оператори пряжесукальних машин; Оператори розпушувально-тіпальних машин; Оператори розкладальних машин (льняне виробництво); Оператори рівничного обладнання; Оператори сукального обладнання; Оператори полотновитягувальних машин; Оператори чесального обладнання, включаючи виробництво нетканих матеріалів; Оператори чистильних машин, зайняті очищенням пряжі з натурального шовку; Помічники майстрів при обслуговуванні машин підготовчих цехів прядильного виробництва, крутильних, прядильних, мотальних, сукальних, перемотувальних машин і ткацьких верстатів; Прядильники; Ставильники на ткацьких верстатах у кордовому виробництві; Ткалі металевих і синтетичних сіток, зайняті виготовленням металевих сіток; ткачі.

Відповідно до копії трудової книжки, гр.. ОСОБА_1 працювала в якості ткача з 23.04.1984 по 18.12.1995, учнем оператора крутильного обладнання з 19.12.1995 по 25.002.1996, оператором крутильного обладнання 4 розряду з 26.02.1996по 26.02.1996, ткача з 27.02.1996 по 31.03.1997 на ЗАТ «Дарна», ткача з 01.04.1997 по 31.10.1997 на фабриці «Дарна - гобелен», ткача з 01.11.1997 по 02.08.2004 на ЗАТ «Дарна», яке ліквідоване без визначення правонаступника.

Як вбачається з наданих позивачем документів, організація в якій працював позивач ліквідоване.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.(пункт 20 постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637).

Відповідно до Постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, які зараховуються в трудовий стаж для призначення пенсій на пільгових умовах або за вислугу років, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № .231/1310 (далі - Порядок), яким визначено механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, у випадку ліквідації підприємств, установ або організацій без визначення правонаступника.

Підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії).

Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу єких обов`язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники членських організацій Федерації професійних спілок України та регіональних організацій роботодавців та їх об`єднань.

Відповідно до копії трудової книжки, ОСОБА_1 працювала в якості ткача з 23.04.1984 по 18.12.1995, учнем оператора крутильного обладнання з 19.12.1995 по 25.002.1996, оператором крутильного обладнання 4 розряду з 26.02.1996 по 26.02.1996, ткача з 27.02.1996 по 31.03.1997 на ЗАТ «Дарна», ткача з 01.04.1997 по 31.10.1997 на фабриці «Дарна-гобелен», ткача з 01.11.1997 по 02.08.2004 на ЗАТ «Дарна», яке ліквідоване без визначення правонаступника. Як вбачається з наданих позивачем документів, організація в якій працювала позивач ліквідоване.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном. (пункт 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637)

Відповідно до Постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, які зараховуються в трудовий стаж для призначення пенсій на пільгових умовах або за вислугу років, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/1310 (далі - Порядок), яким визначено механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, у випадку ліквідації підприємств, установ або організацій без визначення правонаступника.

Підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов`язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники членських організацій Федерації професійних спілок України та регіональних організацій роботодавців та їх об`єднань.

Згідно із пунктом 11 Порядку, для підтвердження стажу роботи до органів Пенсійного фонду України за місцем проживання необхідно надати наступні документи: заяву про підтвердження стажу роботи; довідку з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців про ліквідацію підприємства, установи, організації; трудову книжку; документи, видані архівними установами, а саме: - довідку про заробітну плату за весь період пільгової роботи; копії документів про проведення атестації робочих місць (у разі її проведення); копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, про надання відпусток без збереження заробітної плати (в разі відсутності - довідку про їх відсутність); та інші документи, які можуть підтвердити виконання робіт, що дають право на визначення пенсії на пільгових умовах.

Вперше позивач 27.09.2017 подала до управління заяву про ствердження стажу роботи, а вдруге 07.05.2019 ОСОБА_1 подала заяву до відповідача щодо підтвердження стажу.

Спеціалістами управління було направлено пакет документів до Комісії для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для зазначення пенсії за віком на пільгових умовах працівникам підприємств та організацій, які ліквідовані без визначення правонаступника.

Комісія розглянула надані позивачем документи та рішенням № 102 від 22.12.2017 та № 28 від 06.08.2019, Комісією підтверджено право на зарахування періодів роботи ОСОБА_1 в якості ткача з 23.04.1984 по 18.12.1995, оператора крутильного обладнання з 26.02.1996 по 26.02.1996, , ткача з 27.02.1996 по 31.07.1996, з 01.09.1996 по 30.09.1996, з 01.11.1996 по 3.1999, з 01.04.2000 по 31.04.2000, з 01.08.2000 по 31.08.2000, з 01.08.2004 по 02.08.2004 на ЗАТ «Дарна», яке ліквідоване без визначення правонаступника до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за пунктом 6 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Комісія при Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві на підставі наданих на розгляд документів відмовила у підтвердженні стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за нормами пункту 6 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: з 19.12.1995 по 25.02.1996, в якості учня оператора крутильного обладнання, оскільки зазначена професія не передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583; з 01.07.1996 по 31.07.1996, з 01.09.1996 по l9.10.1996, з 20.10.1999 по 31.03.2000, з 01.05.2000 по 29.06.2000, в якості ткача на ЗАТ «Дарна», яке ліквідоване без визначення правонаступника, оскільки відсутні відомості про заробітну плата за ці періоди; з 30.06.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 28.06.2004, з 29.06.2004 по 02.08.2004 в якості ткача на ЗАТ «Дарна», яке ліквідоване без визначення правонаступника, у зв`язку з перебуванням у відпустках за власний рахунок, без збереження заробітної плати у ці періоди; з 01.04.1997 по 31.10.1997 в якості ткача на фабриці «Дарна-гобелен», оскільки відсутні документи про ліквідацію.

Також, пенсійним органом було враховано, що згідно уточнюючої довідки від 04.07.2018 № 10, видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика Філкон», відсутні відомості в якому з передбачених Списком № 583 виробництв чи текстильних цехах)(дільницях, відділеннях), ОСОБА_1 працювала, тому, за висновками відповідача, зазначена довідка не може слугувати підставою для визначення виробництва, а відтак, права на пенсію відповідно до пункту 6 частини 2 статті 114 Закону позивач не має, у зв`язку з чим, рішенням Головного управління було припинено позивачу виплату пенсії з 01.02.2019.

Слід зазначити, що уточнюючої довідки від 04.07.2018 № 10, наданої ТОВ «Фабрика Філкон», на яку посилається відповідач, в завіреній копії пенсійної справи немає, натомість, наявна довідка № 1 від 16.01.2018 ТОВ «Фабрика Філкон», де зазначено, що за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, вид діяльності фабрики за КВЕД -2010 ткацьке виробництво - 13.20, фабрика виробляє синтетичні тканини технічного призначення та фільтрувальні тканини. А також, зазначено, що позивач працювала ткачем з 25.01.2016 по 16.01.2018, пільговий стаж складає 1 рік, 11 місяців, 22 дні.

Тобто, довідка, надана ТОВ «Фабрика Філкон» № 1 від 16.01.2018 підтверджує право позивача на призначення та виплату пенсії на пільгових умовах та має бути взята пенсійним органом до уваги, адже узгоджується з записами в трудовій книжці, не містить недостовірних даних.

Суд зазначає, що за загальним правилом, а також згідно постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, уточнюючі довідки для призначення пільгової пенсії надаються/витребують у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, водночас, за даних обставин, вбачається, що в трудовій книжці позивача наявні записи про стаж, який має давати право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Щодо доводів сторони відповідача про неприйняття періодів роботи позивача до пільгового стажу з 01.07.1996 по 31.07.1996, з 01.09.1996 по l9.10.1996, з 20.10.1999 по 31.03.2000, з 01.05.2000 по 29.06.2000, в якості ткача на ЗАТ «Дарна», яке ліквідоване без визначення правонаступника, оскільки відсутні відомості про заробітну плата за ці періоди, суд зазначає, що право особи на пенсію на пільгових умовах ґарантується Конституцією України та законодавством, прийнятим на уточнення її положень, водночас, з урахуванням сплину значного строку з моменту роботи на вказаному підприємстві, його ліквідацію без правонаступництва, у позивача об`єктивно окрім записів в трудовій книжці не могло і не повинно бути інших документів, зокрема, про нарахування заробітної плати та відрахування обов`язкових платежів з неї, а тому, розглядаючи такі документи, за даних правовідносин, відповідач при підтвердженні пільгового стажу позивача, мав керуватись наявними записами в трудовій книжці, а не витребувати у позивача документів, яких вона об`єктивно не має змогу надати. У разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо пільговості обрахунку такого періоду роботи, пенсійний орган має змогу самостійно перевірити таку інформацію, шляхом витягів з баз даних, надіслання запитів до підприємств, архівів тощо, а не автоматично, без урахування всіх важливих обставин, просто відмовляти у зарахуванні такого періоду роботи особи, як пільговому.

Аналогічно, не може бути поставлено в провину позивача та обставина, що період роботи з 01.04.1997 по 31.10.1997 в якості ткача на фабриці «Дарна-гобелен», не може враховуватись до пільгового обчислення стажу, оскільки відсутні документи про ліквідацію, адже позивач не має впливу на вказані обставини та не може втрачати право на пенсію у зв`язку з такими обставинами, на противагу чому, відповідач має змогу знову ж таки перевірити вказані обставини самостійно.

Крім того, відмовляючи в зарахуванні стажу роботи позивача до пільгового з 19.12.1995 по 25.02.1996, в якості учня оператора крутильного обладнання, оскільки зазначена професія не передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583, відповідач не врахував, що не всі роботи/професії, підкатегорії можна внести до списку, та не перевірив чи можливо віднести/прирівняти роботу учня оператора до наявного в списку оператора крутильного обладнання, адже статус учня не змінює характер та завдання виконуваної роботи.

Все це залишилось не перевіреним та не дослідженим у достатньому та необхідному обсязі для прийняття оскаржуваного рішення та позбавлення права позивача на отримання пенсії на пільгових умовах, з урахуванням того, що записи у трудовій книжці підтверджують таке право.

На переконання суду, також незрозумілим є первинне призначення позивачу пенсії, після чого, її виплату було припинено з тих підстав, що у позивача пільговий стаж становить 17 років 10 місяців 18 днів, що є недостатнім, адже немає 20 років, що не узгоджується з принципами правової визначеності та належного урядування, за умови, що позивач надавала достовірні документи та відомості, що були прийняті самим відповідачем.

Таким чином, за висновками суду, рішення відповідача про припинення позивачу виплати пенсії є необґрунтованим та не може бути визнане судом законним.

Відповідно до ч. 1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Тобто, судом за результатами розгляду справи може бути задоволено будь-яку з цих вимог, у тому числі й вимогу про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити пені дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме, прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суди зобов`язані відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При цьому, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Зобов`язуючи орган державної влади виконати свої дискреційні повноваження, суд встановлює справедливість та відновлює баланс взаємодії між органами державної влади та особами/суб`єктами господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні до відповідача додала до заяви про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах копії всіх наявних у неї документів, та отримала рішення про призначення пенсії, водночас, після того, було прийняте протилежне рішення з підстав непідтвердження періодів роботи, як пільгових, та, як наслідок, відсутність у позивача необхідного пільгового стажу, проте, у мотивувальній частині судом висловлено позицію по таким періодам роботи позивача та про можливість їх зарахування, за даних обставин, до пільгового стажу, однак, суд не має та не може підміняти собою орган, який Законом уповноважений зараховувати та обраховувати стаж особи, зокрема, пільговий при призначенні/поновленні/перерахунку пенсії.

За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду України м. Києва поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «є», ст. 13 Закону України України «Про пенсійне забезпечення» та п. 6 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.02.2019 слід відмовити, та здійснити захист права позивача на отримання пенсії, шляхом зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду України м. Києва розглянути питання про поновлення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «є», ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 6 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.02.2019, з урахуванням висновків суду у даному рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши наявні у справі докази, а також проаналізувавши наведені вище законодавчі норми, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню, судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню на його користь з відповідача, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242 - 246, 255, 263 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2019.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України м. Києва розглянути питання про поновлення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «є», ст. 13 Закону України України «Про пенсійне забезпечення» та п. 6 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.02.2019, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368).

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда