Рішення № 99221830, 27.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2021 року м. Київ № 640/15510/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Київської міської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Будпостач» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці Держмитслужби, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 03.02.2020 № UA100000/2020/200006/2 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про протиправність оскаржуваного рішення, яким відкориговано заявлену декларантом митну вартість товару за резервним методом, обмежившись, при цьому, загальними фразами про те, що документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості. Вважає, що підстав, які унеможливлювали визначення вартості товару за першим методом, не існувало, а тому, визначення митної вартості мало відбутись саме за ціною договору. Крім того, додатково запитувані документи митним органом, на переконання позивача, жодним чином не пояснюють їх впливу на формування митної вартості ввезеного товару.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.08.2020 до суду від Київської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що надані позивачем до митного оформлення документи, не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості та подані не в повному обсязі. Зокрема, не надано інформації від перевізника щодо наявності/відсутності страхування вантажу; позивачем не було надано жодних доказів оплати транспортних витрат, митну декларацію країни експортера надано без перекладу, тощо.

16.03.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій сторона позивача вважає, що поданий митним органом відзив на позовну заяву за своїм змістом не є відзивом, оскільки в ньому повторені відомості, що зазначені у рішенні про коригування митної вартості товарів від 03.02.2020 UA100000/2020/200006/2 без жодної спроби спростувати доводи адміністративного позову, у ньому не викладені заперечення проти позову, не наведено пояснень чи заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів даної справи, 01.08.2018 між позивачем (покупець) та виробником і продавцем компанією TAIZHOU KAIFENG PLASTIC AND STEEL CO.,LTD (Китай) (продавець) було укладено контракт № 1075, відповідно до якого, продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує оприскувачі і запасні частини до них в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід`ємною частиною контракту.

Попередньо, для перевезення товарів до України, позивач уклав угоду з компанією MRF International Forwarding Co LTD (Китай) (перевізник) від 10.10.2013 № 406

20.08.2019 продавець надав позивачу комерційну пропозицію для позивача, прайс-лист на оприскувачі.

23.12.2019 продавець виписав комерційний інвойс № 2019SG1541A-7 на суму 94231,71 дол. США.

23.12.2019 для вивезення товарів до України у Китаї була оформлена митна декларація країни відправлення № 310120190516144643.

23.12.2019 на товари, що вказані в інвойсі був виписаний сертифікат походження № 19С3326А2299/00358.

26.12.2019 перевізник надав позивачу інвойс на оплату транспортного перевезення вантажу № MRFB19122634 по доставці товарів від порту NINGBO в Китаї до порту Одеса в Україні.

27.12.2019 продавець передав товари перевізнику та одержав, як підтвердження передачі товарів від перевізника коносамент № MRFB 19122634.

03.02.2020 товари були доставлені з порту м. Одеса до Київської митниці Держмитслужби на підставі міжнародних товарно-транспортних накладних CMR від 02.02.2020 № №120, 585, 744, 866, 930.

03.02.2020 позивач подав до відповідача митну декларацію № UA100670/2020/100782 для митного оформлення товарів та випуску у вільний обіг, у якій, митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 зазначив загальну суму за рахунком 94231,71 дол. США.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації № UA100670/2020/100782, декларант додав передбачені ч. 2 ст. 53 МК України та інші документи, які вказав у графі 44 митної декларації, а саме: контракт від 01.08.2018 № 1075, який укладений між ПП «Будпостач» та виробником товарів компанією TAIZHOU KAIFENG PLASTIC AND STEEL CO..LTD (Китай); комерційна пропозиція компанії для ПП «Будпостач» від 20.08.2019; прайс-лист компанії TAIZHOU KAIFENG PLASTIC AND STEEL CO.,LTD від 20.08.2019; комерційний інвойс від 23.12.2019 № 2019SG1541A-7; митна декларація країни відправлення від 23.12.2019 № 310120190516144643; сертифікат походження від 23.12.2019 № 19С3326А2299/00358; коносамент від 27.12.2019 № MRFB 19122634; договір про транспортні послуги від 10.10.2013 № 406; рахунок від 26.12.2019 № MRFB 19122634 за транспортні послуги; лист ПП «Будпостач» до Київської митниці Держмитслужби від 03.02.2020 про відсутність страхування; трекінг від 02.02.2020 контейнерів із сайту суднохідної компанії, що здійснила морське перевезення; міжнародна товарно-транспортна накладна CMR від 02.02.2020 № 120; міжнародна товарно-транспортна накладна CMR від 02.02.2020 № 585; міжнародна товарно-транспортна накладна CMR від 02.02.2020 № 744; міжнародна товарно-транспортна накладна CMR від 02.02.2020 № 866; міжнародна товарно-транспортна накладна CMR від 02.02.2020 № 930; виписка з бухгалтерії ПП «Будпостач» - видаткова накладна № 00130588978; виписка з бухгалтерії ПП «Будпостач» - видаткова накладна № 00130601870; інформація з мережі Інтернет щодо ціни ідентичних товарів в Китаї.

03.02.2020 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення № 639555, у якому вказав, що надані декларантом документи не містять усіх відомостей щодо складових митної вартості, а саме: до митниці не надано обов`язкові документи щодо страхування вантажу; до митниці надано митну декларацію країни експорту без перекладу, необхідно надати переклад митної декларації країни експорту. Також, вказаним електронним повідомлення № 639555, відповідач зобов`язав декларанта надати всі додаткові документи, які передбачені 3 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором, угодою, контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

03.02.2020 у відповідь на повідомлення митного органу, позивач направив відповідачу листа № 0302/20-1, у якому заявив незгоду з висновками митниці про наявність підстав для витребування додаткових документів, оскільки згідно ч. 3 ст. 53 МК України, декларант зобов`язаний надати для підтвердження заявленої митної вартості товарів страхові документи та документи що підтверджують вартість страхування, якщо таке здійснювалось. Разом з тим, до митної декларації приєднано лист підприємства від 03.02.2020 про те, що вантаж не страхувався. Крім цього, до митниці позивач надав переклад митної декларації країни відправлення. Також, позивач у листі № 0302/20-1 повідомив митницю про наступне:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором угодою, контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається ПП Будпостач» не укладався;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) ПП «Будпостач» не здійснювалися;

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) не виставлялися та ПП «Будпостач» не оплачувалися;

4) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів ПП «Будпостач» не укладався.

5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені з деталізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини надати не має можливості з причини, що строк проведення дослідження перевищує 10 календарних днів, визначених законодавством для надання додаткових документів.

6) виписки з бухгалтерської документації приєднані до митної декларації.

03.02.2020 Київська міська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2020/200006/2, яким визначила митну вартість імпортованих ПП «Будпостач», оприскувачів акумуляторних моделей та оприскувачів ручних моделей виробництва продавця товарів компанії TAIZHOU KAIFENG PLASTIC AND STEEL CO.,LTD. Китай, за ціною договору щодо ідентичних товарів, в результаті якого було збільшено митні платежі на 47564,67 грн.

Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості ґрунтується на неправдивих даних, прийняте з грубим порушенням митного законодавства України, наведені у ньому факти не підтверджені документально, не відповідають дійсності та фактичним обставинам, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

У силу ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до приписів ч. ч. 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).

У силу норм п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписами ч. ч. 4-7 ст. 58 Митного кодексу України, визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За правилами ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, шо підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

З наведеного слідує, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з підстав, передбаченої ч. З ст. 53 МК України: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо посилання відповідача в електронному повідомленні від 03.02.2020 № 539555 на те, що до митниці не було декларантом надано документів щодо страхування вантажу, суд відхиляє такі посилання, та вважає, що вони не можуть бути підставами для витребування додаткових документів, адже до митного оформлення декларант надав лист ПП «Будпостач» до відповідача від 03.02.2020 про відсутність страхування. Тож, за відсутності страхування документи щодо страхування не надаються митному органу, що кореспондується з вимогами п. 3 статті 53 Митного кодексу - надати якщо таке здійснювалось. До того ж, до митної декларації були приєднані довідка про вартість транспортно- експедиційних послуг № В2112, а також лист позивача від 17.01.2020, згідно з якими, повідомлено, що вантаж не страхувався.

Стосовно твердження відповідача в електронному повідомленні від 03.02.2020 про те, що до митного оформлення надано митну декларацію країни експорту, однак такий було надано без перекладу, суд враховує, що ці обставини не свідчать про наявні розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а отже, про наявність підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, для витребування додаткових документів. У чому саме вказана обставина має вплив на правильність визначення митної вартості, стороною відповідача так і не було надано пояснень.

Тож, вимоги частин 6 та 7 ст. 54 МК України, дають підстави для висновку про те, до наведені в електронному повідомленні від 03.02.2020 № 639555 та у спірному рішенні про коригування митної вартості обставини, не свідчать про наявність у митного органу належних та достатніх підстав для витребування додаткових документів, а також доводів і підстав вважати, що декларантом було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, а отже, відповідач протиправно відмовив у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Крім того, 17.02.2020 за № 1965/ЮР позивач звернувся з листом до продавця товарів: компанії TAIZHOU KAIFENG PLASTIC AND STEEL CO.,LTD (Китай), у якому повідомив, що при ввезенні компанією ПП «Будпостач» товару за контрактом від 01.08.2018 № 1075, митним органом в Україні не враховано ціну вару за прайс-листом від 20.08.2019, комерційним інвойсом від 23.12.2019 № 2019SG1541A-7 у сумі 94231,71 доларів США та просив направити до ПП «Будпостач» додаткове підтвердження ціни товарів за комерційним інвойсом від 23.12.2019 №2019SG1541A-7.

У відповідь на лист позивача, продавець направив засвідчений свідоцтвом від 27.02.2020 №203326В0/000892 Міжнародної торгової палати Китаю комерційний інвойс від

23.12.2019 № 2019SG1541A-7, яким додатково підтверджено ціну товару за інвойсом в сумі 94231,71 доларів США.

Крім того, позивач повідомляв митний орган про наявність неоднозначного застосування ним вимог митного законодавства щодо різних партій одного і того ж товару за тими самими документами, зокрема, митниця вже приймала рішення про прийняття такого ж товару позивача за основним методом та не висловлювала жодних заперечень щодо поданих декларантом документів.

Однак, митним органом так і не було враховано вказаних пояснень позивача, що також підкріплені документально.

Тож, проаналізувавши надані при митному оформленні платіжні документи у сукупності із іншими поданими документами, суд дійшов до висновку, що такі документи відповідають умовам решти документів і не містять розбіжностей з іншими документами, поданими разом з митною декларацією, наведені у них дані не викликають обґрунтованих сумнівів в їх достовірності.

Крім того, позивачем вчинялись активні дії по сприянню в доведенні заявлених ним числових значень по імпортованому товару, а також надавались всі можливі додаткові документи на підтвердження.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16, згідно з якою, положення ст. 53 Митного кодексу України, не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Суд також звертає увагу, що у силу ст. 57 Митного кодексу України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, митна вартість визначається за резервним методом у відповідності до статті 64 Митного кодексу України у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів.

За змістом оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, відповідач використав резервний метод.

Обов`язок доведення митної вартості товару покладено на декларанта. Орган доходів і зборів має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися, у тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Так, згідно з відомостями у графі 33 спірного рішення, митний орган вказав, що для розрахунку митної вартості за основу взято вартість ідентичного товару оформленого за МД № UA902010/2019/106771 від 05.08.2019, водночас, суд бере до уваги доводи сторони позивача в цій частині про те, що митний орган основу взяв вартість ідентичного товару, який був оформлений 05.08.2019, а позивач заявив товари до митного оформлення 03.02.2020, тобто, час експорту яких не збігається з часом експорту оцінюваних товарів та не є максимально наближеним до нього. Крім цього, позивач наголошує на тому, імпортував оприскувачі взимку, в час, коли вони не застосовуються, а отже, попит на ці товари знижений, а ціна зменшується. Відповідач взяв за основу ціну оприскувачів, які були оформлені 05.08.2019, тобто, в час інтенсивного використання оприскувачів та збільшеного попиту, що спричиняє збільшення ціни цих товарів.

Поряд із цим, варто врахувати й те, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахування норм законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять: умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем належними доказами не доведено, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесеної до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, які містили розбіжності, що, у свою чергу, унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною договору.

При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.

Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснене.

Відтак, враховуючи, що позивачем до митного органу надано усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд дійшов до висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), є необґрунтованим.

Підсумовуючи, суд вважає за необхідне вказати на те, що визначена декларантом митна вартість товарів за ціною договору була підтверджена наданими до митниці документами; митний орган не навів мотивованих доводів, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознаки підробки, не містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а тому, у відповідача не було підстав для витребування у декларанта додаткових документів; при витребуванні додаткових документів, відповідач не зазначив обставин, які ці документи повинні підтвердити; у рішенні відповідач взяв за основу вартість операції з ідентичними товарами, які продавалися на експорт в Україну, проте час експорту не збігається з часом експорту оцінюваних товарів і не є максимально наближеним до нього, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 59 МК України, а також не зазначив докладну інформацію щодо умов поставки, комерційних умов тощо.

Відтак, за висновком суду, сумніви відповідача щодо неможливості встановлення митної вартості товару, на підставі поданих позивачем документів, ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню.

У силу ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 2102,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 06.07.2020 № 9949, які підлягають стягненню з відповідача на користь останнього у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства «Будпостач» до Київської міської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 03.02.2020 № UA100000/2020/200006/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Будпостач» (ЄДРПОУ 24267110, вул. Магнітогорська, 1, оф. 208) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359, бульвар Вацлава Гавела, 8-а).

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда