Рішення № 99221753, 27.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2021 року м. Київ № 640/14193/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські залізобетонні конструкції» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківські залізобетонні конструкції» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 0259150405 від 05.03.2020.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про протиправність оскаржуваного рішення, оскільки податкову накладну № 9 було направлено на реєстрацію у встановлені податковим законодавством строки, проте через незалежні від товариства причини, таку накладну не було прийнято та зареєстровано контролюючим органом саме днем відправки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2020 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12.08.2020 до суду від ГУ ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що за результатами проведеної перевірки, встановлено порушення вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме, податкова накладна, виписана позивачем, зареєстрована з порушенням законодавчо встановленого строку для її реєстрації, що підтверджується даними з ЄРПН, а тому, позивач має сплатити штраф, нарахований оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

17.08.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій сторона позивача вважає, що поданий відповідачем відзив містить загальні норми податкового законодавства, проте без жодної спроби спростувати доводи адміністративного позову, у ньому не викладені заперечення проти позову, не наведено пояснень чи заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів даної справи, 17.03.2020 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські залізобетонні конструкції» надійшло податкове повідомлення-рішення від 05.03.2020 № 0259150405 про застосування штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених п. 201.10 ст. 201, та згідно п. 120№.1 ст. 120№ Податкового кодексу України, складене Головним управління Державної податкової служби у місті Києві.

Вищезазначене податкове повідомлення-рішення було складено на підставі акта камеральної перевірки № 2373/26-15-04-05-16/41607988 від 11.02.2020 про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Харківські залізобетонні конструкції» за 2019 рік.

Не погоджуючись з отриманим податковим повідомленням-рішенням і вважаючи його протиправним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, позивачем було подано скаргу від 30.03.2020.

09.06.2020 позивачем було отримано відповідь на подану скаргу, в якій вирішено залишити без змін ППР ГУ ДПС у м. Києві від 05.03.2020 № 0259150405, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, товариство звернулось до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Згідно з нормами п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (п. п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Відповідно до положень п. 76.1 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України, передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної (ПН)/розрахунку коригування (РК) відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Таким чином, з наведеного слідує, що Податковим кодексом України встановлено право контролюючого органу за результатами опрацювання податкової накладної/розрахунку коригування, за умови дотримання платником податків встановлених вимог зареєструвати, зупинити реєстрацію або не прийняти ПН/РК, про що повідомляється квитанцією.

Також, п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлені граничні строки реєстрації ПН/РК.

Так, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, затверджено порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (Порядок № 1246).

Відповідно до норм п. п. 12- 15 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

Так, з матеріалів справи слідує, що відповідно до змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та висновків акта перевірки, податкова накладна № 9 від 06.12.2019 була зареєстрована із затримкою в 3 (три) дні, за що позивачу було нараховано штраф, у розмірі 10% від суми податку на додану вартість, а саме 62700 грн. 00 коп.

Водночас, позивач вважає, що нарахування штрафних санкцій є незаконним, оскільки податкова накладна № 9 від 06.12.2019 була направлена на реєстрацію вчасно.

Слід звернути увагу на те, що Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних чітко визначено поняття та тривалість операційного дня: операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації. Операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.

Беручи до уваги протокол руху документу/звіту та поданих з ним повідомлень/квитанцій (протокол з системи електронного документообігу «M.E.Doc»), який містить інформацію про дату та час направлення ТОВ «Харківські залізобетонні конструкції» податкової накладної № 9 від 06.12.2019 до органу ДПС для реєстрації, суд констатує, що податкова накладна №9 від 06.09.2019 позивачем була відправлена за допомогою системи електронного документообігу «M.E.Doc» до органу ДПС для реєстрації 29.12.2019 о 13:33:08, тобто, до настання граничного строку для її реєстрації.

Водночас, ТОВ «Харківські залізобетонні конструкції» мало зареєструвати податкову накладну № 9, яка складена 06.12.2019, включно до останнього дня місяця, в якому вона була складена, тобто, до 31.12.2019.

Тож, оскільки податкову накладну № 9 від 06.12.2019 було направлено на реєстрацію 29.12.2019, позивач не порушив строків реєстрації податкових накладних, та із запасом часу направив накладну на реєстрацію (до кінцевого терміну залишалося 2 дні), що виключає факт порушення норм чинного законодавства та склад податкового правопорушення.

При цьому, квитанція № 1, яка була отримана позивачем 03.01.2020 і цього ж числа відправлена ДПС (контролюючим органом) ТОВ «Харківські залізобетонні конструкції».

Проте, стороною відповідача під час розгляду даного спору, так і не було надано жодних належних та обґрунтованих пояснень причин не прийняття надісланої позивачем податкової накладної № 9 днем її реєстрації, або наступним днем, хоча таку лише було здійснено лише 03.01.2020.

Суд вважає, що за даних обставин, ТОВ «Харківські залізобетонні конструкції» не було допущено порушення граничних строків реєстрації податкової накладної № 9 від 06.12.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних, а отже, в позивачем не було допущено порушень п. 201.10 ст. 201 та п. 120№.1 ст. 120№ ПК України.

Водночас, суд звертає увагу на те, що оскаржуваним ППР від 05.03.2020 № 0259150405 було застосовано до позивача штрафні санкції не лише 10% за порушення граничних термінів реєстрації податкової накладної у розмірі 62700 грн. по накладній № 9 від 06.12.2019, а ще й 10% - по накладній № 106 від 14.02.2019 - 375 грн., 20% по накладним № № 120, 1 - 232,23 грн., та 40% - 4271,89 грн. за накладними № № 117, 118, 2.

Наведене, підтверджується також і наявним у матеріалах справи розрахунком штрафу до ППР, згідно змісту якого, за порушення граничного строку реєстрації податкової накладної № 9 від 06.12.2019 (3 дні порушення) на позивача накладено штраф у розмірі 10% у розмірі 62700 грн. До того ж, у цьому розрахунку містяться і штрафні санкції за порушення строків реєстрації податкових накладних, по яким позивач у позовній заяві не наводить жодного обґрунтування та не зазначив про них, та не навів доводів на позицію протиправності висновків відповідача щодо застосування інших штрафних санкцій, а отже, суд не перевіряє обґрунтованість висновків відповідача по іншим складовим оскаржуваного ППР, адже розгляд позову відбувається в межах доводів та вимог позовної заяви та змагальності судового процесу.

Оскільки в матеріалах справи наявний повний та деталізований розрахунок по оскаржуваному ППР, суд вбачає можливим скасувати його в частині.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 0259150405 від 05.03.2020 є протиправним в частині та підлягає скасуванню в частині застосування до позивача штрафу у розмірі 62700,00 грн. за порушення граничних термінів реєстрації податкової накладної № 9 від 06.12.2019 в ЄРПН.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

22.09.2020 до суду від позивача надійшла заява щодо стягнення судових витрат на надання професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 22000 грн.

До вказаної заяви було надано: договір № 03-319 від 21.05.2020 про надання правничої допомоги, акт надання послуг № 71 від 11.09.2020, який містить прив`язку до номеру даної справи, платіжне доручення № 4297 від 15.09.2020 на суму 22000 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження), з урахуванням того, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Отже, розглянувши подані до заяви документи, перевіривши їх суть та зміст, суд констатує, що до суду позивачем вчасно та в повному обсязі було надано вичерпний перелік документів, який доводить факт дійного понесення витрат на правничу допомогу.

В частині відшкодування позивачу вартості витрат на професійну правничу допомогу за надані послуги, визначені у акті надання послуг № 71 від 11.09.2020, суд враховує те, що дана справа є незначної складності, її розгляд здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження (письмовому), засідання не проводились. Крім того, позовні вимоги було розкрито та обґрунтовано лише в частині оскаржуваного ППР, з огляду на що, сад дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Суд, враховуючи надані стороною позивача докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката, предмет доказування у цій справі, складність справи та зміст/обсяг наданих стороною позивача матеріалів до суду, приходить до висновку про обґрунтовану необхідність зменшення розміру таких витрат з 22000,00 грн. на 6000,00 грн., з урахуванням та дотриманням балансу співмірності та обґрунтованості розміру витрат на оплату послуг адвоката, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань - податкового органу.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про недоведеність співмірності сплачених послуг витраченому часу та обсягу наданих послуг, а тому, на переконання суду, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід віднести суму витрат у розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн., згідно платіжного доручення № 3811 від 22.06.2020. Відтак, на користь позивача підлягають стягненню вказані судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 134, 139, 242 - 246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські залізобетонні конструкції» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 0259150405 від 05.03.2020 в частині накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківські залізобетонні конструкції» штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкової накладної № 9 від 06.12.2019 в розмірі 10% на суму 62700,00 грн. (шістдесят дві тисячі сімсот гривень).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські залізобетонні конструкції» (ЄДРПОУ 41607988) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські залізобетонні конструкції» (ЄДРПОУ 41607988) понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267).

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда