Рішення № 99221745, 27.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2021 року м. Київ № 640/25579/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Київської митниці Держмитслужби, у якому просить:

- визнати протиправними дії Київської митниці Держмитслужби щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ФОП ОСОБА_1 , за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються;

- скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації , митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2020/00941;

- визнати протиправними та скасувати рішення про корегування митної вартості № UА100060/2020/000066/2 від 06.10.2020.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки не містило передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості. Всі зауваження митного органу, позивач вважає безпідставними та такими, що жодним чином не впливають на миту вартість товару. Крім того, позивач наголошує на порушенні алгоритму застосування другорядних методів при коригуванні митної вартості товарів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2020 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11.11.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, стверджує про правомірність прийнятого рішення адже, довідка про підтвердження вартості транспортування не є належним документом, що підтверджує складові вартості транспортування; в інвойсі не зазначені строки оплати та чи має бути передоплата за товар, що не давало можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. Крім того, декларантом не було подано митному органу на запит додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості.

24.11.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вважає, що наведені у відзиві обставини не спростовують основних доводів позовної заяви та не впливають на рівень заявленої митної вартості товарів, а тому, доводи відповідача про те, що подані позивачем документи до митного оформлення не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають фактичним обставинам справи.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів даної справи, 11.05.2014 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та «Dikabo GMBH », (Німеччина), (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № GMBH-0102, відповідно до умов якого, продавець відвантажує, а покупець приймає та оплачує вантажні шини, що були у вжитку , придатні для подальшого використання, у кількості та по цінам, вказаним у інвойсах, що є невід`ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Євро за одиницю товару та вказана у інвойсі, умови поставки визначаються на умовах FCA (Spelle ) Інкотермс 2010.

Відповідно до інвойсу № RE20-23954 від 29.09.2020, продавцем та покупцем була узгоджена номенклатура, ціна та кількість товару. Загальна кількість товару складає - 299 штук, загальна вартість товару умовах FCA (Spelle) - 5980,00 Євро.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до Київської митниці Держмитслужби електронна митна декларація № UA100060/2020/337328 від 05.10.2020. Вказана декларація була подана разом з пакетом супровідних документів, в т.ч.: пакувальний лист (Packing list) № RE20-23954 від 29.09.2020; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № RE20-23954 від 29.09.2020; автотранспортна накладна (Road consignmentnote) Б/Н від 29.09.2020; декларація про походження товару (Declaration of origin) № RE20-23954 від 29.09.2020; документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 30.09.2020; прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 29.09.2020; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу GMBH-0102 від 11.05.2014; договір про надання послуг митного брокера № ЛТШ-2244 від 01.10.2019; заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів № 212.2.1-ВИХ/1548-20 від 27.05.2020; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів № 6029626 від 01.10.2020; декларація-інвойс, складена експортером якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро № RE20-23954 від 29.09.2020; копія митної декларації країни відправлення № 20DE535635194875E7 від 29.09.2020.

У митній декларації № UA100060/2020/337328 від 05.10.2020, митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні від 23,49 до 23,81 Євро/шт. в залежності від ваги шини (або 0,37 Євро/за кг. нетто).

06.10.2020 на підставі вимоги митного органу про надання додаткових документів, позивачем були надані додаткові документи, а саме, лист-пояснення Б/Н від 06.10.2020.

Відповідачем результатами опрацювання поданої МД та документів винесена картка відмови у прийнятті митної декларації № UA100060/2020/00941 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100060/2020/000066/2 від 06.10.2020., яким митну вартість товару визначено за резервним (6) методом на рівні від 65,30 до 71,30 Євро/шт. в залежності від ваги, (або 1,04 Євро / кг. нетто).

Відповідно до вказаного рішення про коригування митної вартості товарів, обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено: митним органом встановлено, що рівень митної вартості товару є більшим (митна декларація від 21.08.2020 № UA100490/2020/ 836104, від 21.08.2020 № 100490/2020/836099; від 21.08.2020 № UA209170/2020/56486).

Не погоджуючись з рішенням митного органу, позивач 06.10.2020 подав до митниці нову МД № UA100060/2020/337676 за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Позивач вважає протиправними рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA100060/2020/000066/2 від 06.10.2020 та картку відмови у прийнятті митної декларації, що і зумовило його звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Під час митного контролю товарів за митною декларацією програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовано митні формальності щодо здійснення перевірки правильності визначення митної вартості товарів за кодами « 105-2» та « 106-2».

Крім того, було сформовано форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.

Також, під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення регулюються Митним кодексом України (надалі по тексту також - МК України).

Згідно зі статтею 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до частин першої, другої статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації

Так, у статті 53 МК України, визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення.

При цьому, до таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прямо передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У пунктах 3.16, 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI, визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Частиною 1 статті 54 МК України, регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої, частинами п`ятою-шостою статті 54 МК України, митні органи під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Слід наголосити, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої, десятої статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

З наведеного слідує, що єдиною підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору (за першим методом).

Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості товару, суд звертає увагу, що позивачем при проходженні процедури митних формальностей було надано контролюючому органу всі необхідні документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Водночас, підстави для відмови в розмитненні імпортованого товару, вказані у спірному рішенні митного органу, на переконання суду, є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Щодо доводів відповідача про не підтвердження позивачем витрат на транспортування, то слід зазначати, що згідно частини десятої статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідач наголошує, що надана декларантом довідка від 30.09.2020 № Б/Н, на підтвердження вартості транспортування не може бути врахована, оскільки відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування, декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, до який надана довідка не належить.

Водночас, суд вважає, що позивачем надано документи, які підтверджують витрати на транспортування, а саме: довідка про транспортні витрати від 30.09.2020, що містить дані про вартість перевезення з пункту відправлення до кордону, та містить номер автотранспортного засобу, яким було здійснено перевезення, номер автотранспортної накладної, інвойс, договір замовлення про надання послуг з перевезення вантажу у міжнародному сполучення, та інші документи. Тобто, вся інформація, що зазначена у довідці про транспорті витрати, узгоджується між собою та містить посилання на всі необхідні первинні документи по вантажу.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: договір на перевезення, рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Згідно вимог розділу III Правил, затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, до документів, що місять відомості про вартість перевезення можуть належати зазначені в наказі документи.

Таким чином, у наказі наведені приклади документів, які можуть надаватися для підтвердження вартості перевезення, проте цей перелік не є вичерпним адже не містить виключних застережень.

До того ж, відповідачем не було взято до уваги, що Правила, затверджені наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, регулюють порядок заповнення декларації митної вартості, проте декларація митної вартості не подавалася, відповідно до ст. 52 МК України.

Інших витрат пов`язаних з транспортуванням, навантаженням, обробкою позивач не поніс, про що було повідомлено відповідачу під час митного оформлення листом-поясненням від 06.10.2020.

Тож, наведені відповідачем у цій частині підстави для сумніву не підтверджуються.

У рішенні про корегування митної вартості також було зазначено, що відповідно до п. 3.1 зовнішньоекономічного договору від 11.05.2014 № GMBH-0102, оплата здійснюється протягом 30 днів з дати отримання товару покупцем, якщо інше не зазначено в інвойсі. Покупець має право провести передоплату за товар, проте у інвойсі від 29.09.2020 № RE20-23954 не зазначені строки оплати та чи має бути передоплата за товар взагалі.

Суд враховує, що порядок оплати за поставлений товар, визначений відповідно до п. 3.1 зовнішньоекономічного договору від 11.05.2014 № GMBH-0102 і передбачає, що оплата проводиться в термін 30 днів з дати отримання товару, шляхом відтермінування платежу, якщо інше не передбачено в інвойс. Покупець має право провести передплату за товар. Відповідно до інвойсу № RE20-23954 від 29.09.2020, інший порядок оплати не передбачений. Договором від 11.05.2014 № GMBH-0102 передбачена можливість здійснення переплати, проте це не є обов`язком покупця, на що, цілком правильно звернув увагу сам позивач.

Таким чином, строки оплати чітко визначені лише зовнішньоекономічним договором від 11.05.2014 № GMBH-0102.

Відповідно до статті 53 МК України, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, повинні надаватися у випадку, якщо товар оплачено.

Платіжне доручення свідчить про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчить про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто, прямого зв`язку між відомостями із платіжного доручення та митною вартістю товару немає. Це означає, що платіжне доручення не є тим достовірним доказом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Інших зауважень до документів декларанта щодо товару, оскаржуване рішення не містить.

Тож, суд, ураховуючи наведене, вважає, що позивачем при митному оформленні товару, було надані всі необхідні та достатні документи, що підтверджують числові значення та які не мають у собі розбіжностей, а вказані у оскаржуваному рішенні обставини, не підтвердились під час розгляду даного спору.

Між тим, при вирішенні спору по суті, суд не враховує посилання митного органу на наявність у митного органу інформації про імпортування подібних (аналогічних) товарів за вищою митною вартістю, оскільки при здійсненні коригування митної вартості в рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом.

Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів, відповідач повинен був навести конкретну інформацію та критерії, за якими він порівнював відповідних товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо). У спірних рішеннях про коригування митної вартості такі дані відсутні.

До того ж, позивач наголошує на тому, що в рішенні про коригування митної вартості зазначає, що у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод, однак, це твердження відповідача про відсутність інформації про операції з ідентичними товарами, не відповідає дійсності, оскільки: 10.07.2020, Київською митницею Держмитслужби було здійснене митне оформлення товару (МД № UA100380/2020/711353): шини пневматичні гумові, що вже використовувались, для вантажних автомобілів постачальник: «Dicabo GMBH», (Німеччина) митна вартість визначена на рівні від 28,47 до 30,04 Євро /шт. залежності від ваги (розміру) шини (або 0,76 Євро / кг. нетто); 10.07.2020, Київською митницею Держмитслужби було здійснене митне оформлення товару (МД № UA100380/2020/711407): шини пневматичні гумові, що вже використовувались, для вантажних автомобілів постачальник: «Dicabo GMBH», (Німеччина) митна вартість визначена на рівні від 23,06 до 62,92 Євро /шт. залежності від ваги (розміру) шини (або 0,76 Євро І кг. нетто.). Тобто, було здійснене оформлення ідентичного товару який був поставлений на митну територію України тим самим постачальником, для того самого покупця (ФОП ОСОБА_1 ) на тих самих умовах комерційних умовах, за тим самим контрактом, проте ця інформація не була взята відповідачем до уваги. Суд констатує, що на спростування цих доводів позивача, відповідач жодним чином не навів причин неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст. 57 МК України.

До того ж, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару, та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Крім того, суд вважає за доцільне наголосити, що відомості, які містяться в аналітичних базах митного органу, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором в контексті вчинення відповідних дій. Також, наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Разом з тим, на переконання суду, документами, наданими позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не було проведено повного та всебічного дослідження поданих декларантом документів, та, натомість, здійснено коригування заявленої ним митної вартості товарів з формальних підстав, що не відповідають сутності та змісту спірних правовідносин.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 73 КАС України, встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями частини 1 статті 77 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов до висновку про невідповідність оскаржуваних рішень критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України.

Проте, у частині позовних вимог про визнання протиправними дій Київської митниці Держмитслужби щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ФОП ОСОБА_1 , за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, на переконання суду, слід відмовити, адже відповідач, здійснюючи перевірку заявленої декларантом митної вартості, діяв відповідно до положень МК України, які дають йому на це право, однак, судом визнаються протиправними та скасовуються саме наслідок таких дій, що виразилось у прийнятті рішень, які вже не можуть визнаватись законними, тобто, захист прав позивача охоплюється саме визнанням протиправними та скасуванням картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів.

Тож, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню на його користь з відповідача, пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про корегування митної вартості № UА100060/2020/000066/2 від 06.10.2020 та картку відмови у прийнятті митної декларації , митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2020/00941.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359, бульвар Вацлава Гавела, 8-а).

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда