Рішення № 99221727, 27.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2021 року м. Київ № 758/8615/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Подільського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якому просив суд:

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , взявши до розрахунку довідку про нарахування заробітної платні у період з 03.08.1984 по 06.10.1991 в шахтоуправлінні «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля» та наданих первинних документів які її підтверджують;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати призначення пенсії, а саме, з 03.07.2017.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 08.07.2019 позов передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідно до ч. 1 ст. 29 КАС України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2019 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні). Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надати суду належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно не було враховано довідку про нарахування заробітної платні у період з 03.08.1984 по 06.10.1991 в шахтоуправлінні «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля» з підстав видачі її органом, що знаходиться на тимчасово окупованій території, оскільки така відмова суперечить Констутуції України, порушує його право на соціальний захист, та не може бути підставою для зменшення пенсійного забезпечення позивача.

22.10.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказав на те, що обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати на певному підприємстві, є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, водночас, надана позивачем довідка, не може бути врахована, оскільки дане підприємство знаходиться на тимчасово окупованій території України, з огляду на що, неможливо провести перевірку відповідності змісту наданої довідки про заробітну плату з первинними документами.

Разом з відзивом на позовну заяву, відповідачем надано суду належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається із матеріалів даної справи, 03.07.2017 позивач звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (наявність підземного стажу у період з 03.08.194 по 06.10.1991 на ВП «Шахта «Холодна Балка».

На вказану заяву позивач отримав відмову Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в призначенні пенсії через знаходження підприємства ВП «Шахта «Холодна Балка» на території, яка не контролюється українською владою, з огляду на що, довідка про підтвердження наявного підземного трудового стажу, яка видана цим підприємством не може бути врахована для призначення пенсії.

Не погоджуючись з позицією Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 02.02.2018 у справі № 758/12627/17 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано Центральне об`єднане управління ПФУ в м. Києві (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві) призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт професій, посад і показників на підземних умовах роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, на підставі ст. 14 ч. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - з 03 липня 201 7 року.

Надалі, позивач звернувся до відповідача із вимогою про призначення пенсії, яка, згодом, була призначена, проте без врахування можливостей обрання бажаного періоду для розрахунку.

11.02.2019 позивач звернувся до відповідача із проханням взяти до розрахунку пенсії надану довідку про нарахування заробітної платні у період з 03.08.1984 по 06.10.1991 в шахтоуправлінні «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля» та наданих первинних документів, які її підтверджують та зробити перерахунок пенсії з моменту подання усього пакету документів від 03.07.2017.

13.03.2019 відповідач, листом № 51609/02 відмовив позивачу у перерахунку його пенсії, оскільки довідка про заробітну плату у період з 03.08.1984 по 06.10.1991, яка видана ВП «Шахта «Холодна Балка» в зазначений термін не перемістилась на територію яких органи державної влади здійснюють свої повноваження та є недійсною.

З рішенням відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до довідки про нарахування заробітної платні в шахтоуправлінні «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля» позивач не погоджується, що і зумовило його звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Слід зазначити, що, наразі, позивачу за рішення суду призначена пенсії на пільгових умовах з 03.07.2017, однак, відповідачем при обчисленні її розміру не було враховано одну довідку, що видана підприємством, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України. Тож, у межах розгляду даного спору, слід дослідити, чи діяв правомірно пенсійний орган, не приймаючи до уваги зазначеної довідки та відмовляючи позивачу у перерахунку його пенсії з урахуванням складових, зазначених у такій довідці.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом

До стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв (ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

За змістом ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок № 637).

Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п. 3 Порядку № 637).

З матеріалів справи слідує, що відповідач, при розгляді заяви позивача про перерахунок пенсії, не прийняв та не врахував довідку про заробітну плату для обчислення пенсії, видану ВП «Шахта «Холодна Балка» від 24.05.2016 № 628.

Тобто, підстава для відмови відповідача у перерахунку позивачу фактично ідентична тій, що виникла і при призначені пенсії, право на яку було захищено рішенням суду у справі № 758/12627/17.

Водночас, при аналізі довідки № 628 від 24.05.2016 вбачається, що вона містить зазначення суми заробітку позивача, який враховується при обчисленні пенсії з розшифруванням щомісячних сум за період з 1985 по 1991 рр., довідка містить зазначення того, що на всі виплати нараховані внески (страхові внески), зазначення того що немає заперечень проти проведення перевірки первинних документів.

Слід зазначити, що відомості зазначені у довідці, відповідають встановленій формі на дату видачі такої довідки, а саме, додатку № 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженої постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, в редакції постанови Пенсійного фонду № 13-1 від 23.06.2017.

Неприйняття згаданої довідки, вмотивовано посиланням постанову Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, із зазначенням про неможливість врахування довідок від установ, діючих на непідконтрольній території.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

За змістом ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд ООН у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії», зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, § 45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, на думку суду, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною рішенні від 02.10.2018 у справі № 569/14531/16-а.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про те, що наявна в трудовій книжці інформація про страховий стаж позивача підтверджується довідкою про заробітну плату від 24.05.2016 № 628, яка має братися до уваги відповідачем, проте така жодним чином не легітимізує окупаційну владу, відтак, відмова у перерахунку на цій підставі, не відповідає принципам належного урядування, оскільки порушує права позивача, апелюючи до формальних підстав.

До того ж, відповідачем при розгляді заяви позивача про перерахунок пенсії, було проігноровано зміст та суть рішення Подільського районного суду міста Києві від 02.02.2018 у справі № 758/12627/17.

Позивач не має жодних інших варіантів діяти, аніж отримати таку довідку задля підтвердження наявного в нього права на пенсійне забезпечення, у тому розмірі, що він заробив впродовж свого трудового шляху.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Перший протокол), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішенням ЄСПЛ у справі «Крістіан Мюллер проти Австрії» від 16.12.1974, надано позицію щодо застосування статті 1 Першого протоколу, згідно якої, обов`язок робити внесок у систему соціального забезпечення може, за певних обставин, надати право власності на активи, які використовуються для виплати пенсій.

Таким чином, право особи на пенсію є майном у розумінні Першого протоколу, якого особа може бути позбавлена лише за обґрунтованою необхідністю в інтересах суспільства.

Необхідність позбавлення позивача права власності, у тому числі на частину пенсії, повинна бути обґрунтованою не лише наявністю суспільного інтересу, а й можливістю діяти всупереч Конституції України заради задоволення такого інтересу. За відсутності підстав для порушення права особи на мирне володіння своїм майном, суд оцінює дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, як невиправдані та протиправні в частині відмови в урахуванні довідки про заробітну плату з підстав видачі їх органом, який знаходиться на непідконтрольній території.

Розглядаючи можливість виплати ненарахованої пенсії за минулий час, суд звертає увагу на ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Крім того, суд бере до уваги те, що рішенням Подільського районного суду міста Києві від 02.02.2018 у справі № 758/12627/17 зобов`язано призначити пенсію позивачу з дати звернення, а саме, з 03.07.2016, при зверненні, позивачем надавалась вказана довідка, яка не була врахована пенсійним органом, що вказує на те, що, позивач, починаючи з дати звернення за призначенням пенсії, здійснює активні дії по її отриманню та у розмірі, на який має право, а тому, наявні підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії саме з 03.07.2017, з урахуванням вже виплачених сум.

За висновком суду, суми пенсії недоотримані позивачем з вини ГУ ПФУ в м. Києві, наслідком чого, є обов`язок останнього виплатити відповідні суми за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши наявні у справі докази, а також проаналізувавши наведені вище законодавчі норми, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправними дій по відмові в перерахунку пенсії позивачу на підставі згаданої вище довідки та зобов`язання відповідача провести такий перерахунок пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню, судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255, 263 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місії Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, виданої ВП Шахта «Холодна Балка» від 24.05.2016 № 628.

Зобов`язати Головне управління Пенсійною фонду України в місті Києві перерахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію, з урахуванням довідки про заробітну плату за період з 03.08.1984 по 06.10.1991 для обчислення пенсії, видану ВП Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля» від 24.05.2016 № 628 та провести виплату перерахованої пенсії з дати її призначення, а саме з 03.07.2017, з урахуванням вже виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368).

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда