Рішення № 99221565, 26.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2021 року м. Київ № 640/18463/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства «Регул-19»

до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки

про визнання протиправним та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством «Регул-19» (адреса: 08073, Київська область, с. Яблунівка, вул. Миру, 3, ідентифікаційний номер - 43110642) (далі - позивач або ПП «Регул-19») подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (адреса: 03038, м. Київ, проспект Науки, 57) (надалі - відповідач або Управління Укртрансбезпеки) у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 195434 від 29.04.2020, що винесена Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки;

- визнати протиправним та скасувати розрахунок № 1538 від 01.03.2020 плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 170,1 євро.

В якості підстав позову позивач зазначає, що позивачем не було допущено порушень вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки вагові параметри перевіреного транспортного засобу відповідали положенням п. 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених ПКМУ від 10.10.2001 № 1306, а перевірка транспортного засобу на предмет габаритно-вагового контролю та справлянням плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженні ПКМУ від 27.06.2007 № 879, і як наслідок, винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 195434 від 29.04.2020 є безпідставним та протиправним та таким, що суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2020 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/18463/20, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідачем у відзиві зазначено, що співробітниками Укртрансбезпеки за результатами зважування транспортного засобу марки VOLVO (номер НОМЕР_1 ) встановлено перевищення навантаження на одиночну вісь у 12,2 т при максимально допустимому показнику 11,0 т, що свідчить про порушення позивачем вимог 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001.

При цьому, відповідач наголосив на тому, що відсутність спеціальної методики для проведення зважування сипучих вантажів не є підставою, яка звільняє від відповідальності за порушення перевізником відповідних нормативів.

У зв`язку з цим, відповідач вважає, що спірна постанова була прийнята правомірно та не підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2021 закрито провадження у справі № 640/18463/20 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування розрахунку № 1538 від 01.03.2020 плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 170,1 євро.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «РЕГУЛ-19» зареєстроване як юридична особа 12.07.2017 та здійснює діяльність за основним видом - 49.41 «вантажний автомобільний транспорт» (основний).

01.03.2020 посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області був складений акт перевірки транспортного засобу марки VOLVO моделі FH440. (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричепом марки BODEX моделі KІS 3WA (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), що належать ПП «Регул-19», яким здійснювалось перевезення вантажу - пшениця 2 класу 39540т (брутто) за маршрутом від ТОВ «АФ «Відродження» (с. Червоний Яр. Кіровоградський район. Кіровоградської області) до ТОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» (м. Миколаїв, вул.. Айвазовського, 23) на підставі ТТН № 300812 від 01.03.2020.

У ході перевірки здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, за результатами якого встановлено порушення фактичної маси осьового навантаження на вісь 6,7т/12,22т/20,92 т, у той час як нормативно допустимий показник навантаження на вісь 11,0/11,0/22,0 т, про що складено акт № 034217 від 01.03.2020, розрахунок № 1538 від 01.03.2020.

Відповідно до акту № 034217 від 01.03.2020 встановлено перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, складено розрахунок № 1538 плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 170,1 євро.

Постановою заступника начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 195434 від 29.04.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу позивача притягнуто до відповідальності за порушення абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме ПП «Регул-19» 01.03.2020 за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10 % до 20 %.

Позивач вважаючи вищезазначену постанову протиправною звернувся до суду для захисту своїх прав, свобод та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаються Законом України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Водночас, процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п. 2, 3 Порядку № 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Згідно з п. 20, 21 Порядку № 1567, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Відповідно до абз. 1 п. 25 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно з п. 26-29 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований суб`єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб`єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

У разі оскарження постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Приписами п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою КМУ за №103 від 11.02.2015 (надалі - Положення №103) визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Положеннями пп.1 п.4 Положення №103 встановлено, що основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

У відповідності до пп.15,27 п.5 Положення №103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Таким чином, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

За правилами ч.2 ст.29 ЗУ «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється КМУ.

Згідно зі ст.33 ЗУ «Про автомобільні дороги», рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному КМУ.

Положеннями п.2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою КМУ за № 30 від 18.01.2001 (надалі - Правила №30), передбачено, що транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п.22.5 Правил дорожнього руху.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п.22.5 Правил дорожнього руху (п.3 Правил №30).

В свою чергу, приписами п.22.5 ПДР України, затверджених постановою КМУ за №1306 від 10.10.2001 визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6м, за висотою від поверхні дороги 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах 4,35м), за довжиною 22м (для маршрутних транспортних засобів 25м), фактичну масу понад 40т (для контейнеровозів понад 44т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах до 46т), навантаження на одиночну вісь 11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5т), здвоєні осі 16т, строєні 22т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11т, здвоєні осі 18т, строєні 24т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2м.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із акту від 01.03.2020 № 034217 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, що у транспортному засобі марки VOLVO моделі FH 440 державний номер НОМЕР_1 та з напівпричепом BODEX моделі KIS 3WA, який належить ПП «Регул-19», допущено перевищення вагових параметрів, а саме осьових навантажень (при нормативно допустимій: 11,0/11,0/22,0 фактичне: 6,7/12,22/20,92).

Вищевикладене також підтверджується чеком від 01.03.2020 5:31.

Положеннями п. 4 Правил № 30 встановлено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній дозвіл чи документ, який би дозволяв рух автомобільними дорогами - транспортного засобу марки VOLVO моделі FH 440 державний номер НОМЕР_1 та з напівпричепом BODEX моделі KIS 3WA.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у п.22.5 ПДР на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою КМУ за №879 від 27.06.2007р. (надалі - Порядок №879).

Положеннями пп.4 п.2 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

У відповідності до п.3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Пунктом 15 вказаного Порядку передбачено, що контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, підприємства Укравтодору, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Згідно з п. 16 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що посадові особи Укртрансбезпеки приймаючи оскаржувану постанову, діяли правомірно та на підставі діючих норм законодавства України, оскільки вага транспортного засобу позивача дійсно перевищувала нормативно допустимі вагові обмеження, та у нього відсутній відповідний Дозвіл на перевезення вантажу.

Посилання позивача на те, що ним здійснювалось перевезення сипучого вантажу, а саме: пшениці, відтак під час руху по дорозі можливе переміщення вантажу по всім осям транспортного засобу, а також те, що нормативно-допустиму масу автомобіля перевищено не було, суд оцінює критично, оскільки перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження на вісі транспортного засобу, в даному випадку, на одиночну вісь більше 11 т.

Крім того, вищевказаними правовими нормами не передбачено можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля.

Слід зауважити, що пшениця є подільним вантажем, який у даному випадку перевозився насипом, без тари та не в контейнері.

У той же час, при виконанні перевезень в контейнерах унеможливлюється нерівномірність розподілу завантаження вантажу по транспортному обладнанню.

Вказане узгоджується з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16.

Також, переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси до 40 т, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Доводи позивача щодо відсутності затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, суд відхиляє, так як за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач.

При цьому, суд зазначає, що з 08.09.2017 пункт 19 Порядку № 879, який передбачав, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку, було виключено згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» від 30 серпня 2017 року № 671.

Стосовно зазначення позивачем недоліків при складенні акту перевірки суд звертає увагу на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22.06.2020 у справі № 825/2328/16, відповідно до якого:

«Порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справа №813/1790/18».

Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено таких порушень процедури прийняття оскаржуваної постанови, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

Позивач також звертає увагу на те, що відповідач не вказав коду ЄДРПОУ в акті 01.03.2020, не вказано номер ТТН, не вказано відстань між осями, не вказано осьові навантаження а тому, на його думку, довідка та акт не можуть вважатися допустимим доказом реальної ваги транспортного засобу, оскільки вони є похідними від результатів зважування. Крім того, позивач зазначив, що зі змісту оскаржуваних документів неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання.

З цього приводу суд зауважує, що пункти 12, 13 Порядку №879 не встановлюють обов`язку для посадових осіб Укртрансбезпеки надавати водієві протокол, свідоцтво про метрологічну атестацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг вимогам технічної документації виробника, повідомляти назву вагового комплексу, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль. Також законодавчо не встановлено вимоги щодо зазначення в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунку плати за проїзд характеристик вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю. Тобто ненадання посадовими особами Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації не свідчить про протиправність їхніх дій та відсутність права використовувати відповідне зважувальне обладнання.

Окрім того, з матеріалів справи не вбачається, що водій ОСОБА_1 під час здійснення зважування транспортного засобу просив посадових осіб управління Укртрансбезпеки надати для ознайомлення документи, що підтверджуються сертифікацію вимірювального засобу (ваг).

Щодо посилань позивача на те, що після проведеного габаритно-вагового контролю транспортний засіб не затримували, плата за проїзд не сплачувалась, транспортний засіб продовжив свій рух, слід зазначити, що така бездіяльність відповідача не оскаржується позивачем та не впливає на правомірність винесеної постанови.

Відповідно до Порядку № 879, права вжиття заходів із затримання транспортного засобу покладене на відповідні підрозділи МВС, які також присутні при габаритно-ваговому контролі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі № 817/1051/16.

Враховуючи підтвердження факту перевищення допустимої ваги вантажного автомобіля за відсутності дозволу на перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень, суд приходить до висновку, про те, що відповідачем правомірно винесено оскаржувану постанову, за порушення законодавства, відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частини першої статті 60 Закону №2344-III, а відтак підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На думку суду, відповідачем доведено правомірність дій та прийнятих ним рішень.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ПП «Регул-19» задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача судового збору у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства «Регул-19» відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко