Ухвала суду № 99221466, 26.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

26 серпня 2021 року м. Київ № 640/691/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи клопотання позивача про поновлення строків в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (ГУ, ГУ Держгеокадастру, відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо належного та вчасного розгляду клопотання від 13.06.2020 щодо прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки та надання її у власність для особистого селянського господарства площею 1,6155 га, яка розташована на території Київської області Києво-Святошинського району, в адміністративних межа Софіївсько-Борщагівської сільської ради;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути, погодити та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 1,6155 гектари, з присвоєнням кадастрового номера, на території села Софіївська-Борщагівка, Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та прийняти відповідне рішення щодо затвердження вище згаданого проекту землеустрою, передати земельну ділянку у власність, з присвоєнням кадастрового номеру.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що нею подано клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, разом з визначеними законом документами. Відповідач вказане звернення проігнорував, внаслідок чого ОСОБА_1 після збігу місячного строку з дня реєстрації клопотання замовила розроблення відповідного проекту без надання такого дозволу, про що повідомила ГУ та додала до письмового повідомлення договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та 13.06.2020, після закінчення розробки проекту землеустрою, поштою на адресу відповідача, рекомендованим листом направила клопотання з проханням про затвердження проекту землеустрою, а також сам проект з компакт диском, та копію оголошення з газети «Голос України», на яке відповідач не надав жодної відповіді.

Вважаючи, що бездіяльність відповідача порушує її право на землю, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Провадження у справі відкрито ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2021.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 13.06.2020 позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням, в якому відповідно до статей 116, 118 та 121 Земельного кодексу України просить розглянути, погодити та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства і присвоїти кадастровий номер (цільове призначення земельної ділянки відповідно до КВ ЦПЗ) площею 1,6155 га, що розташована у Київський області, Києво-Святошинському районі у селі Софіївська Борщагівка, в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області.

У даному клопотанні також зазначено про те, що позивач засвідчує, що не використала раніше своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вищевказаним цільовим призначенням і ознайомлена з нормами Закону України «Про захист персональних даних» та добровільно надає дозвіл на обробку та використання своїх персональних даних.

У додатках до клопотання зазначено про долучення до нього проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на 64 аркушах (оригінал) та електронну форму на компакт диску; клопотання інституту незалежної експертної оцінки про погодження проекту землеустрою (оригінал) та фотокопію оголошення з газети ( Голос України» №80 (7337) від 14.05.2020 про винос меж в натурі (на місцевості) та погодження меж.

До матеріалів справи долучено також інформацію про поштове відправлення №0813500710641, яким, з описом вкладення, що підтверджує направлення вищевказаного клопотання про розгляд, погодження та затвердження проекту землеустрою із додатками (а.с. 20), а також інформація з мережі Інтернет щодо поштового відправлення №0813500710641, а саме про вручення його 16.06.2020 (а.с. 21).

Реагування Головного управління Держгеокадастру у Київській області на наведене клопотання також відсутнє.

Разом з тим, відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Враховуючи строки розгляду клопотання про затвердження проекту землеустрою (14 днів), а також дату отримання відповідачем відповідного клопотання (16.06.2020), шестимісячний строк звернення до суду слід обраховувати з 01.07.2020. Відповідно останнім днем звернення до суду є 01.01.2021, що припадає на вихідний день, а відтак останнім днем звернення до суду є наступний робочий день, а саме 04.01.2021.

В цей же час, позов до суду подано лише 12.01.2021.

Таким чином, на підставі статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - залишено без руху.

Встановлено позивачу десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення вказаних у ній недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення та доказів поважності причин пропуску такого строку.

На виконання вимог ухвали суду, позивачем надіслано до суду клопотання у якому висловлено прохання пропущений строк поновити у зв`язку із поважними причинами.

Так, зазначено, що нею відповідачу 16.06.2020 подано клопотання про затвердження проекту землеустрою. Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення громадян розглядається не більше одного місяця, тобто до 16.07.2020, що обґрунтовано давало їй підстави обраховувати строк звернення до суду саме з цієї дати.

Окрім того, у розглядуваний період діяли карантинні обмеження у зв`язку з епідемією СОVID-19, що передбачало обмеження контактів, пересування і знаходження на самоізоляції.

Суд, визначаючись щодо цього клопотання, виходить з того, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.

Згідно з частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Таким чином, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Тобто, пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для прямого застосування наслідків такого пропуску (залишення без розгляду, повернення), оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причин пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку, оцінивши його доводи та врахувавши власне пропуск ОСОБА_1 строку на кілька днів, суд дійшов висновку про можливість поновлення позивачу строку звернення до суду з цим позовом з метою забезпечення ОСОБА_1 доступу до правосуддя.

На підставі викладеного, керуючись статтями 121, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Клопотання позивача про поновлення строків, - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом.

Продовжити розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Чудак