Рішення № 99220328, 27.08.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2021 року Чернігів Справа № 620/6884/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бахмацької міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Бахмацької міської ради (далі- відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 (далі також - третя особа), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення дванадцятої сесії восьмого скликання Бахмацької міської ради від 28.05.2021 в частині ненадання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства 0,2500 га за адресою АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення дванадцятої сесії восьмого скликання Бахмацької міської ради від 08.06.2021 про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства 0,2500га за адресою АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Бахмацьку міську раду повторно розглянути заяву позивача від 13.04.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,60 га за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що спірна площа земельної ділянки входила до складу земельної ділянки, яка перебувала в користуванні покійної бабусі та матері позивача. За таких обставин, 13.04.2021 звернувся до відповідача із заявою про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 ), проте йому надано дозвіл лише на 0,2500 га без обґрунтування підстав відмови на іншу частину земельної ділянки.

24.06.2021 ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 29.06.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вказану ухвалу суду відповідачу направлено електронною поштою 01.07.2021, що підтверджується звітом про направлення електронної пошти, однак правом для подання відзиву у встановлений судом строк не скористався (а.с.85).

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивачу належить на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, виданого нотаріусом Бахмацької державної нотаріальної контори за р. № 2-1775 ( а.с. 36).

13.04.2021 позивач звернувся до Бахмацької міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташовану за адресою АДРЕСА_1 ). До заяви додав копії документів: паспорту, ІПН, графічний матеріал (а.с.39).

Рішенням дванадцятої сесії восьмого скликання Бахмацької міської ради від 28.05.2021 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель комунальної власності для ведення селянського господарства (КВЦПЗ-01.03) орієнтовною площею 0,2500га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 ) (а.с.40). Щодо іншої площі земельної ділянки питання відповідачем не вирішено.

Рішенням дванадцятої сесії восьмого скликання Бахмацької міської ради від 08.06.2021 надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель комунальної власності для ведення селянського господарства (КВЦПЗ-01.03) орієнтовною площею 0,2500га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 відповідно до його заяви від 12.04.2021 (а.с.50).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась за захистом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на наступне.

В силу прямої дії статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їхніх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 81 Земельного кодексу України № 2768-ІІІ громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За правилами пункту "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частин першої та другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із частинами третьої-четвертої статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Таким чином, чинним законодавством гарантовано громадянам право безоплатної передачі земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації, порядок проведення якої регламентовано положеннями статті 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Отже, статтею 118 Земельного кодексу України визначено порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам, який передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, передусім, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Аналіз наведеної норми права, якою врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

За такого правового регулювання суд вважає, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою фактично створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, а тому може бути предметом судового оскарження.

Відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави відмови.

Оцінюючи рішення дванадцятої сесії восьмого скликання Бахмацької міської ради від 28.05.2021, яким позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель комунальної власності для ведення селянського господарства (КВЦПЗ-01.03) на площу 0,2500га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 ), суд зазначає, що відповідач не навів жодних підстав відмови у наданні позивачу вказаного дозволу на площу земельної ділянки, яку просив надати позивач у заяві від 13.04.2021, а саме 0,60 га.

Суд може за наявності достатніх правових підстав визнати рішення протиправним та скасувати його, а також зобов`язати відповідача з урахуванням висновків суду повторно розглянути відповідне питання та прийняти за наслідками його розгляду вмотивоване та обґрунтоване нормами законодавства рішення, при цьому суд не може перебирати на себе функцію дозвільного органу, яка не покладена на суд законом.

Правові висновки аналогічного змісту були наведені у постановах Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №1340/5638/18 та від 08.07.2021 у справі №464/470/17.

Отже суд вважає, що рішення дванадцятої сесії восьмого скликання Бахмацької міської ради від 28.05.2021 в частині, що стосується позивача, прийняте з порушенням норм Земельного кодексу України, та не може уважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки жодних підстав відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на іншу площу земельної ділянки, яку просив надати позивач у заяві від 13.04.2021, у вказаному рішенні органу місцевого самоврядування не наведено.

Відповідач не має своєї позиції відносно заявленого спору. Враховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд, відповідно до положень частини четвертої статті 159 КАС України кваліфікує таку бездіяльність як визнання позову.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення дванадцятої сесії восьмого скликання Бахмацької міської ради від 28.05.2021 в частині ненадання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 ) на іншу площу земельної ділянки, яку просив надати позивачу у заяві від 13.04.2021, та зобов`язати відповідача повторно розглянути питання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 ) згідно заяви від 13.04.2021, з урахуванням висновків суду, наведених у рішенні.

Щодо позовних вимог про визнання противним та скасування рішення дванадцятої сесії восьмого скликання Бахмацької міської ради від 08.06.2021 про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства 0,2500га за адресою АДРЕСА_1 ), суд зазначає наступне.

Надання будь-яким особам дозволів на розроблення відповідних проектів землеустрою є лише первісним етапом процедури відведення земельних ділянок і автоматично не означає в подальшому позитивного рішення органу місцевого самоврядування про затвердження розробленого проекту землеустрою та надання цієї земельної ділянки у власність цій особі.

Крім того, відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як видно з матеріалів справи, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення органу місцевого самоврядування про надання третій особі - ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, щодо якої він також звертався до цього суб`єкта владних повноважень із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, вважаючи, що саме він має право отримати у власність земельну ділянку, якою користується.

При цьому позивач зазначає, що спірна земельна ділянка входила до складу земельної ділянки, яка перебувала в користуванні покійної бабусі та матері позивача. На підтвердження даного факту надав суду технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна та свідоцтво про право на спадщину за законом.

Частиною першою статті 19 ЦПК передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не можна вважати публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, хоч у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 826/240/16.

Крім того, скасування рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами щодо права на земельну ділянку, а тому не виконується основне завдання судочинства.

Подібну правову позицію було викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 305/216/18.

Таким чином, спір хоч і пов`язаний з оцінкою повноважень суб`єкта владних повноважень, проте визначальним є існування не реалізованого належним чином речового права у позивача на цю земельну ділянку, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню частково.

Щодо клопотання позивача про стягнення судового збору та судових витрат на правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн, суд зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи, за подання позову сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією від № 45662 від 17.06.2021.

На підтвердження понесених витрат надано копію договору про надання правової допомоги № 05-03/21 від 05.03.2021, де у п.4.1 розділу 4 передбачено, що розрахунки за виконану роботу та надані послуги здійснюються Замовником відповідно до додаткової угоди. У додатковій угоді № 1 від 17.0.2021 до договору у п.2 зазначено, що на виконання п.4.1. Договору сторони дійшли згоди про встановлення порядку оплати послуг адвоката у готівковій формі в день підписання даної Додаткової угоди.

Суд зауважує, що як слідує з положень статей 134, 139 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, а розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналогічну позицію висловлено у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19 у якій, зокрема, зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В силу частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Проте позивачем не надано докази про здійснення оплати за надання правової допомоги в сумі 50000,00 грн, тому такі витрати розподілу та присудженню не підлягають.

У відповідності до вимог частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 908,00 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі 454,00 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення дванадцятої сесії восьмого скликання Бахмацької міської ради від 28.05.2021 в частині ненадання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 ) на площу земельної ділянки, яку просив надати ОСОБА_1 у заяві від 13.04.2021.

Зобов`язати Бахмацьку міську раду повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 ) згідно заяви від 13.04.2021, з урахуванням висновків суду, наведених у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмацької міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні), сплачений відповідно до квитанції № 45662 від 17.06.2021.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Бахмацька міська рада вул.Соборності, 42,м.Бахмач,Чернігівська область,16501 код ЄДРПОУ 04061702.

Третя особа: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 27 серпня 2021 року.

Суддя І.І. Соломко