Рішення № 99220078, 28.08.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/2784/21

№ 2-а/183/73/21

28 серпня 2021 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Оладенко О.С., розглянувши у письмовому, спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції №2 Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції Білана Максима Владиславовича, третя особа: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним адміністративним позовом в якому просив скасувати постанову серії БАБ № 218708 від 21 січня 2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП та провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрити; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що 21 січня 2021р. о 23 год. 04 хв. відповідачем відносно позивача винесена постанова серії БАБ № 218708 про накладення адміністративного стягнення за ч.5 ст. 121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Позивач вважає, що оскаржувана постанова є протиправною і такою, що порушує його конституційні права та охоронювані законом інтереси. 21 січня 2021 року близько 23 год. 04 хв. він керував автомобілем ВАЗ-21150-120-20, реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався по вул. Новоселівській, в районі будинку № 25 у с. Голубівка, Новомосковського району, Дніпропетровської області. В цей час його зупинив відповідач. Позивач наголошує, що був пристебнутий ременем безпеки, увімкнув аварійну світлову сигналізацію, мав при собі посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційні документи на транспортний засіб. На вимогу позивача повідомити про причину зупинки, працівник поліції не повідомив які Правила дорожнього руху України порушено водієм. Позивач повідомив відповідачу, що ніяких порушень вимог ПДР України не допускав і зажадав надання йому будь-яких доказів на підтвердження винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, фото та відео фіксації, пояснення свідків, тощо. Однак, не дивлячись на заперечення щодо винуватості, відсутності належних та допустимих доказів, працівник поліції виніс незаконну та необґрунтовану постанову про адміністративне правопорушення та наклав на нього адміністративне стягнення. Відповідач незаконно зупинив позивача, не ознайомив його із доказами, які б підтверджували факт скоєння ним будь-яких порушень ПДР України. Такі дії відповідача та винесена щодо позивача постанова є протиправними та незаконними, а тому постанова підлягає безумовному скасуванню. Копію оскаржуваної постанови позивач отримав 23 квітня 2021 року, тому просить поновити строк звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 17 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та відкрито провадження у адміністративній справі.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Представником третьої особи 24 червня 2021 року подано письмові пояснення у яких зазначено що третя особа вважає позовні вимоги необґрунтованими. В діях позивача вбачається склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП, оскільки він не користувався ременями безпеки, після зупинки поліцейським не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію та не пред`явив у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вивчивши письмові пояснення третьої особи, встановив наступне.

21 січня 2021 року відповідачем винесено постанову серії БАБ № 218708 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.. Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 21 січня 2021 року о 22 год. 45 хв. по вул.Новоселівська, 25 у с.Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області, керував транспортним засобом, не користуючись ременем безпеки; під час зупинки на вимогу поліцейського не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, а також не пред`явив посвідчення водія та реєстраційні документи..

Розглядаючи вимоги позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Відповідно до ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як встановлено ч.1,2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно із ч. 5 ст. 121 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

У відповідності до п.2.3. «в» ПДР України, водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Пунктом 9.9 «б» ПДР України встановлено, що аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнута у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.

Відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП настає, зокрема, у разі керування транспортним засобом особою, яка не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем будь-яких допустимих доказів щодо правомірності винесеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності суду не надано, будь-які докази, що підтверджують його винність у вчиненні вказаних у постанові правопорушень, в матеріалах справи відсутні.

Оскільки жодним доказом не підтверджено, що водій ОСОБА_1 на місці зупинки не був пристебнутий ременем безпеки, що не увімкнув аварійну світлову сигналізацію чи не пред`явив посвідчення водія і реєстраційних документів на транспортний засіб, позовні вимоги про скасування постанови є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не а автоматичному режимі від 21 січня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Стосовно строків звернення з даним позовом суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Так, відповідно до частини другої вказаної статті позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів із дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

У постанові відсутній підпис позивача про її отримання, зазначено про відмову від отримання постанови, проте така відмова не посвідчена підписами свідків. Графа постанови «Копію постанови надіслано рекомендованим листом» - порожня.

Натомість представником позивача додано докази - адвокатський запит, відповідь на нього, роздруківка електронної пошти, з яких вбачається, що датою отримання постанови є 23 квітня 2021 року.

В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження постанови.

Відповідно до ст.122 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оскільки у суду відсутні підстави вважати, що копію оскаржуваної постанови позивач отримав раніше 23 квітня 2021 року, суд вважає можливим поновити позивачу строк на звернення із даним позовом до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідачем у справі виступала посадова особа Відділення поліції №2 Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, а тому судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, який є юридичною особою.

Позивачем при зверненні до суду понесено витрати по сплаті судового збору у сумі 454 грн., які слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань зазначеного відділу поліції.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про компенсацію витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн., на підтвердження яких надано договір про надання правової допомоги від 10 березня 2021 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 34 від 10 березня 2021 року, погодинний розрахунок вартості правової допомоги від 23 квітня 2021 року.

Згідно частини дев`ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.

Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 21.01.2021 у справі №280/2635/20 акцентовано увагу на принципі співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу, який повинен застосовуватися відповідно до вимог ч.6 ст.134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (надання консультації, підготовки позовної заяви, запитів), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі, співмірною вартістю послуг 1000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 120, 122, 132, 134, 139, 229, 241-246, 250, 268-271, 286 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення із даним позовом до суду.

Позов ОСОБА_1 до начальника сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції №2 Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції Білана Максима Владиславовича, третя особа: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.

Постанову начальника сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції №2 Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції Білана Максима Владиславовича серії БАБ № 218708 від 21 січня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новомосковського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 454 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 грн., а всього судові витрати у розмірі 1454 (одна тисяча чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено і підписано 28 серпня 2021 року .

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач - начальник сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції №2 Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції Білан Максим Владиславович, адреса: Дніпропетровська область, Новомосковський район, м.Перещепине, мікрорайон Кільченський, буд.7;

третя особа - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 40108866, адреса: м.Дніпро, вул.Троїцька, буд.20а.

Суддя Оладенко О.С.