Рішення № 99219583, 25.08.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року справа № 580/1068/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Черкаській області про скасування наказу та поновлення на посаді, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції України в Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 08.02.2021 № 343 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 08.02.2021р. № 61 о/с про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 з посади старшого офіцера поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області;

- поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків(ідентифікаційний код): НОМЕР_1 , паспорт громадянина України: серія НОМЕР_2 , виданий Городищенським РВ УМВС України в Черкаській області від 08.01.2008 року на посаді старшого офіцера поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції України в Черкаській області, місцезнаходження юридичної особи: 18000, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Смілянська, 57, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40108667 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків(ідентифікаційний код): НОМЕР_1 , паспорт громадянина України: серія НОМЕР_3 , виданий Городищенським РВ УМВС України в Черкаській області від 08.01.2008 року середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі передбаченому чинним законодавством України з наступного дня, після дня звільнення, тобто з 09.02.2021 року.

Ухвалою суду від 05.04.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в судове засідання.

Протокольною ухвалою від 27.04.2021 з врахуванням ч. 5 ст. 262 КАС України суд продовжив розгляд справи без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачем зазначено, що висновок службового розслідування і наказ від 08.02.2021 №343 містять лише опис вчинених ним діянь, що мають ознаки кримінального правопорушення, а не дисциплінарного. При цьому, притягнення особи до кримінальної відповідальності згідно з обвинувальним вироком суду є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції, тому оскаржувані рішення відповідач прийняв без доведення вини позивача у вчиненні дисциплінарного проступку.

З урахуванням наведеного позивач вважає, що оскаржені накази підлягають скасуванню з поновленням його на службі в поліції.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог, аргументуючи свою позицію тим, що позивач скоїв дії, які підпадають під визначення дисциплінарного проступку, оскільки позивачем грубо порушені норми професійної та службової етики, які не сумісні з проходженням служби в поліції.

Відповідач зазначив, що звільнення позивача здійснено на підставі висновку службового розслідування та його матеріалів у відповідності, у межах повноважень та з метою, що визначено Законом України “Про Національну поліцію” та Дисциплінарним статутом Національної поліції України.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в поліції на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Черкаського районного управління ГУНП в Черкаській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 06.02.2021 №335 призначено службове розслідування на підставі рапорту заступника начальника УКЗ Головного управління Національної поліції в Черкаській області – начальника відділу ІОС майора поліції Грами О.Б. від 06.02.2021 №38рп/12/і/03-2021 щодо вчинення окремими поліцейськими Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області порушень, що мають ознаки дисциплінарного проступку та про внесення 06.02.2021 Територіальним управлінням ДБР, розташованим у м. Києві відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62021100000000263 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, за фактом катування, тобто умисного заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні, за попередньою змовою групою поліцейських СПД №1 ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 06.02.2021 №335 позивача відсторонено від виконання службових обов`язків (посади) з 06.02.2021 на час проведення службового розслідування.

Позивачем 06.02.2021 надано пояснення інспектору відділу інспекції з особового складу УКЗ ГУНП в Черкаській області лейтенанту поліції ОСОБА_2

06.02.2021 Територіальним управлінням ДБР, розташованим у м. Києві, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62021100000000263 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України.

08.02.2021 начальником Головного управління Національної поліції в Черкаській області затверджено висновок службового розслідування за фактом вчинення окремими поліцейськими Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області дій, що мають ознаки дисциплінарних проступків, яким, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог ст. 29 Конституції України, ст. 6, ч. 1, 2, 4 ст. 7, п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 44, п.п. 1, 3 ст. 45 Закону України “Про Національну поліцію”, п.п. 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 5 розд. IV, пп. 1 п. 2, п.п. 3, 4, 5 розд. VI Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, ст. 3, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 4 ст. 213 КПК України, ч. 2 Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженого постановою КМУ від 28.12.2001 №1363 та пп. 9 п. 1 наказу ГУНП від 07.08.2017 № 2062 “Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни в органах та підрозділах ГУНП в Черкаській області, а також попередження надзвичайних подій за участю особового складу”.

Так, вказаним службовим розслідуванням, зокрема, встановлено, що 05.02.2021, близько 19-ї години, потерпілий ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у приміщенні гаражу ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_3 . Близько 19 год. 20 хв. до приміщення гаражу зайшли працівники СПД №1 ВП №2 ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повідомив потерпілому ОСОБА_3 про те, що йому необхідно проїхати до відділку поліції та прибувши до СПД №1 ВП №2 ГУНП в Черкаській області, без реєстрації у відповідних журналах, потерпілого провели до каб. №9, де перебував начальник СПД №1 ВП №2 ГУНП в Черкаській області ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Поспілкувавшись із потерпілим близько 10 хв. з приводу крадіжки на території Городищенського району, ОСОБА_12 завів його до службового кабінету №10, в якому перебували ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , які почали відбирати пояснення. Приблизно о 20 год. 20 хв. до цього кабінету зайшли ОСОБА_1 та ОСОБА_14 , які почали звинувачувати ОСОБА_3 у вчиненні крадіжки та вимагали зізнатись у злочині, після чого останній категорично заперечив свою причетність до вчинення крадіжки. Після чого, ОСОБА_1 та ОСОБА_14 почали наносити удари руками та ногами по голові, обличчю та тулубу потерпілого ОСОБА_3 , від чого він упав зі стільця на підлогу. Піднявши його з підлоги, ОСОБА_1 декілька разів вдарив потерпілого в обличчя та вибив йому чотири верхні передні зуба. В подальшому, упродовж двох годин, ОСОБА_1 та ОСОБА_14 періодично наносили удари ногами та руками в різні частини тіла потерпілого ОСОБА_3 .

Згідно п. 2 наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 08.02.2021 №343 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності” за вчинення дисциплінарного проступку старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Черкаського районного управління ГУНП в Черкаській області ОСОБА_1 вирішено звільнити зі служби в поліції.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 08.02.2021 №61 о/с старшого дільничного офіцера поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Черкаського районного управління ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , звільнено зі служби в поліції за п. 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Позивач не погоджуючись з правомірністю притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільненням зі служби в поліції звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Перевіряючи правомірність оскаржуваних позивачем наказів про звільнення зі служби за вчинення дисциплінарного проступку, суд виходив з того, що правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України “Про Національну поліцію”.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

У ч. 1 ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію” передбачені обов`язки поліцейського зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, затверджено Правила етичної поведінки поліцейських. Ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Статтею 64 Закону України “Про Національну поліцію” визначена Присяга працівника поліції.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 19 Закону України “Про Національну поліцію” у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з п. 6 ч. 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII затверджений Дисциплінарний статут національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно з ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України “Про Національну поліцію”, зобов`язує поліцейського:1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Згідно з ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до частин 1-4 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Частинами 1 та 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України “Про захист персональних даних”, “Про державну таємницю” та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

Частиною 3 ст. 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Відповідно до ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Згідно з ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Частиною 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

З викладеного слідує, що підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у статті 13 Дисциплінарного статуту є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправних, винних дій чи бездіяльність, що полягає в порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Зазначені у статті 13 Дисциплінарного статуту види дисциплінарних стягнень застосовуються виходячи із обставин і характеру проступку, особи поліцейського, обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до служби, ступеня його вини.

При цьому звільнення зі служби в поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни та є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, для вирішення питання щодо правомірності застосування до позивача дисциплінарного стягнення як звільнення із служби в поліції, необхідно враховувати його пропорційність до вчиненого порушення.

Узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських, що спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей є Правила етичної поведінки поліцейських, що затверджені наказом МВС України №1179 від 09.11.2016 (далі – Правила).

Відповідно до ч. 1 Розділу ІІ цих правил поліцейський зокрема повинен:

- неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

- поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;

- виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку;

- поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;

- дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.

Суд зазначає, що громадянин при вступі на службу в поліцію, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:

“Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки”.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України “Про національну поліцію” поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського.

Суд зазначає, що на громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідній посаді у поліції та носить спеціальне звання поліції несе в собі високу відповідальність, служить високій цілі на благо суспільства, забезпечуючи охорону прав і свобод людей, протидіючи злочинності та підтримуючи публічну безпеку і порядок.

Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових обставинах не допускати проявів неправомірної поведінки, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.

Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

За висновками службового розслідування вбачається, що позивач своїми діями грубо порушив правила етичної поведінки, що покладені в основу інституту підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції, отже своїми діями позивач підривав авторитет до Національної поліції України, викликаючи негативне ставлення громадськості до поліцейських.

Та тим самим порушив Присягу на вірність Українському народові, грубо порушив Дисциплінарний статут Національної поліції України, Правила етичної поведінки поліцейських.

Позивач своїми діями довів несумісність з подальшим проходженням служби в Національній поліції України.

Колегія суддів Верховного Суду у постанові від 07.02.2020 у справі №260/1118/18 зазначила, що наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в органах внутрішніх справ, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 66 Положення №114 у разі встановлення службовою перевіркою дій, що підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби.

Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст. 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі “X. v. Austria” про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі “C. v. the United Kingdom” про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі “Ringvold v. Norway”, заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Дана позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 року у справі №800/508/17, у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №800/508/17, у постанові від 12.12.2018 у справі №803/1907/16, у постанові від 17.07.2019 року у справі №806/2555/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало те, що 05.02.2021 позивач скоїв дії, які підпадають під визначення дисциплінарного проступку: недотримання законодавства, порушення норм професійної та службової етики, застосування фізичного впливу до особи тощо.

Дані обставини викладені у висновку службового розслідування та в повній мірі підтверджені зібраними в ході службового розслідування доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача на те, що вину позивача у вчиненні дисциплінарного правопорушення не доведено, оскільки службовим розслідуванням встановлено порушення позивачем службової дисципліни та в межах порушення службової дисципліни внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62021100000000263 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України саме щодо позивача.

Суд враховує, що у даному випадку, звільнення позивача відбулось у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення за вчинення дисциплінарного проступку, а також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.02.2020 у справі №260/1118/18, від 08.08.2019 у справі № 804/3447/17, від 29.05.2018 у справі №800/508/17, від 02.10.2019 у справі №804/4096/17, згідно яких застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням суспільного резонансу відносно подій 05.02.2021 у Черкаському районному управління ГУНП в Черкаській області в м. Городище та загального уявлення суспільства про поліцейського, як носія влади, вчинений позивачем дисциплінарний проступок унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків та у висновку службового розслідування не зазначено обставин, які пом`якшують відповідальність за вчинені порушення службової дисципліни, а інших доказів позивачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Враховуючи зазначені обставини і докази у їх сукупності, суд вважає, що накладене на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є законним, правомірним та обґрунтованим.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що при прийнятті рішення про накладення на позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби в поліції, Головне управління Національної поліції в Черкаській області діяло обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржені накази є обґрунтованими та справедливими.

Згідно частини 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Відповідно до ст. 139 КАС України оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя В.В. Гаращенко