Ухвала суду № 99218852, 20.08.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/8866/21 2/335/2854/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без руху

20 серпня 2021 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Макаров В.О., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради визнання договору укладеним на умовах, передбачених Типовим договором з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 року № 690,

ВСТАНОВИВ:

19.08.2021 року засобами поштового зв`язку до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшла вищевказана позовна заява, в якій ОСОБА_1 просить визнати протиправною відмову Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради в укладенні договору на централізоване водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 на умовах, передбачених Типовим договором з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 року № 690; визнати укладеним між ОСОБА_1 і Комунальним підприємством «Облводоканал» Запорізької обласної ради договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на умовах, передбачених Типовим договором з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 року № 690.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суддя приходить до висновку, що вона не відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 175, 176 ЦПК України.

Так, згідно п. 4 ст. 175 ЦПК України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Позивач не надав до суду документу, підтверджуючого сплату судового збору, при цьому, додав до позовної заяви клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якому зазначив про те, що на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», він вважає себе звільненим від сплати судового збору.

З даним твердженням позивача суддя не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, а за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою – 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Дійсно, відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язанні з порушенням їх прав.

Проте, положеннями статті 5 Закону України «Про судовий збір», якою визначено перелік категорій осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не передбачено звільнення від його сплати споживачів, оскільки на підставі Закону України № 484-VIII від 22.05.2015 року частина перша статті 5 ЗУ «Про судовий збір» викладена в іншій редакції, відповідно до якої положення щодо звільнення від сплати судового збору споживачів (за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав) виключено.

Закон України «Про захист прав споживачів» є загальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Закон України «Про судовий збір» є спеціальним законом, що визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом, перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

За таких обставин, до правовідносин, що виникають з приводу захисту прав споживачів в частині сплати судового збору підлягає застосуванню спеціальний нормативно-правовий акт Закон України «Про судовий збір», оскільки його остання редакція ухвалена пізніше останньої редакції ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Тому посилання позивача на положення Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть бути взяті до уваги.

Така правова позиція підтверджується і практикою Верховного Суду України в питаннях сплати судового збору в справах про захист прав споживачів (ухвала від 01.03.2016 року, справа № 6-484ц16).

Більш того, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

ОСОБА_1 , вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду посилається на порушення відповідачем норм Закону України «Про захист прав споживачів». Проте, всупереч вимогам ст. 175 ЦПК України, позивач не викладає зміст позовних вимог та обставини, якими він їх обґрунтовує, у відповідності до ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів», тобто не зазначає про те, яке саме право споживача порушено.

Таким чином, позивач не наводить підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Окремо слід звернути увагу позивача, що згідно із ч. 8 ст. 43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Частиною 5 ст. 95 ЦПК України передбачено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Водночас, надані із заявою в якості доказів документи не містять дати їх засвідчення. Цей недолік позовної заяви також повинен бути усунений.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01.01.2021 року становить 908 грн., обґрунтувати застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів» та надати належним чином засвідчені копії документів.

Вищевикладене дає підстави для висновку, що позовна заява не відповідає вимогам закону, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строків на їх усунення. Недоліки підлягають усуненню шляхом подання нової редакції позову з його копіями з додатками, засвідченими у встановленому порядку, відповідно до кількості учасників судового розгляду, а також шляхом сплати судового збору та надання оригіналу квитанції разом з позовною заявою.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради визнання договору укладеним на умовах, передбачених Типовим договором з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 року № 690 – залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Копію ухвали суду невідкладно надіслати позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В.О. Макаров