Рішення № 99218804, 27.08.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

27.08.2021

Справа № 331/4379/21

Провадження № 2-а/331/62/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2021 року м.Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді Солодовнікова Р.С.,

при секретарі судового засідання Чуйко О.С.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, інспектора взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Рівненській області ДПП Мороз Юлії Юріївни, про визнання дій протиправними і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

встановив:

До Жовтневого районного суду м. Запоріжжя 10.08.2021 звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправними дії інспектора УПП в Рівненській області Мороз Юлії Юріївни щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Постанову від 26.07.2021 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за ч.4 ст.122 КУпАП у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі скасувати.

В обґрунтування підстав звернення до суду позивач посилається на те, що обставини, викладені у наведеній постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, докази вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення відповідачем не надані, розгляд адміністративної справи та винесення постанови проведені з порушенням вимог чинного законодавства.

Позивач зазначає, що 26.07.2021 інспектором патрульної поліції, який перебуває на службі у відповідача, відносно нього складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про накладення адміністративного стягнення за ч.4 ст.121 КУпАП, якою накладений штраф в сумі 1700 грн. Згідно із зазначеною постановою 26.07.2021 о 10.30 на а/д М-06 Київ-Чоп, 311 км, водій, керуючи ТЗ, рухався зі швидкістю 108 км/г. При цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в н/п Бабін на 58 км./г, чим порушив п. 5.45-5.46. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем TRUCAM LTI /20/20 №8354, чим порушив п.12.4 ПДР.

Позивач із зазначеною постановою не погоджується і зазначає, що правопорушення не вчиняв, оскільки їхав поза межами населеного пункту, позначеного знаками 5.45-5.46, тому швидкість руху транспортного засобу була у межах дозволеної на автомагістралі – 110 км/г, а місце розташування працівників поліції не було облаштоване знаком про здійснення відеофіксації 5.70. Інспектором на місці будь яких доказів, які б підтверджували правомірність дій, не надано. Швидкість руху інспекторами фіксувалася в ручному режимі, що підтверджується наданими позивачем фотознімками, що є порушенням ст. 40 Закону № 580-VIII «Про Національну поліцію». Вважає, що зміст постанови не відповідає положенням ст.283 КУпАП.

Представник відповідача 25.08.2021 подав до суду відзив на позов, в якому посилаючись на безпідставність позовних вимог, надав матеріали на підставі яких приймалось рішення про притягнення до відповідальності позивача, зокрема оптичний носій з відеозаписом і фото, копії фото фіксації правопорушення від 26.07.2021, копія свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки, експертного висновку, та інші документи щодо правомірності використання лазерного вимірювача TRUCAM LTI /20/20 №8354. Відповідач вважає, що позивач перевищив встановлене обмеження швидкості в населеному пункті Бабин на 58 км/г, порушив вимоги Правил Дорожнього руху (п.12.4), чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.122 КУпАП. Відповідачем наданий відеозапис і фото, які можуть слугувати доказом в справі про адміністративне правопорушення. З наданого відеозапису випливає, що процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення дотримана. Перевищення швидкості встановлено сертифікованим приладом лазерним вимірювачем TRUCAM 20/20 № 8354. Зазначає, що порушень стосовно неправильності встановлення чи невідповідності ДСТУ 4100:2014 дорожніх знаків чи дорожньої розмітки на даній ділянці дороги не зафіксовано. Вважає, що ст.40 ЗУ «Про національну поліцію» стосується технічних приладів, які працюють в автоматичному режимі, а TRUCAM 20/20 № 8354 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів.

Позивач 27.08.2021 подав до суду пояснення, відповідно до яких лист ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» про використання TRUCAM в ручному режимі вважає власною думкою заступника керівника цього підприємства, оскільки відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» підприємство не має повноважень на надання роз`яснень, що мають обов`язковий характер. Посилання відповідача на рішення в інших судових справах зроблені без врахування останніх правових позицій, зокрема прийняття судами низки рішень про те, що ручне розміщення засобів фото і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст.40 Закону України «Про Національну поліцію». Зазначено, що відповідачем надані докази на англійській мові, без легалізації у встановленому законом порядку. З наданих відеофайлах випливає, що інспектор поліції порушила порядок розгляду справи, зокрема ч.6 ст.258, ст.285 КУпАП щодо негайного оголошення постанови по справі про адміністративне правопорушення і вручення її копії особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. На відео файлі зафіксований одночасних рух автомобіля позивача та іншого автомобіля.

У судове засідання сторони не з`явились.

Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі.

Неявка належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до вимог ч. 9 ст. 205 КАС України оскільки всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд розглянув справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Суд, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, які мають значення для вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідно до Конституції України і Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський під час виконання своїх службових обов`язків зобов`язаний діяти виключно на підставі у порядку у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України, Законами України, зокрема КУпАП, іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність поліції.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до постанови від 26.07.2021 серії ДПО18 № 712830 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1700 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП за те, що він 26.07.2021 о 10.30 на а/д М-06 Київ-Чоп, 311 км, керуючи транспортним засобом марки «Honda», моделі «CR-V», н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 108 км/г. При цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в н/п Бабін на 58 км./г., чим порушив п. 5.45-5.46. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем TRUCAM LTI 20/20 №8354, чим порушив п.12.4 ПДР.

Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього руху.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до встановлених процедур і довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами, зокрема перевищення швидкості більш як на 50 км/год.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Згідно із ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу, зокрема у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Відповідно до ч. 1ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Право позивача на оскарження рішення відповідача, який згідно змісту п.7 ст.4 КАС України є суб`єктом владних повноважень, уповноважений на прийняття рішення щодо притягнення до адміністративної відповідальності, безпосередньо передбачено ст.287 КУпАП та визначено ст.ст. 5, 19, п.1 ч.1 ст.20, 286 КАС України.

Предметом спору в даній справі є з`ясування правомірності винесення відповідачем рішення по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху, а саме правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, в тому числі, передбачене частиною 4 статті 122 цього Кодексу. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Суд дійшов висновку про те, що інспектором взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Рівненській області ДПП Мороз Ю.Ю. рішення, яке оспорюється позивачем, прийнято на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Рішення прийнято з використанням повноваження з тою метою, з якою це повноваження надане зазначеному суб`єкту владних повноважень.

З приводу доводів позивача щодо недоведеності факту вчинення адміністративного правопорушення і порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення суд зазначає наступне.

За нормами КУпАП підтвердженням наявності чи відсутності адміністративного правопорушення є докази.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідачем на підтвердження правомірності своїх дій наданий відеозапис та фото фіксація, які здійснені сертифікованим приладом TruCam LTІ 20/20 № 8354.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано фотокартку та відеозапис із лазерного приладу TruCam LTI 20/20 №8354 від 26.07.2021, відеозаписи з портативного відеореєстратора поліцейського ВК- 0137.

З вказаних матеріалів фото та відеофіксації випливає, що транспортний засіб марки «Honda», моделі «CR-V», н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 108 км/г, швидкість виміряна лазерним вимірювачем швидкості TruCam LTІ 20/20 № 8354.

Особа позивача, як водія транспортного засобу встановлена працівником поліції безпосередньо після зупинки транспортного засобу та пред`явлення ним документів.

Також, судом встановлено, що надані відповідачем докази на підтвердження обставин вчинення правопорушення п. 12.4 Правил дорожнього руху не містять відомостей стосовно того, що в зоні фіксації вимірювачем TruCam LTІ 20/20 № 8354 о 10 год. 30 хв. 26.07.2021 року швидкості руху транспортного засобу марки «Honda», моделі «CR-V», н.з. НОМЕР_1 були розміщені та діяли обмеження, передбачені дорожніми знаками: 5.45 "Населений пункт"; 5.46 "Кінець населеного пункта"; 5.70 «Фото, відеофіксування порушень».

Доказів розміщення вказаних дорожніх знаків та зони їх дії не надано те не зазначено, як під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності так і в ході розгляду справи в суді.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону України «Про дорожній рух»).

Пункт 1.10 ПДР визначає значення термінів, зокрема: населений пункт забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 "Населений пункт", 5.46 "Кінець населеного пункта", 5.47 "Населений пункт", 5.48 "Кінець населеного пункта".

Водночас, п. 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Диспозицією ч. 4 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач в зоні дії дорожнього знаку 5.45 «населений пункт» порушив швидкісний режим, визначений п. 12.4 ПДР України більш ніж на 50 км/год. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач покликався лише на єдиний доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача в зоні дії дорожнього знаку «населений пункт» це здійснення вимірювання швидкості руху приладом TruCam LTІ 20/20 № 8354.

Дослідивши долучені відповідачем фотознімки та відеофіксацію приладу TruCam LTІ 20/20 № 8354, судом встановлено, що вказані фотознімки та відеофіксація не містять інформації щодо місця знаходження дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці зазначеної автодороги.

В оскаржуваній постанові також відсутні покликання на докази місцезнаходження дорожнього знаку « 5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, що могло б дати змогу встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення.

Таким чином, посилання відповідачем в оскаржуваній постанові на докази, щодо фактичної зони дії дорожнього знаку « 5.45» «населений пункт» в кілометровій відмітці вказаної автодороги є ключовим для вирішення питання щодо порушення швидкісного режиму руху транспортних засобів, визначеного п. 12.4 ПДР України більш ніж на 50 км.

За відсутності покликання відповідача в оскаржуваній постанові на зазначені докази щодо зони дії дорожнього знаку « 5.45» «населений пункт» в кілометровій відмітці вказаної автодороги, суд приходить до висновку, що зібраними доказами не підтверджуються обставини стосовно руху транспортного засобу під керуванням позивача саме в зоні дії дорожнього знаку населений пункт з перевищенням швидкості понад 50 км.

Відтак, відповідач в особі працівника патрульної поліції який розглянув справу не виконав вимоги щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази які в повній мірі підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення позивачем.

Окрім того, судом враховано положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII зі змінами, якою встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні.

Дослідивши наданий відповідачем до матеріалів справи відеозапис суд встановив, що на рухомий автомобіль марки «Honda», моделі «CR-V», н.з. НОМЕР_1 наведено ціль та здійснювався замір швидкості. В цей момент видно значне дрибіжання приладу TruCam, що може свідчити про проведення моменту фіксації швидкості автомобіля Trucam LTI20\20 з руки (рук).

Крім того, позивачем надані докази (фотографії) про використання приладу TruCam при фіксації швидкості руху працівниками поліції в ручному режимі. Слід відзначити, що використання приладу TruCam таким способом відповідачем не заперечується.

Така вібрація приладу TruCam, може дати більшу похибку, а ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач.

Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCam, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.

Враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.

Водночас, суд зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», а лист ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» від 01.10.2019 про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху в ручному режимі не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху.

Також судом враховано, що контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак « 5.70»), позаяк вказане обумовлено ч.2 ст. 40 Закону №580-VIII, згідно якої інформація про змонтовану/розміщену фототехніку і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень повинна бути розміщена на видному місці.

Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Натомість, оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку « 5.70» лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху в тому числі і швидкісного режиму.

Щодо дотримання порядку розгляду справи судом зазначається наступне.

З доданого до відзиву на позовну заяву відеозапису випливає, що поліцейським під час розгляду справи не дотриманні положення ч.6 ст.258, ст.285 КУпАП щодо негайного оголошення постанови по справі про адміністративне правопорушення і вручення її копії особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. Позивач відмовився від підпису у постанові по справі про адміністративне правопорушення, однак від отримання зазначеної постанови не відмовлявся.

Такі обставини, на думку суду, свідчать про порушення процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За наведених обставин, оскаржувана постанова прийнята з порушенням частини 2 ст. 77 КАС України та п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України та є необґрунтованою та такою, що прийнята без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Підсумовуючи викладене в сукупності, суд прийшов до висновку, що в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, відсутній, оскільки факт порушення ним вимог 12.4 ПДР України не підтверджується належними та зібраними у справі доказами, які відповідач мав би дослідити під час прийняття оскаржуваної постанови та відомості про наявність і дослідження яких повинні бути внесені до змісту такої постанови.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов вірного висновку, що постанова інспектора за таких обставин підлягає скасуванню, оскільки вона винесена без достатніх доказів, а позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3. ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 26.07.2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1-3, 132, 241-246, 268-271, 286 КАС, суд, -

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, інспектора взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Рівненській області ДПП Мороз Юлії Юріївни, про визнання дій протиправними і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 26.07.2021 року серії ДПО18 № 712830 про застосування до ОСОБА_1 штрафу в сумі 1700 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 122 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (місце знаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 454,00 (чотириста п`ятдесят чотири) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів з дня проголошення.

На підставі ч.2 ст. 271 КАС України копію судового рішення невідкладно надіслати учасникам справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Рівненської області, код ЕДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 33000, м. Рівне, вул. Степана Бандери, 14-А.

Суддя: Р.С.Солодовніков