Вирок № 99217596, 27.08.2021, Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження№ 1-кп/733/83/21

Єдиний унікальний №733/731/21

Вирок

іменем України

27 серпня 2021 року м.Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участю секретарів судових засідань Кулак О.В., Ткаченко В.М., Литвиненко В.Ю., прокурора Макотринського К.І., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ічня кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42021272210000040 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Іржавець Ічнянського району Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, зі слів маючої на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України,

У С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно ст.60 Земельного кодексу вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари – 25 м.

Статтею 112 Земельного кодексу України передбачено, що охоронні зони створюються навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів, уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

Статтею 88 Водного кодексу України передбачено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 г-25м.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст.126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На початку травня 2021 року, точного часу не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1 , маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, достовірно знаючи, що земельна ділянка у встановленому порядку не надавалася йому у володіння і користування та не передавалася у власність, або оренду, тобто за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки, в порушення ст.13 Конституції України, ст.88 Водного кодексу України, ст.ст.60,112,125,126 Земельного кодексу України, за допомогою трактора НМ3-6 КЛ, д.н.з. НОМЕР_1 , самовільно зайняв (розорав) земельну ділянку державної форми власності, а саме прибережну захисну смугу р.Смож, площею 0,0834 га, яка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 7421785600:03:001:1591, а також самовільно зайняв (розорав) земельну ділянку державної форми власності, а саме прибережну захисну смугу р.Смож, площею 0,0552 га, яка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 7421785600:03:001:1594, використавши відповідні земельні ділянки, які знаходяться за межами населеного пункту с.Іржавець Іржавецького старостинського округу Прилуцького району Чернігівської області, для посіву сільськогосподарської культури (кукурудзи).

Відповідно до розрахунку розміру шкоди, ОСОБА_1 , внаслідок самовільного зайняття (розорювання) земельних ділянок державної форми власності, а саме прибережних захисних смуг р.Смож, площею 0,0834 га та 0,0552 га, які межують із земельними ділянками за кадастровими номерами 7421785600:03:001:1591, 7421785600:03:001:1594, заподіяв Іржавецькому старостинському округу Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області, матеріальну шкоду в розмірі 392 грн. 65 коп.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, фактичних обставин кримінального провадження не оспорює, детально давши у суді показання по фактам самовільного зайняття земель в охоронних зонах. Щиро кається у скоєному, просить суд суворо не карати, завдані збитки відшкодував.

Представник потерпілого в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України в судовому засіданні визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які його характеризують. Зміст цих обставин вірно розуміються обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження, сумнівів стосовно добровільності їх позиції у суду не має, та роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Сукупністю добутих в судовому засіданні доказів, суд знаходить винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненому кримінальному правопорушенні повністю доказаною, і його дії щодо самовільного зайняття (розорення) земельної ділянки державної форми власності, а саме прибережної захисної смуги р.Смож, площею 0,0834 га, яка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 7421785600:03:001:1591, а також самовільного зайняття (розорення) земельної ділянки державної форми власності, а саме прибережної захисної смуги р.Смож, площею 0,0552 га, яка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 7421785600:03:001:1594, необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.197-1 КК України, як самовільне зайняття земель в охоронних зонах.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає – щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 у відповідності до ст.67 КК України, судом не встановлено.

При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення за ч.2 ст.197-1 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, вчинив його умисно, особу винного та його позицію до вчиненого, який за місцем проживання характеризується виключно позитивно, згідно довідки Комунального некомерційного підприємства «Ічнянська міська лікарня» Ічнянської міської ради від 30 червня 2021 року за №01-21/371 на обліку у лікаря – психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, не працюючий, одружений, зі слів маючий на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимий, та приймаючи до відома досудову доповідь органу з питань пробації щодо соціально-психологічної характеристики обвинуваченого, і вважає за можливе призначити йому покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, за ч.2 ст.197-1 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.2 ст.197-1 КК України у виді штрафу.

По матеріалам кримінального провадження цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 349, 370-371, 374 КПК України суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.197-1 КК України і призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу, не обирати.

Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Ічнянський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня проголошення даного вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору та направити представнику потерпілого.

Суддя Н.В.Фетісова