Рішення № 99217592, 20.08.2021, Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/40/21

Єдиний унікальний №733/995/20

Рішення

іменем України

20 серпня 2021 року м.Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого - судді Фетісової Н.В., за участю секретарів судових засідань Кулак О.В., Мошинець Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «Авто Просто» про стягнення грошової компенсації вартості частки неподільного майна, що є спільною частковою власністю та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «Авто Просто» про стягнення частки витрат на оплату винагороди фінансової установи,

установив:

Позивач за первісним позовом звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості частки неподільного майна, що є спільною частковою власністю.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що постановою Чернігівського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року у цивільному провадженні №2/733/26/20 (єдиний унікальний №733/1229/19) задоволено її позовні вимоги до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності подружжя. Визнано станом на 25 вересня 2017 року розмір часток співвласників у майні, а саме, автомобілі ЗАЗ-FORZA AF 485420, д.н.з. НОМЕР_1 , за ОСОБА_1 - право на 1364/10000 частку, за ОСОБА_2 - право на 8636/10000 частку, припинивши право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказаний автомобіль. За таких обставин, вказаний автомобіль є спільною частковою власністю сторін та у відповідності до ч.2 ст.183 ЦК України є неподільною річчю. Згідно з положеннями ст.364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Оскільки у цивільному провадженні №2/733/7/19 (єдиний унікальний №733/1974/17) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення частки із майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, яка перебувала на розгляді в Ічнянському районному суді Чернігівської області, було встановлено, що ринкова вартість даного транспортного засобу згідно висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 26 грудня 2018 року №3756/18-56 складала 141 507 грн. 66 коп., тому і вартість частки позивача у вартості даного автомобіля, становить 19 301 грн. 64 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача, припинивши право ОСОБА_1 на часку у праві спільної часткової власності на автомобіль, сплачений судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 500 грн.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «Авто Просто» про стягнення частки витрат на оплату винагороди фінансової установи.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04 квітня 2019 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог ТОВ «Авто Просто» про виділення частки із майна, що є у спільній сумісній власності подружжя (стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості автомобіля). Постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 липня 2019 року дане рішення суду залишене без змін. Отже вже є рішення суду, яким вирішено спір між сторонами про стягнення грошової компенсації. В позовній заяві від 14 листопада 2017 року про виділення частки із майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, за якою Ічнянський районний суд Чернігівської області ухвалив рішення 04 квітня 2019 року, ОСОБА_1 зазначала, що вона є власником Ѕ частки автомобіля та просила стягнути з відповідача грошову компенсацію у неподільному майну, що є спільною сумісною власністю подружжя в розмірі 49975 грн. 87 коп. В повторній позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію за частку у неподільному майну, що є спільною частковою власністю в розмірі 19301 грн. 64 коп. та припинити її право на частку у праві спільної часткової власності на автомобіль. При цьому, зазначає, що даний автомобіль, який є предметом спору, придбаний за договором про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару №720901 від 18 серпня 2016 року, укладеним ОСОБА_2 з ТОВ «Авто Просто». За умовами цього договору ОСОБА_2 зобов`язаний щомісяця не пізніше 15 числа кожного місяця сплачувати щомісячні платежі разом із щомісячною винагородою. Винагорода товариства, це грошові кошти, що сплачуються учасником та є оплатою послуг товариства. Договір укладений на 10 років. За договором поруки від 13 лютого 2017 року ОСОБА_1 зобов`язалася відповідати перед ТОВ «Авто Просто» в повному обсязі за виконання ОСОБА_2 зобов`язань, що виникають з Договору адміністрування №720901 від 18 серпня 2016 року. На момент підписання договору поруки розмір забезпечених порукою вимог складав 295 395 грн. 31 коп. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 продовжує сплачувати платежі за договором №720901 від 18 серпня 2016 року і з вересня 2017 року по 14 листопада 2020 року ним сплачено 130 877 грн. 72 коп., в тому числі винагороду товариству. Оскільки ОСОБА_1 просить припинити її право на частку у спільному майні, тому у відповідності до вимог ст.544 ЦК України, зобов`язана сплатити ОСОБА_2 суму, яка еквівалентна її частці (13,64%) у цьому майні за виплату ОСОБА_2 винагороди ТОВ «Авто Просто». Враховуючи, що сума щомісячного платежу за договором №720901 від 18 серпня 2016 року становить 2839 грн. 74 коп., із яких щомісячна винагорода товариства складає 1062 грн. 24 коп., тому з вересня 2017 року по вересень 2026 року ОСОБА_2 зобов`язаний сплатити винагороди товариству 114721 грн. 92 коп., 13,64% від цієї суми складає 15648 грн. 06 коп. яку і просить позивач за зустрічною позовною заявою стягнути з відповідача, сплачений судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4500 грн. В задоволенні первісного позову просив відмовити в повному обсязі.

31 грудня 2020 року на адресу суду від відповідача за зустрічною позовною заявою надійшов відзив на зустрічний позов, згідно якого відповідач просить суд відмовити позивачу за зустрічним позовом у задоволенні позову в повному обсязі. В своїх запереченнях посилається на те, що предметом розгляду справи №733/1974/17 було виділення частки їх майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, а предметом даного спору є стягнення грошової компенсації вартості 1364/10000 частки неподільного майна, що є спільною частковою власністю, тому рішення суду з аналогічним предметом та підставою яким би вирішено спір між сторонами не має. Стосовно компенсації частки вартості витрат на оплату винагороди ТОВ «Авто Просто» зазначає, що постановою Чернігівського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року у справі №733/1229/19, при визначенні часток співвласників автомобіля, які належали кожному з подружжя ОСОБА_3 в спільному частковому майні, судом вже враховано не тільки вартість самого авто, але й витрат на оплату винагороди ТОВ «Авто Просто» за договором про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів на придбання товару №720901 від 18 серпня 2016 року, а також комісії, плату за оформлення, тощо. Тому ОСОБА_1 свою 1364/10000 частку у загальній вартості автомобіля (разом із винагородами, комісіями, тощо) вже сплатила, станом на 25 вересня 2017 року, дату розірвання шлюбу між сторонами. Оскільки, ОСОБА_2 свою 8636/10000 частку у загальній вартості автомобіля (разом із винагородами, комісіями, тощо), на теперішній час, повністю не сплатив і продовжує її виплачувати згідно графіку, тому зобов`язання ОСОБА_2 за договором, які він продовжує сплачувати не є спільними зобов`язаннями подружжя, а є його особистими зобов`язаннями за його часткою вартості автомобіля. Сплата ОСОБА_1 грошових коштів за Договором, на думку представника відповідача призведе до зміни розміру її частки у загальній вартості автомобіля в сторону збільшення, та відповідно до зміни часток встановлених Постановою Чернігівського апеляційного суду у справі №733/1229/19, якою ці частки були встановлені. В задоволенні зустрічних позовних вимог просила відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження.

17 грудня 2020 року ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області залучено до участі в справі за позовом ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «Авто Просто». Об`єднано провадження у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «Авто Просто» про стягнення грошової компенсації вартості частки неподільного майна, що є спільною частковою власністю та провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «Авто Просто» про стягнення частки витрат на оплату винагороди фінансової установи. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2021 року призначено по справі автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі, зупинено.

18 червня 2021 року ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області відновлено провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 22 липня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання позивач за первісним позовом не з`явилась, хоча про дату, час та місце судових засідань повідомлялась належним чином. Представник позивача адвокат Мироненко С.В. заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити в повному обсязі. Щодо задоволення зустрічної позовної заяви заперечив, посилаючись на обставини викладені у відзиві на зустрічний позов.

Відповідач за первісним позовом в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином. Представник відповідача адвокат Ковалюх В.М. щодо задоволення первісного позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини викладені у зустрічній позовній заяві. Зустрічну позовну заяву підтримав, просив її задовольнити в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «Авто Просто» в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином. Згідно письмової заяви просив розгляд справи проводити без його участі, ухвалити рішення у відповідності до вимог чинного законодавства на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, у відповідності до ч.1,4 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини визнаються учасниками справи та підтверджуються її матеріалами, що з 06 серпня 2011 року сторони даного спору перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 13 вересня 2017 року.

18 серпня 2016 року між ОСОБА_2 , за згодою ОСОБА_1 , та ТОВ ”АВТО ПРОСТО” було укладено договір про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) в групі №720901.

14 лютого 2017 року між ОСОБА_2 , ТОВ ”АВТО ПРОСТО” та АТ ”Українська автомобільна Корпорація” було укладено договір № 214109-Y04262, згідно якого ОСОБА_2 отримав у власність автомобіль марки ЗАЗ - FORZA AF 485420, номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , який було йому передано 16 лютого 2017 року, згідно акту №214109 - Y04262 передачі - прийняття автомобіля.

Згідно інформації ТОВ ”АВТО ПРОСТО” (а.с.45, а.с.9-11 у справі №733/1229/19), станом на 25 вересня 2017 року, за договором №720901, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ ”АВТО ПРОСТО” 18 серпня 2016 року, за період з 18 серпня 2016 року по 08 вересня 2017 року було сплачено 99 951 грн. 73 коп. Заборгованість за договором у зазначений період становила 266 507 грн. 61 коп.

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог ТОВ «АВТО ПРОСТО» про виділення частки із майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, а саме, присудження їй грошової компенсації вартості 1/2 частки сплаченої за договором про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) в групі № 720901 за період перебування в шлюбі в розмірі 49 975 гривень 87 копійок.

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04 квітня 2019 року у цивільному провадженні №2/733/19 (єдиний унікальний №733/1974/17), яке постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 липня 2019 року рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04 квітня 2019 року залишено без змін, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ТОВ «АВТО ПРОСТО» про виділення частки із майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, відмовлено.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, в якому просила: встановити, що станом на 25 вересня 2017 року, розмір часток співвласників у майні, що є спільною сумісною власністю, а саме, автомобілі ЗАЗ-FORZA AF 485420, д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі: за ОСОБА_1 - 1364/10000, за ОСОБА_2 - 8636/10000.

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04 березня 2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності подружжя.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04 березня 2020 року, скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, задоволено. Визнано станом на 25 вересня 2017 року розмір часток співвласників у майні, а саме, автомобілі ЗАЗ-FORZA AF 485420, д.н.з. НОМЕР_1 , за ОСОБА_1 - право на 1364/10000 частку, за ОСОБА_2 - право на 8636/10000 частку, припинивши право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказаний автомобіль.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом, власник самостійно розпоряджається своїм майном.

Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Відповідно до ч.1 статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У статті 60 Сімейного кодексу України закріплено правило, за яким майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності, присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Сімейного кодексу України), або реалізується через виплату грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.

Відповідно до положень статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Аналіз змісту положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.

Принцип обов`язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), в першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.

Такий підхід відповідає закріпленим у статті 7 СК України засадам розумності і добросовісності, оскільки відповідач надає свою згоду на позбавлення його частки у праві власності, отримуючи, у свою чергу, гарантоване грошове відшкодування.

У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.

Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Заявляючи відповідні вимоги, позивач погоджується на отримання грошової компенсації, а відповідач, у свою чергу, не завжди згоден її виплачувати. При цьому залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший з подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла.

Аналогічні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц (провадження № 61-30421св18), від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц (провадження № 61-46326св18) та від 09 червня 2021 року у справі № 760/789/19 (провадження № 61-16632св20).

Таким чином, у випадку, коли один із співвласників погодився отримати грошову компенсацію замість своєї частки в спільному майні, а інша сторона не погодилася її добровільно виплачувати з будь-якої причини, зацікавлений в одержанні замість своєї частки у майні грошової компенсації співвласник звертається до суду з позовом на підставі ст.364 ЦК України.

Такі правові позиції викладені у постановах Верховного Суду 17 лютого 2021 року у справі №359/898/18 (провадження №61-3703св19), від 24 березня 2021 року у справі №501/221/18 (провадження №61-19084св20), від 07 квітня 2021 року у справі №757/64512/16-ц (провадження №61-11187св20), від 18 травня 2021 року у справі №725/3818/19 (провадження №61-11831св20) та від 11 серпня 2021 року в справі №161/7205/20 (провадження №61-2175св21).

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, врахувавши практику Верховного Суду, факт згоди ОСОБА_1 на одержання грошової компенсації, а також те, що вона особисто не користується транспортним засобом, суд приходить до висновку проте, що спірний транспортний засіб набутий сторонами в період шлюбу, згідно постанови Чернігівського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року є об`єктом їх права спільної часткової власності, а тому позивач за первісним позовом має право на грошову компенсацію вартості своєї частки у праві спільної часткової власності і, як наслідок, припинення її права власності на частку у спірному майну.

При цьому, суд враховує, що відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 22, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Наведене дає підстави для висновку, що вартість майна, що підлягає поділу визначається, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

При постановленні даного судового рішення суд бере за основу як належний та допустимий доказ на підтвердження дійсної ринкової вартості спірного майна висновок судової авто-товарознавчої експертизи №1884/21-24 від 10 червня 2021 року, проведеної на підставі відповідної ухвали суду за клопотанням відповідача за первісним позовом та його представника.

Так, згідно даного висновку ринкова вартість легкового автомобіля ЗАЗ-FORZA AF 485420, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , 2015 року виготовлення, станом на момент проведення експертизи, складає 97805 грн.

За таких обставин, вартість 1364/10000 частки ОСОБА_1 у вказаному автомобілі та відповідно розмір грошової компенсації, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за первісним позовом становить 13340 грн. 60 коп. (97805/10000х1364=13340 грн.60 коп.).

При цьому, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч.1 ст.544 ЦК України).

У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).

Як встановлено судом, постановою Чернігівського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, задоволено, визнано станом на 25 вересня 2017 року розмір часток співвласників у майні, а саме, автомобілі ЗАЗ-FORZA AF 485420, д.н.з. НОМЕР_1 , за ОСОБА_1 - право на 1364/10000 частку, за ОСОБА_2 - право на 8636/10000 частку, припинивши право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказаний автомобіль.

При прийнятті судом рішення враховано інформацію ТОВ ”АВТО ПРОСТО”, що станом на 25 вересня 2017 року, за договором №720901, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ ”АВТО ПРОСТО” 18 серпня 2016 року, за період з 18 серпня 2016 року по 08 вересня 2017 року було сплачено 99 951 грн. 73 коп. Заборгованість за договором у зазначений період становила 266 507 грн. 61 коп.

Зокрема, це підтверджується як копіями довідок ТОВ ”АВТО ПРОСТО” від 02 жовтня 2017 року за №374, від 03 вересня 2019 року за №298 так і переліком платежів, здійснених за Договором №720901, укладеним між ТОВ «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_2 18 серпня 2016 року.

За таких обставин, постановою Чернігівського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року, здійснено поділ майна між сторонами з урахуванням вартості речі, які їм належить на праві спільної власності, а також розміру їх кредиторських вимог та боргових зобов`язань, в тому числі витрати на плату виногороди товаристу.

Різницю вартості своєї частки у спірному майні ОСОБА_2 продовжує сплачувати згідно графіку до 2026 року, відповідно до договору. Зобов`язання ОСОБА_2 за договором про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів не є солідарними зобов`язаннями подружжя ОСОБА_3 , а є його особистими зобов`язаннями за його часткою вартості автомобіля.

Стягнення з ОСОБА_1 вартості частки витрат на оплату винагороди фінансової установи фактично призведе до зміни (збільшення) розміру її частки у загальній вартості автомобіля, яка вже визначена постановою Чернігівського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року.

При цьому, суд критично відноситься до наданого позивачем за зустрічним позовом розрахунку вартості частки витрат на оплату винагороди фінансової установи, які просить стягнути з ОСОБА_1 , а саме за період з вересня 2017 року по вересень 2026 року в розмірі 15648 грн. 06 коп., тобто за період який ще не настав та лише частково виконаний позивачем.

Відомості щодо повного виконання обов`язку ОСОБА_2 перед товариством, у відповідності до положень ч.1 ст.544 ЦК України, позивачем за зустрічним позовом суду не надано, тобто відсутнє право на зворотну вимогу (регрес) до відповідача за зустрічним позовом.

Тому в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Крім того, вирішуючи питання про розподіл витрат, суд враховує, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу (ч.1,3 ст.133 ЦПК України).

У відповідності до ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.141 ЦПК).

Вирішуючи питання про часткове задоволення позовних вимог за первісним позовом, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за правилами ч.1 ст.141 ЦПК України.

Оскільки позивачем за первісним позовом заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 19301 грн. 64 коп. грошової компенсації частки спірного автомобіля та сплачено судовий збір при подачі позову на суму 840 грн. 80 коп., враховуючи що позов в цій частині задоволено частково в сумі 13340 грн. 60 грн., тобто на 69%, тому з відповідача підлягає стягненню 580 грн. 15 коп. на користь позивача за первісним позовом.

Згідно ст.59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно ч.1,2 ст.15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Зокрема, у відповідності до ч.1,2,3,4 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.1,2,3,4ст.137 ЦПК України).

При цьому, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 9 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20) зазначено, що «на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник особи - адвокат надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 2 червня 2020 року № 3/20, копію ордера від 16 червня 2020 року та квитанцію від 2 червня 2020 року на суму 3 000,00 грн. Водночас представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу».

Як встановлено судом, позивачем за первісним позовом в позовній заяві вказано, що попередній (орієнтований) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу згідно Договору про надання правової допомоги від 23 вересня 2020 року складає 4500 грн. На підтвердження понесених позивачем витрат разом із позовною заявою надано суду Договір про надання правової допомоги від 23 вересня 2020 року, копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер на надання правової допомоги.

Проте, позивачем не надано суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрат адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

За таких обставин суд приходить до висновку, що підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката з відповідача за первісним позовом, немає.

Вирішуючи питання про судові витрати за зустрічним позовом, суд керується вимогами ст.141 ЦПК України, відповідно до якої у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 315, 352, 354-355, п.9, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

ухвалив:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «Авто Просто» про стягнення грошової компенсації вартості частки неподільного майна, що є спільною частковою власністю – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1364/10000 частки автомобіля ЗАЗ – FORZA AF 485420, д.н.з. НОМЕР_1 в сумі 13 340 (тринадцять тисяч триста сорок) грн 60 коп.

Припинити право ОСОБА_1 на частку у праві спільної часткової власності на автомобіль ЗАЗ – FORZA AF 485420, д.н.з. НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 580 грн. 15 коп. судового збору.

В іншій частині позову – відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «Авто Просто» про стягнення частки витрат на оплату винагороди фінансової установи- відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Ічнянський районний суд Чернігівської області.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: ТОВ «Авто Просто», код 35509011, м.Київ, Столичне шосе, 90, 4-й поверх.

Повний текст рішення складений 26 серпня 2021 року.

Суддя Н.В.Фетісова