Рішення № 99216217, 25.08.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 серпня 2021 р. справа № 520/13088/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, пенсіонер, прокурор у відставці), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, викладеного в листі від 18.01.2021 року за вих. №2000-0217-8/7493, про перерахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років в частині зменшення розміру призначеної пенсії з 90 відсотків до 60 відсотків від розміру заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії; 2) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ в розмірі 90 відсотків від розміру заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, зазначеної в довідці Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сферах Західного регіону від 07.12.2020 року вих. №569.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що адміністративним органом вчинена безпідставна та штучно створена перешкода у отриманні пенсії у повному обсязі.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була отримана відповідачем 30.07.2021 року, однак правом подання відзиву на позов відповідач не скористався. Строк подання відзиву на позов сплинув 16.08.2021р.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

22.12.2006р. заявнику була призначена пенсія за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України від 05.11.1991р. №1789-ХІІ "Про прокуратуру" (далі за текстом – Закон України №1789-ХІІ) в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати.

18.12.2020р. заявник порушив перед Управлінням питання стосовно перерахунку розміру раніше призначеної пенсії у зв`язку із збільшенням заробітної плати за довідкою Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері західного регіону від 07.12.2020р. №569 на загальну суму заробітку діючого прокурора у 69833,16 грн.

За наслідками розгляду цього звернення пенсійним органом було вчинено управлінське волевиявлення, згідно з яким розмір раніше призначеної пенсії був обчислений з урахуванням норм статті 86 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 60 відсотків заробітної плати, у тому числі з урахуванням обмеження максимальним розміром пенсії до виплати сумою станом на жовтень 2020 року - 17.120,00грн., з грудня 2020 року - 17.690,00грн.

30.12.2020р. заявник через веб-портал Пенсійного фонду України звернувся зі скаргою стосовно проведеного перерахунку пенсії, на яку отримав відповідь про проведений перерахунок пенсії в розмірі 60 відсотків заробітної плати, в тому числі з урахуванням обмеження максимальним розміром пенсії.

При цьому, докази звернення у матеріалах справи відсутні, проте враховуючи наявність відповідей на них і відсутність заперечень стосовно наявності звернень з боку владного суб`єкта, суд сприймає факт звернення за перерахунком пенсії як доведений.

Не погодившись із відповідністю закону управлінського волевиявлення адміністративного органу з приводу перерахунку розміру раніше призначеної пенсії у зв`язку із збільшенням винагороди за працю діючого прокурора (фактично у частині зменшення розміру призначеної пенсії з 90 відсотків до 60 відсотків від розміру заробітної плати), заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Згідно з ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Базовим законом у сфері пенсійного забезпечення з 01.01.2004р. є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відносно окремих категорій громадян України законодавцем були запроваджені спеціальні умови пенсійного забезпечення, а саме: умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15.07.2015р. визначалися Законом України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. №1789-ХІІ (далі за текстом - Закон України №1789-ХІІ).

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.50-1 Закону України №1789-ХІІ прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Частиною 12 ст.50-1 Закону України №1789-ХІІ було визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з ч.17 ст.50-1 Закону України №1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VІ від 08.07.2011р. до ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ було внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80 відсотків місячного заробітку.

Однак, приписи ст.50-1 Закону України № 1789-ХІІ в частині підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам у відставці не зазнали змін у зв`язку з прийняттям Закону №3668-VІ від 08.07.2011р, позаяк відбулась лише зміна порядкового номеру частин статті, котрі регламентували вказаний порядок та підстави.

Так, згідно з ч.13 та ч.18 ст.50-1 Закону України №1789-ХІІ (в редакції Закону України №3668-VІ від 08.07.2011р.) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсій. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий період може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

У подальшому, Законом України "Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014р. №76-VІІІ (далі за текстом - Закон №76-VІІІ) до ст.50-1 Закону України №1789-ХІІ було внесено зміни, якими зокрема було викладено у новій редакції ч.18 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ і визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури було передано у відання Кабінету Міністрів України».

14.10.2014р. було прийнято Закон України "Про прокуратуру" №1697-VІІ (далі за текстом - Закон України №1697-VІІ), який набрав чинності з 15.07.2015 року.

Первинна редакція 20 ст.86 Закону України №1697-VІІ містила положення про те, що "Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Розділ XII "Прикінцеві положення" Закону України №1697-VІІ щодо набрання чинності даним актом права неодноразово змінювався, переважна більшість статей (зокрема і ст.86) цього Закону набрали чинності з 15.07.2015р.

Водночас із цим, 15.07.2015р. втратив чинність Закон України №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).

Таким чином, з 15.07.2015р. положення Закону України №1789-XII не можуть бути визнані легальною підставою ані для призначення пенсії вперше, ані для проведення перерахунку розміру раніше призначених пенсій у зв`язку із збільшення винагороди за працю діючого прокурора, позаяк не існує відповідного нормативно-правового акту.

До того ж, з 01.01.2015 р. набрав чинності Закон України від 28.12.2014р. №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі за текстом - Закон України №76-VIII), яким, зокрема: внесено зміни до ч.18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) шляхом викладення у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України"; внесено зміни до ч.20 статті 86 Закону України від 14.10.2014р. "Про прокуратуру" №1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) шляхом викладення у такій редакції: "20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Отже, з 01.01.2015р. жодним діючим/чинним законом не визначалося ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру", а питання визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури було передано до компетенції Кабінету Міністрів України.

13.12.2019р. Конституційний Суд України прийняв рішення у справі № 7-р(ІІ)2019 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 2-3, ст. 12) зі змінами; визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч.20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; встановив, що частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Таким чином, з 13.12.2019р. у фізичних осіб – громадян із категорії пенсіонерів – працівників прокуратури у відставці виникло суб`єктивне право на перерахунок розміру раніше призначених пенсій у зв`язку із збільшенням винагороди за працю діючого прокурора.

Дане право може бути реалізовано з першого числа місяця, наступного за місяцем події виникнення такого права, тобто з 01.01.2020р.

Станом на 01.01.2020р. вже діяли положення ч.20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII у первісній/первинній редакції.

Саме ці положення унормовують спірні відносини, адже приписи статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. №1789-ХІІ в частині пенсійного забезпечення втратили чинність з 15.07.2015р. і після цього не поновлювались.

Суд вважає, що недіюча норма закону об`єктивно не здатна призвести до виникнення будь-яких розумних очікувань чи сподівань.

Розумні очікування та сподівання, пов`язані із перерахунком розміру раніше призначеної пенсії, не могли виникнути у приватної особи раніше від 13.12.2019р., підлягають практичній реалізації як конкретизований матеріальний інтерес з 01.01.2020р., але не можуть ґрунтуватися на приписах статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. №1789-ХІІ, оскільки зазначена норма ще з 01.01.2015 є нечинною. У таких випадках слід керуватись діючим законодавством, зокрема статтею 86 Закону №1697-VII.

Системно проаналізувавши як приписи загальних актів права з питання визначення розміру призначеної пенсії, а саме: Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", так і спеціальних актів права, до яких належать Закон України "Про державну службу", Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування", Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", також інших актів законодавства з питань визначення розміру пенсії, суд доходить висновку, що в усіх без виключення випадках законодавцем застосовується стала та незмінна юридична конструкція, котра полягає у первісному обчисленні базового розрахункового показника майбутньої пенсії – грошового виразу загальної суми коштів як плати за виконану роботу.

До цього показника включаються чітко визначені законом складові, котрі у свою чергу можуть обраховуватись у відсотковому значенні, тобто у процентах від іншого показника.

Але при цьому, юридичне значення має не такий відсоток, а виключно остаточно розрахована сума складової оплати праці. До розрахованого базового показника застосовується передбачений законом умовний арифметичний розмір пенсії у відсотковому відношенні до загальної величини оплати праці за певний період трудової діяльності.

Суд вважає, що саме означений показник - умовний арифметичний розмір пенсії і є тією сталою незмінною величиною, на котру прямо поширюється дія приписів ст.22 Конституції України і який не може зазнавати зменшення навіть у разі запровадження нового законодавства. За допомогою умовного арифметичного розміру пенсії розраховується і абсолютний арифметичний розмір пенсії, який складає певну грошову суму.

Таким чином, у подальших процедурах перерахунку розміру вже призначеної пенсії владний суб`єкт не може зачіпати саме умовного арифметичного розміру пенсії.

Виключенням із даного випадку є істотна зміна умов пенсійного забезпечення чи істотна зміна умов оплати праці діючих публічних службовців.

У такому разі відсоток заробітку (винагороди за працю/службу, заробітної плати, грошового забезпечення тощо) як компонент алгоритму/механізму обчислення розміру раніше вже призначеної пенсії у зв`язку із підвищенням винагороди діючим публічним службовцям повинен використовуватись органом публічної адміністрації з положень діючої/чинної на момент перерахунку пенсії норми закону, що і було зроблено пенсійним органом в спірних правовідносинах, зокрема, стосовно відсоткового відношення.

З вказаних міркувань заявник не має ані правових підстав, ані розумних очікувань чи виправданих сподівань на отримання пенсії за вислугу років у розмірі 90% заробітку прокурора в істотно змінених умовах праці та умовах виплати винагороди за службу.

Посилання позивача на практику Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 04.02.2019 у зразковій справі №240/5401/18 суд не приймає до уваги, оскільки вказані висновки стосуються інших правовідносин ніж ті, що розглядаються в рамках даної справи.

Розглядаючи справу, суд бере до уваги, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтверженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб"єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом наведені достатні доводи відповідності закону оскарженого волевиявлення, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично неправильними та фактично необґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу вчиненої відмови, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

При розв`язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав судження з приводу тлумачення змісту та застосування усіх належних норм матеріального і процесуального права; вичерпно реалізував усі юридичні механізми з`ясування об”єктивної істини.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дня їх проголошення.

Суддя О.В. Старосєльцева