Рішення № 99216128, 26.08.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3455/21

26 серпня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Якібчук О.Д.

представника позивача: Моленя Р.Б.;

представника відповідача: Кущик А.Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просить:

визнати бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області (філія (інший відокремлений підрозділ) Державної Податкової служби України) протиправною;

зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Тернопільській області (філія (інший відокремлений підрозділ) Державної Податкової служби України) внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та виключити запис про наявність суми податкового боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 18276,72 грн;

стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області (філія (інший відокремлений підрозділ) Державної Податкової служби України) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду у справі 500/1030/19 від 26.09.2019 року, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 06 лютого 2019 року № Ф-5746-54 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 18276,72 грн. Позивач звернувся із заявою про виключення цього боргу із облікових даних, проте у своїй відмові податковий орган зазначив, що скасування вимоги не є підставою для скасування боргу та виключення боргу з облікових даних платника. Вважаючи у зв`язку із цим свої права порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою від 18 червня 2021 року відкрито провадження у справі.

06.07.2021 представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову, зокрема, вказує, що враховуючи рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 року по справі 500/1030/19 ГУ ДПС у Тернопільській області скасовано вимогу, про що повідомлено Тернопільський міський відділ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Однак, скасування вимоги не є підставою для скасування боргу чи приведення інтегрованої картки у відповідність. Згідно інтегрованої картки платника податку ІС «Податковий блок» по єдиному внеску для фізичних осіб підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (за кодом класифікації доходів бюджету 71040000) станом на день написання відзиву сума заборгованості позивача по єдиному внеску становить 18276,72 грн.

Ухвалою від 20.07.2021 розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача з метою ознайомлення з відзивом.

22 липня 2021 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якому представник відповідача, серед іншого звернув увагу, що Восьмий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 11.02.2020 року у справі № 500/1030/19 вказав на протиправність відображення в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 інформації про наявність у нього податкового боргу з єдиного внеску в сумі 18276 грн 72 коп., оскільки позивач був в силу закону звільнений у відповідний період від сплати єдиного внеску, що зумовлює необхідність внесення змін до інтегрованої картки платника податку.

Ухвалою від 17 серпня 2021 року розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідач позовні вимоги заперечила, просила суд у їх задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у Тернопільській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 лютого 2019 року № Ф-5746-54, згідно з якою за ОСОБА_1 рахується сума боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 18276,72 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду у справі 500/1030/19 від 26.09.2019 року, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 06 лютого 2019 року № Ф-5746-54 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 18276,72 грн.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 19 квітня 2021 року про виключення боргу в сумі 18276,72 грн із облікових даних, однак листом Головного управління ДПС у Тернопільській області від 29 квітня 2021 року № 6679/6/19-00-24-04/ 10323 йому було відмовлено, оскільки скасування вимоги не є підставою для скасування боргу та виключення боргу з облікових даних платника.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач, з метою захисту своїх прав, звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Суд з приводу спірних відносин зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Під податковим боргом розуміється сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Під грошовим зобов`язанням платника податків, згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.14.1.195 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно із ч. 5 ст. 78 КАС України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 року у справі 500/1030/19 встановлено, що в період нарахування податковим органом позивачу єдиного соціального внеску відповідно до вимоги від 06 лютого 2019 року № Ф-5746-54 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 18276,72 грн, позивач був мобілізований до лав Збройних Силах України, де з 17.07.2015 року проходив військову службу за контрактом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач звільнений від нарахування та сплати єдиного соціального внеску, а тому визнав протиправною та скасував вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 06 лютого 2019 року № Ф-5746-54 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 18276,72 грн.

Відповідно до підпункту 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, до функцій контролюючого органу зокрема входить забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів.

Пунктом 63.11 статті 63 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться контролюючими органами згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Пунктом 63.12 статті 63 Податкового кодексу України, інформація, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв`язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних.

З 10.06.2016 набув чинності Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), згідно з яким оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи (пункти 3-5 розділу І); З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників (пункт 1 розділу ІІ). У розділі VII Порядку визначений механізм перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена відповідальним юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

З 05.04.2021 діє Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, який містить аналогічні положення.

Виходячи з аналізу наведених правових норм суд дійшов висновку, що при оскарженні платником податків і зборів індивідуального акта, яким контролюючим органом здійснено нарахування такому платнику відповідних податків і зборів, в тому числі і єдиного внеску, свідчить про наявність у платника матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та зобов`язань платника податків і зборів.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.02.2018 у справі №816/2042/16 (№К/9901/3492/17), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити коригування відомостей в картці особового рахунку платника позивача шляхом виключення з неї відомостей щодо наявності недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування в сумі 18276,72 грн.

В обґрунтування позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 гривень позивач зазначає, що у зв`язку із незаконною вимогою податкового органу про сплату недоїмки, а також протиправною відмовою Головного управління ДПС у Тернопільській області вже після набрання законної сили рішення суду про визнання протиправною цієї вимоги, вносити зміни до інтегрованої картки платника податків та виключити запис про наявність суми боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 18 276,72 грн, був істотно порушений нормальний устрій життя позивача.

Необхідність багаторазово захищати своє порушене право, ще й у час коли ОСОБА_1 безпосередньо приймав і приймає участь у бойових діях в зоні АТО зумовлює постійну присутність психологічних моральних страждань, та не виправданої витрати часу на відновлення свого порушеного права. Відчуття несправедливості щодо захисника держави з боку держави в особі податкового органу посилює відчуття тривоги та небезпеки позивача, який змушений боротись не тільки з агресією проти України, а й боротись з незаконними діями представників держави, яку захищає.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного урядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (справи Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №750/6330/17 зазначив, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Що стосується її розміру, то відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи наведене, суд не погоджується з поясненнями представника відповідача, про відсутність завданої моральної шкоди позивачу оскільки судами, які розглядали справу про скасування вимоги від 06 лютого 2019 року № Ф-5746-54 не приймалося рішень про виключення боргу з облікових даних позивача.

В постанові від 11.02.2020 року у справі 500/1030/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд вказав, що відображення в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 інформації про наявність у нього податкового боргу з єдиного внеску в сумі 18276 грн 72 коп. є протиправним, оскільки позивач був в силу закону звільнений у відповідний період від сплати єдиного внеску, що зумовлює необхідність внесення змін до інтегрованої картки платника податку.

Незважаючи на вказане рішення суду апеляційної інстанції, обізнаність відповідача про протиправність своїх дій та необхідність внесення змін в облікові дані позивача, відповідач протягом тривалого часу протиправно обліковує борг, через що позивач був змушений продовжувати здійснювати захист своїх порушених прав, у тому числі і шляхом звернення до суду.

Наведені позивачем обставини, за оцінкою суду, спричинили позивачу душевні страждання, переживання та відчуття невизначеності, тобто заподіяли йому моральну шкоду, яку суд оцінює у розмірі 2000 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Тернопільській області щодо невиключення з картки особового рахунку платника ОСОБА_1 відомостей щодо наявності недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування в сумі 18276,72 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 та виключити запис про наявність суми боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 18276,72 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 серпня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

відповідач: Головне управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 44143637).

Головуючий суддя Баранюк А.З.