Рішення № 99215374, 27.08.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2021 р. № 400/3342/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056,

про:визнання протиправною та скасування постанови від 06.05.2021 № 232691,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Південого міжрегіонального управління Уктрансбезпеки з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову від 06.05.2021 № 232691 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 8 500 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він не має статусу фізичної особи-підприємця, оскільки припинив таку діяльність у 2017 році. Позивач зареєстрований власником транспортного засобу марки DAF, модель ВАНТАЖНИЙ- СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ-Е, державний номер НОМЕР_1 (далі - автотранспортний засіб) та спеціалізованого напівпричепу, державний номер НОМЕР_2 (далі – причеп). У жовтні 2020 року позивач передав вказані транспортні засоби у користування громадянину ОСОБА_2 , жодного відношення до їх експлуатації не має. Вважає, що не може нести відповідальність за виявлені контролюючими органами порушення, зазначеними в оскаржуваній постанові, оскільки їх не вчиняв.

Ухвалою від 19.05.2021 суд відкрив провадження в адміністративній справі, постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, зазначаючи, що діяв відповідно до вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті та Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті. Під час проведення рейдової перевірки було виявлено надання послуг з перевезення без оформлення документів, перелік яких міститься в статті 48 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).

У зв`язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

06.10.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань внесений запис про припинення підприємницької діяльності позивача.

Позивачу належить на праві власності автотранспортний засіб та причеп.

20.03.2021 посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на а/д М-05 «Київ-Одеса», 452 км+811 м, був зупинений автотранспортний засіб з причепом, які були та перевірені на предмет дотримання габаритно-вагових обмежень визначених пунктом 22 Правил дорожнього руху.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю працівниками Укртрансбезпеки було зафіксовано перевищення вагових норм на строєну вісь - 25,48 т за нормативно допустимого - 24 т.

За наслідками заходу контролю 20.03.2021 працівники Укртрансбезпеки склали Акт № 271820 про порушення абзацу 14 частини першої статті 60 Закону № 2344-III.

28.04.2021 відповідач ознайомив позивача із запрошенням на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 06.05.2021, про що свідчить відповідна відмітка на запрошенні.

06.05.2021 відповідач виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 232691, якою на позивача за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі абзацу 14 частини першої статті 60 Закону № 2344-III накладений штраф в сумі 8 500 грн.

Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до статті 60 Закону № 2344-III, адміністративно-господарські санкції накладаються на перевізника.

Правила дорожнього руху, Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, не визначають поняття перевізника.

Таке визначення міститься лише у статті 1 Закону № 2344-III, відповідно до якої автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, адміністративно-господарські санкції, можуть бути застосовані виключно до суб`єктів господарювання.

Відповідно до частини другої статті 55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Отже, фізична особа може бути суб`єктом господарюванням та відповідно суб`єктом накладення адміністративно-господарських санкцій лише у разі реєстрації її відповідно до закону підприємцем.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач з 06.10.2017 не має статусу фізичної особи – підприємця.

Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку, що позивач не був зареєстрований як підприємець станом на травень 2021 року, а тому не є суб`єктом господарювання та до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, у тому числі передбачені статтею 60 Закону № 2344-III.

Зазначена обставина є підставою для задоволення позову.

З`ясування особи перевізника, який здійснював експлуатацію автотранспортного засобу,не входить до предмету доказування у цій справі.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови відповідача, у зв`язку з чим позовні вимоги належить задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати у справі становить судовий збір у сумі 908 грн, сплачений позивачем за квитанцією від 14.05.2021 № 68081, та витрати на правову допомогу в сумі 2 400 грн, надану адвокатом Сорочаном Є. В.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав суду такі докази:

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 04.02.2012;

- копію ордеру від 14.05.2021 серії ВЕ № 1037873;

- копію договору про надання правової допомоги від 13.05.2021, відповідно до пункту 2.1.1 виконавець (адвокат) представляє і захищає права та інтереси замовника в суді у справі про визнання протиправною та скасування постанови Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06.05.2021 № 232691;

- копію додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 13.05.2021, у якому позивач та адвокат узгодили вартість однієї години роботи адвоката у 600 грн та оплату при підписанні договору у 2 400 грн;

- копію акту наданих послуг від 14.05.2021, відповідно до якого вартість послуг становить 2 400 грн, з яких 600 грн (1 год) – за усну консультацію щодо роз`яснення порядку та юридичних наслідків оскарження / неоскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, консультування щодо обґрунтування правової позиції, узгодження правової позиції; 1 800 грн (3 год) - за написання позову та оформлення його відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України. У акті зазначено, що його підписанням позивач засвідчує факт належного отримання послуг відповідно до договору про надання правової допомоги від 13.05.2021;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера від 14.05.2021 № 7 про сплату адвокату 2 400 грн відповідно до договору про надання правової допомоги від 13.05.2021.

За правилами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Наданими суду документами підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 400 грн.

Відповідач не висловив заперечень проти факту понесення таких витрат, їхнього розміру, співмірності тощо.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, зменшення розміру судових витрат можливе лише за клопотанням учасника справи. Обов`язок доведення не співмірності витрат на правничу допомогу покладається на учасника справи, який заявляє про таку неспівмірність. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, суд не має повноважень самостійно зменшувати розмір витрат на правничу допомогу за умови відсутності відповідного клопотання учасника справи.

Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 2 400 грн підлягають до відшкодування позивачу.

Згідно з пунктом 10 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Отже, задля забезпечення реального виконання рішення суду в частині стягнення судових витрат відшкодувати сплачений позивачем судовий збір та понесені ним витрати на правничу допомогу адвоката належить за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті, яка, на відміну від відповідача, має статус юридичної особи, шляхом його стягнення за рахунок бюджетних асигнувань цього суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056 ) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки від 06.05.2021 № 232691 про застосування адміністративно-господарського штрафу до ОСОБА_1 .

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 03135, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 400 грн (дві тисячі чотириста гривень 00 копійок).

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 03135, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна