Рішення № 99215359, 27.08.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2021 р. № 400/3524/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056,

про:визнання протиправною та скасування постанови від 29.04.2021 № 232679,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову від 29.04.2021 № 232679.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу його притягнуто до відповідальності за абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), з чим він не погоджується, оскільки не був перевізником на зазначеному в постанові транспортному засобі. Позивач вказує, що зазначений транспортний засіб також не перебував у нього в користуванні станом на дату проведення посадовими особами Укртрансбезпеки.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на те, що транспортний засіб, переданий у користування іншій фізичній або юридичній особі, повинен бути перереєстрований, а водій, здійснюючи перевезення вантажів, повинен надавати документи на підтвердження законності використання транспортного засобу. Під час проведення перевірки водій транспортного засобу надав посадовим особам Укртрансбезпеки договір оренди транспортного засобу від 02.01.2019 № 1, у якому орендарем зазначений позивач.

До відзиву не додані докази його направлення позивачу. Разом з тим, подання позивачем відповіді на відзив свідчить про те, що відзив ним отриманий.

Зокрема, позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що договір оренди транспортного засобу від 02.01.2019 № 1 був достроково розірваний 15.05.2019 та у цей самий день транспортний засіб був повернутий його власнику. Позивач повідомляє, що йому невідомо, з яких мотивів водій транспортного засобу надав посадовим особам Укртрансбезпеки копію договору оренди, який було розірвано задовго до дня проведення перевірки.

Відповідач подав заперечення, в яких зазначає, що позивач не подав доказів щодо дійсного розірвання договору оренди між ним та ОСОБА_2 . Також відповідач посилається на те, що на розгляді справи позивач не подав відомостей про те, що цей договір був «анульований».

У зв`язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

19.03.2021 на 620 км автодороги М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» посадові особи Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки провели перевірку транспортного засобу марки RENAULT, номерний знак – НОМЕР_1 , свідоцтво про державну реєстрацію СХК 810582 (далі – автотранспортний засіб), на предмет дотримання габаритно-вагових обмежень, визначених пунктом 22 Правил дорожнього руху, що підтверджується актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19.03.2021 № 270026.

Власником зазначеного транспортного засобу є ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

В акті перевірки міститься посилання на товарно-транспортну накладну від 17.03.2021 № 17/03/25 та зафіксована особа водія – ОСОБА_3 .

Копія цієї товарно-транспортної накладної свідчить про те, що автомобільним перевізником на автотранспортному засобі було ТОВ «Агротранс і Ко», водій – ОСОБА_3 .

В акті перевірки зазначено, що автотранспортний засіб належить позивачу на підставі договору оренди транспортного засобу від 02.01.2019 № 1.

Дослідивши копію такого договору, суд установив, що орендодавцем у ньому зазначений ОСОБА_2 , а орендарем – позивач.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 та позивач підписали угоду про дострокове розірвання договору оренди транспортного засобу від 02.01.2019 № 1 від 15.05.2019 та акт приймання-передачі транспортних засобів від 15.05.2019.

Докази нотаріального посвідчення договору та угоди відповідно до статті 799 Цивільного кодексу України у матеріалах справи відсутні.

Відповідач направляв позивачу запрошення у розгляді справи за актом № 270026 про скоєння порушення законодавства про автомобільний транспорт. Відмітка на запрошенні свідчить про те, що позивач прибував до відповідача для участі розгляді справи.

Постановою відповідача від 29.04.2021 № 232679 за порушення, передбачене абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний траснпорт», до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн.

Ухвалюючи рішення по суті спору між сторонами, суд виходить з такого.

За нормами статті 48 Закону № 2344-III, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно із статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Тобто суб`єктом юридичної відповідальності за статтею 60 Закону № 2344-ІІІ є автомобільний перевізник.

Матеріали справи свідчать, що притягнення позивача до адміністративно-господарської відповідальності у формі штрафу є наслідком виявлення 19.03.2021 посадовими особами відповідача порушення абзацу 15 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Згідно із статтею 1 Закону № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Тобто автомобільним перевізником є особа, яка використовує транспортний засіб.

У матеріалах справи відсутні докази того, що перевізником на автотранспортному засобі був позивач.

Договір оренди транспортного засобу від 02.01.2019 № 1 не посвідчений нотаріально, незважаючи на те що орендодавцем за ним виступає фізична особа. Крім того, позивач надав копію угоди про розірвання такого договору 15.05.2019 та акту про повернення транспортного засобу власнику.

Згадана в акті перевірки товарно-транспортна накладна від 17.03.2021 № 17/03/25 також не підтверджує здійснення перевезення саме позивачем.

Причеп з державним номером НОМЕР_3 , на який міститься посилання у акті про результаті здійснення габаритно-вагового контролю від 19.03.2021 (далі – причеп), належить іншій особі – ОСОБА_4 (свідоцтво НОМЕР_4 ).

У справі відсутні докази наявності правового зв`язку між позивачем та автотранспортним засобом, а також причепом.

Коментуючи аргумент відповідача про те, що позивач не подав доказів розірвання договору оренди від 02.01.2019 № 1, оскільки перереєстрація транспортного засобу не здійснювалася, суд зазначає про те, що матеріали справи не містять доказів такої перереєстрації в тому числі і на підставі договору оренди від 02.01.2019 (оформлення тимчасового реєстраційного талону на ім`я позивача). Крім того, як суд зазначив вище, не дотримана вимога щодо нотаріального посвідчення відповідного договору. Тобто у справі взагалі відсутні допустимі докази перебування транспортного засобу у позивача в користуванні на праві оренди на підставі договору від 02.01.2019. Зокрема, відповідно до частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Отже, якщо право оренди транспортного засобу виникає на підставі нотаріально посвідченого договору оренди, то перебування його в оренді повинно підтверджуватися договором, укладеним саме в такій формі, а не простій письмовій.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідач не довів суду належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами того, що 19.03.2021 позивач був перевізником на автотранспортному засобі з причепом, суд не має підстав вважати позивача суб`єктом відповідальності за статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

З огляду на положення статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", якою відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено виключно на автомобільного перевізника та за вищенаведених обставин, підстави для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу відсутні.

Установлені судом обставини є самостійною підставою для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.

Суд не надає правової оцінки суті порушення, зазначеного в оскаржуваній постанові, оскільки позивач не має обов`язку доводити чи спростовувати суть господарського порушення, яке він не вчиняв.

За таких обставин позов належить задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати у справі становить судовий збір у сумі 2 270 грн, сплачений позивачем за квитанцією від 19.05.2021 № 95159, та витрати на правову допомогу в сумі 2 400 грн, надану адвокатом Сорочаном Є. В.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою – підприємцем справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Отже, позивачу належить відшкодувати судовий збір у сумі 908 грн. (2 270 х 0,4 = 908).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав суду такі докази:

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 04.02.2012;

- копію ордеру від 20.05.2021 серії ВЕ № 1042117;

- копію договору про надання правової допомоги від 18.05.2021, відповідно до пункту 2.1.1 виконавець (адвокат) представляє і захищає права та інтереси замовника в суді у справі про визнання протиправною та скасування постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29.04.2021 № 232679;

- копію додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 18.05.2021, у якому позивач та адвокат узгодили вартість однієї години роботи адвоката у 600 грн та оплату при підписанні договору у 2 400 грн;

- копію акту наданих послуг від 19.05.2021, відповідно до якого вартість послуг становить 2 400 грн, з яких 600 грн (1 год) – за усну консультацію щодо роз`яснення порядку та юридичних наслідків оскарження / неоскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, консультування щодо обґрунтування правової позиції, узгодження правової позиції; 1 800 грн (3 год) - за написання позову та оформлення його відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України. У акті зазначено, що його підписанням позивач засвідчує факт належного отримання послуг відповідно до договору про надання правової допомоги від 18.05.2021;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера від 19.05.2021 № 8 про сплату адвокату 2 400 грн відповідно до договору про надання правової допомоги від 18.05.2021.

За правилами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Наданими суду документами підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 400 грн.

Відповідач не висловив заперечень проти факту понесення таких витрат, їхнього розміру, співмірності тощо.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, зменшення розміру судових витрат можливе лише за клопотанням учасника справи. Обов`язок доведення не співмірності витрат на правничу допомогу покладається на учасника справи, який заявляє про таку неспівмірність. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, суд не має повноважень самостійно зменшувати розмір витрат на правничу допомогу за умови відсутності відповідного клопотання учасника справи.

Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 2 400 грн підлягають до відшкодування позивачу.

Згідно з пунктом 10 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Отже, задля забезпечення реального виконання рішення суду в частині стягнення судових витрат відшкодувати сплачений позивачем судовий збір та понесені ним витрати на правничу допомогу адвоката належить за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті, яка, на відміну від відповідача, має статус юридичної особи, шляхом його стягнення за рахунок бюджетних асигнувань цього суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056 ) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056) від 29.04.2021 № 232679 про застосування до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) адміністративно - господарського штрафу в сумі 17 000 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39816845) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) судовий збір у сумі 908 грн.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39816845) на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 400 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна