Ухвала суду № 99215250, 26.08.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/211/21

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

26 серпня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

при секретарі судових засідань - Ізьо М.І.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - Фурманова О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про закриття провадження у справі за позовом військової частини А3519 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправним рішення, акта, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява військової частини А3519 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якій позивач просить:

- визнати протиправним рішення комісії Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 17.12.2018 щодо безоплатної передачі військовій частині А3519 транспортного засобу марки «AUDI модель « 80 AVANT», державний номерний знак НОМЕР_1 VIN-код НОМЕР_2 , 1994 року випуску та акт приймання-передавання цього транспортного засобу від 19.12.2018;

- скасувати рішення комісії Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 17.12.2018 щодо безоплатної передачі військовій частині А3519 транспортного засобу марки «AUDI модель « 80 AVANT», державний номерний знак НОМЕР_3 -код UZZZ8CZRA198089, 1994 року випуску та акт приймання-передавання цього транспортного засобу від 19.12.2018;

зобов`язати Західне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Львів) прийняти у військової частини А3519 транспортний засіб «AUDI модель «80 AVANT», державний номерний знак НОМЕР_1 VIN-код НОМЕР_2 , 1994 року випуску.

11.01.2021 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків такої.

01.06.2021 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу військової частини А3519 задоволено, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 про повернення позовної заяви - скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.

14.06.2021 справа № 380/211/21 надійшла до Львівського окружного адміністративного суду.

За наслідками автоматизованого розподілу, справу № 380/211/21 передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Брильовському Р.М.

Ухвалою від 22.06.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.

Ухвалою від 02.08.2021 суд перейшов з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без (виклику) повідомлення сторін до розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

17.08.2021 представник Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що дана справа непідсудна Львівському окружному адміністративному суду і повинна розглядатись за правилами Господарського процесуального кодексу України..

Представником позивача подано до суду заперечення проти закриття провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що повне відновлення його порушених прав неможливе без визнання протиправним та скасування оскарженого рішення.

Представник позивача у судовому засіданні проти закриття провадження у справі заперечили.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Вирішуючи клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, заслухавши думку представника позивача з приводу поданого клопотання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>. З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

Звертаючись до суду з позовом про скасування рішення комісії Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 17.12.2018 щодо безоплатної передачі військовій частині А3519 транспортного засобу марки «AUDI модель « 80 AVANT», державний номерний знак НОМЕР_1 VIN-код НОМЕР_2 , 1994 року випуску та акт приймання-передавання цього транспортного засобу від 19.12.2018 позивач зазначав, що такі порушують його права.

Суд зазначає, що рішення комісії Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 17.12.2018 щодо безоплатної передачі позивачу транспортного засобу «Audi», модель « 80 Avant» є актом індивідуальної дії, на підставі якого позивачу був безоплатно переданий у власність конфіскований автомобіль.

Факт прийняття вказаного автомобіля позивачем засвідчується актом приймання-передачі від 19.12.2018.

Отже позивач набув право власності на спірний автомобіль, а розглядувані правовідносини щодо розпорядженням майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, є завершеними.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно зі статтею 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п.11 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою КМ України № 1388 від 07.09.1998 державна реєстрація конфіскованих транспортних засобів або транспортних засобів, право власності на які встановлено за рішенням суду, проводиться на підставі відповідного рішення суду із зазначенням марки, моделі, ідентифікаційних номерів складових частин таких засобів, а також реєстраційних документів, зокрема свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (далі - свідоцтво про реєстрацію) або технічного паспорта (у разі їх наявності).

У постанові від 1.06.2021 у цій справі Восьмий апеляційний адміністративний суд вказав, що «із установлених судом фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із намаганням позивача повернути органу державної виконавчої служби раніше переданий йому автомобіль, який до цього часу мав статус майна, конфіскованого за рішенням суду і переданого органам державної виконавчої служби.Отже, такі відносини стосуються правомірності передачі відповідачем майна, конфіскованого за рішенням суду і переданого органам державної виконавчої служби, як способу його відчуження, що потребує встановлення судом обставин правомірності набуття позивачем права власності на вказане майно, можливості його повернення відповідачу та виходить за межі компетенції адміністративних судів, тобто, поглинається спором про право, а тому такий підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.»

Суд зазначає, що пунктом 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Суд наголошує, що від справ господарської юрисдикції за участю суб`єктів господарської діяльності і суб`єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог.

Так, до адміністративних справ належать публічно-правові спори, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Суд зазначає, що визначальними ознаками публічно-правового спору нарівні з участю у ньому суб`єкта владних повноважень є й те, що такий спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу автомобіля у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) оспорювання правомірності набуття юридичною особою спірного автомобіля має вирішуватися у порядку господарської юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Крім того, визнання протиправними і скасування рішення комісії Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 17.12.2018 щодо безоплатної передачі військовій частині А3519 транспортного засобу марки «AUDI модель « 80 AVANT» та акту приймання-передавання цього транспортного засобу від 19.12.2018 не призведе до поновлення прав та інтересів військової частини А3519, адже навіть у випадку їх скасування без вирішення питання права власності на автомобіль не призведе до поновлення прав і інтересів позивача.

Суд зазначає, що поновити своє порушене право щодо передачі автомобіля у власність військовій частині А3519 позивач може виключно шляхом звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи та те, що фактично між сторонами у справі існує спір про право власності на майно, суд дійшов висновку, що даний спір не є публічно-правовим, а випливає з господарських відносин і має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Питання щодо закриття провадження у справі врегульовані ст. 238 КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на те, що даний спір, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України належить до юрисдикції господарських судів, суд вважає, що провадження у справі належить закрити.

Суд вважає за необхідне роз`яснити, що відповідно до частини другої статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 238 КАС України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

В силу вимог ч.6 ст. 143 КАС України передбачено, що у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Як встановлено судом, згідно ухвали суду про повернення позовної заяви від 22.02.2021 судом було повернуто військовій частині А3519 (62012, м. Одеса, пров. Штабний, 1 код ЄДРПОУ 26614490) з Державного бюджету України сплачену суму судового збору у розмірі 6306 (шість тисяч триста шість) грн.

Відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021 апеляційну скаргу Військової частини А3519 задоволено; ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22.02.2021р. про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 380/211/21 - скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Враховуючи те, що судом закрито провадження в даній адміністративній справі, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету сплачений судовий збір при первинному поданні позовної заяви в сумі 6306 (шість тисяч триста шість) грн.

Керуючись ст.ст. 238, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про закриття провадження у справі -задовольнити.

Провадження у справі за позовом військової частини А3519 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправним рішення, акта, зобов`язання вчинити дії - закрити.

Повернути військовій частині А3519 (62012, м. Одеса, пров. Штабний, 1 код ЄДРПОУ 26614490) з Державного бюджету України сплачену суму судового збору у розмірі 6306 (шість тисяч триста шість) грн.

Роз`яснити позивачу, що спір підлягає розгляду та вирішенню в порядку господарського судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано судом 27.08.2021.

Суддя (підпис) Р.М. Брильовський

Ухвала виготовлена з автоматизованої системи документообігу суду.

Помічник судді Питчак Т.М.