Рішення № 99215138, 27.08.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

27 серпня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5072/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 29 грудня 2020 року надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі – УПФУ в м. Сєвєродонецьку, Управління) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач, Відділ), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу від 11 грудня 2020 року ВП № 60875584.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року в справі № 360/1791/19 заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 18 липня 2018 року по 31 січня 2019 року в розмірі 34116,90 грн нарахована на виплатні відомості та включена до загальної потреби в коштах. Сума пенсійних виплат позивачем нарахована, проте не сплачена через відсутність відповідного фінансування.

Заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 18 липня 2018 року по 31 січня 2019 року в розмірі 34116,90 грн сформована та в електронному виді направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі – ГУ ПФУ в Луганській області), що підтверджується роздруківкою з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії. Згідно з вказаною роздруківкою Управлінням направлялась інформація по заборгованості перед ОСОБА_1 у січні 2020 року, в подальшому щомісяця. Управлінням вчинено всі залежні від нього дії для забезпечення виконання рішення суду у справі № 360/1791/19.

Наведені вище обставини свідчать, що виділення коштів на фінансування не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, немає правових підстав.

Невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки такий боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку виконати судове рішення, тому у відповідача відсутні підстави для прийняття оскаржуваної постанови.

Ухвалою від 30 грудня 2020 року позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 28-29).

Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою від 27 січня 2021 року прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження у справі (арк. спр. 35-36).

Від представника відповідача 02 лютого 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення вимог з таких підстав (арк. спр. 40-44).

На виконання до Відділу 12 грудня 2019 року надійшов виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року № 360/1791/19 про зобов`язання УПФУ в м. Сєвєродонецьку виплатити заборгованість з виплати пенсії за віком ОСОБА_1 за період з 18 липня 2018 року по 31 січня 2019 року.

Державним виконавцем 13 грудня 2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60875584.

Листом від 16 березня 2020 року № 4749/03-22 УПФУ в м. Сєвєродонецьку повідомило, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року по справі № 360/1791/19 виконано. Поновлено нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 18 липня 2018 року по 31 січня 2019 року. Заборгованість з виплати пенсії за період з 18 липня 2018 року по 31 січня 2019 року у розмірі 34116, 90 грн нарахована та буде виплачена після фінансування Пенсійним фондом України. УПФУ в м. Сєвєродонецьку здійснено всі заходи для виконання рішення суду. Відповідно до постанови Правління Пенсійного фонду України від 13 грудня 2018 року № 27-1 фінансування пенсійних виплат здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду. УПФУ в м. Сєвєродонецьку не є розпорядником коштів та не має відповідних банківських рахунків.

Щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, інформації та копій підтверджуючих документів, надано не надано.

Державним виконавцем направлено вимогу боржнику щодо стану виконання рішення суду з попередженням про наслідки невиконання рішення суду.

Листом від 19 червня 2020 року № 1216-03-5/1608 позивач повідомив, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року по справі № 360/1791/19 виконано в частині включення заборгованості по пенсії до загальної потреби в коштах. Заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 18 липня 2018 року по 31 січня 2019 року у розмірі 34116, 90 грн нарахована на виплатні відомості та включена до загальної потреби в коштах. УПФУ в м. Сєвєродонецьку здійснено всі заходи для виконання рішення суду.

Зазначеним листом щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, інформації та копій підтверджуючих документів, також не надано.

Станом на 30 жовтня 2020 року інформації та копій підтверджуючих документів щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом також не надходило.

Таким чином, жодних подальших заходів, направлених на виконання рішення суду не вжито.

Тому 30 жовтня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн, де також зазначено про обов`язок боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів.

Щодо повного та фактичного виконання вищезазначеного рішення боржником не надано інформації і станом на 11 грудня 2020 року.

Тому 11 грудня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі 10200 грн, направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до органів досудового розслідування.

Відповідач вважає, що при накладенні штрафу на боржника державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, тому просить у задоволенні позову відмовити.

Від Управління 02 лютого 2021 року надійшли пояснення, в яких додатково до обставин, зазначених у позовній заяві, вказано, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/1791/19 заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 18 липня 2018 року по 31 січня 2019 року у розмірі 34116,90 грн нарахована на виплатні відомості та включена до загальної потреби в коштах, що підтверджується роздруківкою з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії. Згідно з роздруківкою Управлінням направлялась інформація по заборгованості перед ОСОБА_1 у січня 2020 року, в подальшому щомісяця. Станом на лютий 2021 року пенсія не профінансована, що свідчить про відсутність в Управлінні коштів на її виплату.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 у справі № 360/1791/19 за позовом ОСОБА_1 виконано в частині включення заборгованості з виплати пенсії за період з 18 липня 2018 року по 31 січня 2019 року в розмірі 34116,90 грн до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 №20-1 (відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649). Дата реєстрації даних в системі 17.08.2020, реєстраційний номер С1402480.

Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, які виплачуються за рахунок коштів державного бюджету за окремою бюджетною програмою. Станом на 02 лютого 2021 року рішення щодо виплати ОСОБА_1 заборгованості по справі № 360/1791/19 Пенсійним фондом України не прийнято.

Також вказано, що Управлінням вжито заходів щодо оскарження постанови державного виконавця від 30 жовтня 2020 року ВП № 60875584 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року в справі № 360/4410/20, яке набрало законної сили з 25 грудня 2020 року, позов Управління задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця від 30 жовтня 2020 року ВП № 60875584 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

На підставі викладеного позивач вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню (арк. спр. 102-103).

Ухвалою від 04 лютого 2021 року зупинено провадження в справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 360/4410/20 (арк. спр. 107).

Ухвалою від 27 серпня 2021 року поновлено провадження по справі та призначено судове засідання для розгляду справи (арк. спр. 114).

Ухвалою від 27 серпня 2021 року допущено заміну УПФУ в м. Сєвєродонецьку його правонаступником - ГУПФУ в Луганській області (арк. спр. 115).

Представники сторін у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (арк. спр. 111-113).

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина дев`ята статті 205 КАС України).

З огляду на положення статті 205 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу за відсутності представників сторін у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

На підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року в справі № 360/1791/19, яке набрало законної сили 25 вересня 2019 року, видано виконавчий лист № 360/1791/19 про зобов`язання УПФУ в м. Сєвєродонецьку виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за віком за період з 18 липня 2018 року по 31 січня 2019 року (арк. спр. 50-51).

Постановою державного виконавця від 13 грудня 2019 року відкрито виконавче провадження № 60875584, копію якої направлено боржнику (арк. спр. 52, 53).

Також 13 грудня 2020 року державним виконавцем прийнято постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору (арк. спр. 55, 57).

Листом від 16 березня 2020 року № 4749/03-22 УПФУ в м. Сєвєродонецьку повідомило, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року по справі № 360/1791/19 виконано. Поновлено нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 18 липня 2018 року по 31 січня 2019 року. Заборгованість з виплати пенсії за період з 18 липня 2018 року по 31 січня 2019 року у розмірі 34116, 90 грн нарахована та буде виплачена після фінансування Пенсійним фондом України. УПФУ в м. Сєвєродонецьку здійснено всі заходи для виконання рішення суду. Відповідно до постанови Правління Пенсійного фонду України від 13.12.2018 № 27-1 фінансування пенсійних виплат здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду. УПФУ в м. Сєвєродонецьку не є розпорядником коштів та не має відповідних банківських рахунків (арк. спр. 58).

Разом з листом направлено довідку про нараховану та фактично виплачену пенсію за період з 18 липня 2018 року по 31 січня 2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 нараховано пенсію в сумі 34116,90 грн (арк. спр. 59).

Державним виконавцем направлено боржнику вимогу від 12 червня 2020 року № 8528 про надання інформації щодо повного та фактичного виконання вказаного рішення суду, на яку отримано лист УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 19 червня 2020 року № 1216-03-5/1608, яким Управління повідомило інформацію, аналогічну за змістом викладеній в листі від 16 березня 2020 року № 4749/03-22 (арк. спр. 60-61, 62).

Постановою державного виконавця від 30 жовтня 2020 року ВП № 60875584 за невиконання боржником рішення суду накладено на УПФУ в м. Сєвєродонецьку штраф у розмірі 5100,00 грн (арк. спр. 71).

Державним виконавцем направлено боржнику вимогу від 18 листопада 2020 року № 14557 про надання інформації щодо стану виконання рішення суду (арк. спр. 72-73).

Постановою державного виконавця від 11 грудня 2020 року ВП № 60875584 за невиконання боржником рішення суду накладено на УПФУ в м. Сєвєродонецьку штраф у розмірі 10200,00 грн (арк. спр. 75).

Також 11 грудня 2020 року державним виконавцем до Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області направлено повідомлення про вчинення УПФУ в м. Сєвєродонецьку кримінального правопорушення (арк. спр. 76-78).

Також судом встановлено, що УПФУ в м. Сєвєродонецьку звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом щодо визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 30 жовтня 2020 року ВП № 60875584 про накладення штрафу.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року в справі № 360/4410/20, яке за даними КП «ДСС» набрало законної сили з 17 лютого 2021 року, позов Управління задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця від 30 жовтня 2020 року ВП № 60875584 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Як слідує з мотивувальної частини рішення суду від 14 грудня 2020 року в справі № 360/4410/20, суд встановив, що на виконання рішення суду боржником заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 18 липня 2018 року по 31 січня 2019 року у розмірі 34116,90 нарахована на виплатні відомості та включена до загальної потреби в коштах, що підтверджується роздруківкою з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії. Також сума заборгованості 17 серпня 2020 року включена до реєстру судових рішень № С1402480, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Однак, вжиті УПФУ в м. Сєвєродонецьку заходи не призвели до надходження коштів з Державного бюджету України на виплату ОСОБА_1 заборгованості в сумі 34116,90 грн. Таким чином судом встановлено, що рішення суду в цій частині не виконано боржником з поважних та незалежних від нього причин, що унеможливлює застосування такої міри відповідальності, як накладення державним виконавцем штрафу за невиконання судового рішення (арк. спр. 80-87, 110).

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом

Частиною першою статті 255 КАС України визначено, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);

- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.

Судом з вищеописаних письмових доказів встановлено, що УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області рішення суду у встановлений державним виконавцем строк не виконано.

Проте, підтверджено, що на виконання рішення суду боржником заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 18 липня 2018 року по 31 січня 2019 року у розмірі 34116,90 нарахована на виплатні відомості та включена до загальної потреби в коштах, що підтверджується роздруківкою з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії. Також сума заборгованості 17 серпня 2020 року включена до реєстру судових рішень № С1402480, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (арк. спр. 8-9).

Однак, вжиті УПФУ в м. Сєвєродонецьку заходи не призвели до надходження коштів з Державного бюджету України на виплату ОСОБА_1 заборгованості в сумі 34116,90 грн.

Зважаючи на встановлені обставини, суд погоджується з твердженнями, що УПФУ в м. Сєвєродонецьку за відсутності відповідного фінансування не може виконати рішення суду в справі № 360/1791/19 у повному обсязі. При цьому, позивачем вжито всіх залежних від нього заходів щодо виконання рішення суду та отримання відповідного фінансування.

Суд переконаний, що невиконання судового рішення в частини виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється з Державного бюджету України, не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 24 січня 2018 року в справі № 405/3663/13-а.

Верховний Суд України у своїх постановах (справи № 21-1044а15, № 21-2630а15, № 21-5118а15, № 804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Зважаючи на вищевикладене, суд погоджується з твердженнями УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області, що відсутність коштів на виплату заборгованості за судовим рішенням, тобто відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин.

Однак, суд вважає безпідставними посилання УПФУ в м. Сєвєродонецьку на норми постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо – переміщеним особам», якою визначено, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, оскільки Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Більш того, суд вважає за необхідне зазначити, що постанова Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо – переміщеним особам», жодним чином не поширюється та не врегульовує правовідносини щодо виплати соціальних виплат за судовим рішенням.

Проте, як вже вище вказано, зважаючи на відсутність фінансування УПФУ в м. Сєвєродонецьку на виконання рішення суду в справі № 360/1791/19, суд вважає, що у відповідача відсутні підстави для накладення на боржника штрафу за невиконання рішення без поважних причин.

Крім того, суд зважає, що відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі можливо виключно у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин, належними та допустимими доказами чого є попередньо винесені постанови державного виконавця про накладення штрафу.

У даному випадку така обов`язкова умова відсутня, оскільки, як вже вище вказано, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року в справі № 360/4410/20, яка набрала законної сили 17 лютого 2021 року, визнано протиправною та скасовано постанову від 30 жовтня 2020 року ВП № 60875584 про накладення штрафу на Управління у розмірі 5100,00 грн (попередньо винесена постанова).

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що доводи позивача про відсутність у державного виконавця правових підстав для винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 10200,00 грн є обґрунтованими, тому постанова державного виконавця від 11 грудня 2020 року ВП № 60875584 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, відповідно, є протиправною та підлягає скасуванню.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

УПФУ в м. Сєвєродонецьку за подання до суду даного позову сплачений судовий збір у розмірі 2102,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 20 січня 2021 року № 15 (арк. спр. 33).

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 2102,00 грн стягнути на користь ГУПФУ в Луганській області (правонаступника УПФУ в м. Сєвєродонецьку) за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), структурним підрозділом якого є відповідач.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21782461) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Єгорова, будинок 22, код за ЄДРПОУ відсутній) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 11 грудня 2020 року ВП № 60875584 про накладення на Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області штрафу у розмірі 10200,00 грн.

Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 61002, Харківська область, місто Харків, Київський район, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 16, код а ЄДРПОУ 43315445) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.О. Пляшкова