Рішення № 99214158, 27.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2021 р. Справа№200/8695/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги -

У С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просить скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 11 травня 2021 року № Ф-21273-13 на суму 25 064,64 грн.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається на розповсюдження на неї пункту 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, у тому числі в частині звільнення від обов`язків платника єдиного внеску. Також вважає, що до 01.01.2016 законодавством України не було передбачено обов`язку сплати єдиного внеску фізичною особою-підприємцем, що перебуває на загальній системі оподаткування, якщо вона не отримує прибутку.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено провадити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувані докази.

Ухвалою суду від 19.08.2021 замінено відповідача у справі № 200/8695/21 з Головного управління ДПС у Донецькій області на його правонаступника Головне управління ДПС у Донецькій області, як відокремлений підрозділ ДПС (далі – відповідач, ГУ ДПС), витребувані докази.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що Закон № 2464 встановлює обов`язок фізичної особи-підприємця сплатити єдиний внесок у мінімальному розмірі навіть у випадку нездійснення підприємницької діяльності. На час формування спірної вимоги про сплату боргу, норма, яка тимчасово звільняла позивач від виконання обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, втратила чинність.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені обставини, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 01.03.2010 по 31.05.2019, місцезнаходження АДРЕСА_1 , перебувала на обліку в Головному управлінні ДФС у Донецькій області (м. Маріуполь), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 27668733 від 19.08.2021.

Рішенням від 04.03.2021 № /00/2257/2413 до ОСОБА_1 застосований штраф у загальному розмірі 4527,70 грн (618,75 грн за період з 22.10.2013 до 01.01.2015 і 3908,95 грн за період з 01.01.2015 до 10.07.2019) і нарахована пеня в розмірі 20536,94 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

З розрахунку до вказаного рішення випливає, що позивачу нарахована пеня за невиконання обов`язку зі сплати єдиного внеску за період з 22.10.2013 по 07.06.2019 в сумі 2393,64 грн, за період з 21.01.2014 по 07.06.2019 в сумі 2393,47 грн. Інші суми пені нараховані за невиконання обов`язків зі сплати єдиного внеску, які виникли після 14 квітня 2014 року.

Також відповідно до вказаного розрахунку до позивач застосовано штраф у розмірі 116,48 грн і 121,87 грн за невиконання обов`язків зі сплати єдиного внеску з 21.10.2013 і з 20.01.2013 відповідно. Інші суми штрафу застосовані за невиконання обов`язків зі сплати єдиного внеску, які виникли після 14 квітня 2014 року.

11 травня 2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області складено оскаржувану позивачем податкову вимогу про сплату боргу № Ф-21237-13, за якою позивач має сплатити борг з єдиного внеску в розмірі 25064,64 грн, у тому числі 4527,50 грн штрафу і 20536,94 грн пені. Вимога складена станом на 30.04.2021.

Наявність заборгованості з єдиного внеску в вказаному розмірі підтверджується роздруківкою з інтегрованої картки платника – позивача.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон №2464-VI) передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 10 ст. 25 Закону №2464-VI передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI, у редакції Закону № 77-VIII від 28.12.2014, передбачено, що податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Пунктом 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI, у редакції , чинній до 01.01.2015, було передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Законом України від 02.09.2014 №1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, який набрав чинності 15.10.2014, у Законі України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту:

"9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Частиною першою ст. 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” передбачено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Маріуполь Донецької області.

Дія вказаного Розпорядження зупинена Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014.

Вказані розпорядження втратили чинність згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України”. Також цим розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Маріуполь Донецької області.

Отже, позивач була платником єдиного внеску, визначеним статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, та який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.11.2018 у справі № 812/292/18 (Пз/9901/22/18) дійшла висновку, що факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону № 2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску.

Водночас, Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок, зокрема в постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 805/1394/16-а, у постанові від 26 квітня 2019 року у справі № 805/1023/16-а, за яким Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Тобто, пункт 9-4 розділу VIII Закону №2464-VI дає законі підстави для невиконання платником свого обов`язку щодо спати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у встановлені строки, але не звільнює цих платників від обов`язку сплатити недоїмку в майбутньому (крім випадку визнання її безнадійною та списання).

Законом України від 14 січня 2020 року № 440-IX “Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи”, який набрав чинність 13.02.2020, виключено пункт 9-4 розділу VIII Закону №2464-VI.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що до позивача не застосовуються відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов`язків платника єдиного внеску, які виникли після 14.04.2014.

При цьому, наведені приписи законодавства не звільнюють позивача від відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску, які виникли до 14.04.2014.

Суд зазначає, що п. 2 і п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI, у редакції, яка була чинна до 14.04.2014, передбачено, що єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (пункт 2);

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім`ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу (пункт 3).

Отже, фізичні особи-підприємці, які не перебували на спрощеній системі оподаткування, за бажанням, у році або окремому місяці року, де не було ними отримано дохід (прибуток) можуть самостійно, у разі необхідності, визначити базу нарахування єдиного внеску. Проте фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, повинні були сплачувати єдиний внесок у розмірі не меншим за розмір мінімального страхового внеску незалежно від отримання доходу (прибутку).

На виконання вимог ухвали суду від 19.08.2021 ГУ ДПС надані додаткові пояснення, в яких зазначено, що з 01.01.2012 по 01.01.2015 ОСОБА_2 знаходилась на спрощеній системі оподаткування, а з 01.01.2015 по 31.05.2019 на загальній системі оподаткування.

Отже, за звітні періоди до 14.04.2014 позивач повинна була сплачувати єдиний внесок у розмірі не меншим за розмір мінімального страхового внеску незалежно від отримання доходу (прибутку).

Частиною 9 ст. 2 КАС України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою забезпечення правової визначеності в спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і вирішити питання про правомірність рішення від 04.03.2021 № /00/2257/2413, яким визначені суми штрафних (фінансових) санкцій, які зазначені в оскаржуваній позивачем вимозі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом скасування оскаржуваної вимоги і рішення від 04.03.2021 № /00/2257/2413 в частині штрафу в розмірі 4289,35 грн (4527,70 – 116,48 – 121,87) і в частині пені в розмірі 15749,83 (20536,94 – 2393,47 – 2393,64).

Відповідно до квитанції № 63269 від 13.07.2021 позивачем сплачено 908,00 грн судового збору за подання позову.

Частинами 1 та 3 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню на користь позивача підлягає 725,95 грн ((20039,18/25064,64) х 908) понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код ВП 44070187; 87515, Донецька область, місто Маріуполь, вул. Італійська, будинок 59) про скасування вимоги – задовольнити частково.

Визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-21237-13 від 11 травня 2021 року часткового на суму штрафу в розмірі 4289 (чотири тисячі двісті вісімдесят дев`ять) гривень 35 (тридцять п`ять) копійок і на суму пені в розмірі 15749 (п`ятнадцять тисяч сімсот сорок дев`ять) гривень 83 (вісімдесят три) копійки.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 4 березня 2021 року № /00/2257/2413 часткового на суму штрафу в розмірі 4289 (чотири тисячі двісті вісімдесят дев`ять) гривень 35 (тридцять п`ять) копійок і на суму пені в розмірі 15749 (п`ятнадцять тисяч сімсот сорок дев`ять) гривень 83 (вісімдесят три) копійки.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області суму судових витрат у розмірі 725 (сімсот двадцять п`ять) гривень 95 (дев`яносто п`ять) копійок.

Повне рішення суду складено 27 серпня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.О. Куденков