Ухвала суду № 99214096, 27.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

27 серпня 2021 р. Справа №200/8975/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Куденков К.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ідентифікаційний код: 08301764, 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Громової, буд. 67) про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії -

УСТАНОВИВ:

13 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування і невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.12.2019 по 28.04.2021 включно; - зобов`язати нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.12.2019 по 28.04.2021 включно.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається на те, що оскільки його було звільнено 08.12.2019, 26.02.2021, йому виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, а виплату індексації грошового забезпечення здійснено відповідачем 29.04.2021, то відповідачем затримано розрахунок позивачу з 09.12.2019 по 28.04.2021 на 507 днів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2021 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії. Позивачу надано десятиденний строк з дня вручення копії вказаної ухвали для усунення виявлених недоліків шляхом подання до Донецького окружного адміністративного суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із обґрунтуванням поважності підстав його пропуску і доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду

У вказані ухвалі суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду з цим позовом.

17 серпня 2021 року позивач подав клопотання про поновлення строків звернення до суду, яким просить визнати поважними причини пропуску місячного строку звернення до суду, поновити строк звернення до суду і відкрити провадження у справі.

У вказаному клопотанні позивач зазначив, що він, керуючись рішенням Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 звернувся до суду в межах визначеного тримісячного строку.

При цьому, позивач не зазначив жодних фактичних обставин (підстав), які перешкоджали позивачу звернутися до суду у встановлений Кодексом адміністративного судочинства строк.

Відповідно до ч. 1 і ч. 5 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд зазначає, що передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні у вигляді середнього заробітку за час затримку розрахунку - не належить до заробітної плати (грошового забезпечення), а тому на спірні правовідносини розповсюджується визначений ч. 5 ст. 122 КАС України місячний строк звернення до адміністративного суду.

У рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Проте посилання позивача на вказане рішення Конституційного Суду України є безпідставним, оскільки спірні в цій справі правовідносини виникли з приводу проходження позивачем публічної служби, а тому підлягає застосуванню спеціальний місячний строк звернення до суду, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України, а не строк, установлений Кодексом законів про працю України. Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з приводу проходження публічної служби не розглядався Конституційним Судом України у вказаному рішенні.

У постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, зазначив, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.

Позивач зазначив, що 26.02.2021 йому виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, а виплату індексації грошового забезпечення здійснено відповідачем 29.04.2021.

З 29.04.2021 року позивач дізнався або повинен був дізнатися проте, що відповідач фактично розрахувався з ним.

Позивач звернувся з цим позовом до суду 13.07.2021 року, про що свідчить відповідний конверт (штрих-код 0505003383100) і опис вкладення з відбитком штемпелю Укрпошти.

Отже, позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Верховний Суд України у постанові від 06.12.2016р. №21-1532а16 зазначив, що у розумінні цієї статті поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об`єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.

У Рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому, Європейський суд з прав людини раніше визначив позовну давність в якості законного права правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після спливу певного періоду з того часу, як правопорушення було скоєне (справа «OAO Neftyanaya kompaniya YUKOS проти Росії», № 14902/04, § 570, рішення від 20 вересня 2011 року).

Суд зазначає, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Суд зазначає, що в клопотанні про поновлення строків звернення до суду не зазначено жодних обставин, які перешкоджали або ускладнювали позивачу звернення до адміністративного суду. У позовній заяві і доданих до неї документах також не зазначено обставин, які перешкоджали або ускладнювали позивачу звернення до адміністративного суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про неповажність підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, що зазначені позивачем у відповідному клопотанні.

Частинами 1 і 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Пунктом 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо: у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачеві.

Частиною 8 ст. 169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст. ст. 123, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії - разом із усіма доданими до неї документами повернути позивачеві.

Ухвала складена в повному обсязі 27 серпня 2021 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.О. Куденков