Ухвала суду № 99213561, 26.08.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

26 серпня 2021 р. Справа № 120/7739/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Жданкіна Наталія Володимирівна, розглянувши матеріали позовної заяви Військової частини А3211 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини А3211 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Ухвалою від 19.07.2021 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у 7-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду шляхом надання суду доказів надіслання копії позовної заяви з додатками рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи.

29.07.2021представником позивача на виконання вимог ухвали від 19.07.2021 надано докази надсилання копії позовної заяви з додатками рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу за даним адміністративним позовом.

02.08.2021 за вих. №120/7739/21-а/3390/21 судом, на виконання вимог ч. 3 ст. 171 КАС України, надіслав запит до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача за даним позовом.

Листом від 11.08.2021 за вих. №04-00-011-54185, який надійшов на адресу суду 13.08.2021, Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради повідомив про відсутність в реєстрі Вінницької міської ради інформації про місце проживання громадянина ОСОБА_1 .

З огляду на отриману інформацію, судом 16.08.2021 сформовано запит за вих. №120/7739/21-а/3585/21 до адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України у Вінницькій області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача за даним позовом.

Листом від 17.08.2021, який надійшов на адресу суду 25.08.2021, адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України у Вінницькій області повідомило, що за їх даними ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Однак, після отримання від органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи інформації про місце проживання відповідача, судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що зазначена позовна заява не відповідає вимогам ст. 160, 161 КАС України та підлягає повторному залишенню без руху з наступних підстав.

Зокрема, з метою підтвердження інформації щодо не подання позивачем іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, судом встановлено, що після отримання 31.12.2020 ухвали Жмеринського міського суду Вінницької області від 14.12.2020 про закриття провадження у справі №130/855/20 за позовом Військової частини А3211 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, позивач 29.04.2021 вже звертався до Вінницького окружного адміністративного суду з аналогічним позовом. До зазначеного позову позивачем було долучено клопотання поновлення пропущеного строку звернення до суду. Однак, наведені у клопотанні мотиви, які є аналогічними тим, що зазначені позивачем у даному позові, судом оцінено критично та відмовлено в поновленні строку звернення до суду. За наведених обставин, первинний позов Військової частини А3211 ухвалою від 05.05.2021 залишено без руху, а в подальшому ухвалою від 07.06.2021 повернуто особі яка його подала.

В контексті наведеного слід зазначити, що мотиви заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом за своїм змістом та суттю є аналогічними тим, що були наведені в клопотанні при первинному зверненні до Вінницького окружного адміністративного суду в квітні 2021 року.

Надаючи оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом,вважаю за необхідне повторно звернути увагу позивача на наступне.

Частиною 1, 2 статті 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Частиною 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тому, передумовою вирішення питання про дотримання позивачем строків звернення до суду є оцінка характеру спірних правовідносин з метою визначення категорії спору.

Правова оцінка зазначеному питанню надана Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 року у справі № 636/93/14-ц, від 05.12.2018 року у справі № 11-892апп18 та від 12.12.2018 року в справі № 14-481цс18. Зміст висновку суду касаційної інстанції полягає у наступному: "спір за позовом військової частини до військовослужбовця (у тому числі звільненого зі служби) підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби".

Аналіз висновку Великої Палати Верховного Суду дає підстави вважати, що по-перше спір за позовом Військової частини А3211 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди є публічно - правовим, а по - друге виникає із відносин публічної служби.

Отже, з огляду на те, що відшкодування шкоди за даним позовом пов`язано із зобов`язанням, яке виникло під час проходження особою (відповідачем) публічної служби, до спірних правовідносин застосуванню підлягає саме місячний строк звернення до суду, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України.

Саме такий висновок зроблено Верховним Судом і в ухвалі від 29.05.2020 року у справі № 620/2818/19.

Так, з матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідач - ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом та згідно наказу командира військової частини А3211 від 29.09.2017 за № 216 (по стройовій частині) був прийнятий на військову службу за контрактом, зарахований до списків особового складу військової частини та призначений на посаду курсанта.

У подальшому, згідно наказу командира військової частини А3211 (по стройовій частині) від 20.12.2017 за № 289 солдата військової служби ОСОБА_1 , курсанта навчального взводу навчальної батареї відділення підготовки фахівців ракетних військ і артилерії, звільненого наказом командира 355 НМП від 20.12.2017 за № 149-РС у запас за пунктом "е" (через службову невідповідність) вважати таким, що 20.12.2017 справи та посаду здав і вибув до Жмеринського ОМВК Вінницької області для зарахування на військовий облік.

Водночас, цим же наказом передбачено проведення відрахування вартості обмундирування в сумі 5088 грн. 92 коп., обчислену пропорційно часу, що залишився до кінця строку носіння.

Тобто, про факт наявності підстав для відшкодування коштів за отримане речове майно з відповідача, позивач був обізнаний на час прийняття наказу командира військової частини А3211 (по стройовій частині) від 20.12.2017 за № 289. Крім того, дана обставина підтверджується витягом з книги грошових стягнень та нарахувань, з якого слідує, що стягнення грошових коштів з відповідача проводилось згідно наказу позивача від 20.12.2017 за № 289.

Таким чином останнім днем звернення до суду з даним позовом був 21.01.2018.

В той же час з відповідним позовом до суду позивач вперше звернувся лише в квітні 2021 року, тобто з пропуском визначеного місячного строку, передбаченого частиною 5 статті 122 КАС України. В цьому випадку суд зважає на тривалий термін такого пропуску, а саме: період з квітня 2017 року по квітень 2021 року, який не тільки свідчить про пропущення позивачем спеціального строку, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України, а й підтверджує пропуск ним загального трьохмісячного строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.

В свою чергу, повторне звернення до суду з даним позовом в липні 2021 року не відміняє того факту, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, навіть у випадку обчислення такого з дня отримання ухвали Жмеринського міського суду Вінницької області від 14.12.2020.

Так, в обґрунтування поважності причин пропуску строку з 2018 року позивач у відповідній заяві зазначає про зміни в законодавстві щодо порядку судового провадження з питання відшкодування шкоди та вжиття заходів досудового врегулювання спору. Зокрема, за результатами розгляду даного позову в порядку цивільного судочинства судом першої інстанції - Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області - ухвалою від 14.12.2020 року закрито провадження у справі, оскільки справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Зважаючи на відсутність єдиної судової практики щодо юрисдикції розгляду даної категорії справ, а також враховуючи звернення з цивільним позовом до суду з дотриманням трьохрічного строку, просить суд поновити строк звернення до суду з даним адміністративним позовом. Однак суд визнає таку причину пропуску строку звернення до суду неповажною, оскільки вказані обставини не є достатньою підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

При цьому представником позивача не було надано суду доказів неможливості подання даної позовної заяви до суду протягом місяця з дня отримання ухвали Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14.12.2020 року, а саме з 31.12.2020 року.

Посилання позивача на те, що військова частина діє в умовах особливого періоду, і такі обставини є поважними для пропуску строку звернення до суду, суд вважає необґрунтованими, оскільки позивачем не надано доказів на спростування цього факту, та не зазначено, як саме вказані обставини вплинули на пропуск строку звернення до суду із цим позовом.

Жодних інших доказів у підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення із цим позовом позивач до суду не надав.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany)

Право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії", зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

Відтак, судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до Вінницького окружного адміністративного суду з даним позовом в місячний строк, передбачений положеннями частини п`ятої статті 122 КАС України.

Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 26.01.2021 по справі № 620/1720/20 адміністративне провадження № К/9901/26331/20.

З огляду на наведене, клопотання позивача про поновлення строків звернення до суду із даною позовною заявою задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на викладене вважаю, що дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків.

Керуючись ст. 169 КАС України, -

у х в а л и в :

Позовну заяву Військової частини А3211 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, залишити без руху.

Надати позивачу 10-денний строк, з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом:

1. Надання суду клопотання про поновлення строку звернення та доказів поважності його пропуску.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна