Рішення № 9921177, 16.06.2010, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Справа № 2-5779/10

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2010 року

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

Головуючого Очеретяного Є.В.

З участю секретаря Демчан Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Управління ПФ України Тернопільському районі про стягнення недоплаченого їй щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 р. по день винесення судом рішення, як особі, що у встановленому порядку набула статус дитини війни та зобов»язання відповідача проводити їй виплату пенсії з підвищенням на 30 % відсотків мінімальної пенсії за віком довічно.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004 р. вона відноситься до категорії “діти війни” і ст. 6 зазначеного Закону в редакції від 19.12.2006 р. передбачена виплата підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак у 2008-2010р роках ці кошти їй нараховувались та виплачувались не в повному обсязі, оскільки право на отримання підвищення було обмежено п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України», які рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають вимогам Конституції України, а тому з 22.05.2008 року по даний час виплата підвищення до пенсії повинна проводитись їй лише на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни”, у зв»язку із чим просить стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі недоплачене їй підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за вказаний період часу з врахуванням виплачених сум та судові витрати по справі.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з»явилася, подавши заяву про слухання справи у її відсутності, свої позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі у судове засідання не з»явився, не повідомивши причин неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У звязку з цим, у відповідності до ст.169 ч.4 ЦПК України, суд вважає неявку відповідача неявкою без поважних причин, що не перешкоджає заочному розгляду справи у його відсутності та постановленню заочного рішення на підставі наявних доказів про права і взаємовідносини сторін.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встанови наступні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1, виданим Всеукраїнською громадською організацією «Захист дітей війни» 02.12.2005 року.

У відповідності до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-IV, дитиною війнивизнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV в редакції від 19.12.2006 р. дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання або соціальна допомога , яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком.

Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. (ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV).

Відповідно до Конституції та законів України відокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. Згідно ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод-ст. 22 Конституції України.

Частиною 2 ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. текст ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої, дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни- п. 41 розділу ІІ закону.

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22.05.2008року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) , положення п. 2 п 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України».

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, ч.2 ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. втратили свою чинність з 22.05.2008 року, тобто, з моменту прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення і нарахування та виплата підвищення до пенсії особам, що у встановленому порядку набули статусу дитини війни повинні були проводитись у відповідності до норм ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, які визнані неконституційними, є обов»язковим до виконання на території України, остаточним та не може бути оскаржене.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У 2008 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність згідно ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України» становив : з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривню, з 1 липня 482 гривні, з 1 жовтня 498 гривень.

У 2009 році у відповідності до ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність згідно встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто в розмірі 498 гривень, а з 1 листопада 2009 року встановлений у розмірі - 573 гривні.

Однак, у січні-березні 2008 року виплата підвищення до пенсії позивачу здійснювалась у розмірі 47 грн., квітні-червні 2008 року-48грн. 10 коп., липні-вересні 2008 року-48 грн. 20 коп., жовтні-грудні 2008 року-49 грн. 80 коп.

З 2009 року виплата підвищення до пенсії особам, що мають статус дитини війни проводиться органами Пенсійного фонду України у розмірі 49 грн. 80 коп., встановленому ст.7 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», тобто, на підставі підзаконного нормативно-правового акту, який суперечить вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що у відповідності до конституційних положень про пріоритетність законів має вищу юридичну силу, оскільки підзаконні нормативні акти повинні прийматися виключно на підставі закону, у відповідності до нього та для його виконання.

Відповідно до п.п. 7 п.2.2 «Положення про управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

Реалізація особою права, що пов"язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто, посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов"язань не може бути прийняте судом до уваги.

Таким, чином, аналізуючи зібрані у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність позовних вимог позивача та вважає, що вони підлягають до часткового задоволення, оскільки в даному випадку мають місце порушення прав позивача ОСОБА_1, які підлягають поновленню шляхом зобовязання Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі провести нарахування та виплату позивачу передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та 01.12.2009 року по день винесення рішення судом включно.

Частиною 1 статті 1 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У відповідності до зазначеної норми Закону, забезпечуючи захист порушених прав позивача, враховуючи, що згідно вище вказаного законодавства, перерахунок пенсії належить до обовязків компетентних органів Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, про необхідність зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі самостійно здійснити нарахування позивачу щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за відповідні періоди.

Оскільки п.34 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 року «Про державне мито» встановлено, що Пенсійний Фонд України, його підприємства, установи й організації звільнені від сплати державного мита, суд вважає, що судові витрати по справі в частині сплати судового збору слід віднести за рахунок держави. Стягнути з УПФ в Тернопільському районі витрати з з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді, а саме: в користь ОСОБА_1 45 грн. 50 коп. сплачених витрат та в користь УДК в м. Тернополі-74 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 1 ч.1, 10, 15 ч.1, 60, 82 ч.1, 88, 209 ч.1, 2; 212-215; 217; 218; 223-226, 228, 232-233, 294 ч.1; 295 ч.4 ЦПК України, ст.ст. 22, 64, 152 ч.2 Конституції України,ст.1, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV (із змінами та доповненнями), ст.28 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV, пп.2 п.41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року №107-VI, ст.54 Закону України «Про державний бюджет на 2009р.», рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Постановою Кабінету Міністрів України « Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28.05.2008 р., п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» № 7-93 від 21.01.1993 року, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов- задовольнити.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01.01.2009 року по день винесення рішення судом включно, з врахуванням виплачених сум.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі в користь ОСОБА_1 45 гривень 50 копійок сплачених судових витрат.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі в користь УДК в м. Тернополі( 22050000 р/р 31214259700002, код 23588119, МФО 838012) - 74(сімдесят чотири) гривні 50 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

Витрати по оплаті судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження чи апеляційну скаргу в строк встановлений для їх подання не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий Є.В.Очеретяний

Копія вірна:

Суддя

Підпис