Рішення № 99211507, 25.08.2021, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/560/21

Провадження № 2/536/575/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі: головуючої судді Даніліної Ж.О., за участю секретаря Поколоти О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Кременчуцького районного суду Полтавської області з позовом, згідно якого просить суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 червня 2011 року у справі №2-582/2011 та витягу №30863944 від 05 серпня 2011 року про державну реєстрацію прав підтверджується, що позивач є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що у вказаному житловому будинку зареєстровані її колишня невістка ОСОБА_2 та онучка ОСОБА_3 . З 2009 року і по теперішній час відповідачі не проживають за місцем реєстрації та їхні речі у вказаному будинку відсутні, що підтверджується довідкою №03-39/19 від 11 березня 2021 року, яка видана старостою Східного Старостинського округу Галаган Г. О. При цьому відповідачі проживають в іншому регіоні та з їх слів не бажають повертатися, в добровільному порядку з реєстрації не знімаються.

Реєстрація місця проживання відповідачів у житловому будинку, який належить позивачці впливає на розмір житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та призводить до збільшення витрат на оплату таких послуг, а участь в утриманні будинку відповідачі не приймають.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13 травня 2021 року відкрито провадження у справі №536/560/21 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29 липня 2021 року закрито підготовче провадження у справі №536/560/21 та призначено справу до судового розгляду по суті.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує повністю, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, але в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

В установлений судом строк відповідачі відзив на позовну заяву не надали, тому відповідно до частини 8 статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Суд, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно дослідивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтею 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 червня 2011 року позовні вимоги задоволено частково, визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок та господарські будівлі, розташовані у АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літера «А», прибудова літера «а», господарські будівлі та споруди: сарай літера «Б», гараж літера «В», літня кухня літера «Г», колонка питна літера «к» загальною вартістю 60 194,00 грн згідно технічного паспорта, виготовленого станом на 20 квітня 2011 року Комунальним підприємством "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації", інвентаризаційна справа №628, в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Згідно витягу про державну реєстрацію прав №20863944 від 05 серпня 2011 року, реєстраційний номер 34315882, право власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі вказаного рішення суду.

Довідкою №03-39/19 від 11 березня 2021 року Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області Східного Старостинського округу підтверджено, що з 2009 року ОСОБА_2 і її донька ОСОБА_3 не проживають за місцем реєстрації у АДРЕСА_1 .

Відповідачі добровільно знятись з реєстрації не бажають, а тому такими діями порушують право позивача щодо користування та розпорядження належним їй майном.

Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до закону №475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до вимог статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями статті 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відповідно до вимог статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з положеннями статті 72 Житлового кодексу Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Права власника житлового будинку, квартири визначені статтею 386 Цивільного кодексу України та статтею 150 Житлового кодексу Української РСР, які передбачають права власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Між тим, положеннями статті 405 Цивільного кодексу України визначено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Таким чином, ураховуючи, що відповідачі за місцем реєстрації фактично не проживають більше дванадцяти років, обов`язків щодо утримання житла не виконують, наміру проживати у вищевказаному помешканні не виявляють, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування жилим приміщенням є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908, 00 грн.

Керуючись статтями 137, 141, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 287, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 454,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 454,00 грн.

Інформація про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення суду складено 28 серпня 2021 року.

СуддяЖ. О. Даніліна